Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Залізодефіцитна анемія



Залізодефіцитна анемія (ЗДА) - поширене захворювання системи крові, яке зумовлене зниженням кількості заліза у сироватці крові, кістковому мозку та депо і супроводжується зменшенням концентрації гемоглобіну в еритроцитах, кількісними та якісними їх змінами, клінічними проявами анемічної гіпоксії та сидеропенії.

Епідеміологія.

ЗДА є одним з найпоширеніших захворювань. За даними ВООЗ (1987) 80% всіх анемій приходиться на ЗДА і складає 700 - 800 млн. осіб, тобто кожен п’ятий мешканець планети хворіє на ЗДА. Тому ВООЗ розробила і висунула програму гемоглобінового оздоровлення населення Землі до 2000 року, але як свідчать дані сьогодення, проблема дефіцита заліза залишається актуальною як для високо розвинутих країн, так і країн, що розвиваються. Найбільш вразливими групами є діти, підлітки, вагітні та жінки дітородного віку. У Центральній та Східній Європі 10-12% жінок та 3-8% чоловіків страждають на залізодефіцитну анемію. Серед осіб молодого віку (ювенільний період) 50% мають латентний дефіцит заліза чи залізодефіцитну анемію, а серед жінок дітородного віку - 30% мають дефіцит заліза. За статистичними даними різних країн світу частота ЗДА становить від 20 до 76%, і є особливо високою в Індії, Ізраїлю, країнах Латинської Америки. Поширеність ЗДА в окремих країнах залежить від економічного розвитку, етнічних традицій, геохімічних особливостей місцевості, організації охорони здоров’я.

За даними МОЗ України (2002 р.) поширеність залізодефіцитних анемій складає серед дорослих 610,2 на 100 тис. населення, а серед дітей - 3598,6, і відповідно становить в структурі всіх анемій понад 88%.

Особливо високою є поширеність та захворюваність на залізодефіцитну анемію у Тернопільській, Івано-Франківській, Черкаській та Вінницький областях. Важливо підкреслити, що ЗДА є соціально-медичною проблемою, оскільки призводить до порушення якості життя, зменшення працездатності, що при такій високій поширеності в масштабах держави спричиняє великі материальні втрати, викликає суттєві функціональні розлади в органах і системах організму, погіршує перебіг захворювань, які супроводжує.

Метаболізм заліза в організмі.

Залізо в організм людини поступає з харчовими продуктами. Найкраще воно засвоюється із продуктів тваринного походження, що містять гемінове залізо – це м’ясні та кров’яні вироби. Гемінове залізо із м’яса (двохвалентне) всмоктується краще, ніж гемосидерин (трьохвалентне) із печінки. Важливо враховувати не так вміст заліза в продукті, скільки його здатність всмоктуватись. В формі гема всмоктується 25-30%, із інших тваринних продуктів (яйця, риба) менше 10-15%, а із рослинних (зелень, яблука, бобові, рис, чорнослив) всмоктується тільки 3-5% того заліза, що в них міститься. Кислотність шлунку майже не впливає на засвоєння гемінового заліза, оскільки гемовий комплекс всмоктується клітинами слизової оболонки кишечника у вигляді цілого металопорфирину без попереднього вивільнення заліза. Кисле середовище шлунку є необхідною умовою всмоктування негемінового заліза для переведення його в розчинну форму і відновлення до двохвалентної форми. Всмоктування заліза відбувається в тонкому кишківнику, максимально – в дванадцятипалій кишці і на початку порожнистої кишки. При недостатності заліза у дорослих всмоктування заліза підвищується до 25-30%, тоді як в нормі становить – 3-7%. Таке підвищення інтенсивності засвоєння заліза у кишківнику при ЗДА дозволяє ефективно використовувати в лікуванні ентеральні препарати заліза.

У дітей першого року життя при дефіциті заліза всмоктування його навпаки зменшується внаслідок недостатності ферментів.

В крові та лімфі залізо з'єднується з білком - переносчиком, котрий називається трансферином і являється b-глобуліном, що синтезується гепатоцитами, а також слинними і молочними залозами. Загальна місткість його в плазмі крові здорової людини складає 3 мг/л. Трансферин зв’язує 2 молекули трьохвалентного заліза у двох різних місцях (2 сайти). Одна молекула заліза виділяється для еритробластів, інша – для утворення запасу заліза в печінці. Накопи­чення заліза відбувається у вигляді феритинів та гемосидерину в депо: печінка, селезінка, кістковий мозок. Виділення заліза з молекули феритину для потреб еритропоезу здійснюється системою ксантиноксидази, яка перетворює трьохвалентне залізо у двохвалентне. Гемосидерин – це частково депротеїнезований, денатурований водорозчинний феритин, який знаходиться у макрофагах в аморфному стані. Цей вид заліза набагато стійкіший, ніж феритин, і менше бере участь в циклі. Більшість заліза використову­ється в кістковому мозку для еритропоезу, в м'язах – для утворення міоглобіну, а також для синтезу багатьох клітинних та плазменних ферментів: цитохромів, каталази, пероксидази (майже половина ферментів циклу Кребса є залізовмістними ферментами). Таким чином, не тільки еритроцити, а кожна клітина організму містить залізо. Залізо в тканинах забезпечує окислювальне фосфорилювання, метаболізм порфірину, синтез коллагену, функціонування лімфоцитів, макрофагів, нейтрофілів, а також ріст маси тіла і нервів. Згідно з останніми дослідженнями, залізо необхідне для формування в клітинах мозку Д2- рецепторів та синтезу ендорфінів, а його недостатність зумовлює аномалії поведінки і психіки людини при ЗДА.

Біологічно активні сполуки заліза поділяються на гемінову та негемінову групи. До першої відносяться цитохроми, гемоглобін, міоглобін, пероксидаза та каталаза. До другої – дихальні ферменти типу залізофлавонпротеїдів, трансферин (сидерофілін), залізоаскорбінова кислота та інші. Загальна кількість заліза в організмі 4,0-4,5 г ( 50 мг/кг у чоловіків, 40 мг/кг у жінок, 70 мг/кг у новонароджених): 2,6г - в складі гемоглобіну, 0,4г - міоглобіну, у вигляді запасного в складі феритину та гемосидерину – 1,5 г.

Таблиця 1. Розподіл заліза в організмі

Білок Тканина Кількість заліза, г Загальне залізо організму,%
Гемоглобін Еритроцити 2.60 57.6
Міоглобін М’язи 0.40 8.9
Мітохондральні цитохроми Різні тканини 0.017 0.4
Каталаза Різні тканини 0.005 0.1
Негемове білкове залізо (в т.ч. феритин та гемосидерин) Печінка Селезінка М’язи Кістковий мозок 0.35 0.02 0.86 0.26 7.8 0.4 19.0 5.8
Трансферин (транспортна форма)   Плазма   0.004   0.1

Розрізняють два пули заліза: лабільний та фіксований. Лабільний пул складається, головним чином, із заліза цитоплазми зруйнованих клітин, яке знаходиться в циркуляції, фіксований пул – це тканинне залізо. В організмі людини активно обмінюються залізо гемоглобіну, лабільний фонд заліза та транспортне залізо. Залізо феритину, гемосидерину, метаболічне клітинне залізо обмінюються повільно. Всмоктування заліза має вирішальне значення у підтриманні необхідного рівня цього металу в організмі людини.

Втрати заліза в нормі відбуваються з сечею, калом, злущеним епітелієм кишечника та шкіри, потом, волоссям, нігтями і становить 1 мг на добу. Жінки дітородного віку втрачають залізо при менструальних кровотечах, вагітності, пологах, лактації. Організм тільки в незначній мірі може регулювати надходження заліза із їжі та абсолютно не контролює його витрати.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.