Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Абсолютні і відносні методи обліку живих організмів у біоценозі



Метод абсолютного обліку – х-зує особини виду без співвідношення до іншого виду. Ці методи точніші від методів віднос- ного обліку, але не дають суттєвого уявлення і значення одного з видів для біоценозу. Метод відносного обліку – це спів від- ношення між видовими групами

3.Голарктичне фауністичне царство ..

Голарктичне царство найбільше за площею й охоплює майже весь суходіл північної півкулі – Північну Америку, Європу, Північну Африку і більшу частину Азії. Це царство характеризується великою різноманітністю кліматичних умов та ландшафтів. Не зважаючи на значну територію, це царство фауністично бідне як за абсолютною кількістю видів, так і за кількістю систематичних категорій високого рангу. В царстві ендемізм виражений слабо. Головні риси фауни Голарктики:

1)широтна зональність фауни. На крайній півночі області фауна дуже бідна й одноманітна, але вона збагачується внаслідок просування на південь, де сприятливіші природні умови.

2)риси спільності фауни Голарктичної області найліпше виражені в північних районах і зменшуються на південь. Фауна тундри Євразії і Північної Америки майже немає відмінностей, ця схожість добре виявляються у лісовій зоні.

Області: Арктична, Канадська, Сонорська, Євро-Сибірська, Середземноморська, Центр-Азійська, Ман джуро-Китайська.

БІЛЕТ 19

Основні етапи розвитку життя на Землі

Життя на З.,появилось тоді, коли складні орг.,полімери отримали можливість саморозвитку, який заключався в обміні речовин і в реакції на порушення цього обміну. Матеріальна біохімічна основа живих тіл представлена білками, нуклеїновими к-тами,, вуглево- дами, жирами і декількома видами фосфатів. Основним хім..,елементами для побудови життя служать: вуглеводень, водень, кисень, азот, сірка і фосфор. Більшість спеціалістів стверджує, що виникнення життя на З., - це прир.,рез.,еволюції матерії. В прир.,повинні існувати певні умови, при яких можливе життя: 1)оптимальна маса планети(має бути не дуже великою, щоб на ній не проходили ядерні р-ції і не дуже малою, щоб утримувати атмосферу) 2)постійна і оптимальна к-сть сон.,рад. 3)вода у рідкому стані. При збігу цих 3-ьох основних умов – можливе зародження життя. На інших планет нашої сон.,сист.,таких умов нема. Найдавніші знахідки І-их земних живих істот на Землі датовані віком 3,5 млрд.р.,тому. Вони знайдені в зх.,Австралії – це страмаліти архейської ери, в якій починається життя.

Фенологічні фази рослин та сезонні явища у тварин

Фенологічні фази рослин, тварин та сезонні явища неживої природи вивчає наука фенологія Фенологічні фази позначають значками або буквами. В. Альохін запропонував фенофази позначати таким чином:вег1– рослина починає вегетувати, не утворюючи генеративних органів;вег2 ^ – пуп. – рослина утворює стебло, бруньки, пуп’янки; цв1) – зацв. – рослина зацвітає;

цв2 – О – цв. – рослина в повному цвітінні;цв3 – ( – відц.– рослина відцвітаєпл1 – + – плод.. – рослина плодоносить;пл2 – # – пл.вис. –плоди висипалися;пл3 – ∞ – вег. після цв. – рослина вегетує після плодоношення.У тварин також протягом їхнього життя простежуються сезонні явища. У безхребетних тварин виділяють такі періоди: 1) час парування; 2) час відкладання яєць; 3) час вилуплення молодих тварин або личинок з яєць. У птахів виокремлюють такі періоди: 1) будування гнізд; 2) парування; 3) відкладання яєць; 4) виведення пташенят; 5) виліт пташенят з гнізд; 6) збирання у зграї перед відльотом перелітних птахів; 7) (приліт, відліт). А у ссавців такі: 1) парування; 2) виношування малят; 3) народження дітей. У тих ссавців, які впадають у сплячку, такі: 1) вихід з нір (берлог); 2) розселення молодняку; в кочівних видів – 1) відкочування; 2) прикочування.

Біоми саван

Трав’янисті угруповання тропічного поясу, які характеризуються зімкнутим злаковим покривом різної висоти в поєднанні з фрагментами чагарників і окремими деревами, називають саваною. Ареали саван найбільшу площу займають в Африці (класичні савани), дещо меншу – в Південній Америці, Азії і Австралії. Незважаючи на те, що савани формуються в різних кліматичних умовах, спільною рисою регіонів їхнього поширення є тривалість сухого сезону (тип суданських саван в Африці і серрадос – у центральних областях Бразилії). Своєрідний тип саван формується в умовах достатньо вологого тропічного клімату (савани Гвінеї).Травостій саван складається зазвичай із ксероморфних злаків, для яких характерне щільне вкорінення. Дерева і чагарники саван мають потужну кореневу систему, яка проникає на значну глибину навіть за наявності невисокого наземного стовбура. Багатство трав’янистих рослин саван зумовило поширення тут різноманітних травоїдних тварин – від гризунів до великих копитних.

БІЛЕТ 20

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.