Структура наркотизації неповнолітніх в Україні представлена нар-когенними засобами різних видів і якостей. Дорослий наркоман вживає, як правило, обмежену кількість наркотиків однієї групи. Для підліткового віку найхарактернішим є комбіноване вживання різних груп і видів наркогенних засобів. Тому підліткову наркотизацію визначають як пошукову. У ній експериментування з різними групами наркогенних засобів складає головний сенс адиктивної поведінки.
Наркотизація має певні рівні.
Перший рівень - доклінічний (хворобливий), тобто до стадій нар-козахворювань. Поведінка людини у цей період виявляється як адиктивна.
Другий рівень - клінічний (хвороби). Його результатом стає стан психічної і фізичної залежності, а також особливі реакції хворого організму - толерантність і абстиненція.
Традиційно з поняттям наркотизації зв'язують формування адиктивної поведінки. Поведінка такої людини визнається як наркоманічна.
Вона розгортається поступово або стрімко, але за певним механізмом:
- з позитивних відношень до вчинків;
- з епізодичних випадків до регулярного вживання.
Поведінка, що передує захворюванню, визначається як "адиктивна поведінка" (addictive behavior (англ.) - хибна узалежненість, негативна , пристрасть). Характерною ознакою людини, поведінка якої визначається як адиктивна, є вияв своєрідної активності, яка пов'язана з намаганням придбати наркогенний засіб. Придбання може визначатися різними мотивами, висловлюватися своєрідними мотивуваннями, але кінцева мета завжди пов'язана із вживанням наркогенного засобу. Адиктивна поведінка характеризується появою різноманітних проблем, пов'язаних із вживанням різних груп наркогенних засобів. Проблеми з'являються внаслідок значимості наркогенних засобів для способу життя людини. Для однієї людини такі проблеми пов'язані з втратою самоповаги, для іншої - з грішми, для третьої - з проблемами навчання, для четвертої -усе разом.
Немає сторінки
паморочення, болі й шум у голові, порушення роботи легенів і серця, психологічний дискомфорт, відчуття провини, неприємна збудженість. Багато хто з молоді припиняє подальше звертання до наркогенних засобів саме з цих причин.
Третій період починається з продовження вживання наркогенних засобів. Зникають захисні бар'єри організму, припиняються неприємні відчуття. Специфічні якості наркогенних засобів знищують захисні реакції свідомості. Молода людина, що вперше відчула "прихід" і "кайф" стає на шлях наркотизації. Відповідно її культурних уявлень, психофізіології та виду вжитого засобу вона може бути стрімкою, повільною, стримуваною. Якщо отримані відчуття роблять її у своїх очах винятковою людиною, то з'являється впевненість, хизування своєю "крутістю". Про таких самі наркомани кажуть: "Швидко в'їхав у тему". Для такої людини характерна поява хвилі нових психологічних відчуттів. Наявна комфортність до ситуацій, що зумовлює вживання наркогенних засобів, товаришів, темам розмов. На цьому етапі суб'єктивно не відчувається узалежненості. Кожен з тих, хто починає вживати наркотики, вважає, що саме він не впаде у "систему", "торбу". Типові мотивіровки самозаспокоєння: "Можу покинути вживання у будь-який момент", "До вживання ставлюся байдуже, але й скуштувати, один-другий раз можна", "У будь-який момент можу зовсім не вживати", "Вживаю, коли є настрій" тощо. Наркомани зі стажем знають, що назад вороття майже не буває, але ніхто з них зупиняти новачка не буде. Вживання наркогенних засобів має ще нерегулярний характер. У цей період особа здобуває потребу ділитися наркотиками, переказувати іншим міфи наркосубкультури. Для підлітка стає характерним певний альтруїзм по відношенню до одноліток з наркогенною орієнтацією. Вони бажають "відкрити очі" своїм друзям, залучити їх до "кайфу", поділитися наркогенним засобом, навчити його вживати. Це явище називається прозелітизмом. Одноразово, відбувається його рольове визначення в наркогрупі. З'ясовується "хто є хто". Слабкі стають "шістками", "кроликами". Сильні - "діловими". Відтак з'являються проблеми поведінкового характеру. Вони відповідають визначеній ролі у наркогрупі. При цьому загальною метою стає придбання наркотику.
Четвертий період відповідає стану групової психічної залежності. Вона характеризується наявністю особливого психологічного стану -контактного (комунікативного) "кайфу" - у референтній групі. Молода людина приймає відведену для неї роль у груповій диференціації. Контактний кайф - це збочена симпатія, що виникає у новачків до своїх приятелів по нарковживанню. Може виявлятись при зустрічі з незнайомими наркотизованими особами. Дуже швидко зав'язують приятельські стосунки, ставляться один до одного без упереджень, допомагають один одному. Контактний кайф визначається особливим емоційним піднесенням під час групового вживання наркотиків. Споглядання за товаришем, який споживає наркотик, може принести насолоду. Якщо молода людина працює, то на свої гроші купує і для товаришів наркотики. Якщо ні, то може скоїти аморальний або кримінальний вчинок, тільки б добути для себе і групи гроші чи необхідну дозу наркогенного засобу. У такому стані людина починає позбуватися прихильності до рідних. Може вдатися до пограбування своїх близьких. У разі неможливості задовольнити потреби своїх друзів, відчуває провину, занижує самооцінку.
П'ятий період зумовлений появою звикання організму до відповідної дози наркогенного засобу. Молода людина починає не відчувати ейфорію від звичної дози. Для досягнення попереднього ефекту він починає експериментувати з більш токсичними компонентами, комбінує різні види наркотиків, збільшує дозу або частоту вживання, використовує більш небезпечні ін'єкційні шляхи введення наркогенних засобів. У випадку його відсутності відчувається психологічний дискомфорт. Якщо втрачені навички до крадіжок, може вдатися до проституції, шантажу. Підліток стає подразливим до зауважень щодо його способу життя. Найбільш характерні мотивування: "Вживаю тільки тому, що не хочу відрізнятися від своїх друзів", "Усі вживають, чому я гірший" тощо. Такий період визначається появою індивідуальної психічної залежності. Нерідко звертається до лікарів, виказує бажання позбавитись узалежненності. Дійсні мотиви - зменшити толерантність до наркотику, щоб почати знову відчувати "кайф".
У шостому періоді починає відбуватись усвідомлення особистої наркогенної орієнтації. Виникає почуття страху перед "ломкою". Набутого досвіду придбання грошей стає недостатньо для придбання наркотику. Бажання ділитися наркотиками зникає. Оскільки виникають проблеми з грішми на наркотики, намагається добути їх, перш за все, для себе. Зникає повага до групових норм. Розвивається егоцентризм. Обманює (на жаргоні - "кидає") своїх подільників. "Серед наркоманів немає справедливості", - кажуть самі наркомани. Якщо наркоман починає помирати від передозування, неправильного введення, то найчастіше подільники заберуть на продаж його речі. Але якщо визначать, що допомогти вже неможливо. Така природа наркотику, що корисна для терапевтичних цілей вживання речовина при неконтрольованому вживанні стає засобом, що піддає інтоксикації не тільки тіло, а й, перш за все, душу. І в дитинстві добра, ввічлива людина перетворюється на свою протилежність. її мотивування набуває демонстративно-агресивного типу: "Вживаю, ну то й що, а хто мені заборонить?", "Особисто мені це подобається".
Молода людина, яка висловлюється подібним чином, не пропаща. Вона може вдатися до спроб покинути вживання. Але над нею постійно тяжіє думка: "Я припиняю вживати наркотик, а наостанок ще тільки один раз скоштую". Вона боїться не тільки "ломки", а й залишитися без нічого, хоча це "щось" є наркотиком.
Етапи індивідуальної психічної та фізичної залежності від нарко-генних засобів відповідають певним рівням адиктивної поведінки, оскільки при адиктивній поведінці підлітка негативна пристрасть до вживання наркогенних засобів ще не досягла стадій індивідуальної психічної або фізичної залежності, як це має місце при захворюваннях на наркоманії.