Ідейним натхненником підпільного молодіжного національного руху у селі був Лев Михайлович Демчишин – вчитель німецької мови , директор школи. За його керівництва школа стає провідником просвітницького, національно-патріотичного життя в селі. Лев Михайлович дбав про розвиток освіти серед мешканців села і водночас підтримував нелегальні зв’язки з оунівським підпіллям, мав особисті контакти з його провідниками і вояками УПА. Особливо тісні зв’язки Лев Михайлович підтримував з провідником ОУН «Богуном» - Василем Степановичем Киценюком з Долинян – людиною високого інтелекту, що очолював групу-боївку з десяти чоловік. Василь Кеценюк – мешканець села Долиняни , після закінчення Долинянської школи навчався в Рогатинській , а потім у Коломийській гімназіях. Зі спогадів його товариша гімназійних років Богдана Івановича Бандури, Василь Киценюк був здібним , старанним гімназистом, виділявся своєю розсудливістю і доказовістю. Особливо захоплювався історією та математикою. Брав активну участь у роботі класної самоуправи , відповідав за порядок і дисципліну . Василь Киценюк був учасником краєзнавчого товариства «Плай», хорового та спортивного гуртків. З початком московсько-більшовицької окупації вливається в ряди ОУН-УПА. Виконував доручення проводу теренового провідника. Загинув 14 листопада 1947 року в селі Долиняни . Де похований поки що невідомо.
Василь Степанович Киценюк.
З 1946 року школа у Долинянах стає семирічною . Педагогічний колектив поповнюється учительськими кадрами зі Східних областей України. Зокрема , заступником директором школи і вчителькою біології в 1948 році була призначена Ірина Йосипівна Несіна , уродженка Сумської області , яка до цього часу працювала вчителькою початкових класів базової школи Рогатинського педучилища.
Органами НКВС при допомозі місцевих таємних агентів за роботою школи встановлюється постійний контроль і 6 січня 1950 року на перший Святвечір, Лев Михайлович Демчишин як співучасник оунівського підпілля був арештований разом зі сім’єю : дружиною Меланією, дочкою Мартою і сином Зиновієм. Після слідства сім’ю Демчишиних висилають у Сибір в місто Усурійськ на десять років. Після повернення із заслання Леву Михайловичу Демчишину не дозволили займатися улюбленою працею – нести світло знань у дитячі голови.
Лев Михайлович Демчишин – директор Долинянської школи з 1944 по 1949 роки
З родини Демчишина походить дружина сучасного патріота України , керівника всеукраїнського обєднання «Свобода» Олега Тягнибока – Ольга Тягнибок у дівоцтві Демчишин. Ольга Тягнибок є донькою сина Лева Михайловича Демчишина Зеновія.
В січні 1950 року директором Долинянської семирічної школи була призначена Ірина Йосипівна Несіна, уродженка Сумської області, яка до цього часу працювала вчителькою початкових класів Рогатинського педучилища, а з 1948 року – завучем Долинянської школи і вчителькою біології.
І. Й. Несіна – директор Долинянської НСШ
в 1950-1960рр.
Виступ Ірини Йосипівни
на загальношкільній лінійці
Випускники Долинянської семирічної школи 50-х років
Учительський колектив
У грудні 1949 року в Долинянах розпочинається створення колгоспів. До колгоспу від сільської громади села забирали все: землю, коней, корів, вози, сани, весь сільськогосподарський реманент, сіножаті. Таким чином в Долинянах був створений колгосп під назвою «Комунар». Із створенням колгоспів життя селян ще більше погіршилося. За зароблені трудодні колгоспникам видавали мізерну натуральну плату в кінці року. Так , у 1950 році , з часу заснування колгоспу , розцінки за трудодень середньому складали: 1,8 кг. зерна, 0,5 кг. картоплі, 1,8 кг. соломи, 0,9 карбованців грішми.
Першим головою колгоспу був призначений в січню 1950 року Микола Білоган. В колгоспі було створено п’ять рільничих бригад, п’ять тваринницьких ферм, які розміщались у господарствах селян. На будову колгоспних приміщень керівництво збирало матеріал у мешканців села: розбирали стайні, стодоли, обороги окремих господарств та заготовляли ліс у Карпатах.
У 1951 році головою колгоспу було обрано Лавра Гнатовича Біляка, який очолював артіль 2 роки. Так як він мав у своїй біографії погляди і переконання несумісні з більшовицько-радянською системою був звільнений з посади партійними органами. У 1952 році головою колгоспу був призначений Купріян Степанович Дзева. Учасник радянсько-німецької війни пропрацював на цій посаді понад 20 років. Спочатку землю обробляли виключно за допомогою коней та вручну. Перший трактор з’явився в селі після жнив у 1950 році. Першими трактористами були Петро Стахович Шипульський, Степан Федорович Кицинюк, Михайло Киндратович Кузенко та Ярослав Кузьмович Комар.