Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тонус та робота м’язів



Тонус м’язів (гр. tonos – напруження) - стан незначного скорочення скелетних м’язів у спокої; стан постійного незначного напруження м’язів.

Завдяки тонусу зберігається положення тіла, підтримується постава, на фоні якої здійснюються рухи. У підтриманні тонусу важливу роль відіграють чергування скорочення і розслаблення м’язових волокон, які регулюються імпульсами малої частоти із рухових нейронів спинного мозку, які йдуть один за одним з великим інтервалом. Ці скорочення відбуваються асинхронно.

Хімізм і енергетика м’язового скорочення

Під час скорочення м’язів витрачається енергія розпаду органічних сполук, насамперед глюкози. Розпад глюкози – складний біохімічний процес, при якому 40 % енергії перетворюється на механічну, а решта йде на тепло. М’язове тепло – дуже важливий фактор підтримання сталої температури тіла. Нестачу тепла компенсує безумовний рефлекс – ритмічне скорочення і послаблення м’язів – дрижання.

Хімічні перетворення у м’язі, пов’язані з вивільненням енергії, проходять у 2 фази:
І фаза – анаеробна (від грец. аеr – повітря);

ІІ фаза – аеробна (від грец. аn – заперечення, аеr – повітря).

Під час анаеробної фази АТФ розпадається на АДФ і Н3РО4 з вивільненням енергії, яка витрачається на скорочення м’яза. Розпадаються і ніші фосфорорганічні сполуки. Енергія розпаду креатин-фосфорної кислоти витрачається на відновлення, ресинтез АТФ. Розпадається і гексозофосфат (сполука глікогену з Н3РО4). При цьому утворюються молочна і фосфорна кислоти. Вивільнена енергія витрачається на ресинтез креатинфософрної кислоти.

Аеробна фаза пов’язана з надходженням кисню до працюючого м’яза. Складається з кінцевих реакцій окислення молочної кислоти до СО2 і Н2О. Енергія цієї реакції витрачається на частковий ресинтез глікогену з молочної кислоти. У результаті цих перетворень тільки 1/3 частина глікогену витрачається на м’язову роботу, а решта на відновлюється разом з фосфорними сполуками і дає хімічний матеріал для наступних процесів. Коли є достатньо кисню, то реакції добігають до кінця. Накопичення молочної кислоти зменшує працездатність м’яза, веде до стомлення і припинення його роботи.

Робота м’яза

При скороченні м’яза потенціальна хімічна енергія поживних сполук переходить у потенціальну механічну енергію напруження і кінетичну енергію руху. В цей час виконується багато видів роботи, але виділяють внутрішню і зовнішню роботу.

Внутрішня робота: рух іонів під час збудження, тертя, втрата енергії при відновленні АТФ.

Зовнішня робота виконується при переміщенні будь-якого вантажу, тіла або його частин у просторі.

Робота м’язів – визначається добутком величини сили (F) на відстань (S) її дії або добутком маси (m) на висоту (h).

 

А=F× S ; А= m ×g ×h 100 кг × 2 м = 200 кг/м або 2000 Н/м

Величина виконуваної роботи залежить від:

- загальної довжини м’яза;

- сили м’яза, яка пропорційна кількості м’язових волокон.

 

Механічна роботабуваєстатична і динамічна.

Статична робота – м’язи напружуються, але не скорочуються (при стоянні, триманні голови у вертикальному положенні). За статичної роботи м’яз перебуває в безперервному (тетанічному) скорочені.

Динамічна робота – м’язи почергово скорочуються і розслаблюються (біг, копання землі, ходьба, плавання, рухливі ігри).Різні групи м’язових волокон скорочується по черзі, що дає можливість діяти тривалий час.

 

Робота

↓ ↓

Динамічна статична

здійснюється при переміщенні здійснюється при напруженні м’язів

без зміни положення в просторі;

м’яз напружується, але не скорочується

Важливим показником ефективності роботи м’язів є ККД, що визначається відношенням механічної роботи (А) до загальних енергетичних витрат (Q). Загальні енергетичні витрати складаються з витрат на механічну роботу і на утворення тепла (Н), тобто Q=А+Н, звідки ККД= А/Q.

Дослідами було встановлено, що ККД м’язів людини становить 25-30%, але для них характерні самовідновлення і безперервність роботи протягом багатьох років!

Робота м’язів – необхідна умова їхнього існування. Тривала бездіяльність м’язів веде до їхньої атрофії і втрати ними працездатності. Тренування, тобто систематична, ненадмірна робота м’язів, сприяє збільшенню їхнього об’єму, зростанню сили і працездатності, що важливо для фізичного розвитку всього організму.

 

Сила м’язу – це напруга, яку розвиває м’яз при скороченні.

Максимальне її значення вимірюється в ізометричному режимі й виражається в кг. Одне м’язове волокно здатне розвивати силу до 0,1¯³-0,3¯³ кг. Товсті волокна розвивають силу більшу, ніж тонкі, що залежить від кількості білків, що входять до його складу. Сила м’язів залежить від площі поперечного перерізу всіх волокон м’язів,тобто їхньою кількістю та товщиною.

Фактори, від яких залежить сила м’яза:

· кількість м’язових волокон одночасно втягнутих у процес скорочення;

· від дожини, яку він має на початок скорочення (попередньо розтягнутий м’яз сильніший);

· від характеру розташування волокон (розрізняють паралельновокнисті, веретеноподібні, перисті м’язи);

· від характеру впливу симпатичної нервової системи.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.