Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Література до розділу 2. Її необхідно вирізати і вставити в розділ

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Об’єкти та умови проведення досліджень

Райграс багаторічний (Lolium perenne L.)

Вівсюг звичайний (Avena fatuaL.)

Методи досліджень

Визначення морфометричних показників

Для вивчення мінливості основних ростових морфологічних ознак досліджуваних газоноутворюючих трав проводили виміри:

1) висоту рослини, см (вимір проводили за допомогою лінійки з точністю до 1 мм.);

2) довжину листка, см (вимір проводили за допомогою лінійки з точністю до 1 мм.);

3) площу листків Метод промірів. З кожної проби методом випадкової вибірки відбирають по 10 зелених листків, зважують їх і визначають площу методом лінійних вимірів по довжині (Д) та найбільшій ширині (Ш). Площа вимірюваних листків (S) розраховують за формулою:

де n – число вимірюваних листків.

Цей метод підходить для зернових й інших культур с лінійною формою листків (Физиология…, 2000).

2.2.2. Визначення активності супероксиддисмутази(Переслегина, 1989)

Принцип методу заснований на здатності СОД конкурувати з нітросинім тетразолієм за супероксидні аніон-радикали, що утворюються в результаті аеробної взаємодії відновленої форми нікотин- амідаденіндинуклеотиду (НАД‧Н) та феназинметасульфату. У результаті цієї реакції нітросиній тетразолій відновлюється з утворенням гідрозинтетразолію.

Хід аналізу

Виділення ферментного препарату. Наважку рослинної тканини 0,2 г розтирають при 4°С у порцеляновій ступці з 0,1 моль/л фосфатним буфером (рН 7,8) у співвідношенні 1:10 (з додаванням скляного піску у разі необхідності). Одержаний гомогенат центрифугують протягом 20 хв при 15000 g при 4°С. Супернатант переносять у чисті сухі пробірки, розташовані у склянках із льодом, й використовують в якості ферментного препарату при проведенні реакції. У такому вигляді супернатант при необхідності зберігають у холодильнику не більше 2 годин.

Визначення активності супероксиддисмутази (СОД). До 0,3 мл рослинного екстракту додають 1,2 мл 0,1 моль/л фосфатного буфера (рН 7,8), 0,1 мл ФМС, 0,3 мл НСТ. Для запуску ферментативної реакції вносять 0,2 мл НАД·Н і поміщають у термостат на 15 хвилин при температурі 30°С. Реакцію зупиняють додаванням 1 мл льодяної ацетатної кислоти. Інтенсивність забарвлення вимірюють при довжині хвилі 540 нм.

У контрольну пробу замість рослинного екстракту додають 0,3 мл фосфатного буфера. Оптичну густину розчину вимірюють аналогічним способом. Це є світловим контролем для дослідного варіанта.

Визначення активності СОД проводять не менш ніж у трьох повтореннях.

Активність СОД вираховують за формулами:

Т% = •100%

А = , де

де Т% – відсоток гальмування реакції відновлення нітросинього тетразолію за 1 хв;

А – активність супероксиддисмутази, відносні одиниці / г наважки · хв;

Н – наважка рослинного матеріалу, г;

t – час інкубації, хв.

 

2.2.3. Визначення активності каталази (Плешков, 1968)

Принцип методу базується на урахуванні кількості розкладеного пероксиду водню під дією ферментативного препарату методом титрування перманганатом.

Хід аналізу

Виділення ферментного препарату. Наважку рослинної тканини 0,5 г розтирають при 4°С у порцеляновій ступці з 0,2 моль/л ацетатним буфером (рН 5,4) у співвідношенні 1:10 (з додаванням скляного піску у разі необхідності). Одержаний гомогенат через 30 хв настоювання центрифугують протягом 20 хв при 15000 g при 4°С. Супернатант переносять у чисті сухі пробірки, розташовані у склянках із льодом, й використовують в якості ферментного препарату при проведенні реакції. У такому вигляді супернатант при необхідності зберігають у холодильнику не більше 2 годин.

Визначення активності каталази. У дві пробірки поміщають по 1,5 мл ферментного препарату. Контрольну пробу кип’ятять 2–3 хвилини для інактивації ферменту і потім охолоджують. В обидві пробірки доливають по 4 мл дистильованої води й по 1 мл 1%-ного розчину пероксиду водню. Час інкубації 20 хвилин при 25°С. Реакцію зупиняють додаванням 1 мл 10%-ного розчину сульфатної кислоти й титрують розчином перманганату калію з молярною концентрацією еквівалента (С1/5) 0,05 моль/л до слабко- рожевого кольору, що не зникає протягом хвилини.

За різницею між контрольним та дослідним титруванням визначають кількість розкладеного пероксиду водню за час інкубації у розрахунку на 1 г вихідної рослинної речовини:

,

де А – активність каталази, ммоль Н2О2 / г наважки · хв;

Vк – об’єм розчину КМnO4, витраченого на холосте титрування, мл;

Vд – об’єм розчину КМnO4, витраченого на дослідне титрування, мл;

CN – молярна концентрація еквівалента КМnO4;

Т – поправка до титру розчину КМnO4;

Н – наважка рослинного матеріалу, г;

t – час інкубації, хв.;

Vзаг – загальний об’єм ферментного препарату, мл;

Vал – об’єм ферментного препарату, взятого для аналізу, мл.

 

2.2.4. Статистична обробка результатів (Рокицкий, 1973)

Результати дослідів опрацьовані при 95% достовірності.

1. Середнє арифметичне визначалося за формулами:

, для малої вибірки;

, для великої вибірки;

де Хі – значення члену вибірки;

- частота трапляння члена у виборці;

n – кількість членів у виборці.

 

 

2. Стандартне відхилення обчислюється за формулами:

; ;

S – стандартне відхилення;

- - відхилення варіації від середнього арифметичного.

 

3. Статистична помилка розраховувалась за формулами:

, для n<30;

, для n>30,

де m – помилка вибіркового середнього.

4. Достовірність результатів визначали за таблицею Ст’юдента – якщо

, то дані достовірні.

Результати опрацьовано статистично за допомогою пакета Statistica 6,0; розбіжності між вибірками вважали достовірними при p<0,05.

Література до розділу 2. Її необхідно вирізати і вставити в розділ

Переслегина И.А. Активность антиоксидантных ферментов слюны здоровых детей / И.А.Переслегина // Лабораторное дело. – 1989. – № 11. – С. 20–23.

Рокицкий, П.Ф. Биологическая статистика [Текст] / П.Ф. Рокицкий – Минск: Вышейшая школа, 1973. – 320 с.

Плешков Б.П. Практикум по биохимии растений / Б.П.Плешков. – М.: Колос, 1968. – С. 188–189.

Бейдеман И.Н. Методика изучения фенологии растений и растительных сообществ. – Новосибирск: Наука, 1974. – 153 с.

Физиология и биохимия растений: метод. указания /Н.П. Решецкий [и др.] – Горки, 2000. – 144с.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.