До м’яза, як і до інших органів, підходять нерви і кровоносні судини. В складі нервів проходять рухові (відцентрові, еферентні) і чутливі (доцентрові, аферентні) волокна. Нервові імпульси, що передаються по рухових нервових волокнах від мозку до м’яза, зумовлюють його скорочення. По чутливих нервових волокнах у мозок надходить інформація з м’язових рецепторів про стан м’яза. Як орган з інтенсивним обміном речовин, м’яз має добре кровопостачання, інтенсивність якого регулюється автономною (вегетативною) нервовою системою. Найчастіше один і той самий м’яз отримує кров, а з нею і поживні речовини з кількох артерій. Скорочуючись, м’яз стає коротшим і товщам, при цьому він виконує певну механічну роботу. Величина виконуваної роботи залежить від сили його скорочення й довжини, на яку м’яз коротшає. Сила м’яза пропорційна кількості м’язових волокон, з яких він побудований, а точніше – площі поперечного перерізу всіх волокон м’яза. Практично, чим товщай м’яз, тим він сильніший. Довжина, на яку може зменшуватись (або висота, на яку м’яз підіймає вантаж),залежить від загальної довжини м’яза. Скелетні м’язи, перекидаючись через суглоб, а іноді через два і більше суглобів, прикріплюються своїми кінцями до різних кісток. Вкорочення м’яза під час скорочення супроводжується зближенням його кінців і кісток, до яких прикріплений м’яз. При цьому кістки й суглоби, в яких здійснюється рух кістки, виконують функцію важелів. У здійсненні кожного руху бере участь, як правило, кілька груп м’язів, причому м’язи однієї групи, наприклад, передні м’язи плеча, скорочуються, а м’язи протилежної групи (задні) в цей час розслабляються. Завдяки одночасному скороченню і розслабленню протилежних груп м’язів забезпечується плавність рухів. М’язи, що виконують одну й ту саму роботу – один і той самий рух у певному суглобі, називають синергістами, а м’язи, що діють у протилежних напрямках, - антагоністами. Наприклад, усі м’язи, які здійснюють згинання плечового суглоба, складатимуть групу синергістів цього руху, синергістами між собою будуть і м’язи, що зумовлюють розгинання цього суглоба. Однак ці дві групи м’язів – згиначі і розгиначі – одна відносно одної будуть антагоністами. Антагоністична дія м’язів – важливе пристосування в роботі рухового апарату. Під час кожного руху напружуються не лише м’язи, що його здійснюють, а й їхні антагоністи, протидіючи тязі і тим самим надаючи рухові точності й плавності. Узгоджене чергування скорочення і розслаблення різних груп м’язів та координація всіх рухів здійснюється нервовою системою і мають рефлекторний характер. Якщо ми, наприклад, наступили на що-небудь гостре або доторкнулись до чогось гарячого, то руку чи ногу ми відсмикнемо ще до того, як виникне відчуття болю. Гаряче тіло або колючий предмет подразнюють рецептори шкіри. Збудження, що виникло в них, по доцентрових нервових волокнах передається в центральну нервову систему, де відбувається передавання збудження на відцентровий нейрон, і до м’яза надходить імпульс, який викликає його скорочення і відсмикування ноги чи руки. В той же час у м’язах-антагоністах виникає гальмування, і вони розслабляються. Інколи м’язи-згиначі і м’язи-розгиначі можуть одночасно перебувати в розслабленому (рука вільно провисає вздовж тіла) або скороченому (рука зафіксована зігнутою в ліктьовому суглобі) стані. Часто м’язові рефлекси виникають у відповідь на подразнення рецепторів, що містяться в самих м’язах або сухожилках. Прикладом може бути колінний рефлекс. Складні дії нашого повсякденного життя, наприклад ходіння, здійснюються внаслідок узгодженої дії не окремого органа, а цілої групи органів опорно-рухового апарату, що зумовлено регулювальною функцією нервової системи. Під час скорочення м’яз виконує роботу, яку можна виміряти. Для цього значення маси вантажу, який підіймає м’яз, множать на висоту його підняття. При збільшенні вантажу робота зростає, а потім, досягши певного рівня (максимуму для кожного окремого м’яза), поступово знижуватиметься. Якщо вантаж досить великий і м’яз не здатний його підняти, робота дорівнюватиме нулю. Якщо взяти середній для певного м’яза вантаж і підіймати його з різною частотою, то виявиться, що найбільша робота м’яза спостерігатиметься при середньому ритмі рухів. Середні величини навантажень і темпу неоднакові у різних людей. Найбільші вони у людей, що займаються фізичною працею, і спортсменів. Кожна людина може, тренуючи м’язи, підняти межі цих величин і, отже, підвищити свою працездатність. Проте робота людини залежить не лише від вірного підбору навантаження і темпу. Велике значення має і стан нервової системи. Винятково велике значення має свідомість, яка пов’язана з головним мозком. Інтерес до виконуваної роботи, розуміння її значення, необхідності й важливості відчутно впливають на продуктивність праці. Роботу м’язів поділяють на статичну й динамічну. Динамічна робота – це робота, що здійснюється м’язами під час їх переміщення (керування токарним верстатом, пиляння дров тощо); у цьому разі скорочення м’язів чергується з їх розслаблянням. Під час статистичної роботи (утримання вантажу, пози) м’язи перебувають у тривалому напруженні, однак не змінюють свого положення в просторі. Тривала безперервна робота м’яза спричинює поступове зниження працездатності – втому. Зниження працездатності м’язів зумовлене двома основними причинами. Першою з них є те, що нервово-м’язове з’єднання, через яке збудження передається з нерва на м’яз, стомлюється значно раніше, ніж м’язові волокна. І.М. Сєченов установив, що відновлення працездатності стомлених м’язів відбувається швидше, якщо перейти з одного виду роботи на інший. Наприклад, стомлена рука відпочиває швидше, якщо працюють м’язи другої руки. Такий відпочинок І.М. Сєченов назвав активним, на відміну від простого спокою. Ці факти він розглядав як доказ того, що втома розвивається насамперед у нервових центрах. Другою причиною втоми працюючого м’яза є нагромадження в ньому недоокисневих продуктів розщеплення (молочної кислоти) внаслідок нестачі кисню, а також виснаження в ній енергетичних запасів. Якщо м’яз тимчасово припиняє роботу і перебуває в стані спокою, то кров видаляє з нього продукти розщеплення і постачає йому поживні речовини. Втома зникає, м’яз відновлює працездатність.
