Ринок товарів з пластичних мас

З розвитком хімії органічного синтезу створено принципово нові, що не мають аналогів у природі, сполуки та матеріали на їх основі - пластичні маси. Це велика група штучних матеріалів на основі пол­імерів, здатних при певних умовах (при нагріванні та під тиском) набу­вати будь-якої форми і зберігати її в звичайних умовах. Вони знайшли широке застосування в різноманітних галузях народного господарства, у тому числі у виробництві товарів народного споживання.

Перший промисловий пластичний матеріал - ебоніт було одержа­но в 1843 році вулканізацією натурального каучуку сіркою. Він став широко застосовуватись для електроізоляції. У 1868 р. у пошуках заміни слонової кістки для біліардних шарів було створено матеріал із нітроцелюлози, що пластифікована камфорою [97].

У 1897 р. було розроблено метод отримання галаліту, на базі білка знежиреного молока - казеїну. Целулоїд і галаліт застосовувались як замінники слонової кістки, рогу, черепаших панцирів при виго­товленні галантерейних виробів.

Перші синтетичні пластичні маси було отримано на основі фенолоальдегідних полімерів на початку XX століття (1907 - 1912 рр.) завдяки роботам Л. Бекеленда і Г.С. Петрова. Це були бакеліт (у США в 1907 р.) та карболіт (у Росії в 1913 р.).

У XIX та в першому десятилітті XX ст. пластмаси використовува­лись переважно як замінники природних матеріалів у легкій про­мисловості та частково замінювали метали. У 20-х рр. XX ст. вони набули значення як самостійні нові матеріали.

До цього часу стосується й розробка матеріалів на основі ефірів целюлози - етролів, які за кордоном отримали назву тролітів. їх ви­користовували в техніці слабких струмів і для облицювання автомо­більних штурвалів. Тоді почалось і виробництво амінопластів.

У 30-х рр. найбільшого промислового значення набув полівінілхло­рид. На його основі розроблено пластикат, який широко застосовується для ізоляції провідникових виробів, для виготовлення галантерейних товарів, а трохи пізніше був отриманий жорсткий матеріал - вініпласт. У цей період було синтезовано поліакрилати (органічне скло), одержано прості ефіри целюлози, розпочато виробництво полістиролу, а в подаль­шому було створено його сополімери та ударостійкі полістироли.

У 40-х та 50-х рр. промисловість пластичних мас розвивається особливо швидкими темпами. З'являються нові види полімерів: пол­іаміди (капрон, нейлон) та кремнійорганічні смоли - силікони, пол­ікарбонати та поліуретани.

Широке промислове застосування для виготовлення склопластиків знаходять епоксидні смоли, відомі ще з 1934 року. Налагоджується випуск фторопластів, піно- та поропластів.

1960-ті та наступні роки характеризуються не лише розробкою нових полімерів, але й широкою модифікацією властивостей вже існу­ючих, за рахунок сополімеризації.

Основу будь-якої пластмаси складають синтетичні смоли і значно рідше - видозмінені природні полімери. Вони виконують роль зв'язу­вальної речовини та формують основні властивості пластмас: механічні, термічні, хімічні та ін. Як зв'язувальні речовини використовують пол­іетилен, поліпропілен, полікарбонати, поліефіри, поліакрили, поліамі­ди, поліуретанові, епоксидні, аміноформальдегідні смоли та ін.

Для поліпшення властивостей до складу більшості пластмас дода­ють різні корисні домішки: наповнювачі, стабілізатори, барвники, пластифікатори, пороутворювачі, антистатики, антипірени та ін.

Наповнювачі підвищують механічну міцність виробів з пластмас, їх хімічну стійкість, змінюють тепло- та електроізоляційні власти­вості, зменшують усадку під час затвердіння у процесі переробки пластмас у вироби. Вони також знижують вартість виробів з пласт­мас. Вибір наповнювача залежить від призначення майбутньої плас­тмаси. Наприклад, азбест надає пластмасам теплостійкості, графіт - напівпровідникових властивостей, слюда - лугостійкості виробам високочастотної ізоляції.

Стабілізатори - уповільнюють старіння пластмас, яке виникає під дією світла, тепла, кисню, повітря, вологи на інших факторів. Найк­ращими стабілізаторами є біла та чорна сажа, окрім неї використову­ють стеарати кальцію, свинцю та похідні сечовини.

Пластифікатори - збільшують еластичність та гнучкість пластич­них мас, знижують їх крихкість і жорсткість. Крім цього, впроваджен­ня пластифікаторів сприяє підвищенню морозостійкості, вогнестійкості, стійкості до дії ультрафіолетових променів, полегшує процес формуван­ня виробів. Як пластифікатори використовують дибутилфталат, дюктилфталат, трикрезилфосфат, гліцерин, рицинову олію (касторку) тощо.

Пороутворювачі вводять до складу композицій для отримання газонаповнених пластмас із закритими (пінопласти) або відкритими (по­ропласти) порами. Пороутворювачі - це сполуки, які розкладаються в процесі формування виробів при нагріванні з виділенням газоподі­бних речовин.

До складу пластмас можуть також входити антистатики, які змен­шують електризацію пластмас у процесі їхньої переробки та під час експлуатації виробів з них; антипірени - речовини, які зменшують або усувають горючість пластмас.

Здійснюючи добір відповідних зв'язувальних речовин, наповнювачів, пластифікаторів та інших компонентів, можна отримувати пластмаси з різноманітними функціональними і ринковими властивостями.

Пластичні маси, на відміну від традиційних матеріалів, мають низку істотних переваг. Вони легкі, міцні, хімічно стійкі, є чудови­ми сучасними діелектриками, легко перероблюються у вироби, деякі з них витримують високі температури. Основними недоліками плас­тичних мас є їхнє старіння, те, що вони не розкладаються в природ­них умовах до рівня біологічного засвоювання речовин, та ін. Усі пластичні маси поділяють на три великі групи:

1. полімеризаційні пластики;

2. пластмаси на основі поліконденсаційних смол;

3. пластмаси на основі природної сировини.

У теперішній час перевага у виробництві пластичних мас віддається першій групі, оскільки їх легше отримувати, вони більш безпечні у виробництві та під час застосування, легше перероблюються у виро­би та трохи дешевші.

Крім цього, пластмаси поділяються на термопластичні (термопласти) та термореактивні (реактопласти). Термопласти здатні до багатора­зового розм'якшення за повторних нагрівань. Це дозволяє перероблю­вати їх та їхні відходи у вироби декілька разів, що особливо важливе в наш час у зв'язку зі складним екологічним станом середовища.

Реактопласти здатні до розм'якшення один раз на певній стадії от­римання (виробництва), та за подальшого нагрівання остаточно тверді­ють. При повторному нагріванні вони не розм'якшуються і не горять.

Полімерна промисловість випускає не тільки прес-порошкові, газонаповнені пластмаси, але й шарові пластики. Це просочені смолою та спресовані аркуші паперу (гетинакс), полотно хлопкової тканини (текстоліт), склотканини (склотекстоліт) тощо.

Виробництво синтетичних смол та пластичних мас у світі розви­валось швидкими темпами. Якщо в 1900 р. воно складало близько 20 тис. тонн, то в середині XX століття випуск досягав вже 1,5 млн. тонн, а в 1970 році він склав 38 млн. тонн. У цей час близько 86 % виробництва пластмас було зосереджено в семи країнах світу, при цьому приблизно 60 % — в США, Японії та ФРН [97].

За останні тридцять років виробництво синтетичних смол та пла­стичних мас безперервно розширювалось, і зараз воно складає при­близно 120 млн. тонн на рік [26].

В Україні виробництво пластичних мас спочатку розвивалось по­вільно через історичні обставини, але в 70-х роках темпи річного приросту склали вже 16 %, що відповідало світовим досягненням. У 1985 р. в Україні було випущено 722 тис. тонн синтетичних смол та пластичних мас на їх основі, а у 1990 році - вже 827 тис. тонн.

Таблиця 4.3. Виробництво окремих видів продукції хімічної та нафтохімічної промисловості (тис. тонн)

Наступні роки характеризуються спадом виробництва не тільки в хімічній та нафтохімічній промисловості, але й у інших галузях про­мисловості, що пов'язано з низкою обставин. Зменшення випуску синтетичних смол та пластичних мас тривало до 1998 року, проте 1999 рік характеризується вже не тільки стабілізацією, але й нарощуванням ви­робництва полімерних матеріалів. У 1999 р. у хімічній та нафтохімічній промисловості майже вдвічі, порівняно з 1998 роком, підвищився ви­пуск поліпропілену, полістиролу та сополімерів стиролу (табл. 4.3) [23]. Розвитку та оновленню асортименту на ринку товарів з пластмас, поза сумнівом, сприяють успіхи науково-технічного прогресу. По­дальшому розвитку виробництва пластичних мас, розширенню ма­рочного асортименту окремих їх видів, створенню нових видів пол­імерних матеріалів, отриманню сополімерів (АБС-полімери, сополімери стиролу, циклічних олефінів та ін.) сприяла хімічна модифікація вже відомих та широко розповсюджених полімерів.

Пріоритетне значення для розвитку багатьох галузей, у тому числі тих, що виробляють товари народного споживання, мають розроб­лення та виробництво полімерів і полімерних композиційних матер­іалів зі спеціальними властивостями.

За останні десятиліття нових типів пластичних мас практично не з'являлось, однак значно розширився марочний асортимент відомих полімерних матеріалів. Було розроблено способи змішування, сплавлення та наповнення різних полімерів, хімічні, фотохімічні та радіаційні спо­соби приєднання до них ненасичених мономерів. Це дозволило створи­ти цінні та нові різновиди матеріалів і композитів на основі відомих полімерів, наприклад на основі сплавів АБС-пластиків з полікарбона­том, поліамідами, поліетилентерефталатом, полібутилентерефталатом, на основі поліпропілену та сополімерів пропілену з етиленом, етилену з вінілацетатом, на основі полібутилентерефталату.

Розроблено композиції для отримання сільськогосподарської плівки зі строком служби 4-5 років за атмосферних умов, у тому числі в зимовий час. Крім поліпшення термосвітлостабілізувальних властивостей, плівка володіє гідрофільним та теплоутримувальним ефектом. Плівка стійка до розтріскування за мінусових та знакозмінних температур. Також створено біодеструктурні плівки для еколо­гічно чистого упакування. Отримано зразки високотермостійких суперлегких волокнистих пластиків на основі поліамідів.

Джерела надходження окремих пластмас на українські переробні підприємства різноманітні. Використовуються пластмаси вітчизня­ного виробництва, а також російського, білоруського, угорського, німецького, бельгійського, південнокорейського тощо.

У наш час поліетилен у світі виробляється на 140 заводах, що нале­жать 114 фірмам. Понад 40 % світової потужності поліетилену нале­жить СПІА, приблизно 7 % — Японії. В Україні виробництво поліети­лену на агрегатах великої потужності здійснюється в концерні ”Орлан” (м. Калуш Івано-Франківської області), де також виробляються і поліпропилени. З-поміж російських підприємств найбільш великими ви­робниками поліетилену є АТ ”Ангарська нафтохімічна компанія”, АТ ”Оргсинтез” (м. Казань), АТ ”Салаватнафтооргсинтез” (м. Салават), АТ ”Ставропольполімер” (м. Будьоновськ), АТ ”Томський нафтохімічний комбінат”, АТ ”Уфаоргсинтез”. У Білорусі поліетилен виробляють у Новополоцьку.

Виробництво поліпропілену зосереджено в АТ ”Томська нафтохі­мічна компанія”, АО ”Уфаоргсинтез”, та АТ ”Московський нафтопе­реробний завод”.

Найбільшим виробником вітчизняного полістиролу є ВАТ ”Кон­церн ”Стирол” (м. Горлівка). У Росії випуском полістиролу та його сополімерів займаються: АТ ”Омськхімпром”, АТ ”Карбонат” (м. Орєхово-Зуєво), АТ ”Пластик” (м. Узлова), АТ ”Ангарська нафтохімічна компанія”, АТ ”Салаватнафтооргсинтез” (м. Салават) та ін.

Полівінілхлорид в Україні випускає АТ ”Дніпро Азот” (м. Дніпро­петровськ). У Росії — АТ ”Капролактам” (м. Дзержинськ), АТ ”Кау­стик”, АТ ”Хімпром” (м. Волгоград), АТ ”Саянськхімпром” (м. Зима), АТ ”Усольє-хімпром” (м. Усольє-Симбірське) та ін.

Серед фірм далекого зарубіжжя, які займаються постачанням пол­імерів (їх більше сотні) можна виділити такі: Auto Chemical Ltd, B+S Chemie Gmbh, Biesterfeld Plastic Gmbh, Boredlis, Dacota Coatings, Dow Plastics, Multibase S.A., Tarpack S.L., Victor International Plastics Ltd, Wico Plast Gmbh та ін.

Частина поліолефінів у загальному світовому обсязі випуску пла­стмас складає приблизно 42 % [79].

Виробництво конструкційних пластмас зосереджено, головним чином, в країнах США, Західної Європи та Азії. Дані стосовно їх обсягу ілюструються в табл. 4.4 [98].

Таблиця 4.4. Світове виробництво конструкційних пластмас, тис. тонн

* Прогнози

Найбільшу частку у виробництві (приблизно 40 %) займають термо­пластичні поліефіри, в основному, поліетилентерефталат (ПЕТ). Близь­ко 30 % припадає на акрилонітрилбутадієнстиролові (АБС) пластики, 13 % — поліаміди, 11 % — полікарбонати, 4 % — поліацетати та 1 % — термостійкі пластмаси спеціального призначення (рис. 4.5) [98].

Рис. 4.5. Світова структура виробництва конструкційних термопластів

Країни Америки, головним чином США, лідирують у виробництві основних конструкційних пластмас: поліетилентерефталата, нейло­ну, полікарбонатів, фторполімерів — та поступаються країнам Євро­пи та Азії у виробництві ацеталів, країнам Азії — у виробництві АБС-пластиків.

Виробництво перерахованих пластмас за регіонами світу ілюст­рується рис. 4.6.

Дані стосовно стану та перспектив виробництва основних конст­рукційних пластмас наведено в табл. 4.5.

Найважливішим фактором, що визначає попит на вироби з пласт­мас, отже, і на асортимент, є ціна пластичних мас. Вона в значному ступені визначає ціну на готові вироби. Найбільш високою ціною ха­рактеризуються теплотермостійки пластмаси. Середньосвітова ціна скла­дає, орієнтовно, 20 тис. дол. за тонну. Це в 23,5 раза вище за ціну поліетилентерефталату, у 12 разів - АБС-пластиків та в 5 - 6 разів -полікарбонатів, поліамідів, поліацеталів [20]. Середньосвітові ціни на основні види конструкційних термопластів наведено на рис. 4.7.

Підвищуються обсяги виробництва конструкційних термопластичних пластмас: поліетиленфталату, акрилонітрилбутадієнстирольних пластиків, поліамідів, полікарбонатів, поліацеталів та термостійких пластмас спец­іального призначення. До 2002 р. їх виробнича потужність складатиме близько 19 млн. тонн на рік. До 2005 р. виробничі потужності підвищать­ся до 10 млн. тонн на рік [98]. Спостерігається тенденція до переорієнтації в застосуванні фторопластів — від галузей спеціальної техніки до матер­іалів масового споживання, що забезпечує умови для подальшого зрос­тання обсягів виробництва та розширення асортименту.

Рис. 4.6. Виробництво конструкційних пластмас за регіонами світу, %

Рис. 4.7. Середньосвітові ціни на конструкційні термопласти

Таблиця 4.5. Виробництво конструкційних термопластів

Довготривалі перспективи використання прогнозуються для полікар­бонату у зв'язку з розробкою носіїв інформації наступного покоління, а також у виробництві цифрових відео-, компактдисків, автомобілів.

Середньорічні темпи приросту споживання полікарбонату скла­датимуть не менше 10 % .

Попри високу вартість, активний розвиток отримують термостійкі пластмаси (синдіотактичний полістирол, полівініленсульфід, фтор-полімери) як замінники старих матеріалів, а також через поширення їх споживання в галузях, що інтенсивно розвиваються, таких, як електроніка.

У найближчому десятилітті зростання споживання цих пластмас складе не менше 10 % на рік. До 2007 р. їх виробництво збільшиться до 400 тис. тонн, вартість складе не менше 8 млрд дол. [98].

Велике значення надається збільшенню випуску рідкокристаліч­них полімерів, враховуючи тенденцію мініатюризації електронних виробів. Вони мають переваги перед іншими пластиками відносно до легкості та високої точності лиття.

Подальший розвиток отримають наповнені та полімер-полімерні композиції, наприклад сплави АБС із полікарбонатом, поліамідами, поліетилентерефталатом та ін.

Використання склонаповнених поліпропілену та сополімерів сти­ролу, поліпропілену з волокнистими та високодисперсними мінераль­ними наповнювачами дозволяє вирішити специфічні завдання не лише в машинобудуванні, електротехнічній промисловості, електроніці, але також у виробництві товарів народного споживання, забезпечуючи цінні споживчі властивості (твердість, жорсткість, термостійкість).

Застосування нових технологій з використанням композиційних матеріалів дозволить вирішити багато завдань. Це багатошарові тру­би для гарячого водопостачання, армовані труби, які витримують тиск до 80 атм., багатокомпонентні литі вироби для автомобілебудування, мебльової, будівельної промисловості, корпусні деталі широкого призначення та ін.

Вирішуються та ставляться завдання щодо підвищення якості пластичних мас.

Умови переробки пластмас значною мірою визначають конструк­цію виробу, характер поверхні, товщину, а також механічні власти­вості різних товарів з пластмас. Пластичні маси перероблюються у вироби різними способами: пресуваннями, литтям під тиском, екст­рузією, штампуваннями, вакуумним формуванням, механічною об­робкою, каландруванням та ін. Вибір методу переробки залежить від відношення пластмаси до нагрівання та від конструкції виробу.

Реактопласти переробляються у вироби переважно методом гаря­чого пресування. Термопласти можуть бути перероблені будь-яким методом пластичної деформації.

Найбільш прогресивним та продуктивним методом переробки пла­стмас у вироби є метод лиття під тиском, який дозволяє отримати вироби простих та складних форм. Процес виробництва має високий ступінь точності та здійснюється достатньо швидко: час одного цик­лу від 3 - 5 до 20 - 30 секунд. Усі операції лиття під тиском автомати­зовані, тривалість циклу регламентується спеціальним реле часу. Ор­ієнтовну структуру переробки пластмас методом лиття під тиском для різних пластмас наведено в табл. 4.6.

Таблиця 4.6. Орієнтовна структура переробки пластичних мас методом лиття під тиском

У майбутньому цей метод отримуватиме подальшого розвитку. Одним із факторів, що забезпечують розширення асортименту то­варів з пластмас та їх споживчі властивості, є використання різнома­нітного та високоякісного обладнання. Українські виробники засто­совують вітчизняні та закордонні машини і лінії з переробки пластичних мас у вироби.

Ринок обладнання для виробництва продукції з пластмас достат­ньо різноманітний. В Україну та в інші країни постачають обладнан­ня численні фірми Європи, особливо широко - ФРН та Англії.

Ливарні машини пропонують на ринку такі фірми, як ”СКТ”, ”Арбург”, ”Людвиг Енгель”, ”Манесман Деманг”, ”Зюхзище Кунстш-тофтехнік” та ін.

Екструзійні установки виготовляють такі фірми, як ”Вебер”, ”РВП - Девіс Стандарт”, ”АПВ”, ”Кузнецький завод полімерного машино­будування”, ”Златоустівський машинобудівельний завод”, ВАТ ”Кузполімермаш”, НПП ”Маяк-93”, холодильні та теплові системи - фірми ”ЖВК”, ”Оні”, гарячоканальні системи - фірми ”Хаско”, ”Нормалей”, ”Юнітемп”, ”Хотсет”, ”КЕВ”, ”Ксинтех”.

Сушильні машини, дробилки, дозатори, роботи-маніпулятори ви­пускають фірми ”Мотан”, ”Гетера”, ”Колортронік”, ”Маар”, ”Вернер Кох” та ін.

Різноманітне обладнання, прибори, установки виготовляються фірмами ”Арбург”, ”Енгел”, ”Иллиг”, ”ЕМС-Хеми”, ”ЖВК”, ”Граф Колор Бах”, ”Мотан” тощо.

Обладнання для зварювання виготовляють фірми ”Вегер”, ВАТ ”Запсибгазпром”.

Достатньо розвинута машинобудівельна база з випуску обладнан­ня для переробки пластмас в Україні. В галузі техніки та технології переробки полімерних матеріалів є значна кількість нових розробок. Так, провідний науково-дослідний центр України — УкрНДІпластмас розробив обладнання для виробництва рулонних тарних матер­іалів малими партіями для виробництва багатошарових та профільо­ваних труб, у тому числі з деревиннонаповнених композицій.

Виготовлено двочерв'ячні екструдери для випуску труб спеціаль­ного призначення - світлотехнічних з поліметилметакрилату, видувні автомати для місткостей з ПВХ на 0,1 - 1,5 літра тощо.

Великий виробник ливарних машин - Хмельницький завод ”Термопластавтомат” - випускає термопластавтомати з обсягом від 100 до 1250 см³, а також реактопластавтомати. Удосконалено дизайн облад­нання, розроблено нові системи управління та терморегулювання з виводом параметрів на екран дисплею. Виготовлено спеціальний термопластавтомат для виробництва товарів двокольорового лиття, та для випуску пресформ з поліетилентерефталату.

Ця лінія в подальшому призначена для виробництва широкогор­лих ПЕТ-банок та місткостей для фасування парфумерної продукції. Розроблено повністю автоматизований механопневмоформований ав­томат АПФ-1 для виготовлення тари та упаковки. Виготовляється механовакуум-формовочний напівавтомат МВФ-600/400 для невеликих партій тари та упаковки. Випускається екструзійновидувний агрегат моделі К 24-114 для виготовлення місткостей від 0,25 до 4,0 літра.

Заводом також пропонуються лінії з виробництва поліетиленової плівки, у тому числі термоусадочної з будь-якою шириною та товщи­ною. Створені роздрібнювачі для переробки відходів, обладнання для переробки пляшок з ПЕТ.

ЗАТ ”Вторполімермаш” виготовляє та реалізує в багатьох країнах лінії з виробництва поліетиленової плівки шириною до 6 м. Виготов­лено для власних потреб обладнання для випуску багатошарових ком­бінованих плівок.

Виготовляють машини та лінії з виробництва полімерних плівок та труб у дочірньому підприємстві НВФ ”Пластмодерн”, ТОВ ”Древо Пласт”, АТ ”Полімер-Пап”.

Випуск обладнання здійснюється також на фірмах ”Укрполімер-конструкція”, ”Векта”, ”Водополімер”, ”Малі інженерні системи”, ”Полімербуд”, ”Ельпласт – Львів”, у АТ ”Пластмапі”, АТ ”Завод син­тетичних виробів”, у асоціації ”Укрсільгаз”.

Формування асортименту товарів з пластмас залежить від розвит­ку виробництва.

У промисловості з переробки пластмас в Україні в теперішній час відбулися суттєві зміни. Кількість виробників різко зросла та обчис­люється сотнями. Це пояснюється відносною простотою та прибутко­вістю даного бізнесу.

Виявилась тенденція до організації виробництва пластичних мас як продовження технологічного ланцюжка підприємств нафтопереробки і нафтохімії. Виробляючи мономери, ці підприємства організовують й виробництво полімерів і готових виробів з них. Деякі великі підприємства, які традиційно займаються переробкою пластмас, виявилися розпорошеними на дрібні акціонерні фірми. Виникли невеликі фірми, які чинять суттєву конкуренцію великим виробникам, які мусять йти лише на великі контракти. Робота дрібних фірм виявляється більш успішною, оскільки вони готові виготовляти продукцію невеликими партіями. Наприклад, ЗАТ ”Броварський завод пластмас” випускає десь 120 тонн продукції на місяць за кількості персоналу понад 1 000 осіб АТ ”Полімер-Пап” виробляє на місяць 1500 тонн плівки, використовуючи працю 60 робітників. ООВ ”НПФ ”Пластмодерн” виготовляє 500 тонн продукції зі цітатом робітників 100 осіб.

Найбільшою конкурентоспроможністю володіють ті підприємства, які розширюють номенклатуру товарів. Молоді виробники укріплю­ються на ринку за рахунок швидкої переорієнтації виробництва відпо­відно до попиту споживачів.

Найбільш відомими виробниками виробів з пластмас є ВАТ ”Київсь­кий завод пластмас”, АТ ”Платсмас-Прилуки-Комерц”, ВАТ ”Харпластмас”, ЗАТ ”Броварський завод пластмас”, ВАТ ”Завод полімерних мате­ріалів” (м. Київ), Горлівський концерн ”Стирол”, АТ ”Полімер-Пап” (с. Летки Київської області), ЗАТ ”Вторполімермаш” (м. Київ), ТОВ ”НПФ ”Пластмодерн” (смт. Коцюбинське Київської області), ПП ”Пластхім” (м. Київ), Київське підприємство полімерних і композиційних матері­алів ”ДревоПласт”, Яворівський завод пластмас, СП ”Хемосвіт” (м. Луцьк), Одеський завод штучних шкір та ін.

Українські виробники здійснюють випуск товарів не лише народ­ного споживання, але й промислового призначення. Найбільшу част­ку у виробництві побутових виробів з пластмас займають товари гос­подарського призначення, а серед них — посудогосподарські вироби. Значно менше випускається галантерейних виробів і культтоварів.

За неповними даними усі підприємства, які займаються виготов­ленням товарів народного споживання, виробляють товари господарсь­кого призначення, приблизно 50 % з них — галантерейні товари, десь 15 % — культтовари.

Деякі підприємства пропонують для реалізації до 90 % наймену­вань продукції (ЗАТ "Пластмас-Прилуки-Комерц").

Значна частина підприємств виготовлює полімерні плівки та ви­роби з них: мішки, пакети, кульки, штори для ванн та ін. Основну масу плівок, що випускаються вітчизняними підприємствами, виго­товлено з поліетилену. Промисловістю освоєно виробництво одно-, дво- і тришарових плівок, призначених, у основному, для теплиць та упаковки молочних продуктів. Освоєно випуск термоусадочних плівок в ТОВ "НВФ ”Пластмодерн”, АТ ”Полимер-Пап”, на Яворівському, Маріупольському заводах пластмас, у ВАТ ”Харпластмас”, на СП зі словацькою фірмою ”Хемосвіт” у м. Луцьку, у КППКМ ”ДревоПласт”, на якому виготовлено експериментальні партії ультратонких (до 10 мікрон) поліетиленових плівок, що розтягуються (стреч-плівок) для упаковки харчових продуктів. Трохи товстіші стреч-плівки ви­пускаються НВФ ”Пластмодерн”. У Донецькій області випуск стреч-плівок здійснюється підприємствами: ТОВ ”Строй-Дон”, ”Кальміус-Юг”, ”Арні”, ”Корвет”, ”Комер плюс”, ”Донецькхлібресурси”.

Крім поліетиленових, в Україні виготовляються й полівінілхлоридні плівки, у тому числі й ті, що розтягуються. Плівки на основі полівінілхлориду виробляються ЗАТ ”Броварський завод пластмас” (плівки на тканинній основі і без основи для виробництва побутових клейонок), Одеським заводом штучних шкір (плівки без основи для побутових клейонок), у Донецькій області — на фірмах ”Кальміус-Юг”, ”Арні”. ВАТ ”Завод полимерних матеріалів” (м. Київ) і СП ”Хе­мосвіт”, ТОВ ”Строй-Дон” виробляють поліпропіленові плівки у широкому діапазоні товщин одно- і багатошарові, у тому числі в комбінації з поліетиленом. Поліпропіленові плівки використовують­ся для упаковки харчових продуктів.

В Україні освоєно також виробництво плівок на основі полістиро­лу й полівінілбутираля в НВФ ”Пластмодерн”. Споживачами першої є виробники конденсаторів, другу використовують у виробництві автоскла ”Триплекс”.

Почався випуск тепло- і звукоізоляційного листового матеріалу на основі вспіненого поліетилену.

Крім переліченої продукції, вітчизняні підприємства здійснюють виготовлення водонапорних і каналізаційних труб. ЗАТ ”Броварсь­кий завод пластмас” випускає труби з полівінлхлориду, ВАТ ”Завод пластмас” (м. Київ), НВФ ”Пластмодерн”, підприємство з переробки пластмас у м. Перемишляни Львівської області виробляють труби з поліетилену.

Значну кількість продукції, яка надходить на ринок будівельних матеріалів, виробляють підприємства системи Укрбудматеріали — ВАТ ”Львів Покізол”, ВАТ ”Запоріжтеплозвукоізоляція”, ВАТ ”Житомирсь­кий завод силікатних матеріалів”, ВАТ ”Завод ізоляційних матеріалів” (м. Маріуполь), ВАТ ”Ізоляція” (м. Донецьк), КП ”Термен” (смт. Коцюбинське Київської області), ВАТ ”Ирпенський комбінат ”Прогрес” (Киї­вська область). Перелічені підприємства випускають пінополістирольні плити, у тому числі затухаючі, упаковочну тару, пінополістирольні шкаралупи різних діаметрів для ізоляції трубопроводів.

У розвитку внутрішнього ринку товарів з пластмас в Україні можна виділити декілька етапів.

Після оголошення незалежності України протягом кількох років ринок формувався переважно за рахунок продукції вітчизняних ви­робників. Завдяки достатньо високому рівню розвитку хімічної та нафтохімічної галузей промисловості, запасам сировини асортимент товарів з пластмас, які надходили на ринок, був достатньо широким. Так, лише в Донецькому регіоні завод ”Полімер” виробляв 64 різно­види товарів, концерн ”Стирол” — десятки найменувань побутових виробів з пластмас.

Подальше формування ринку проходило з певними труднощами. Скоротився обсяг випуску та асортимент товарів з пластмас в Україні з багатьох причин. Основними були залежність від джерел сировини, що залишилися за межами України, також втрачені ринки збуту та низка інших.

1993 - 1994 рр. характеризуються розширенням асортименту то­варів на ринку за рахунок імпортної продукції невисокої якості, яка надходить, переважно, з Турції, В'єтнаму та Польщі.

Надалі потік виробів з пластмас закордонного виробництва поши­рюється. З'являються товари відомих європейських фірм. У 1996 -1997 рр. частка імпортних товарів на українському ринку товарів з пла­стмас складала понад 75 %. Обсяг ринку оцінювався у 25 - 30 млн дол.

За даними Держкомстату України, у 1997 році в Україну було імпортовано виробів з пластмас на суму близько 19,4 млн дол.

У подальшому обсяги поставок скоротилися в 1998 році на 4,1 млн дол., порівняно з попереднім роком, і склали 15,3 млн, у 1999 році— 9,2 млн дол. [106]. Скоротилися також обсяги продажу. У загальній структурі імпорту товарів з пластмас близько 40 % складає імпорт, який не входить у офіційну статистику.

2000 р. характеризувався певним зростанням обсягів виробництва і реалізації товарів українського виробництва. Це пов'язано не тільки з адаптацією промислових підприємств до умов, що склалися, але й підтримкою вітчизняного виробника. Відповідно до Постанови Кабіне­ту Міністрів України № 2265 від 13.12.1999 ”Про встановлення нової ставки ввізного митного збору на окремі види полімерної продукції та внесення змін у певні постанови Кабінету Міністрів України” пільгові ставки ввізного мита на посуд столовий та кухонний (код за ТНЗЕД 39.24.10000) були підвищені з 10 до 25 %, а повні — з 10 до 40 %. Продавцям імпортних товарів доводиться збільшувати торговельні на­цінки. Вітчизняна продукція стає конкурентоспроможною за ціною. На сьогодні вона займає орієнтовно 25 - 30 % загального обсягу ринку.

Асортимент побутових товарів з пластмас на українському ринку представлений товарами господарського призначення, галантерейни­ми й культтоварами. Крім того, суттєва частка продукції з пластмас є на ринках товарів будівельного призначення, електропобутових товарів. Найбільш широким є асортимент товарів господарського призначення. Посудогосподарські вироби для ванної кімнати й туа­лету, для саду та городу, для інтер'єру житлових примищень надхо­дять, головним чином, з Польщі, ФРН, Китаю, Італії, Кіпру, Туреч­чини, Голландії, В'єтнаму.

Це вироби таких торговельних марок, як Dom Plast, AGD, OSP, Polimer, Bentom, Curver, Karoplast, Lamela, Bisk, Multiplast, Konex, Pubbermaid, Plavor, Formexport, Melon, Tontarelli та ін. Основна ча­стина надходжень належить польський фірмі Dom Plast, у її асорти­менті понад 80 видів і різновидів виробів. Значне місце на ринку займає продукція польських фірм Melon, Polimer, Pubbermaid. Сут­тєва частка товарів на ринку торговельних марок Lamela, Bentom, Konex, Bisk, Karoplast, AGD.

Доповнює номенклатуру виробів закордонних фірм асортимент товарів, які надходять на ринок від українських виробників.

Постачальниками закордонних виробів є декілька крупних імпор­терів, на частку яких припадає орієнтовно 70 - 80 % врахованого митницею ввозу.

Це такі компанії, як ”СВД”, ”Хімексторг”, ”Юніон Індастріал –ТМ”, ”Союз”, ”Поліпласт”. Середньомісячний обсяг поставок крупного імпортера складає приблизно 140 - 150 тис. дол., тоді як у 1997 -1998 роках вони досягали 280 - 300 тис. дол.

Більша частина товарів з пластмас (до 80 %) і українських за­водів, і великих імпортерів надходить безпосередньо в роздрібну тор-

Поиск по сайту: