Легені (pulmones) – це парні паренхіматозні органи (права легеня – pulmo dexter і ліва легеня –
pulmo sinister), які займають більшу частину грудної порожнини (cavitas thoracis).
Кожна легеня (pulmo) має:
- верхівку легені (apex pulmonis);
- основу легені (basis pulmonis);
- реброву поверхню (facies costalis);
- діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica);
- присередню поверхню (facies medialis), на якій розрізняють:
- хребтову частину (pars vertebralis) – задню частину;
- середостінну поверхню (facies mediastinalis) – передню частину, на якій знаходиться серцеве
втиснення (impressio cardiaca) і яка містить ворота легень (hilus pulmonis);
- міжчасткову поверхню (facies interlobaris);
- передній край (margo anterior), що має серцеву вирізку лівої легені (incisura cardiaca pulmonis
sinistri), яка знизу оточена язичком лівої легені (lingula pulmonis sinistri);
- нижній край (margo inferior).
У новій міжнародній анатомічній номенклатурi присередню поверхню легень не виділяють.
На середостінній поверхні легень (facies mediastinalis) розміщені ворота легені (hilum pulmonis),
через які входять легенева артерія, бронх і нерви (arteria pulmonalis, bronchus et nervi), а виходять дві легеневі вени та лімфатичні судини (venae pulmonales et vasa lymphatica).
Усі ці елементи, які входять і виходять з воріт легені (hilum pulmonis), формують корінь легені (radix pulmonis).
Топографічно через ворота лівої легені (hilum pulmonis sinistri) артерія проходить зверху, під нею
бронх і нижче вени (АБВ).
У правій легені (pulmo dexter) зверху проходить бронх, нижче – артерія і ще нижче – вени (БАВ).
По ребровій поверхні правої і лівої легень (facies costalis pulmonis dextri et pulmonis sinistri)
відходить коса щілина (fissura obliqua), яка поділяє кожну легеню (pulmo uterque) на:
- верхню частку (lobus superior);
- нижню частку (lobus inferior).
У правій легені (pulmo dexter), від косої щілини (fissura obliqua) на рівні IV ребра (costa IV)
проходить горизонтальна щілина правої легені (fissura horizontalis pulmonis dextri), яка
відокремлює середню частку правої легені (lobus medius pulmonis dextri) від верхньої частки
(lobus superior).
Ліва легеня (pulmo sinister) вужча та довша за праву, а в ділянці переднього краю (margo anterior)
Усі сегментні бронхи (bronchі segmentalеs) розгалужуються дихотомічно (тобто кожен на два) на бронхи наступних порядків аж до часточкових бронхів (bronchi lobulares), що вентилюють часточки легені.
Ця ділянка називається часточкою легені (lobulus pulmonis), і бронхи, які її вентилюють,
називаються часточковими бронхами (bronchioli lobulares).
Часточковий бронх (bronchus lobularis) має діаметр близько 1 мм і заходить у верхівку часточки
(apex lobuli), де розгалужується на 12 – 18 кінцевих бронхіол (bronchioli terminales), що мають діаметр 0,3 – 0,5 мм.
У їх стінці вже відсутня хрящова тканина, а середній шар стінки представлений тільки гладкою м’язовою тканиною (textus musculаris glaber).
Тому малі бронхи і кінцеві бронхіоли (bronchioli terminales) виконують функцію не тільки
проведення, але і регуляції надходження повітря в певні відділи легень.
Кінцевими бронхіолами (bronchioli terminales) закінчується бронхове дерево (arbor bronchialis) і починається функціональна одиниця легень, яка називається легеневим ацинусом (acinus
pulmonalis), що перекладається як гроно, або альвеолярне дерево (arbor alveolaris), їх у легенях є до 30000.
Усі шляхи легеневого ацинуса розгалужуються дихотомічно.
До складу ацинуса входить 14-16 дихальних бронхіол (bronchioli respiratorii), які є розгалуженням
однієї кінцевої бронхіоли (bronchiolus terminalis).
У стінках складових ацинуса знаходяться альвеоли (alveoli), їх є 14000-20000, через стінку яких відбувається газообмін між альвеолярним повітрям та кров’ю.
Кожна дихальна бронхіола (bronchiolus respiratorius) утворює до 1500 альвеолярних ходів (ductuli
alveolares), котрі закінчуються альвеолярними мішечками (sacculus alveolaris), яких є до 4500.
Отже, легеневий ацинус (acinus pulmonalis) складається із трьох частин:
- альвеолярних (дихальних) бронхіол (bronchioli respiratorii; bronchioli alveolares) I, II, III порядків;
У місці переходу пристінкової плеври (pleura parietalis) у нутрощеву (pleura visceralis) у ділянці воріт легень (hilum pulmonum) плевра потовщується й утворює легеневу зв’язку (lig. pulmonale), яка розміщена у лобовій площині (planum frontale).
Пристінкова плевра (pleura parietalis) має такі частини:
- реброву частину (pars costalis);
- діафрагмову частину (pars diaphragmatica);
- середостінну частину (pars mediastinalis).
Пристінкова плевра утворює купол плеври (cupula pleurae).
Між пристінковою плеврою (pleura parietalis) та нутрощевою плеврою (pleura visceralis) міститься
вузька щілина – плевральна порожнина (cavitas pleuralis), в якій є невелика кількість серозної рідини .
У ділянках, де одна частина пристінкової плеври (pleura parietalis) переходить в іншу, утворюються
плевральні закутки (recessus pleurales), в які заходять легені (pulmones) під час глибокого вдиху.
Такі плевральні закутки (recessus pleurales) іноді називають пазухами.
Є такі парні плевральні закутки (recessus pleurales):
- реброво-діафрагмовий закуток (recessus costodiaphragmaticus) – він найбільший і найглибший,
навіть при глибокому вдиху легеня його не заповнює;