Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Проторенесанс і ранній Ренесанс в Італії



Періоди історії італійської культури прийнято позначати назвами століть:

1) дученто (XIII ст.) - Проторенесанс; 2) треченто (XIV ст.) - продовження Проторенесансу;

3) кватроченто (XV ст.) - Ранній Ренесанс; 4) чінквеченто (XVI ст.) -Високий Ренесанс.

В період Проторенесансу якісний перехід до культури Відродження найбільше виявився у таких галузях, як література і живопис. Видатним літературом є Данте Алігєрі – повість «Нове життя», «Пір», «Божественна комедія» Засновником стилю Відродження в образотворчому мистецтві був Джотто ді Бондоне (1266/1337). Вперше Джотто документально згадується у 1298 р. як виконавець мозаїки «Навічелла» у старому соборі св. Петра в Римі. Високого ступеня зрілості стиль Джотто досяг у фресках капели дель Арена (капели Скровеньї) в м. Падуя (1304-1306 рр.). Цикли фресок містять сцени з життя Божої Матері («Заручини Марії») і сцени з життя Ісуса Христа («Різдво», «Хрещення Ісуса», «Поцілунок Юди», «Оплакування Христа» та ін.). Джотто визнано справжнім новатором живопису. Головні його заслуги - застосування лінійної перспективи і нове, реалістичне трактування релігійних сюжетів. П'єтро Кавалліні - італійський живописець епохи Проторенессанса. Автор мозаїк (церква Санта-Марія-ін-Трастевере, 1291) і фресок (Санта-Чечілія-ін-Трастевере, ок.1293 р.; Сан-Доменіко-Маджоре, 1309). П'єтро Лоренцетти - італійський художник. Фрески: «Несення хреста», «Розп'яття» фреска. 1320 ц. Сан Франческо, Ассізі, «Мадонна зі святими» 1328-29гг. Сієна, Пінакотека

В період раннього Відродження в Італії існувало два головних культурних центра: Флоренція і Венеція. Раніше розвиток архітектури й мистецтва Відродження розпочався у Флоренції. Провідною тематикою живописців були біблійні сюжети, проте уже в цей період в наробку деяких майстрів з'явилися роботи на світську тематику (портрети і т.п.), а трактування релігійних тем набуло зовсім іншого звучання. Все більше уваги надавалося застосуванню лінійної, а згодом і повітряної перспективи. Персонажі зображувалися на фоні архітектурних об'єктів, виконаних в античних традиціях чи в стилі Відродження.

Фра Анджеліко (1387-1455) належав до художників, що працювали виключно на релігійну тематику, бо був настоятелем монастиря Сан Марко у Флоренції. («Коронування Божої Матері» (1434), «Коронування Божої Матері» (1435)). Частина робіт - це розписи в монастирі Домініканського ордена у Фьєзолі («Розп 'яття зі св. Домініком» (14381445), «Розп'яття» (1438-1445)).

Мазаччо (1401-1428), вважається одним з реформаторів італійського і світового живопису. В ранній період творчості він створив кілька вівтарних образів (поліптих «Мадонна з Немовлям і янголами (поліптих з Пізи)», 1426). Проте найбільше він уславився вівтарною картиною «Трійця» (1425-1428), написаною для флорентійського собору Санта Марія Новелла - «Чудо зі статиром», «Вигнання з Раю» та інші. У фресці «Вигнання з Раю» вперше в живописі Відродження зображені оголені фігури.

Фра Філіппо Ліппі(1406-1469) був черницем, проте писав картини і на світську тематику, зокрема портрети («Подвійний портрет», 1440-1446), а роботи на релігійну тематику сповнені експресивності й новаторства у трактуванні сюжету («Пир Ірода. Сцени з життя Івана Хрестителя», 1452-1465). («Мадонна з Немовлям і сцени з життя св. Ганни» (1452-1469), «Мадонна з Немовлям і двома янголами», (1457-1465).

П'єро делла Франческа (1420-1492) був не лише видатним художником, а й відомим математиком. Для його живописної манери характерні гордовита величавість образів, підкреслена об'ємність форм, перспективна побудова простору. На ранньому етапі творчості в роботах Франчески переважала релігійна тематика: «Хрещення Христа» (1450), «Поліптих Сан Антоніо» (1465-1470). Більша частина пізньої творчості художника пройшла в м. Урбіно, де він був придворним живописцем Федериго де Монтефельтро. Найвидатнішою роботою цього періоду вважається «Герцогський диптих з Урбіно» (1465-1472) - парні портрети герцога і його дружини, Батісти Сфорца До урбінського періоду належить також «Вівтар Монтефельтро» (1472-1474).

Андреа Мантенья (1431-1506) майже все життя працював у м. Мантуя, де протягом 45 років був придворним живописцем Лодовико Гонзага. На замовлення Людовико Гонзага Мантенья розписав парадне приміщення палацу в Ма-нтуї, вперше створивши цілісну систему декоративних розписів, заснованих на їх логічному зв'язку з архітектурними конструкціями самого інтер'єру. Художник також активно використовував принципи ілюзіонізму, що дозволяло значно розширювати простір.

Камера дельї Спозі (1473-1474) складаються з кількох фресок: «Двір Гонзага», «Зустріч Лодовико Гонзага з кардиналом Фра-нческо Гонзага», «Повернення з полювання». Серед станкових робіт художника найвідомішою є картина «Мертвий Христос», 1480.

Через специфічні причини історичного розвитку культура Відродження у Венеції сформувалася лише у другій половині ХУ ст., значно пізніше, ніж в інших областях і містах Італії. Найяскравішими представниками раннього венеціанського Відродження були Белліні і Ботічеллі.

Джованні Белліні (1430-1516) був засновником нової живописної традиції, головна роль у якій відводилася колориту і світлу. Крім того, він був одним з перших італійських художників, які почали писати картини олійними фарбами. Відомим Белліні став завдяки великим вівтарним композиціям: «Пьєта» (1465), «Коронування Марії» (1475), «Преображення Господнє» (1480), «Мадонна з Немовлям і чотирма святими (вівтар Сан Дзаккарія)» (1505). Також писав портрети («Портрет дожа Леонардо Лоредана», 1501).

Сандро Ботічеллі (1445-1510) - художник з яскравим індивідуальним стилем. Він культивував образ витонченої жіночої краси: «Мадонна в лоджії (Мадонна з Немовлям і двома янголами)», 1469; «Мадонна Маг-ніфікат (Мадонна з Немовлям і п 'ятьма янголами)». Ботічеллі створив низку картин на міфологічні теми, найвідоміші з яких - «Весна» і «Народження Венери». «Весна (Примавера)» (1478-1482). Весну втілює увінчана вінком молода жінка з натхненним задумливим обличчям, тендітна, струнка, «Народження Венери».

Скульптура, яка в період Середньовіччя була цілком залежною від архітектури, в епоху Відродження знову набула самостійності. Об'єктами зображення скульпторів стали не лише образи християнської чи античної міфології, а й живі люди, герої сучасності.

Лоренцо Гіберті (1378-1455) присвятив свою творчість створенню живописного монументального декоративного рельєфу. Основні його твори призначені для оформлення дверей флорентійського баптистерію (північні двері баптистерію, 1404-1424; східні двері баптистерію, 1425-1452).

Донателло(1386-1466) - справжній реформатор італійської скульптури. Творчості у скульптурах, що прикрашають церкву Ор-Сан-Мікеле у Флоренції («Св. Георгій», 1417) і кампанілу Флорентійського собору («Пророк Іов»). «Давид» (1430-1440-ві рр.) - перша оголена статуя в італійській пластиці Відродження. Характер постановки фігури, майстерність трактовки оголеного тіла навіяні античною пластикою. «Кінна статуя кондотьєра Гаттамелати» (1447-1453) - перший кінний пам' ятник в мистецтві Відродження. Поставлений перед церквою Сан Антоніо в м. Падуя, монумент не лише зберігає свою значимість в сусідстві з будівлею храму, а й організує увесь ансамбль площі.

Андреа Верроккіо (1435/36-1488) - скульптор і художник. Розпочавши свою творчу діяльність як ювелір, він переніс точність і закінченість деталей в станкову й монументальну пластику. Статуя «Давид» (1476). «Кінна статуя кондотьєра Кол-леоні» (1479-1488), розміщена на площі Сан-Джованні е Паоло у Венеції, вирізняється експресивністю і динамічністю.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.