Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Класифiкацiя раку щитоподібної залози за системою TNM



Тпервинна пухлина.

TX,T0 – стандартнi значення

T1 – пухлина до 1см у найбiльшому вимiрi, обмежена тканиною щитоподібної залози;

T2 – пухлина до 4см у найбiльшому вимiрi, обмежена тканиною залози;

T3 – пухлина бiльше 4см у найбiльшому вимiрi, обмежена тканиною залози;

T4 – пухлина будь-якого розмiру, яка поширюється за межi залози і проростає у м’які тканини, гортань, трахею, стравохід, поворотний нерв гортані.

Nрегiонарнi лiмфатичнi вузли

NX,N0 – стандартнi значення;

N1 – є ураження регiонарних лiмфовузлiв метастазами;

N1a – ураженi лiмфовузли шиї на сторонi захворювання;

N – ураженi лiмфовузли шиї з обох сторiн, з протилежної або медiастинальнi.

Mвiддаленi метастази

MX,M0 – стандартнi значення

M1 – є вiддаленi метастази

Клінікавизначається станом залози, характером росту і поширеністю процесу, залежить від гістоструктури пухлини, загального стану і віку хворих, наявності метастазів і т.д.

Хворі високодиференційованим раком щитоподібної залози скаржаться на наявність пухлини шиї, відчуття нестачі повітря і дискомфорту при ковтанні. Пухлина збільшується поступово, роками. З моменту появи пухлини до першого звернення хворого до лікаря проходить 2-6 років. У таких хворих передньо-бічна поверхня шиї деформована. Ступінь деформації буває різною. У щитоподібній залозі пальпується щільний, безболісний, з чіткими контурами і гладкою поверхнею вузол. Подібні вузли можна бачити і пальпувати по передньому краю грудино-ключично-соскоподібного м'язу, над ключицею. Щитоподібна залоза довго залишається рухомою. Ознаки здавлення трахеї, стравоходу, поворотних нервів виникають рідко, виражені вони не яскраво, наростають поступово.

При дифузній формі завжди змінюється конфігурація щитоподібної залози, що відрізняє раковий процес від тиреоїдита Хашимото, при якому залоза зберігає свою форму. Темп росту пухлини має вирішальне значення у перебігу хвороби. При бурхливому темпі росту пухлини хворі помирають незалежно від методу лікування. Функція залози порушується рідко у 3-5% хворих вона підвищується у різній мірі, аж до вираженого тиреотоксикозу. Клініка. Спостерігається осиплість голосу, зумовлена проростанням пухлини у поворотні нерви. Дисфагія і кровохаркання є пізніми ознаками раку щитоподібної залози, що свідчать звичайно про неможливість радикального видалення пухлини. Аналіз клінічного перебігу раку щитоподібної залози дозволив деяким ученим виявити і старанно вивчити одну з маловідомих форм захворювання –прихований рак.

До “прихованого” раку відносять пухлини від мікроскопічних розмірів до 1,5 см у діаметрі, що клінічно не визначаються. Першим візуальним проявом захворювання є метастази у регіонарних лімфатичних вузлах шиї, рідко –віддалені метастази. Іноді “прихований” рак виявляється випадково при видаленні різноманітних форм зобу. Він розвивається повільно, спостерігається частіше у жінок, ніж у чоловіків. Особливістю даної пухлини є тривале існування метастазів у лімфатичних вузлах шиї, що можуть досягати великих розмірів при невиявленій первинній пухлині. Загальні принципи лікування хворих при “прихованому” ракові аналогічні, для всієї групи хворих раком щитоподібної залози.

Діагностика–складна, внаслідок різноманітної клінічної картини, наявності “схованих форм”, розвитку раку на фоні попереднього довготерміново існуючого зобу, а також відсутності патогномонічних ознак у початкових стадіях захворювання. Розпізнавання раку, що розвився у незміненій щитоподібній залозі, особливо у людей старших 40 років, дещо легше. Незважаючи на відсутність патогномонічних клінічних ознак для своєчасної діагностики раку щитоподібної залози, сукупність клінічних симптомів дає достатньо інформації для передбачуваного діагнозу.

Для верифікації діагнозу є необхідність широкого використання додаткових методів дослідження: рентгенологічного (пневмотиреїдографія, томографія середостіння, пневмомедіастинографія, рентгенографія шиї, легень, кісток, артеріографія щитовидної залози), цитологічного (дослідження пунктатів із збільшених лімфатичних вузлів шиї), радіоізотопного сканування.

Диференційна діагностикапроводиться з передраковими захворюваннями та станами щитоподібної залози.

Лікування. Хірургічний та променевий методи, гормонотерапія, хіміотерапія.

При диференційованих формах пухлин I стадії, що ростуть повільно, можна обмежитися гемітиреоїдектомією із резекцією перешийка, але частіше проводиться субтотальна резекція щитоподібної залози. У похилому віці, особливо у чоловіків, показана субтотальна резекція, рідше – тиреоїдектомія.

При пухлинах II стадії проводиться субтотальна резекція, тиреоїдектомія.

При ракові III стадії необхідна тиреоїдектомія.

При диференційованих формах пухлин IV стадії раку, з наявністю віддалених метастазів, але операбельною первинною пухлиною виконується тиреоїдектомія з наступним використанням радіоактивного йоду. При наявності збільшених лімфатичних вузлів на шиї (метастатичних або підозрілих на метастази) виконують фасціально-футлярне висічення клітковини шиї або операцію Крайля.

Променева терапія включає у себе зовнішнє опромінення і лікування розчином ратіоактивного йоду (I131). Для передопераційного променевого лікування використовують класичне фракціонування по 2Гр 5 разів у тиждень, сумарна доза 30-40 Гр. У випадку проведення післяопераційної променевої терапії сумарна доза не повинна перевищувати 40-45 Гр, при нерадикально видаленій пухлині доза збільшується до 60 Гр зі зменшенням прицільного поля.

Ратіоактивний йод при лікуванні раку щитоподібної залози використовують, коли є сумніви у радикальному характері втручання, наявності протипоказань до зовнішнього опромінення, рецидивах.

Гормонотерапія – цесамостійний метод лікування при генералізованних формах раку щитоподібної залози. Гормони призначають у максимально допустимих дозах і за умови їхнього беззупинного використання. Ефект гормонотерапії є тимчасовим, але іноді і тривалим. Замісна гормонотерапія показана хворим, що перенесли радикальну операцію на щитоподібній залозі. Одночасно пригнічується продукція тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ), що запобігає виникненню рецидиву хвороби. Дозу тиреотропних гормонів (тиреоїдин, трийодтиронін, тироксин) підбирають індивідуально і контролюють шляхом визначення рівня Т3, Т4, ТТГ (трийодтиронін і тироксин, тиретропний гормон) у крові.

Сьогодні при гормонотерапії, яка використовується після оперативного втручання застосовують: тиреоїдин по 0,1 1-2 рази на день, а також трийодтиронін 80-100 мкг/добу. Дедалі більшого поширення одержує застосування тироксину у дозі 0,15-0,2-0,3мг/добу.

Хіміотерапія – цеспроби медикаментозного лікування починаються при поширеному раку щитоподібної залози. Протипухлинні препарати, які використовуються для системної хіміотерапії: тіофосфамід, йодбензотеф, дийодбензотеф, метотрексат, сарколізин, адріаміцин. Рак щитоподібної залози резистентний до сучасних протипухлинних препаратів при системному застосуванні, тому починаються спроби регіонарної внутрішньоартеріальной хіміотерапії.

Профілактикапроведення протизобових заходів в ендимічних щодо зобу регіонах. Своєчасне виявлення і раннє адекватне оперативне лікування хворих з вузловими формами зобу, аденомами та їх рецедивами, ретельне спостереження за особами, які належать до групи ризику (зона АЕС).

Прогноз. Найкращий прогноз відзначається при лікуванні диференційованих форм раку щитоподібної залози папілярної та фолікулярної будови. При недиференційованих формах раку прогноз несприятливий.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.