Поняття та еволюція локальних цивілізацій

Оскільки, глобалізація є прояв трансформаційного розвитку сучасної світової цивілізації виникає потреба розглянути цивілізаційні виміри глобальних, і насамперед, економічних процесів.

Цивілізації являють собою величезні паракраїнні, мета(над)національні світові утворення, для кожного з яких є характерними певні специфічні прояви людини, своєрідність культури, традицій, менталітету, загального сприйняття світу.

До критеріїв цивілізації відносять:

- наявність писемності та засобів збереження і поширення писемних засобів;

- спільну релігію або морально - філософське вчення;

- наявність міст;

- освічену еліту, здатну генерувати ідеї і забезпечувати розвиток;

- наявність «високого мистецтва» з витонченими стилями, що винищується над народною культурою;

- розвинену торгівлю як наслідок розвиненого відтворювального господарства з суспільним поділом праці та інститутом власності, що перебуває під захистом держави;

- розвинену систему економічних відносин виробництва, обміну і розподілу, тобто наявність економічного базису цивілізації;

- наявність політичної структури управління, що заміщує архаїчні форми родоплемінної організації;

- розвинену систему символів та уніфіковане розуміння історії, спільне ретроспективне та перспективне сприйняття часу.

Загалом виділяють дві концепції цивілізації:

- культурно - матеріалістичну;

- культурно - історичну.

Культурно - матеріалістична концепція (виникла у Франції на початку ХХ ст. (М. Блок, Л. Февр, Ф. Бродель), розглядає цивілізацію як цілісну систему, що охоплює: економічну, соціальну, політичну, культурно - психологічну підсистеми.

Культурно - історична концепція (започаткована ще у ХІІІ ст. Ібн Халдуном) виходить із того, що еволюція людського суспільства відбувається в три етапи: дикість (існування людей у стаді); сільське життя (поява відтворювальної економіки); цивілізація (співжиття людей у містах із ремеслами, торгівлею, науками і мистецтвами, а також створення ієрархічної системи вертикального

підпорядкування, яка привласнює і розподіляє додатковий продукт). Представники культурно - історичної концепції цивілізації (О. Шпенглер, М. Бердяєв, П. Сорокін, А. Тойнбі, Н. Еліас та ін.) насамперед акцентують увагу на духовному чиннику.

Локальні цивілізації виникли близько шести тисячоліть тому в межах стародавніх держав та об’єднань - у Шумері, Єгипті, Індії. Потім вони

змінювалися, зникали, трансформувалися у цивілізації нових поколінь.

Загалом виділяють чотири фази економічного розвитку і за ними класифікують цивілізації.

До архаїчної фази відносять месопотамську, єгипетську, далекосхідну, мезоамериканську, класичну, південноазійську, афро - азійську цивілізації.

До доіндустріальної належать західна, далекосхідна, євразійська цивілізації.

Цивілізаціями індустріального етапу економічного розвитку є: західна, православно - християнська, ісламська, індуїстська, далекосхідна.

Постіндустріальна епоха формувалася такими цивілізаціями: євразійська, східноєвропейська, західноєвропейська, північноамериканська,

латиноамериканська, африканська японська, китайська, буддійська, індійська, мусульманська, океанічна.

Формування цивілізацій четвертого постіндустріального покоління зумовлене:

- новим етапом історичного процесу;

- зміною техногенної цивілізації на гуманістично - креативну, ноосферну, постіндустріальну форму;

- викликами з боку процесів диференціації та дезінтеграції на нових принципах.

Ознаками локальних цивілізацій виступають:

- певна єдність культурної спадщини;

- неспівпадіння меж цивілізації з географічним ареалом її виникнення;

- релігійна ідентичність;

- відносна компактність комунікативного простору.

Головними ознаками глобалізації, яка сьогодні формується є:

- широка інтелектуалізація виробництва;

- пріоритетний розвиток науки;

- розвиток складної розумової праці.

Розвиток глобальних економічних процесів в контексті сучасних

Поиск по сайту: