Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розглянути та замалювати відкритий колатеральний судинно-волокнистий пучок соняшника



Прикладом відкритого колатерального пучка, тобто з прошарком камбію між ксилемою і флоемою може служити пучок соняшника (Helianthus annuus). Розглядають його на поперечному зрізі стебла, обробленому флороглюцином і соляною кислотою. У червоний колір зафарбовуються ряди судин ксилеми і група склеренхімних волокон, що зміцнюють ксилему ззовні. Безпосередньо під склеренхімою (всередину від неї), знаходяться флоема, що складається із ситовидних трубок з клітинами-супутниками і луб’яної паренхіми (рис. 49).

Між флоемою і ксилемою розміщений шар тонкостінних клітин з густою цитоплазмою – це камбій, завдяки якому відкладаються нові елементи ксилеми (всередину стебла від камбію) і флоеми (ззовні від камбію).

 

Рис. 49. Колатеральний відкритий провідний пучок соняшника (Helianthus annuus):

1 – склеренхіма, 2 – флоема, 3 – камбій, 4 – судини ксилеми (Збільшено, ориг.)

 

Питання для самоконтролю та розвитку мислення:

1. Чим відрізняються трахеї (судини) від трахеїд?

2. Що являють собою ситоподібні трубки та яку функцію вони виконують?

3. Які меристеми формують первинні та вторинні елементи провідної системи?

4. Які структурні елементи входять до складу комплексних тканин флоема та ксилема?

5. Чим відрізняються відкриті та закриті судинно-волокнисті пучки? Для яких рослин вони характерні?

6. Яку функцію виконують клітини-супутники? У яких рослин клітини-супутники відсутні?

Матеріали та обладнання:

1. Будова і типи судин, ситоподібні трубки з клітинами-супутниками, судинно-волокнисті пучки – таблиці.

2. Мікроскопи, лупи, препарувальні голки, чашки Петрі, предметні та накривні скельця.

3. Роздатковий матеріал: фіксовані відрізки стебла гарбуза, соняшника, кукурудзи, постійні мікропрепарати відкритих та закритих судинно-волокнистих пучків.

Література:

1. Брайон О.В., Чикаленко В.Г. Анатомія рослин. – К.: Вища школа, 1992. – С.104-117.

2. Григора І.М., Шабарова С.І., Алейніков І.М. Ботаніка. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 27 – 29.

3. Красільнікова Л.О., Садовниченко Ю.О. Анатомія рослин. – Харків: Колорит, 2004. – С.109-124.

4. Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. Ботаніка. – К.: Вища школа, 1995. – С.106-118.


Лабораторна робота №9

Тема: Видільні тканини.

Мета: Ознайомитись із будовою та функціями видільних тканин рослин.

Теоретичні питання:

1. Внутрішні секреторні ходи.

2. Зовнішні секреторні ходи.

3. Речовини, що виділяються рослинами через секреторні ходи.

4. Лізигенні та схизогенні вмістилища.

Завдання:

1. Розглянути та замалювати нечленисті молочники в стеблі молочаю.

2. Розглянути та замалювати членисті молочники в стеблі латука.

3. На постійних препаратах ознайомитись з будовою смоляних ходів у деревині та голчастих листках сосни (Pinus sylvestris).

4. Виготовити препарат залозок листка герані пахучої і розглянути їх будову.

5. Розглянути будову гідатоди на закінченні листкової жилки первоцвіту (Primula vernis).

Основні відомості

Життєдіяльність рослин пов'язана з асиміляцією, синтезом, нагромадженням і виділенням, або секрецією різноманітних сполук. Тому ці тканини називають видільними, або секреторними. Більшість із сполук використовується в процесі обміну речовин, інші ж є баластом для рослини і виділяються назовні, або нагромаджуються в спеціалізованих вмістищах. В зв'язку з цим розрізняють тканини зовнішньої й внутрішньої секреції [2].

До видільних тканин зовнішньої секреції належать залозисті волоски, залозки (нектарники), гідатоди, осмофори.

Залозисті волоски — це одно-, багатоклітинні волоски, які не тільки виділяють, а й нагромаджують різні секреторні сполуки. Вони складаються з багатоклітинної ніжки і одно- або багатоклітинної головки. При цьому залозисті волоски можуть бути зовнішні та внутрішні. Ще різноманітніші вони за продуктами секреції — слизові, оліїсті, камедьові. Складну і специфічну будову мають залозисті волоски або травні залозки видозмінених листків комахоїдних рослин (росички, жирянки). Виділювані ними сполуки мають важливе біологічне (захисне) і практичне значення для парфумерії та медицини.

Залозки (нектарники) — це багатоклітинні спеціалізовані залозки, функцією яких є виділення нектару. Виникають в квітці як метаморфозовані тичинки чи стамінодії, ямки, диски, трубочки. Рідше з'являються на стеблах, листках, квітконіжках, прилистках. Як і залозисті волоски, нектарники епідермального або субепідермального походження.

Гідатоди — це багатоклітинні утворення, які виділяють не секреторні сполуки, а воду. Тому їх ще називають водяними продихами. На верхівках гідатодів містяться продихи, крізь які виділяється надлишок вологи з листка. Явище виділення водії в краплннно-рідинному стані одержало назву гутації.

Осмофори — це спеціалізовані органи, які виділяють ефірну олію з клітин епідермісу оцвітини, чим приваблюють комах, які здійснюють перехресне запилення рослин.

Тканини внутрішньої секреції. В процесі життєдіяльності рослин окремі метаболічні продукти не виділяються назовні, а нагромаджуються в окремих клітинах чи вмістилищах. Вмістилища виділень можуть бути схизогенними та лізигенними. Тут нагромаджуються ефірна олія, живиця, дубильні речовини, бальзами. До тканин внутрішньої секреції належать також молочники (рис.50).

Схизогенні вмістилища розміщені в зовнішніх шарах паренхіми кори. Виникають вони внаслідок нагромадження продуктів виділень в міжклітинниках і розсування прилеглих клітин під впливом зростаючого внутрішнього тиску. Клітинн, що вистилають вмістилище, стають епітеліальними. Це великі живі клітини з ядрами і густим цитоплазматичним вмістом. Їх особливістю є виділення в середину вмістищ екскреторних речовин. Схизогенні вмістилища характерні для звіробійних, миртових, зонтичних, айстрових. Вони функціонують і як внутрішні ходи. Такими є смоляні ходи ялини, модрини, сосни, в них нагромаджується живиця, яку заготовляють для хімічної промисловості.

Лізигенні вмістилища виникають внаслідок нагромадження екскреторних речовин в середині окремих клітин чи груп клітин і наступного розчинення їх клітинних оболонок. Такі вмістилища властиві листкам і плодам лимонів, мандаринів [2].

Молочники. Чимало квіткових рослин мають властивість виділяти молочний сік, або латекс. Клітинн чи групи клітин, з'єднаних між собою, що виділяють клітинний сік, називають молочниками. Утворені вони живими клітинами з тонкими целюлозними оболонками. Цитоплазма з ядром займає пристінне положення, а всю внутрішню частину клітини заповнює молочний сік, латекс.

 

 

Рис. 50. Видільні структури внутрішньої секреції:

А - секреторні вмістища, Б - секреторні ідіобласти, В - молочники;

1 - утворення схизогенного ходу, 2 - утворення лізигенного вмістища, 3 - кристаловмісний ідіобласт з рафідами в мезофілі листка, 4 - слизові ідіобласти (після дії метиленової сині), 5 - смолоносний ідіобласт, 6 - членисті молочники, 7 - членисті молочники з анастомозами, 8 — нечленисті молочники, 9 — нечленисті розгалужені молочники, (а — вид на поперечних зрізах, б— вид на поздовжніх зрізах).

 

За будовою розрізняють членисті і нечленисті молочники. Членисті, або складні молочники складаються з великої кількості взаємозв'язаних клітин і утворюють розвинену систему молочників. Вони тягнуться від коренів до листків, квіток і плодів, пронизуючи всю рослину маку, цикорію, латуку. Часто вони локалізовані в корі (гевея).

Нечленисті, або прості молочники виникають ще в зародку і дуже розростаються в процесі розвитку рослин і проникають в різні тканини. Часто ці клітини не злітаються в єдину систему.

Латекс є емульсією запасних і кінцевих продуктів обміну речовин, він містить цукри, крохмальні зерна, вітаміни, алкалоїди, глікозиди, таніди, органічні кислоти, ефірні олії, смоли, воду, каучук, гутаперчу. З метою одержання цих речовин створюють плантації гевеї, гваюли, бересклета, кок-сагиза, тау-сагиза та інших каучуконосів.

Молочники виконують функції виділення, проведення і запасання екскреторних і запасних продуктів метаболізму.

Хід роботи:

1. Розглянути та замалювати нечленисті молочники в стеблі молочаю.

2. Розглянути та замалювати членисті молочники в стеблі латука.

Молочні судини – це система канальців або ходів, які пронизують паренхіму кори стебла або кореня деревних рослин. Характерною особливістю їх є вміст в них молочного соку, який можна бачити на зломі деяких рослин. Це найчастіше рідина молочно-білого, іноді жовтого або оранжевого забарвлення. Склад молочного соку досить різноманітний (цукри, амінокислоти, білки) та кінцеві продукти обміну (алкалоїди, глікозиди, дубильні речовини, каучук). Молочні судини бувають членисті та нечленисті. Нечленисті зустрічаються у молочайних та фікусів. У цьому випадку вся система молочних ходів представлена однією гігінтською розгалуженою клітиною. Членисті молочні судини бувають у макових, дзвоникових, айстрових. Вони утворені з багатьох клітин, у яких руйнуються поперечні стінки. При цьому вміст клітин не руйнується, а зберігаються пристінні протопласти (рис. 51).

 

 

 

Рис. 51.Молочники:

а – не членисті (у молочаю); б – членисті (у латука)

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.