Фармакологічне застосування

. Препарати вересу звичайного мають в’яжучу, дезинфікуючу, сечогінну та потогінну властивості. Вони заспокійливо діють на центральну нервову систему, поліпшують сон, знімають алергічні реакції. Ми широко застосовуємо траву вересу звичайного для лікування гострих і хронічних захворювань нирок, простатиту, уретриту, циститу, нефролітіазу — з неодмінною ефективністю. За нашими клінічними спостереженнями, верес як лікарський засіб є основним при лікуванні запальних недуг сечових органів.

Цікаві факти

Верес (норв. røsslyng) — національна квітка Норвегії.

У Шотландії, у культурі, в якій вереск займає почесне місце, з його листочків видобувають жовтий фарбник для відомої тканини шотландки, з якої шили плед та кілти — національне вбрання шотландців. Використовувався верес і в виробництві вересового елю — традиційного шотландського міцного пива, перша згадка про яке датується 2 століттям до н. е.Шотландію також називають країною вересового меду, а в древній Шотландії верес був зображенним на гербі одного з кланів.

На честь вересу названо дев'ятий місяць в Українській мові - вересень.

*6*

Горобейник лікарський (Lithospermum officinale L.)

Опис рослини

Багаторічна трав'яниста рослина із прямостоячим високим гіллястим стеблом. Листки сидячі, ланцетні, загострені, із великими на нижній стороні жилками. Квітки дрібні, біло-зеленуваті, зі зрослим віночком. Плоди - білі блискучі тверді яйцеподібні горішки. Висота 30-60 см.

Поширення

Часто росте по лісових узліссях і чагарниках.

Хімічний склад

Трава містить алкалоїди (до 0,1 % |, дубильні речовини (до 7%), органічні кислоти (лимонна, яблучна, малеїнова, янтарна, фумарова) й аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості

Експериментально з'ясовано, що екстракти трави Г. л. мають контрацептивні властивості. Існує думка, що рослина здатна знижувати функцію щитовидної залози. В народній медицині Г. л. вважається антисептичним, протизапальним, жовчогінним і тонізуючим засобом. Рослину використовували при загальній слабості, судомі, жовтяниці, кров'яних і простудних проносах, при надмірних і болісних менструаціях, як знеболюючий засіб при головних і шлункових болях, для знеболювання перейм при пологах. Настій трави з насінням вживали при хронічних запорах і нирковокам'яній хворобі. Як зовнішній засіб рослину використовували при стоматиті, молочниці, для усунення поганого запаху з рота і для загоєння ран. У вигляді припарок Г. л. використовували при грижі, пухлинах і артритах, прикладали до забитих місць.

*7*

Жито посівне Secale cereale

Опис рослини

Це — однорічна трав'яниста рослина родини злакових. Стебел звичайно кілька, вони прямі, голі, 60—200 см заввишки, з добре виявленими вузлами («колінцями») і порожнистими меживузлями. Листки лінійні, голі, голубувато-зелені. Суцвіття — густий дворядний колос, з майже голою, після достигання неламкою віссю. Колоски двоквіткові, з зачатком третьої квітки; колоскові луски лінійношиловидні, без остюка або з остюком, значно коротшим за саму луску; нижня квіткова луска — з війчастим кілем, з 3—5 жилками, вгорі поступово звужена на остюк. Плід — зернівка. Квітує у червні.

Поширення

Вирощується по всій території України як зернова культура.

Хімічний склад

Зернівки жита посівного містять білок (до 11 % ), вуглеводи (67,4 %), клітковину (3,5 %), від 0,6 до 1, 6 % мінеральних речовин (фосфор, кальцій, мідь, марганець, цинк, фтор), тіамін, рибофлавін, піридоксин, нікотинову кислоту й жири, які складаються переважно з тригліцеридів олеїнової, пальмітинової і стеаринової жирних кислот. Вважається, що за амінокислотним складом білки жита повноцінніші за білки пшениці.

Поиск по сайту: