Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Безстатеве розмноження



Безстатеве розмноження у зелених водоростей представлене широко. При безстатевому розмноженні формуються зооспори, які можуть бути голими або покритими жорсткою клітинно. стінкою. Зооспори після періоду руху зупиняються, втрачають свої джгутики, округлюються (у разі голих зооспор) і розвиваються у вегетативні особини. Апланоспори (нерухомі спори) – спори безстатевого розмноження, у яких відсутні джгутики, але є вакуолі, здатні скорочуватися.

Статеве розмноження

Статевий процес представлений різними формами: хологамія, кон'югація, ізогамія, гетерогамія, оогамія.

Зелені водорості широко поширені по всьому світу. Більшість з них можна зустріти в прісних водоймах (представники харофітів і хлорофіцієвих), але чимало солоноватоводних і морських форм (більшість представників класу ульвофіцієвих). Вони зустрічаються у водоймах різної трофності (від дистрофних до евтрофних) і з різним вмістом органічних речовин, водневих іонів (від лужних до кислих), при різних температурах. Є зелені водорості, які пристосувалися до життя в ґрунті і наземних місцях. Їх можна зустріти на корі дерев, скелях, різних будівлях, на поверхні ґрунтів і в товщі повітря. Масовий розвиток мікроскопічних зелених водоростей викликає «цвітіння» води, ґрунту, снігу, кори дерев і т.д. Так, Chlamydomonas nivalis можна виявити високо в горах на снігу, забарвленому в червоний колір. У цього виду хлорофіл маскується каротиноїдними пігментами.

В-9

Плауноподібні (Lycopodiophyta, інколи Lycophyta) — підрозділ судинних рослин. Ця група є найстарішим сучасним підрозділом судинних рослин, який виділився близько 420 мільйонів років тому. Вони відрізняються від решти судинних рослин наявністю мікрофіл — листків, що мають тільки одну судину — на відміну від набагато складніших мегафіл у папоротевих і насінних рослин.

Усі сучасні представники плауноподібних — багаторічні вічнозелені трави, поширені на зволожених ділянках лісів у помірній та особливо субтропічній та тропічних зонах. Пристосуваннню та виживанню на суходолі сприяли вдосконалення будови вегетативних органів, переважання спорофітного покоління в циклі відтворення тощо. Розмножуються за допомогою спор і мають макроскопічне чергування поколінь, хоча деякі з них — гомоспорні, а інші — гетероспорні. У циклі відтворення плауноподібних переважаючим поколінням є нестатеве, що має пагін, який складається з повзучого стебла, дрібних листків і додаткових коренів. Стебло вилчасто галузиться і на ньому спірально розміщені листки. На верхівках спрямованих угору пагонів у середині літа утворюються спороносні зони зі спорангіями. Спори захищені від висихання і можуть поширюватися вітром. Гаметофіти невеликі і живуть самостійно. Статеві органи гаметофіта в одних видів розміщені на одній рослині (плауни), а в інших — на різних особинах (молодильник).

За сприятливих умов утворюють своїми заростями кільця, які називають Відьминими, коли зарості радіусами «відходять» від материнської рослини і на відстані дають початок новим рослинам. Після відмирання материнської рослини, яка міститься в центрі такого кола, й утворюються ці кільця.

Класифікація

На сьогодні плауноподібні представлені порівняно невеликою кількістю видів, участь яких у рослинному покриві незначна. Підрозділ налічує близько 1000 сучасних видів (в Україні 12 видів) і представлений двома класами: плауновидні (Lycopodiopsida) та молодильникові (Isoetopsida). Найпоширенішим з видів в Україні є плаун булавовидний.

В-12

Голонасінні (Gymnospermae, Pinophyta) — парафілетична група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки і назва групи). В основному голонасінні – це дерева і кущі, трав’янистих рослин серед них немає. Поширені по всій земній кулі. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, - значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин на суші. Важливим пристосуванням до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіневий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння,але не одразу,а тільки через 12-15 місяців . Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім’ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насінною шкіркою.

Стають досконалішими провідні і покривні тканини. Добре розвинутий камбій сприяє росту стебла в товщину. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам.

Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не водночас. В одних видів листки великі, розсічені, у інших – дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.

В життєвому циклі голонасінних спорофіт має велике значення: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофіту. Гаметофіти розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин.

Сучасні голонасінні поділяються на пять класів: Саговникоподібні, Гнетоподібні, Гінкгоподібні , Хвойні і Беннетитові.

За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні. У тропіках і субтропіках обох півкуль Землі в низькорослих вічнозелених сухих лісах і чагарниках зростають саговники. Вони зовні дуже схожі на папороті або пальми.

В-8

Мохоподібні – це найдревніші вищі рослини, що з’явились близько 400 млн. років тому назад. Вони старші за динозаврів, їх різноманіття сформувалось до того, як сталося перше роз’єднання материків. Саме через це бріофлори мохів різних континентів мають набагато більше спільного, ніж флори судинних, особливо квіткових, рослин.

Мохоподібні досить різноманітні, налічують приблизно 25 тисяч видів, розповсюджені у вологих місцях існування, але зустрічаються і в пустелях, і на неродючій поверхні голих скель.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.