Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Що студент повинен знати



Змістовий модуль: «Основи діагностики, лікування і профілактики основних захворювань системи кровообігу»

Практичне заняття: «Артеріальна гіпертензія»

Актуальність

Указом Президента України від 4 лютого 1999 року № 117/99 затверджено Національну програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні. Мета Програми – зниження захворюваності населення на артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця, судинні ураження мозку, смертності від ускладнень гіпертензії, підвищення тривалості та якості життя хворих на серцево-судинні захворювання. У 2003 році в Україні офіційно зареєстровано близько 10 мільйонів хворих на АГ. Зростання цього показника на 81% у порівнянні з 1997 і на 53% порівняно з 1999 роком свідчить про позитивну тенденцію, яка є наслідком ефективної роботи по виявленню цієї патології. Зростання показника поширеності АГ супроводжується стабільним зниженням захворюваності на інсульти в Україні – у порівнянні з 1998 роком на 12%. Рекомендації Українського товариства кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії вийшли у 1999, 2001 роках і в 2005 р. 3-я доповнена редакція згідно нових Рекомендацій Європейських товариств гіпертензії та кардіології (2003) й Американського національного комітету з профілактики, діагностики та лікування високого артеріального тиску (2003), в яких знайшла свій логічний подальший розвиток стратегія стратифікації ризику хворих на АГ. Вона передбачає ведення таких хворих з урахуванням усіх факторів, які впливають на прогноз захворювання, тобто не лише рівня АТ, а й наявності факторів ризику атеросклерозу, ураження органів-мішеней та супутніх серцево-судинних захворювань. Такий інтегральний підхід до лікування хворих з АГ дає кращі результати, ніж ізольоване зниження АТ. Це диктує необхідність упровадження в клінічну практику тактики лікування, що базується на визначенні індивідуального ризику хворого. Дані Рекомендації містять детальну інформацію щодо стратифікації ризику і ведення хворих з високою вірогідністю ускладнень унаслідок ураження органів-мішеней або супутніх захворювань.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Артеріальна гіпертензія – одне з найпоширеніших хронічних захворювань людини. За статистичними даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні у 2003 році зареєстровано понад 9,8 млн. людей з АГ, що становить 24,3% дорослого населення. Однак все ще зберігаються певні розбіжності між даними офіційної статистики і результатами епідеміологічних досліджень, які показують, що частина хворих з підвищеним артеріальним тиском в Україні залишається невиявленою. Так, дослідження, проведені Інститутом кардіології ім. М.Д. Стражеска, виявили, що підвищений (>140/90 мм рт. ст.) артеріальний тиск мають майже 44% дорослого населення. Стандартизований за віком показник поширеності АГ серед працездатного населення України становить 34,1%; серед чоловіків – 34,7%; серед жінок – 33,4%.
Серед осіб з підвищеним АТ знають про наявність захворювання 46,9% сільських і 85,1% міських мешканців, лікуються відповідно 12,4 та 61,2%, з них ефективно – 6,2 та 20,5%. Отже, ситуація щодо контролю АГ незадовільна як у сільській популяції, так і в міській, проте в сільській місцевості вона вкрай несприятлива.

Учбова мета: -навчити студентів діагностувати ГХ, проводити її диференційну діагностику із симптоматичними АГ, ознайомити з рекомендаціями з профілактики та лікування АГ як єдиної стратегії лікування цього захворювання, що відповідає сучасним науковим поглядам і тим основним напрямам терапії АГ, які є загальновизнаними в Європі та у світі.

Завдання для самостійної роботи при підготовці до заняття

  • рівні та механізми регуляції АТ
  • інструментальні методи обстеження кардіологічних хворих та їх інтерпретація
  • механізми розвитку ураження органів-мішеней
  • групи, фармакодинаміка, побічна дія ліків, що застосовуються для лікування АГ.

Що студент повинен знати

  • класифікацію АГ
  • етіологію АГ
  • патогенез АГ
  • клініку і оцінку ризику перебігу АГ
  • диференціальний діагноз АГ
  • методи діагностики і перелік обов’язкових діагностичних досліджень у хворих з АГ
  • ускладнення АГ
  • підходи до лікування гіпертонічних кризів
  • принципи диференційованого підходу лікування АГ



©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.