Вимоги до змісту курсової роботи

Структура курсової роботи включає такі основні елементи:

Ø титульний аркуш

Ø зміст

Ø вступ

Ø основна частина

Ø висновки

Ø список використаних джерел

Ø додатки

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. У курсових роботах зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконана робота, назву роботи, дані про студента та наукового керівника, місто та рік подання роботи до захисту. Форма титульного відповідає нормативним вимогам Міністерства освіти і науки України (Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 29 березня 2012 року № 384(у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 05 червня 2013 року № 683) «Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І–ІV рівнів акредитації») (Додаток Б).

Зміст. відповідає планові роботи. Він відповідає планові роботи, про який йшлося вище. Єдиною відмінністю є зазначення номерів сторінок. Вказується лише номер початкової сторінки пункту плану (Додаток В).

Вступ.Завдання вступної частини - зорієнтувати читача у тематиці праці, представити тему роботи і дослідницьке завдання, пояснити, чим важливе або цікаве є звернення до конкретної теми, а також змалювати ширший історичний, суспільний чи інтелектуальний контекст, до якого належить явище що розглядається.

Вступ має включати в себе такі компоненти:

Ø актуальність (чому тема є цікавою для дослідження);

Ø об’єкт дослідження (1 речення);

Ø предмет дослідження (1 речення);

Ø ступінь наукової розробки теми (хто досліджував цю проблематику, яких результатів досяг, що залишилось не вивченим);

Ø мета дослідження (1 речення);

Ø завдання дослідження (3 речення)

Рекомендований обсяг вступу - до 4 сторінок)

Виконання завдань дослідження вимагає ґрунтовного опрацювання основних літературних джерел за обраною темою. Для їх знаходження необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр, бібліотеки вищого навчального закладу, провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, списки літератури, посилання у підручниках, монографіях, словниках та ін. Під час таких пошуків необхідно з'ясувати стан дослідження обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати у роботі загальновідомих істин, конкретніше визначити напрям та основні розділи свого дослідження (Додаток Г).

Вивчення наукової літератури треба починати з праць, у яких проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли воно було видано. Переглянувши зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звертаються до передмови, де розкрито призначення видання і завдання, поставлені в ньому автором. Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виокремити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З'ясовуючи це, треба виписати всі незнайомі слова, необхідні цитати (цифри, факти, умови, аргументи), якими оперує автор при доведенні основної ідеї статті.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати сутність роботи, щоб виписувати тільки те, що належить до теми дослідження. Виписувати цитати треба на один бік окремих аркушів паперу стандартного розміру, це допомагає краще орієнтуватися у накопиченому матеріалі, систематизувати його за темами і проблемами. Кожна цитата (приклад, цифровий матеріал) має супроводжуватися точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал. Якщо думки іншого автора видають за особисті, то це вважається грубим порушенням літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат.

Кожен раз, коли студент користується думкою будь-якого автора, він повинен вказати прізвище автора і поруч у дужках поставити номер, який стоїть у бібліографічному списку проти прізвища цього автора. Наприклад: «...На думку професора А. М. Шльоміна [26], під спеціальною руховою підготовкою розуміється...».

Коли подається цитата, необхідно вказати номер і сторінку її джерела: В.І. Лях пише: «Координаційні здібності визначаються…» [12, 3]; або: На думку деяких авторів, фізична підготовка є невід'ємною частиною системи... [2, 8, 11, 14]. Проте це не означає, що студент зовсім не повинен спиратися на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження.

Після конспектування матеріалу необхідно перечитати його знову, щоб склалося цілісне уявлення про питання, яке вивчається.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку галузі фізичного виховання та спорту, особливо на користь суспільства. Актуальність теми обґрунтовує вибір проблеми, висвітлюючи:

- зв'язок наукової проблематики курсової роботи з основними тенденціями розвитку фізичного виховання та спорту, її соціальне значення;

- важливість проблеми, яка вирішується в роботі для практики обраної спеціальності, що її розв'язання є на часі;

- роль наукових колективів й окремих дослідників, які зробили значний внесок у розв'язання поставленої проблеми.

Об'єкт дослідження - це та частина об'єктивної реальності, що привернула увагу суб'єкта дослідження. У об’єкті дослідження необхідно чітко вказати те, на що спрямована увага суб’єкта, - чи на речовину, чи на рух (на явище або процес). В одній науковій роботі може бути лише один об’єкт дослідження.

Об’єктом фізичного виховання та спорту як галузі наукового пізнання є навчально-виховна, навчально-організаційна, управлінська, тренувальна діяльність. Зокрема це діяльність учителів, тренерів і вихователів, дітей, учнів, спортсменів, педагогічні стосунки, організація чи управління пізнавальною діяльністю дітей, навчально-виховним або тренувальним процесом.

У фізичному вихованні та спорті як галузі наукового пізнання людина ніколи не може дути об’єктом дослідження!

Предмет дослідження - це та частина об'єкту дослідження, ті його властивості, відносини, які досліджують з певною метою в існуючих умовах і обставинах.

Мета дослідженнявизначає головний напрямом вирішення проблеми і пов’язана з об’єктом і предметом. Мета відображає те, що у загальному вигляді повинно бути досягнуто після проведення наукового дослідження.

Завдання дослідження – це ті кроки, які має зробити дослідник, щоб досягнути мети, конкретизовані дії суб’єкта у певних аспектах досліджуваної проблеми. Кількість завдань не повинна перевищувати 4 пунктів.

Основна частина роботискладається з розділів та підрозділів. Завдання розділів основної частини - переконливо довести та проілюструвати головну думку автора. В основній частині автор послідовно та переконливо викладає факти, аргументи та докази, які він отримав опрацювавши відповідні джерела. Кожен розділ має починатись з передмови, де актуалізуються завдання дослідження, які будуть вирішенні в цьому розділі. Наприкінці розділу потрібно сформулювати висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

Розділ 1 - «Стан питання» - пишеться обов'язково за спеціально розробленим планом. Закінчується цей розділ коротким висновком (резюме), в якому узагальнюються основні положення, які автор роботи хотів би виділити. Обсяг розділу залежить від кількості проаналізованої літератури та виду наукової праці і становить 20% від загального.

Розділ 2 - «Основний виклад матеріалу з обраної теми» - містить опис методів дослідження, за допомогою яких будуть вирішуватися поставлені завдання, визначення.

Розділ 3 - «Методичні рекомендації з теми дослідження» - свідчить про рівень теоретичної підготовки студента, його вміння аналізувати отримані дані, робити правильні висновки. Для кращого сприйняття тексту у ньому можна і потрібно подавати ілюстративний матеріал (ри­сунки, графіки) або подавати фактичний матеріал у вигляді зведених таблиць (додаток Д). Студент не повинен перевантажувати цей розділ робочими таблицями і графіками, якщо є можливість винести їх у додаток.

Методичні рекомендації містять конкретні практичні поради автора, які, на його думку, необхідно впровадити у практику фізичного виховання (спортивного тренування, занять з фізичної культи, фітнесу і ін.). До таких практичних порад належать: опис методик проведення уроків та занять з фізичної культури для різних верств населення; методики тренувальних занять з видів спорту; методичні рекомендації з організації та проведення спортивно-масової роботи, практичні рекомендації до впровадження методик з фітнес тренувань тощо. Студент повинен описати дані методики, а приклади оформлення (конспекти уроків, положення про змагання, сценарії, методичні рекомендації та ін.) подати у додатках з посиланням на авторів.

Висновкимають містити результати проведеного дослідження. У висновках зазначаються питання, які потребують подальшого дослідження, визначаються орієнтири на майбутнє. Дуже небажано в висновках викладати нові факти, ідеї та аргументи, які відсутні в основній частині роботи. Висновок - це нагода наголосити на тому, що вже було сказано в основній частині роботи. Важливо, щоб висновки відповідали меті роботи та поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті дослідження, а й недоліки та проблеми практичного функціонування дослідження, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Обсяг висновків не повинен перевищувати 1-2 сторінки.

Наукове дослідження завершується списком використаних джерел. До цієї структурної частини наукового дослідження вносяться літературні джерела та електронні ресурси з обраної теми.Список використаних джерел (бібліографія) відображає обсяг роботи, яку виконав студент, аналізуючи їх, рівень його знань і вміння працювати з літературою. Усі використані джерела нумеруються і розташовуються в списку за алфавітом або в порядку їх цитування відповідно до правил оформлення бібліографії (додаток Е).

Виконання курсової роботи передбачено навчальними планами, затвердженими Міністерством освіти і науки України.

Для освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» спеціальностей «Фізичне виховання», «Здоров’я людини» з дисциплін:

1. Підвищення спортивної майстерності (3 курс);

2. Теорія і методика викладання спортивних дисциплін (3 курс);

3. Теорія і методика фізичного виховання (4курс).

Для освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» спеціальності «Фізичне виховання» - організація і методика спортивно-масової роботи.

Терміни подачі курсової роботи студентами визначаються кафедрою відповідно до графіку навчального процесу.

Поиск по сайту: