Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Методична розробка самостійної позааудиторної роботи

«Дератизація. Дезінсекція. Дезінфекція, стерилізація»

Для студентів відділення «Лікувальна справа»

1. Актуальність теми:

Заходи дезінсекції і дератизації мають першочергове значення у профілактиці інфекційних хвороб та в організації протиепідемічних заходів, направлених на локалізацію і ліквідацію осередків інфекційних хвороб.

Протиепідемічні заходи вимагають популяції збудників інфекційних хвороб пристосуватись до нових умов життя, в результаті мутації і природного відбору формуються нові популяції збудників, які мають підвищену стійкість до фізичних, хімічних та біологічних чинників оточуючого середовища.

В Україні щорічно реєструються захворювання, джерелом яких є гризуни і чинником передачі – живі переносники, тому необхідно знати основні принципи боротьби з гризунами (комахами) та уміти організувати і проводити профілактичні та винищувальні заходи щодо окремих членистоногих.

2. Конкретні цілі:

- Вивчити види та методи дератизації, дезінсекції.

- Організація та проведення профілактичних та винищувальних заходів щодо окремих членистоногих.

- Схема проведення поточної та заключної дезінфекції на ФАПах, здоров пунктах.

3. Базовий рівень підготовки.

Назви попередніх дисциплін Отримані навики
1. Мікробіологія Характеризувати стійкість збудників різних груп інфекційних захворювань на різних об’єктах довкілля, в різних температурних умовах.
2. Медична біологія Класифікувати членистоногих, які можуть переносити збудників інфекційних хвороб, надавати порівняльну характеристику
3. Інфекційні хвороби Організувати і провести первинні протиепідемічні заходи в осередках інфекційних захворювань.

 

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін Визначення
Дезінфекція Знезараження, тобто знищення та (або) видалення збудників інфекційних хвороб із об’єктів навколишнього середовища, тобто на шляхах їх передачі від джерела інфекції до сприятливого організму.
Дезінсекція Система заходів по боротьбі з членистоногими, які є переносниками збудників інфекційних хвороб або мають санітарно-побутове значення і захист від них людини, приміщень та території.
Дератизація Комплекс заходів, які спрямовані на боротьбу з гризунами, які мають епідеміологічне значення або спричиняють економічні збитки.
Стерилізація Повне знищення речовин чи предметів від мікроорганізмів, тобто знищення вегетативних та спорових патогенних і непатогенних форм. Комплекс заходів по забезпеченню асептики в роботі лікувально-профілактичних та інших закладів, профілактики внутрішньолікарняних інфекційних хвороб, які спричиняють умовно-патогенними мікроорганізмами, зокрема збудниками гнійно-септичних інфекцій, а також окремих інфекцій, збудники яких передаються через кров (гепатит В, С і Д, ВІЛ-інфекція).

 

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення поняття «дезінфекція» та її роль в ситемі боротьби з інфекційними хворобами.

2. Камерна дезінфекція. Типи дезінфекційних камер.

3. Визначення поняття «дератизація».

4. Види і методи дератизації.

5. Визначення поняття «дезінсекція».

6. Види і методи дезінсекції.

 

5. Зміст теми:

Дезінфекція в дослівному перекладі означає знезараження, тобто знищення та (або) видалення збудників інфекційних хвороб із об’єктів навколишнього середовища.

Дезінфекцію (або методи знезараження) у широкому розумінні цього слова, як це склалося історично в практиці іі проведення, поділяють на власне дезінфекцію – знищення збудників інфекційних хвороб в навколишньому середовищі та на предметах медичного призначення; стерилізацію знищення всіх форм мікроорганізмів (переважно на предметах медичного призначення), включаючи спорові форми; дезінсекцію – знищення комах як переносників збудників інфекційних хвороб; дератизацію тобто знищення гризунів – джерел збудників інфекційних хвороб. Якщо дезінфекція, дезінсекція спрямовані на розрив механізму передачі збудників інфекційних хвороб, то під час проведення дератизації діють на джерело збудників інфекції.

Види дезінфекції.

Дезінфекцію за місцем і часом проведення поділяють на осередкову і профілактичну. Осередкова дезінфекція, в свою чергу, поділяється на поточну і завершальну.

Поточна дезінфекція має на меті знищення збудників інфекційних хвороб у міру виділення їх з організму хворого чи носія, який знаходиться в осередку інфекційного захворювання. Форма її проведення – систематичне знезараження приміщення, в якому перебуває джерело збудника інфекції (хворий чи носій), предметів, речей і виділень хворого. Поточну дезінфекцію в осередках інфекційних хвороб проводять у таких випадках: до госпіталізації хворого; у разі лікування хворого в домашніх умовах до його одужання; за наявності носіїв до повної їх санації, а при окремих інфекціях (черевний тиф тощо) за наявності перехворілих до зняття останніх із диспансерного обліку.

Поточну дезінфекцію організовує медичний працівник, який першим виявив хворого. Проводять її особи, що доглядають за хворим, а в окремих випадках – сам хворий або носій. Поточну дезінфекцію в медичних закладах, яка є складовою комплексу забезпечення в них протиепідемічного режиму, проводить медичний персонал.

Завершальна дезінфекція має на меті знищення збудників інфекційних хвороб в осередку після госпіталізації, одужання або смерті хворого, а також на об’єктах, де були виділені патогенні мікроорганізми, незалежно від наявності хворих.

Осередкову завершальну дезінфекцію проводять дезінфекційні відділи (відділення) санітарно-епідеміологічних станцій (в сільських районах) та міські дезінфекційні станції (у великих містах з районним адміністративним поділом). В окремих випадках завершальну дезінфекцію може здійснювати населення під керівництвом медичного персоналу санітарно-епідеміологічної або дезінфекційної станції.

Профілактична дезінфекція проводиться з метою запобігання виникненню інфекційних захворювань, коли джерело збудників інфекції не виявлено, але не виключається ймовірність його існування в даний час або появи у майбутньому. Вона може бути плановою (тривалою або короткочасною) та за епідемічними показниками (у разі погіршення епідемічної ситуації на певній території чи наявності несприятливого прогнозу щодо її погіршення).

У практиці проведення дезінфекції використовують фізичний, механічний (як різновид фізичного), біологічний та хімічний методи.

Контроль якості хімічної дезінфекції. Контроль якості дезінфекції проводять візуально, а також за допомогою хімічного та бактеріологічного методів.

Стерилізація – комплекс заходів по забезпеченню асептики в роботі лікувально-профілактичних та інших закладів, профілактики внутрішньо лікарняних інфекційних хвороб, які спричиняють умовно-патогенними мікроорганізмами, зокрема збудниками гнійно-септичних інфекцій, а також окремих інфекцій, збудники яких передаються через кров (гепатит В, С і Д, ВІЛ-інфекція).

Стерилізація медичних виробі складається з кількох етапів: дезінфекція, перед стерилізаційне очищення (ПСО) і безпосередньо стерилізація. Для проведення стерилізації використовують фізичний (механічне очищення, водяна пара, гаряче повітря, іонізуюче випромінювання) та хімічний (розчин хімічних засобів, гази) методи.

Комплекс заходів, які спрямовані на боротьбу з гризунами, які мають епідеміологічне значення або спричиняють економічні збитки, називають дератизацією.

Боротьба з гризунами здійснюється в двох напрямках (види дератизації):

1. Профілактичні заходи (санітарно-гігієнічні, санітарно-технічні і агротехнічні).

2. Винищувальні заходи, які проводяться з використанням хімічних, механічних та біологічних методів.

Дезінсекція – система заходів по боротьбі з членистоногими, які є переносниками збудників інфекційних хвороб або мають санітарно-побутове значення. Вона поділяється на такі два види: профілактична та винищувальна. Метою профілактичних заходів є створення умов, які перешкоджають розмноженню та існуванню членистоногих або проникненню їх у житлові та господарські приміщення. Метою знищувальних заходів є боротьба з членистоногими на всіх стадіях їх розвитку і в усіх місцях, де вони перебувають. Для знищення членистоногих використовують фізичний, у тому числі механічний, хімічний та біологічний методи. Фізичний метод передбачає використання липких стрічок, сіток на вікнах, дію високої температури та ін. Хімічний метод передбачає використання різних хімічних речовин-інсектицидів у вигляді розчинів, емульсій, суспензій, паст, порошків, олівців, аерозольних балонів, мила, шампунів.

За механізмом проникнення в організм членистоногих інсектициди поділяються на контактні (проникають через зовнішні покриви), кишкові (проникають через кишечник) та фуміганти (проникають через дихальні шляхи). Хімічні речовини, що відлякують членистоногих, називають репелентами, а ті, що приваблюють, - антрактантами. Біологічний метод передбачає застосування опромінення та препаратів, які впливають на статеву функцію членистоногих, що перешкоджає їх розмноженню.

6. Питання для самоконтролю:

1. На яку ланку епідемічного процесу направленні дезінфекція, стерилізація, дезінсекція та дератизація?

2. Яким вимогам повинні відповідати сучасні хімічні дезінфекційні засоби?

3. Епідеміологічне значення гризунів?

4. Дератизація, види, методи.

5. Яка роль профілактичних заходів у боротьбі з членистоногими? Наведіть приклади.

6. Які методи боротьби з членистоногими вважаються найбільш перспективними?

 

Основи дератизації.

Велике епідеміологічне значення має ряд гризунів, які є джерелом збудників для людини більш 40 інфекційних хвороб (чума, туляремія, геморагічні гарячки, кліщовий та японський енцефаліти, лептоспіроз, рикетсіози, ієрсиніози, спірохетози та інші). Відомі біля 2 тисяч видів гризунів, які розповсюджені по всій земній кулі (крім Антарктиди).

Гризунів швидко розмножуються, що обумовлено раннім настанням статевої зрілості та великою плодючістю, їм притаманна здатність пристосовуватись і вживати в несприятливих умовах існування.

Поряд з тим, що гризуни є джерелом збудників багатьох інфекційних хвороб, вони псують різні господарські, промислові споруди та житла, комунікації, засоби пересування, руйнують і нищать матеріальні та культурні цінності, споживають та забруднюють харчові продукти.

Більшість видів гризунів проявляють біологічну активність протягом всього року, окремі види гризунів (ховрахи, бабаки), в несприятливих для них сезон впадають в стан анабіозу (сплячка).

Кожний вид гризунів має певну територію розселення (ареал) і місця переважного перебування (стація). Вони мешкають в лісах, степах, пустелях, горах, плоскогір’ях, багнистих місцевостях, у водоймах, заселяють міста та села.

На основі екологічних особливостей гризунів їх поділяють на синантропних і будівлях на території населених пунктів. Типові представники цієї групи – сірий (рудий) та чорний щури, хатня миша. Вони є джерелом збудників чуми, туляремії, рикетсіозу, кліщового поворотного тифу, лептоспірозу, сальмонельозу, трихінельозу тощо.

Напівсинантропні гризуни мешкають поряд з населеними пунктами, на території, яка освоєна людиною. До них відносять водяну полівку (водяного щура), ондатру, звичайну полівку, які є джерелом збудників туляремії, чуми лептоспірозу, кліщового енцефаліту, геморагічного нефрозу-нефриту.

До диких гризунів належать види, що мешкають на території поза населеними пунктами, яка не освоєна людиною. Серед диких гризунів важливе епідеміологічне значення мають бабак, ховрах, піщанка, польова миша, лісова миша, лісна полівка, хом’як, бурундук. Вони є джерелом збудників яких для людей є напівсинантропні та дикі гризуни, називаються природно-осередковими. Природний осередок – це частина територіїз певним географічним ландшафтом, на якій підтримується безперервна циркуляція збудника інфекційної хвороби за схемою: інфікований гризун – кровосисний переносник – здоровий гризун. Поняття природної осередковості інфекційних хвороб поширене і на ті зоонозні інфекції, які трансмісивним способом не передаються (сказ, лептосіроз).

Поряд з природним осередком біля населеного пункту можливе формування антропургічного осередку, внаслідок втягування в епізоотичний процес синантропних гризунів або свійських тварин (туляремія, кліщовий енцефаліт). Теорія природної осередковості інфекційних хвороб розроблена Г.Н. Павловським.

 

Шляхи зараження. Людини від тварин:

· При догляді за тваринами – через інфіковані виділення хворих тварин та предмети, які ними забруднені, при наданні ветеринарної допомоги хворим тваринам (туляремія, сибірка, бруцельоз).

· Пиття води та прийом їжі, забруднених виділеннями тварин (туляремія, лептоспіроз, сибірка).

· Купання в водоймищах, забруднених виділеннями тварин (лептоспіроз).

· Укуси тваринами, які хворі на сказ, содоку (хвороба укусу щурів).

· Забій хворих тварин, зняття шкіри, розтин тварин при наявності пошкодження на руках (чума, туляремія, сибірка).

· Обробка продуктів тваринного походження – шкіра, щетина, хутро (сибірка, туляремія).

· Використання в їжу м’яса та молока хворих тварини в сирому та напівсирому вигляді (туберкульоз, бруцельоз, ящур, сальмонельоз).

· Перенос будників інфекції кровоносними членистоногими, які можуть нападати і на людину (чума, туляремія, кліщовий та японський енцефаліт, лейшманіоз, жовта гарячка).

Передача збудників зоонозних інфекцій від людини до людини відбувається дуже рідко (легенева форма чуми), а при переважній більшості цих інфекцій вона зовсім неможлива. Це пов’язано з тим, що серед людей відсутній той механізм передачі збудників зоонозних інфекцій, яким вони поширюються серед тварин.

Питаннями боротьби з інфекційними хворобами тварин займається ветеринарна служба, яка проводить відповідні санітарно-ветеринарні заходи.

Боротьба з гризунами (дератизація) здійснюється в двох напрямках:

1. Профілактичні заходи (санітарно-гігієнічні, санітарно-технічні і агротехнічні).

2. Винищувальні заходи, які проводяться з використанням хімічних, механічних та біологічних методів.

Профілактичні заходи передбачають створення таких умов, за яких саме існування гризунів на території проживання людини стає неможливим.

Санітарно-гігієнічні заходи спрямовані на дотримання чистоти в житлових, підсобних та інших будівлях, а також на території, яка прилягає до цих будівель. Особливу увагу при проведенні цих заходів звертають на підприємства громадського харчування, харчової промисловості, холодильники, складські приміщення, приміщення для свійських тварин.

Санітарно-технічні заходи мають своєю метою забезпечення гирзунонепроникності житлових будинків, технічних і підсобних споруд, каналізаційної мережі, морських суден (захисні козирки, диски, металеві сітки тощо).

Агротехнічні заходи проводяться в сільській місцевості. Ці заходи передбачають сучасну систему агротехніки, яка позбавляла б гризунів на полях кормової бази.

Винищувальна дератизація спрямована на знищення гризунів, які заселили ті чи інші об’єкти. З цією матою використовуються механічні, хімічні та біологічні методи або комбінації цих методів. Механічні методи дератизації використовують переважно в боротьбі з синантропними гризунами в житлах, складських приміщеннях, дошкільних дитячих закладах, лікарнях шляхом застосування пасток, капканів, клейкої маси, різних імпровізованих пристроїв тощо. У польових умовах з метою знищення гризунів розкопують нори і заливають їх вдою.

Хімічний метод дератизації передбачає використання отруйних речовин (ратициди, від слова rattus - щур) – зоокумарин, ратиндан, фосфід цинку та інші і посідає провідне місце в комплексі боротьби з гризунами. До недоліків ратицидів відносять їх токсичність для людини та свійських тварин, що не дозволяє застосувати їх на окремих об’єктах (лікарні, дошкільні дитячі заклади, харчові підприємства).

Основні форми застосування ратицидів:

· Використання харчових отруєних приманок, коли отруту змішують з харчовим продуктом.

· Використання розчинів або суспензій ратицидів у воді або молоці.

· Опилення нір порошковими ратицидами.

· Ганація приміщень та нір гризунів.

· Обробка липкими сумішами шляхів пересування гризунів, нір. Біологічний метод дератизації передбачає використання природних ворогів гризунів (собаки, кішки) та патогенних мікроорганізмів з роду сальмонел, які додають до харчових приманок.

Дератизацію проводять відділи (відділення) профілактичної дезінфекції дезінфекційних станцій (відділів), які є структурним підрозділом санітарно-епідеміологічних станцій.

 

 

Тестові завдання.

1. Заходом, що спрямований на другу ланку епідеміологічного процесу є:

a) девастація

b) ізоляція хворого

c) дератизація

d) *дезінсекція

e) бакобстеження хворого

 

2. Серед методів дезінфекції виділяють:

a) плановий

b) *хімічний

c) суцільний

d) осередковий

e) профілактичний

 

3. Різновидом осередкової дезінфекції є:

a) суцільна

b) планова

c) камерна

d) *поточна

e) за епідеміологічними показниками

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.