Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Та наркотичної залежності



Структура наркотизації неповнолітніх в Україні представлена нар-когенними засобами різних видів і якостей. Дорослий наркоман вжи­ває, як правило, обмежену кількість наркотиків однієї групи. Для під­літкового віку найхарактернішим є комбіноване вживання різних груп і видів наркогенних засобів. Тому підліткову наркотизацію визначають як пошукову. У ній експериментування з різними групами наркогенних засобів складає головний сенс адиктивної поведінки.

Наркотизація має певні рівні.

Перший рівень - доклінічний (хворобливий), тобто до стадій нар-козахворювань. Поведінка людини у цей період виявляється як адиктивна.

Другий рівень - клінічний (хвороби). Його результатом стає стан психічної і фізичної залежності, а також особливі реакції хворого орга­нізму - толерантність і абстиненція.

Традиційно з поняттям наркотизації зв'язують формування адиктивної поведінки. Поведінка такої людини визнається як наркоманічна.

Вона розгортається поступово або стрімко, але за певним механіз­мом:

- з позитивних відношень до вчинків;

- з епізодичних випадків до регулярного вживання.

Поведінка, що передує захворюванню, визначається як "адиктивна поведінка" (addictive behavior (англ.) - хибна узалежненість, негативна , пристрасть). Характерною ознакою людини, поведінка якої визначаєть­ся як адиктивна, є вияв своєрідної активності, яка пов'язана з намаган­ням придбати наркогенний засіб. Придбання може визначатися різними мотивами, висловлюватися своєрідними мотивуваннями, але кінцева мета завжди пов'язана із вживанням наркогенного засобу. Адиктивна поведінка характеризується появою різноманітних проблем, пов'язаних із вживанням різних груп наркогенних засобів. Проблеми з'являються внаслідок значимості наркогенних засобів для способу життя людини. Для однієї людини такі проблеми пов'язані з втратою самоповаги, для іншої - з грішми, для третьої - з проблемами навчання, для четвертої -усе разом.

Немає сторінки

паморочення, болі й шум у голові, порушення роботи легенів і серця, психологічний дискомфорт, відчуття провини, неприємна збудженість. Багато хто з молоді припиняє подальше звертання до наркогенних засобів саме з цих причин.

Третій період починається з продовження вживання наркогенних засобів. Зникають захисні бар'єри організму, припиняються неприємні відчуття. Специфічні якості наркогенних засобів знищують захисні реакції свідомості. Молода людина, що вперше відчула "прихід" і "кайф" стає на шлях наркотизації. Відповідно її культурних уявлень, психофізіології та виду вжитого засобу вона може бути стрімкою, по­вільною, стримуваною. Якщо отримані відчуття роблять її у своїх очах винятковою людиною, то з'являється впевненість, хизування своєю "крутістю". Про таких самі наркомани кажуть: "Швидко в'їхав у те­му". Для такої людини характерна поява хвилі нових психологічних відчуттів. Наявна комфортність до ситуацій, що зумовлює вживання наркогенних засобів, товаришів, темам розмов. На цьому етапі суб'єктивно не відчувається узалежненості. Кожен з тих, хто починає вживати наркотики, вважає, що саме він не впаде у "систему", "торбу". Типові мотивіровки самозаспокоєння: "Можу покинути вживання у будь-який момент", "До вживання ставлюся байдуже, але й скуштува­ти, один-другий раз можна", "У будь-який момент можу зовсім не вжи­вати", "Вживаю, коли є настрій" тощо. Наркомани зі стажем знають, що назад вороття майже не буває, але ніхто з них зупиняти новачка не буде. Вживання наркогенних засобів має ще нерегулярний характер. У цей період особа здобуває потребу ділитися наркотиками, переказувати іншим міфи наркосубкультури. Для підлітка стає характерним певний альтруїзм по відношенню до одноліток з наркогенною орієнтацією. Вони бажають "відкрити очі" своїм друзям, залучити їх до "кайфу", поділитися наркогенним засобом, навчити його вживати. Це явище на­зивається прозелітизмом. Одноразово, відбувається його рольове ви­значення в наркогрупі. З'ясовується "хто є хто". Слабкі стають "шіст­ками", "кроликами". Сильні - "діловими". Відтак з'являються пробле­ми поведінкового характеру. Вони відповідають визначеній ролі у нар­когрупі. При цьому загальною метою стає придбання наркотику.

Четвертий період відповідає стану групової психічної залежності. Вона характеризується наявністю особливого психологічного стану -контактного (комунікативного) "кайфу" - у референтній групі. Молода людина приймає відведену для неї роль у груповій диференціації. Кон­тактний кайф - це збочена симпатія, що виникає у новачків до своїх приятелів по нарковживанню. Може виявлятись при зустрічі з незна­йомими наркотизованими особами. Дуже швидко зав'язують приятель­ські стосунки, ставляться один до одного без упереджень, допомагають один одному. Контактний кайф визначається особливим емоційним піднесенням під час групового вживання наркотиків. Споглядання за товаришем, який споживає наркотик, може принести насолоду. Якщо молода людина працює, то на свої гроші купує і для товаришів нарко­тики. Якщо ні, то може скоїти аморальний або кримінальний вчинок, тільки б добути для себе і групи гроші чи необхідну дозу наркогенного засобу. У такому стані людина починає позбуватися прихильності до рідних. Може вдатися до пограбування своїх близьких. У разі немож­ливості задовольнити потреби своїх друзів, відчуває провину, занижує самооцінку.

П'ятий період зумовлений появою звикання організму до відпові­дної дози наркогенного засобу. Молода людина починає не відчувати ейфорію від звичної дози. Для досягнення попереднього ефекту він починає експериментувати з більш токсичними компонентами, комбінує різні види наркотиків, збільшує дозу або частоту вживання, використо­вує більш небезпечні ін'єкційні шляхи введення наркогенних засобів. У випадку його відсутності відчувається психологічний дискомфорт. Як­що втрачені навички до крадіжок, може вдатися до проституції, шан­тажу. Підліток стає подразливим до зауважень щодо його способу жит­тя. Найбільш характерні мотивування: "Вживаю тільки тому, що не хочу відрізнятися від своїх друзів", "Усі вживають, чому я гірший" тощо. Такий період визначається появою індивідуальної психічної за­лежності. Нерідко звертається до лікарів, виказує бажання позбавитись узалежненності. Дійсні мотиви - зменшити толерантність до наркотику, щоб почати знову відчувати "кайф".

У шостому періоді починає відбуватись усвідомлення особистої наркогенної орієнтації. Виникає почуття страху перед "ломкою". Набу­того досвіду придбання грошей стає недостатньо для придбання нарко­тику. Бажання ділитися наркотиками зникає. Оскільки виникають проб­леми з грішми на наркотики, намагається добути їх, перш за все, для себе. Зникає повага до групових норм. Розвивається егоцентризм. Об­манює (на жаргоні - "кидає") своїх подільників. "Серед наркоманів немає справедливості", - кажуть самі наркомани. Якщо наркоман по­чинає помирати від передозування, неправильного введення, то найчас­тіше подільники заберуть на продаж його речі. Але якщо визначать, що допомогти вже неможливо. Така природа наркотику, що корисна для терапевтичних цілей вживання речовина при неконтрольованому вжи­ванні стає засобом, що піддає інтоксикації не тільки тіло, а й, перш за все, душу. І в дитинстві добра, ввічлива людина перетворюється на свою протилежність. її мотивування набуває демонстративно-агресив­ного типу: "Вживаю, ну то й що, а хто мені заборонить?", "Особисто мені це подобається".

Молода людина, яка висловлюється подібним чином, не пропаща. Вона може вдатися до спроб покинути вживання. Але над нею постійно тяжіє думка: "Я припиняю вживати наркотик, а наостанок ще тільки один раз скоштую". Вона боїться не тільки "ломки", а й залишитися без нічого, хоча це "щось" є наркотиком.

Етапи індивідуальної психічної та фізичної залежності від нарко-генних засобів відповідають певним рівням адиктивної поведінки, оскільки при адиктивній поведінці підлітка негативна пристрасть до вживання наркогенних засобів ще не досягла стадій індивідуальної психічної або фізичної залежності, як це має місце при захворюваннях на наркоманії.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.