Літературна творчість в середньовічній Зх. Європі

Найвизначнішою спадщиною середньовічної літератури є героїчний епос - великі віршовані поеми про героїв-воїнів. Епос виник у формі сказань. Виконавців таких сказань у Франції називали жонглерами, а в Германії - шпільманами. Зазвичай це акробати-фокусники, які розважали народ на шляхах і площах. Пізніше, з XII ст., поети переробляють ці сказання й записують їх у формі поем для читання.

Сюжети багатьох поем склалися на основі реальних історичних подій. До найзначніших належить французька поема «Пісня про Роланда», англійська «Беовульф», іспанська «Пісня про мого Сіда» і німецька «Пісня про Нібелунгів».

«Пісню про Роланда» було записано десь близько 1170 р., а події, що лягли в основу її сюжету, відбулися в 778 р., у часи правління Карла Великого. Під час повернення Карла з походу до Іспанії в Ронсевальській ущелині, в Піренеях, його війська вночі був атакований і знищений плем’ям басків. Серед інших загинув і найближчий соратник короля, граф Роланд. Ці події набули в поемі рис величного подвигу. Роланд став улюбленим народним героєм. Роланд з воїнами, побачивши, що проти них ідуть величезні сили маврів, вирішують стояти на смерть. Відвага й бойова міць Роланда та його загону звеличуються. Франки гинуть, відігнавши ворогів.

«Пісню про мого Сіда» написано близько 1140 р. - пам'ятка іспанської літератури, анонімний героїчний епос. Головним героєм є Сід, борець проти маврів і захисник народних інтересів. Основна мета його життя — звільнення рідної землі від арабів. Історичним прототипом Сіда послужив Кастільський воєначальник, дворянин, герой Реконкісти Родріґо (Руй) Діас де Бівар, названий за хоробрість Кампеадором («бійцем»). Переможені ж ним араби прозвали його Сідом. Всупереч історичній правді, Сід зображений лицарем, який має васалів і який не належить до вищої знаті. По помилковому звинуваченню Сід був вигнаний з Кастілії королем Альфонсом VI. Але проте, знаходячись в несприятливих умовах, він збирає загін воїнів, бере ряд перемог над маврами, захоплює здобич, частина з якої відправляє в подарунок королеві, що вигнав його, чесно виконуючи свій васальний обов'язок. Король прощає вигнанця і навіть сватає за його дочок своїх наближених — знатних інфантів де Карріон. Але зяті Сіда виявляються підступними і боязкими, жорстокими кривдниками дочок Сіда, вступаючи за честь яких, він вимагає покарати винних. У судовому поєдинку Сід бере перемогу над інфантами. До його дочок сватаються тепер гідні женихи — інфанти Наварри і Арагона. Звучить хвала Сіду, який не тільки захистив свою честь, але і поріднився з іспанськими королями.

«Пісню про Нібелунгів» записано близько 1200 р. Отримала назву за іменем міфічного народу — карликів, власників і хранителів скарбу. Народна в своїх витоках, «Пісня про Нібелунгів» виявляє значний вплив рицарської ідеології і культури. Перша частина поеми оповідає про подвиги і смерть богатиря Зігфрида, друга - про помсту його дружини Крімхильди і трагічний фінал кривавого розбрату (віддзеркалення історичних переказів про знищення гунами бургундської держави).

«Беовульф» єдиний пам’ятник англосакського епосу, що зберігся. Дія відбувається в Данії, де на житло короля Хродгара Хеорот вже дванадцять років нападає троль Грендель. Почувши про цю біду, Беовульф з чотирнадцятьма дружинниками відпливає в Данію. Хродгар вітає загін гаутів і залишає їх на ніч в Хеороті. Коли з’являється Грендель, то Беовульф дає гідну відсіч, позбавивши потвору руки. Смертельно пораненому тролю вдається піти в своє лігво на дні моря, залишивши руку в залізній долоні героя. Наступної ночі мати Гренделя, щоб помститися, викрадає високопоставленого данця, але Беовульф, проникнувши в підводне житло, вбиває її. Повернувшись до країни гаутів, він розповідає про все своєму королеві - дядькові Хигелаку, і той винагороджує його великим земельним наділом. Після того, як Хигелак, а потім і його син Хардред гинуть у битві, Беовульф стає королем і править п’ятдесят років, доки не з’являється дракон, який мститься за крадіжку зі своєї скарбниці. Удвох з родичем Віглафом герой убиває дракона, але сам при цьому отримує смертельну рану. Поема закінчується сценою поховання героя і славослів’ями на його честь.

У XII ст. виник новий літературний жанр - рицарський роман. Перші романи з’явилися у Франції, в англо- норманському культурному середовищі, як своєрідна суміш кельтських епічних переказів, пізніх античних латинських переказів Гомера, Вергілія, Овідія. Одним із творців рицарського роману був Кретьєн де Труа (12 ст.) найбільш знаменитий «Івейн, або Лицар з левом». Сюжет і герої роману пов’язують його з британським циклом про короля Артура. Світ, створений фантазією Кретьєна де Труа, - втілення рицарства.

Роман - «Тристана та Ізольди. У сюжеті роману на перший план висунуто нерозв’язний конфлікт між бажаннями героїв і загальноприйнятими нормами. Згубна пристрасть юнака Тристана і королеви Ізольди штовхає їх на знехтування васальним і подружнім обов’язком, на низку обманів. Цікавим явищем середньовічної міської культури був рух вагантів (ймовірно, від латинського - мандрівники). Це була європейська корпорація «мандруючих людей».Одним З популярних жанрів міської літератури були фабліо - короткі, переважно віршовані повісті, що поєднували повчання з розвагою. Рукописні збірки фабліо належать, здебільшого, до 13 ст. Обсяг їх варіюється від кількох десятків до тисячі трьохсот рядків. Як правило, у ролі головних героїв виступають коханець.

Поиск по сайту: