Непрямі ознаки зловживання ЛРНД

Інтоксикація летючими речовинами наркотичної дії зовні дуже на­гадує сп'яніння алкоголем. Відмінностей небагато, наркологи звичайно перелічують їх у вигляді списку по пунктах:

• сп'яніння ЛРНД треба підозрювати, якщо вік сп'янілого неве­ликий - від 10 до 14 років (взагалі ж зрідка зустрічається "про­фесійне" зловживання ЛРНД у малярів, шоферів та осіб інших про­фесій, зв'язаних з цією хімією);

• звичайно підлітки під дією ЛРНД поводяться вкрай зухвало і галасливо: голосно кричать, сміються, б'ються між собою і т.д., якщо прийнята доза була невеликою;

• запах алкоголю при цьому відсутній, зате іноді можна відчути слабкий запах розчинника, ацетону чи бензину - зазвичай від волосся чи одягу;

• після сп'яніння іноді можна помітити "провали" у пам'яті;

• при систематичному вживанні ЛРНД не занадто близьким лю­дям стає помітним відставання в розумовому розвитку, уповільнення мислення, погіршення успішності і поведінки. Близьким важко по­мітити, тому що вони в постійному контакті з підлітком, а зміни відбу­ваються поступово, а не у вигляді стрибка;

• у тих, хто систематично зловживає ЛРНД, шкіра землистого відтінку, перенісся і віки трохи набряклі, волосся і нігті сухі й ламкі.

Якщо ви помітили ті чи інші ознаки, які дають вам підстави думати про те, що учень вашого класу чи ваша дитина може вживати наркоти­чні речовини, доцільно повідомити про це батьків чи рідних дитини, а батькам отримати консультацію і пройти відповідне обстеження у фахів­ців.

2.2. Механізм дії алкоголю на психіку. Вживання алкоголю та зловживання алкоголем"

Універсальною властивістю алкоголю є його здатність посилювати позитивні емоційні переживання. Тому люди вживають спиртне, тра­диційно вважаючи його необхідним елементом свого життя.

Алкоголь (етиловий спирт або етанол) завжди присутній н ор ганізмі людини. Звичайна його концентрація в кроні, що необхідна для задоволення енергетичних витрат організму на 10%, становить 0,01-0,05%. Якщо кількість етанолу в крові збільшується до 0,08-0,15%, відмічається невеликий ступінь сп'яніння, який викликає зміни в емоційному стані, сприйманні, мисленні. При цьому у людини, як пра­вило, виникає легкий стан ейфорії.

Тут слід зазначити, що стан ейфорії може і не виникнути, якщо у людини немає установки на сп'яніння або цьому перешкоджають більш сильні мотиви: не згубити контроль над своєю поведінкою в даній ситу­ації, бажання залишитися тверезим, щоб проаналізувати поведінку ото­чуючих тощо. Не відчувають ейфорії також хворі алкоголізмом або наркоманією ІІ-Ш ступеню.

ч Які ж зміни відбуваються в організмі під впливом алкоголю, що забезпечує цей суб'єктивний ефект? Дослідження біологів, фізіологів, медиків досить чітко і в деталях демонструють вплив алкоголю на мо­зок, судини, серце, печінку та інші органи і системи організму. Ми не будемо докладно зупинятися на тому, як впливає алкоголь на організм людини в цілому, оскільки основним аспектом нашого дослідження є психологічний. Розглянемо лише коротко, які зміни відбуваються в функціонуванні вищої нервової системи, які психофізіологічні процеси супроводжують дію алкоголю.

Перш за все, алкоголь діє на процеси збудження і гальмування в нервових клітинах: він може змінювати співвідношення між активністю мозкових центрів задоволення (насолоди) і незадоволення. Стимуляція центрів задоволення викликає у людини приємні емоції, а стимуляція центрів незадоволення - появу остраху, неспокою, тривоги.

Алкоголь (етиловий спирт, етанол) значно впливає на активність мозкових структур. Передача нервового збудження від однієї нервової клітини до іншої здійснюється за допомогою біогенних амінів. Ці біологічно активні речовини виконують функції нейромедіаторів, тобто посередників, через які передається нервове збудження доти, доки його імпульси не досягнуть кори головного мозку. Потім відбувається аналіз і синтез отриманої інформації, приймається рішення, яке вже у вигляді наказу йде в зворотному напрямку (від мозку до частин тіла), вказую­чи, як їм реагувати на той або інший подразник, ту або іншу інформа­цію. Кожна нервова клітина має довгі відростки, в кінці яких знахо­дяться сінапси. Сінапси містять пузирки, у яких знаходяться нейро­медіатори. Сінапси грають роль регуляторів, які або пропускають нер­вовий імпульс до клітини, або блокують його.

Під час проходження нервового імпульсу біогенні аміни звіль­няються від сінаптичних пузирків. При цьому значна частина біогенних амінів руйнується під дією спеціальних ферментів. У звичайних умовах кількість зруйнованих і наново синтезованих біогенних амінів збалан­сована, і такий баланс підтримується організмом у рівновазі. Під впли­вом етанолу цей процес порушується. Навіть одноразовий прийом алко­голю різко збільшує колообіг нейромедіаторів. Етанол ніби викликає "втечу" їх з сінаптичних пузирків. Посилений викид нейромедіаторів супроводжується їх посиленим руйнуванням, що, в свою чергу, спону­кає організм інтенсивно синтезувати нові нейромедіатори. Тому при регулярному вживанні алкоголю відбувається виснаження нейромедіа-торних систем.

На даний час встановлено, що дія етилового спирту на біогенні аміни опосередковується ендогенними (тобто тими, що виробляються організмом людини) опіодами. Тобто виходить, що мозок виробляє власні наркотики. Дослідження, що дали змогу дійти цього висновку, були проведені близько ЗО років тому.

Ендогенні опіоди є нейропептідами і виконують функцію хімічних посередників, але іншу, ніж нейромедіатори. Нейропептіди кодують тільки такі форми активності мозку, що пов'язані з окремими функція­ми: підтримкою водно-солевого балансу, статевою поведінкою, відчут­тям задоволення або болю.

В організмі людини є рецептори, що призначені для наркотичних речовин типу морфію (опіатні рецептори). Це особливі струкіури, розташовані на поверхні нервових клітин, у які молекула морфію вхо дить як ключ в замок і змінює роботу мозку. Такі рецептори для морфію були винайдені не тільки у алкоголіків і наркоманів, але й у людей, які ніколи не приймали наркотики, а також у тварин. З того часу, як були відкриті ці рецептори, вчені стали шукати в організмі людини речовини, призначені для них. Природно, що були б несенітницею припустити, що вони створені природою в розрахунку на те, що людина (або, тим більше, тварина) навчиться знаходити наркотики і таким чином штучно викликати у себе позитивні емоції.

У 1975 р. в Абердинському університеті вчені Дж. Х'юз і X. Кос-терлиць виділили з головного мозку два природних нейропептиди, тісно пов'язані з рецепторами опію, і назвали їх енкефалінами. Пізніше були відкриті ще одні морфиноподібні пептиди, що були названі ендорфі-нами.

Таким чином, стало зрозуміло, що головний мозок сам виробляє речовини, які, зв'язуючись з призначеними для них рецепторами, діють на "центри задоволення" мозку, що викликає у людини почуття ра­дості, душевного спокою, задоволеності життям, щастя. Для чого при­рода створила такий механізм самовпливу на психіку? Яка фізіологічна функція енкефалінів та ендорфінів, що виправдовує їх існування і існування пов'язаних з ними рецепторів?

Людина, як і будь-яка жива істота, прагне реалізувати закладену в ній біологічну програму: вижити і продовжити свій родовід. Для цього потрібно здобувати собі їжу і воду, уникати небезпеки, вивчати ото­чуючий світ, встановлювати стосунки з особами свого виду ("соціаль­на" поведінка), знайти собі партнера у коханні. Але для виконання такої програми одного лише усвідомлення біологічної доцільності, тоб­то розуміння необхідності вказаних дій, було б для людини недостат­ньо, не кажучи вже про тварин, які взагалі не мають самосвідомості. Тому всі поведінкові акти, що забезпечують біологічну доцільність, супроводжуються позитивними емоціями в момент досягнення мети. Виходить, що організм ніби заохочує сам себе за правильну поведінку. Фізіологічний механізм цього якраз і полягає у тому, що при задово­ленні потреб підвищується синтез енкефалінів (ендорфінів), які, зв'я­зуючись з відповідними рецепторами мозку, викликають позитивні емо­ції. Встановлено, що етиловий спирт і наркотичні речовини вивіль­няють активність енкефалінів та ендорфінів. Однак при регулярному вживанні алкоголю системи, що синтезують їх, виснажуються, і для того, щоб "підстебнути" їх діяльність, потрібні все більші і більші дози алкоголю.

Механізм впливу наркотичних речовин на центральну нервову сис­тему аналогічний дії алкоголю. Зокрема, наркотична дія препаратів з маку, основним діючим компонентом яких є морфін, пов'язана з впли­вом на рецептори, чутливі до дії опію. Вище вже було відмічено, що в мозку людини виробляються речовини - енкефаліни і ендорфіни, які зв'язуються з опіатними рецепторами і викликають позитивні емоції в тому випадку, коли людина задовольняє актуальні, життєво важливі потреби або досягає іншої поставленої перед собою мети. Морфій же сприймається цими рецепторами так само, як енкефаліни й ендорфіни. Іншими словами, наркотик імітує дію речовин, що виробляються самим організмом, на які розраховані опіатні рецептори. Образно кажучи, якщо енкефаліни і ендорфіни входять в рецептори, як людина в свій дім, відкриваючи двері своїм ключем, то наркотики відкривають двері відмичкою і як викрадачі входять у чужий дім.

Алкоголізм і наркоманію часто розглядають як два самостійних явища. Між тим, у цих захворюваннях є єдина основа - патологічний потяг до хімічної речовини: етанолу, морфію, похідних барбітуратової кислоти тощо. Вживання цих речовин призводить до розвитку психіч­ного і фізичного узалежнення від них, яке, в свою чергу, веде до де­градації, а то й повного розпаду особистості, зростання захворюваності і врешті-решт призводить до смерті від постійного отруєння організму.

Поиск по сайту: