Особливості культурного розвитку тропічно-африканського регіону

Африканський регіон характерний великою різноманітністю культурних процесів, детермінованих соціальними, історичними, природними і етнопсихологічними факторами. Існує давнє і глибоке розходження історичної долі народів окремих частин Африки, яке позначилось і на розбіжності їх культур.

Упродовж багатьох століть у Африці чітко простежується дія двох сторін одного історико-культурного процесу: з одного боку — поширення культурних контактів африканських народів з народами інших регіонів передусім з арабо-мусульманським і європейським регіонами; з іншого — обмін культурною інформацією між локальними африканськими культурами, їх взаємозбагачення. Своєрідність африканського культурного регіону полягає в тому, що ці дві тенденції взаємопереплітаються, створюючи самобутні духовно-культурні феномени. Лише географічні межі об’єднують регіон.

Якщо ж розглядати історико-культурний процес в африканському регіоні, то у ньому можна виділити 6 історико-культурних областей, що мають специфіку.

1) країни Пн. Африки.В стародавні часи тут відбувалася зміна впливів низки культур: єгипетської, пунічної, античної - у її грецькому, еллінському і римському варіантах, візантійської, турецької, арабської. Все це привело до органічного переплетіння елементів цивілізації Заходу і Сходу, традицій Середземномор'я, Ісламського світу й місцевого африканського середовища.

2) Пн-Сх Африки (Ефіопія,Сомалі). Веде свою культ. традицію від часів взаємодії з давнім Єгиптом.

3) країни Зх і частково Цт Африки. Об’єднує перебування в складі давніх або середньовічних держав Гана (III-XI ст.), Малі (ХІІІ - XV ст.), Сонгай (XV-XVII ст.), міграції, культурні контакти.

4) країни Центральної та Східної Африки,заселені народами мовної групи банту, що обумовлює їх етнічну єдність. Для неї властиві тенденції, подібні до третьої сфери (за винятком Танзанії).

5) південь континенту - ПАР, Намібія. На культурне обличчя відбиток традиції апартеїду – розділення по етнічній ознаці (білим – своє, чорним - своє). Політика апартеїду з його системою відокремленого існування рас упродовж тривалого часу деформувала етнокультурні процеси. Наявність у країні африканських етносів, що становлять більшість населення, африканерів, англопівденноафриканців, індійців та інших представників азійських народів, створює надзвичайно складну ситуацію для культурного розвитку. К-ра регіону зазнала великої європеїзації.

6) острови Атлантичного та Індійського океанів, які оточують Африку (Мадагаскар, Маврікій, Реюньйон, Сан-Томе і Прінсіпі та ін.).Основна риса етнокультурних процесів — високий ступінь міжетнічного змішування і формування креольських культур (за винятком Мадагаскару). Культурні процеси найтісніше пов'язані з мовними і в багатьох випадках сприяють досягненню внутрішньої цілісності культури африканського регіону.

Особливості регіону:

1) Довгий час існувало рабство;

2) Мирним шляхом іслам поширився на багато прибережних територій;

3) Європейська традиція прийшла з періодом колоніальних загарбань;

4) Сучасна епоха характеризується, з одного боку, все більшою інтернаціоналізацією культури, а з іншого — бурхливим зростанням етнічної свідомості, що виявляється передусім у посиленій з увазі до "своєї" культури, намаганні оберігати її самобутність.

5) Рух за духовну деколонізацію, повернення до власної, істинно африканської культури, виник серед інтелігенції колишніх французьких, колоній і знайшов відображення у формі філософсько-світоглядної концепції негритюду Л. Сенгора. Він вирізняє склад розуму у білої і чорної людини і відповідно, переваги негритянського "нераціонального" розуму, здатного співпереживати і розкривати зв'язок людського існування зі світом. Негритюд – теорія, що африканська к-ра звеличується над європейською

6) Велика увага африканської інтелігенції до власної культури, бажання розвивати і пропагувати її, однак не означає відмови від західної.

7) Для естетичної свідомості африканських суспільств характрна відсутність терміну «мистецтво» і взаємозамінність понять «краси» і «добра». Мистецтво тут розчинено в повсякденності і найяскравіше проявляється в обрядах і ритуалах. Керівним началом всіх художніх явищ виступає ритм, який пронизує скульптуру і архітектуру, танець і музику.

Отже, провідна тенденція культурних процесів у Африці загалом скерована на подолання етнічної замкнутості, локальної специфіки: відбувається взаємовплив, зближення етносів.

Поиск по сайту: