З історії вживання наркотиків

Статистика поширеності наркоманії

Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак пандемії. Кількість людей, які вживають наркотики близько 100 тисяч (за офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.

Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший – 9-13 років.

8 % українців у віці від 11 до 20 років щоденно вживають наркотики

14% не рідше двох разів на місяць;

23% - епізодично .

Середній вік вживання наркотиків за останні 10 років знизився до 11 років.

Бувають випадки, коли наркоманами стають діти молодшого шкільного віку і, навіть, дошкільнята…

97% наркоманів вперше спробували наркотики у віці з 11 до 19 років.

В середньому тривалість життя ін'єкційного наркомана становить 5–6 років.

Близько 120 тис. людей щорічно гинуть від наркоманії та її наслідків -

це 300-330 чоловік та жінок на добу !

Тільки 2% наркоманів виліковуються, інші 98% - гинуть,

в основному не досягнувши навіть 30-річного віку.

98% дітей, нарождених наркоманками мають фізичні та психічні відхилення в своєму розвитку.

Україна займає I-е місце у Європі за темпами росту наркоманії та ВІЛ-інфікованих. Від загальної кількості ВІЛ – інфікованих, наркомани становлять до 88%!

В Україні 450 тис. молодих людей живуть з подвійним діагнозом - ВІЛ - наркоманія .

В чому полягає ДЕГРАДАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ НАРКОМАНА?

• У наркомана, крім психічних і фізичних відхилень, настає соціальна деградація, що виявляється насамперед у відсутності цікавості до навчання (якщо це школяр або студент). Підлітки-наркомани виявляють грубість, нахабність у ставленні до вчителів, оточуючих, зухвало поводять себе з батьками, відчувають себе занадто незалежними, нехтують загальноприйнятими нормами поведінки в суспільстві.

• У період, коли підлітки відчувають розгубленість у важких життєвих ситуаціях, виникає страх поразок і невдач, наркотик ніби згладжує всі життєві суперечності, проте поступово неминуче призводить до депресії, втрати не тільки почуття власної гідності, але й власної значущості.

• Найголовніше, наркоман втрачає почуття власної гідності, відповідальності за себе та інших, можливість визначити мету на майбутнє.

Наркомани – це люди без майбутнього!

Вони втратили своє здоров’я й загрожують здоров’ю власних дітей і суспільству. У наркоманів народжуються діти з тяжкими фізичними та психічними вадами. Зовнішній вигляд наркомана далекий від привабливого: сіре обличчя, суха шкіра, волосся та зуби поступово випадають. У них значно послаблена пам’ять, вони не в змозі запам’ятати прочитане.

Наркоманія – це не пустощі, не проведення вільного часу в товаристві друзів, а небезпечна хвороба. Не кожному вдається вирватись з полону цієї хвороби, яка може призвести до смерті в молодому віці.

Знаючи про те, чим є наркотик, як він шкідливо впливає на людей, на їхнє духовне, фізичне, психічне, соціальне здоров'я, ви неодмінно зробите правильні для себе висновки.

З історії вживання наркотиків

Перше знайомство людини з наркотиками відбулось декілька тисяч років назад. Люди ще в стародавні віки знали властивості гашишу та опіуму, часто використовували їх в релігійних обрядах, під час поклоніння своїм богам, замовлянні духів, одурманюванні ворогів тощо.

Наприклад , на глиняних табличках часів Шумерської цивілізації (3500 р. до н.е.) збереглися найперші найрізноманітніші поради з виготовлення, використання і вживання опіуму. Цікаво, що в культурі багатьох народів різних часів шаманство, окультизм, спіритизм часто супроводжувались наркотичним сп'янінням, сексуальними оргіями, масовими вбивствами власних дітей.

В Китаї близько 2700 р. до н. е. уже використовували коноплі у вигляді настою або чаю. Імператор Шен Нунг прописував своїм підданим приймати цей чай у якості ліків, а від кашлю і проносу пропонував використовувати гашиш.

Про використання галюциногенних грибів під час релігійних ритуалів свідчать ранні археологічні джерела в Мексиці, Скандинавії, Сибіру. На стінах погребальних печер індійців Центральної Америки зустрічаються зображення людей, які жують листки коки (300 р. до н. е.).

Кока – наркотична рослина, батьківщина якої Південна Америка. Ще 3000 р. тому аборигени жували її листки, вважаючи її подарунком богів. А вже в ІV ст. інки почали вирощувати коку на плантаціях, щоправда давали її полоненим для утримання в рабстві, що б ті нечинили опору, перебували в покірній залежності. У 1855 р. з коки вчені-хіміки отримали кокаїн, а з 1900 р. в Європі та США стало модним його нюхати. Згодом в 1976 р. в Каліфорнії вченими з кокаїну вдалося синтезувати крек.

В єгипетському папірусі (XVI ст. до н. е.) жерці-знахарі пропонували у якості лікувального засобу опійний мак. У Греції в VII ст. до н. е. використовували настої, до складу яких включались вино, мед і опіум. Гіпократ, Арістотель, Геродот та Гален у своїх працях описували дію наркотиків на людей. Уже древньоримські медики стверджували, що опіум може бути смертельною отрутою!

З поширенням християнства в світі наркотики поступово витіснялися з широкого вжитку, звичаїв, побуту та традицій колишніх язичницьких народів. Священство не просто не використовувало наркотичні засоби в релігійних обрядах, а різко засуджувало це явище відповідно до Бібілійного вчення. Завдяки пануванню релігійного світогляду в Європі вживання та використання опіуму загальмувалось на декілька століть. Щоправда, в кінці XIII ст. хрестоносці привезли з Близького Сходу в Європу опіум як засіб одурманювання.

В І тис. до н.е. традиція використання опіуму з Близького Сходу поширилась до Індії та Китаю. Пік використання опіуму в Європі припадає на ХІХ ст. До речі, назва "опіум" походить від грецького "opium" – сік.

Масове вживання наркотиків в Європі почалось в XIX ст., коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, які привезли з Єгипту та Індії (гашиш, опіум).

В наш час найбільші площі опіумного маку зосереджені в так званому “Золотому трикутнику” – це країни - Таїланд, Лаос, Бірма. Відомими в світі постачальниками наркотиків є також Афганістан, Колумбія, Перу та Болівія. У 2010 р. збір урожаю опійного маку становив 8200 т. Опіум – сировина для виробництва сильнодіючих наркотичних речовин: кодеїну, морфіну, героїну…

Різні сучасні субкультури плекають вживання наркотиків. Так наприклад, растафари – послідовники релігійно-політичної доктрини –

растафаріанства відоми своїми насильницькими та злочинними діями, аморальною поведінкою, сексуальною розпустою. Їх можна впізнати за характерною зачіскою – дредлоками. Куріння маріхуани для растафарів – невідємна частина релігійного обряду, а листя коноплі допомагають спілкуватися з духами.

На наших українських землях здавна вирощувались коноплі та мак для виробництва багатьох речей в домашньому господарстві. З конопель отримували цінні та необхідні волокна, робили пряжу, отримували цінну та багату на різноманітні вітаміни олію. Мак використовували як їжу, лікарський засіб тощо. Щоправда історики свідчать, що звичка курити листя конопель зустрічалась серед козаків, але до неї ще тоді ставилися з неприязню.

Швидкими темпами вживання наркотиків почало поширюватись в останні два століття. Так, в 1805 р. вдалось виділити морфін, а в 1856 р. з’явились шприци, і наркоманія стала поширюватися через уколи. У 1860 р. німецький хімік Альберт Німан одержав активний алкалоїд і назвав його кокаїном.

Причини наркоманії

Причини наркоманії умовно поділяють на соціальні, соціально-психологічні та психологічні. Вони пов'язані з умовами життя, цінностями суспільства, можливістю самореалізації, упевненістю в собі та своєму майбутньому.

Існують такі причини початку зловживання наркотиками.

• Соціальна домовленість. Якщо вживання певного наркотику прийнято в групі, до якої людина належить або себе відносить, вона вважає необхідним його вжива­ти, щоб довести свою приналежність до цієї групи, "за компанію".

• Задоволення. Одна з головних причин, чому люди вживають наркотики, — це супутні та приємні відчут­тя, від гарного самопочуття й релаксації до містичної ейфорії.

• Доступність. Нелегальне та легальне споживання наркотиків найбільш високе там, де вони легше доступні, наприклад, у великих містах, в розважальних клубах, серед торговців наркотиками.

• Цікавість стосовно наркотиків змушує деяких лю­дей почати самими їх приймати.

• Ворожість. Застосування наркотиків може вигля­дати символом опозиції цінностям суспільства, незалеж­ності від держави, батьків. Коли людина відкидає сусп­ільство або саму себе, свої надії, тоді виникає почуття безглуздості життя, ізоляції, з'являється схильність до наркоманії.

• Багатство та бездіяльність призводять до нудьги та втрати інтересу до життя, виходом і стимуляцією в цьо­му разі можуть здатись наркотики, які несуть нові відчуття.

• Відхід від стресу. Більшості людей удається справ­лятися з найбільш стресовими ситуаціями їхнього жит­тя, але деякі намагаються знайти собі розраду вживан­ням наркотиків, щоб заспокоїтись та вгамувати біль, від
боязні самотності.

Інші експерти упорядковують причини наркоманії за частотою в4 групи:

1 група – фактори доступності до наркотичних речовин.

2 група – спад духовного і економічного стану суспільства, певна культура і традиція народу.

3 група – соціальні умови життя, труднощі, невдачі, конфлікти дома, і в школі, психологічне напруження.

4 група – недоліки виховання в сім´ї, школі і суспільстві.

Серед студентської молоді за частотою виділяють наступні причини наркотизму:

1. Пов’язано з бажанням людини хоч на деякий час відійти від труднощів життя.

2. Альтруїзм наркоманів – бажання поділитися своїм задоволенням, але тут діють користні цілі та мотивації, що полягає в розширенні кола наркоманів, а це полегшуватиме пошук наркотиків і засобів їх придбання.

3. Соціальна незрілість, відсутність стійких життєвих позицій у підлітків і у студентської молоді.

4. Соціально-психологічні причини ранньої наркотизації – неповна сімя, відсутність турботи з боку дорослих, схильність членів сімї до антисоціальних дій.

5. Низький рівень мотиваційного, емоційно-вольового, інтелектуального розвитку, який проявляється в обмеженні інтересів підлітка, песимістичне відношення до своїх життєвих перспектив.

6. Орієнтація підлітків на веселощі та насолоди, небажання бачити і долати труднощі.

Поиск по сайту: