Мінімальні паспортні дози опромінення населення,

яке проживає у районах посиленого радіоекологічного контролю (в мЗв на рік)

Паспортна доза опромінення населенняє річною ефективною дозою опромінення, яка потенційно може бути отримана мешканцями окремого населеного пункту за рік від усіх джерел опромінення,зумовлених аварією на Чорнобильській АЕС.

До основних компонентів паспортної дози належать:

· річна доза зовнішнього опромінення (розрахунок проводиться на основі даних про щільність випадання^,137Сз на грунт, в середньому за рік);

· річна доза внутрішнього опромінення від ізотопів ¹³⁷Сз, що надходять в організм з продуктами харчування (молоко, картопля);

· річна очікувана доза внутрішнього опромінення від ізотопів 90Sr, що надходять в організм з продуктами харчування (молоко, картопля);

· річна очікувана доза внутрішнього опромінення від трансуранових радіонуклідів (щільність ²³⁰Рu на ґрунті).

Усі дозові оцінки слід розглядати як дозиметричний паспорт відповідного населеного пункту і можна використовувати як середні значення індивіду­альних доз опромінення його мешканців.

Організації-розробники дозиметричної паспортизації населених пунктів оцінювали розраховані дозові величини як консервативні, тобто такі, що в повній мірі не відповідають реальним дозам. Цей факт підтверджується і результатами прямих вимірювань радіоактивності людського тіла.

Як свідчать дані спостережень, величини паспортних доз за 1996 рік по­рівняно з попередніми роками зменшились в середньому в 2-3 рази. Таке явище пояснюється, насамперед, такими реальними фізичними процесами, як радіоактивний розпад і заглиблення радіоактивних речовин у грунт, в результаті чого потужність експозиційної дози у повітрі, що зумовлена радіо­активним забрудненням території, постійно знижується. Ще одним фактором зниження паспортних доз є зміни в методиках розрахунків та оцінок дозових величин.

Міністерством охорони здоров'я України, Комітетом з питань гігієнічного регламентування та Національною комісією з радіаційного захисту населення України розроблені та затверджені Державні гігієнічні нормативи "Допустимі рівні вмісту радіонуклидів ^І37Сsта 90Sr у продуктах харчування та питній воді (ДР-97)".

Постановою Державного санітарного лікаря України (№61 від 5 листо­пада 1997 року) з І січня 1998 року Державні гігієнічні нормативи "Допустимі рівні вмісту радіонуклідів ^,37Сз та 90Sr у продуктах харчування та питній воді (ДР-97)" введені в дію. Цей документ використовується тільки у службовому порядку.

14 січня 1998 року Президентом України затверджено Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань".Цей закон спря­мований на забезпечення захисту життя, здоров'я та майна від негативного впливу іонізуючих випромінювань, зумовлених практичною діяльністю людей, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запо­біжних та рятувальних заходів. У документі поряд з іншими питаннями вказується, що основна дозова межа індивідуального опромінення (річна ефективна доза) не повинна перевищувати 1м3в. Разом із тим, середньорічна ефективна доза опромінення людни, що віднесена до критичної групи (однорідна за умовами життя, віком і статтю група, яка може отримати.

Дозові межі індивідуального опромінення населення та критерії щільності забруднення фунтів на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об'єктів, дози опромінення на рік, при цьому допускається, щоб середньорічна доза опромінення протягом 5 років підряд перевищувала 20 мЗв.

Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність і які введені в експлуатацію до набрання чинності цим Законом, не повинна перевищувати 50 мЗв ефективної дози опромінення за будь-які 12 місяців роботи підряд, з поступовим зменшенням дозової межі опромінення до 20 мЗв за рік протягом перехідного періоду.

Тривалість перехідного періоду визначається органами Державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки для конкретних умов практичної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1.Гончарук Є.Г., Кундієв Ю.І., Бардов В.Г. та ін. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни /За ред. Є.Г. Гончарука. — К.: Вища школа, 1995. — С. 254-277.

2.Кириллов В.Ф., Черкасов С.Ф. Радиационная гигиена. — М., 1982. — С. 17-102, 141-148. 158-167, 241-243.

3.Руководство к лабораторным занятиям по радиационной гигиене /Под ред. Ф.Г. Крокова. — М.: Медицина. 1980. — С. 26-58, 125-129. ;

4.Пивоваров Ю.П., Гоева 0.3., Величко А.А. Руководство к лабораторним занятиям по гигиене. — М.: Медицина, 1983. — С. 14-13.5.

5.Радиация. Дози, эффекты, риск: Пер. с англ. — М„ 1990. — 79 с.

6.Авсеенко В.Ф. Дозиметричские и радиометрические прибори измерения. — К.: Урожай. 1990. — 144 с.

7.Медичні аспекти впливу малих доз радіації на організм дитини. — Житомир, 1996.—115 с.

8.Ссргета І.В., Бардов В.Г. Організація вільного часу та здоров'я школярів. — Вінниця: РВВ ВАТ "Віноблдрукарня". 1997. — 292 с.

Заняття 16.

Поиск по сайту: