Динаміка зловживання психотропними речовинами у підлітковому віці

Перші спроби наркотику звичайно починаються з паління препа­ратів з коноплі. Під час чергової пиятики в затишному місці, де зібрал­ася компанія, хтось "пускає по колу косяк". Кожний підліток затя­гується цигаркою з гашишем і передає наступному. При цьому ті підлітки, у яких паління гашишу викликає негативну реакцію, звичай­но не признаються у цьому, а пристосовуються до загального настрою.

Рідше першим наркотиком, який пробує підліток, буває препарат опію. Це звичайно буває, коли новачок потрапляє до вже сформованої наркоманійної групи або має товариша - досвідченого наркомана, кот­рий умовляє його "пізнати справжній кайф".

Етап перших спроб не є хворобою, він не має ніяких нарко­логічних закономірностей і загалом відноситься до поведінкових пору­шень. Більше того, як було показано вище, перші спроби можуть вза­галі залишитися єдиними, якщо це трапилося з соціально адаптованим підлітком.

Одиничним випадкам вживання наркотиків притаманна відсутність мотивації зміни свого психічного стану, тут нема вибірковості, ритмічності прийому. Здебільшого тут мотивом наркотизації є цікавість, інтерес до експериментування. Однак, якщо в силу неспри­ятливих умов особистісного розвитку у підлітка сформувалася потреба у зміненні свого психічного стану, у нього виникає бажання знову і знову вживати наркотичні речовини. Він активно шукає випадку спро­бувати нові психоактивні речовини, щоб пізнати незвичайні почуття. Прийом наркотиків стає більш частим, ритмічним, формується свій стереотип вживання психотропних речовин. Так виникає наступний етап - пошуковий полінаркотизм.

Пошуковий полінаркотизм - найбільш розповсюджена форма вжи: вання психоактивних речовин у підлітковому віці. За даними дослід-ників-наркологів, понад 46% усіх обстежених ними підлітків проходили цей етап. На цьому етапі підлітки встигають перепробувати всі психо­активні речовини, котрі вони можуть дістати.

Оскільки вживання психоактивних речовин звичайно відбувається в групі, воно тісно пов'язане зі стандартами групової поведінки. Під­літки збираються своєю компанією в такому місті, де їм не будуть за­важати, вони настроєні на те, щоб розслабитися, невимушено по­спілкуватися під музику. Вживання наркотиків спочатку виступає як компонент приємного проводження часу, а не як самоціль. У цей же час підлітки із задоволенням прислухаються до своїх відчуттів, що пов'язані з дією того чи іншого наркотику, запам'ятовують їх, порівню­ють. Вони з великим натхненням розповідають один одному свої вра­ження, обговорюють, який наркотик кращий. Престижним вважається вживання більш сильних наркотиків.

На етапі пошукового полінаркотизму потяг до наркотику поки що відсутній, у підлітка немає психічного узалежнення від нього. Це швидше стандарт групової поведінки, ситуаційна (групова) залежність, коли бажання вжити ту чи іншу психоактивну речовину виникає тільки у певній ситуації та певному середовищі. У підлітків на цьому етапі вже реалізується готовність до вживання наркотиків. Коли лідер групи пропонує прийняти якусь з психотропних речовин, ніхто з членів групи не заперечує. Однак поза своєю компанією підліток поки що не вживає наркотики. Навіть маючи вдома певний запас психотропних речовин, він зберігає його для того, щоб прийняти його разом з усіма, в своєму звичному оточенні.

У період пошукового полінаркотизму для підлітка не має значення, яку з наркотичних речовин приймати. Перевага спочатку все ж нада­ється алкоголю та "легким" (які помилково вважають "нешкідливими") наркотикам. Потім можна спостерігати своєрідне колекціонування: спробувавши новий наркотик, підліток з гордістю розповідає про свої відчуття друзям, демонструючи свої враження про "кайф" так само, як філателіст демонструє нову марку. Кожний учасник групи намагається поповнити свою "колекцію" почуттів від наркотиків, жадібно засвоюю­чи інформацію про дію психоактивних речовин, засоби їх виготовлення або місце придбання тощо. Серед інтелектуально розвинутих підлітків-наркоманів навіть існує такий афоризм: "Той, хто шукає свій наркотик, шукає самого себе".

З часом цей етап пошукового полінаркотизму переходить у етап фонового полінаркотизму. Пробуючи багато психоактивних речовин, підліток відшукує той наркотик, який йому надає найбільше задоволення. Саме поява такої вибірковості, наявність наркотику, якому на­дається найбільша перевага на фоні решти, є провідною рисою цього етапу. При цьому потягу навіть до найбільш вживаного наркотику поки що немає, узалежнення (навіть психологічне) ще відсутнє. Будь-яких активних дій у пошуках саме цієї психоактивної речовини підліток не чинить, а обирає свій наркотик лише тоді, коли є вибір.

На етапі фонового полінаркотизму підвищується толерантність до психоактивних речовин (частіше всього - до найбільш бажаного нарко­тику), знижуються або зникають захисні рефлекси. Найбільш приваб­ливою звичайно стає речовина з найбільш високою наркогенністю або препарат, до якого підліток виявився найбільш чутливим у силу своїх індивідуальних особливостей. Найбільш часто в якості такої речовини виступає опій (щоправда, в Україні це частіше його сурогати), бензо-диазепіни та снотворні препарати. Значно рідше - гашиш, ефедрон. Практично не зустрічаються на цьому етапі вживання хінолітики та ле­тючі речовини (інгалянти).

Тривалість етапу фонового полінаркотизму невелика - від трьох тижнів до півроку. Цей етап ніби підготовлює становлення першої ста­дії наркомати.

Таким чином, захворювання алкоголізмом та наркоманією ніколи не буває випадковим ("через зацікавленість"), раптовим. Захворюван­ню завжди передує дуже тривалий період соціальної дезадаптації дити­ни (спочатку вдома, а потім і в школі), період перших спроб вживання психоактивних речовин, пошуковий полінаркотизм, де провідну роль відіграють стандарти групової поведінки; фоновий полінаркотизм, де найбільш яскраво виявляється мотив зміни свого психічного стану за допомогою найбільш привабливого наркотику.

У початковий період вживання психоактивних речовин, тобто до формування потягу до них (поки ще немає психічного узалежнення), підлітку навряд чи може допомогти нарколог. Медикаментозне лікуван­ня застосовувати ще рано, а переконання про згубний вплив психоак­тивних речовин не сприймається, оскільки у підлітка вже сфор­мувалася психологічна готовність до вживання алкоголю чи наркотиків. Допомогти може тільки вплив, спрямований на порушення цієї готов­ності. Необхідне виправлення відхилень в розвитку особистості, що детермінують прагнення змінити свій психічний стан штучним шляхом. Найбільший ефект може дати психологічний (психотерапевтичний) вплив, що базується на знаннях психологічних причин виникнення у підлітка потреби у вживанні психоактивних речовин.

Поиск по сайту: