Теоретичні підходи до аналізу глобалізації

Теоретико-методологічні основи аналізу глобалізації зводяться до використання наступних підходів:

- функціональний підхід — акцент робиться на ролі національних держав у праві спасіння національних економік від згубного впливу «гібридної» і «космополітичної» глобалізації.

- апологетичний підхід — підкреслює роль глобальних ринків в інноваційних процесах, обмежуючи втручання держави у процеси «космополітичної глобалізації».

- технологічний підхід — головна увага приділяється найновішим «кібернетичним» технологіям як умовно вибіркової, «гібридної глобалізації», яка допомагає периферійним країнам інтегруватися в глобальну економіку, зберігаючи власне регіональну специфіку.

Поряд з цими підходами виокремлюються певні парадигми розуміння цього історичного явища (за Я. Пітерсом):

- «зіткнення цивілізації» — фрагментація світу відбувається через цивілізаційні відмінності, які базуються на культурній диференціації;

- «макдольнадизація» — гомогенізація культур, яка здійснюється транснаціональними корпораціями і відбувається під прапором модернізації вестернізації, європеїзації, американізації;

- «гібридизація» — широкий спектр міжкультурних взаємодій, які приводять до взаємозбагачення.

Таким чином, економічна глобалізація — це формування глобальних ринків і стратегій поведінки, корпорацій й міжнародних фінансово-економічних інститутів, перспективи формування принципово нових економічних відносин і типів господарств. Базові процеси, які забезпечили економічну глобалізацію наступні:

1. Комерціалізація — поступове формування глобальних ринків товарів, послуг, праці, капіталів.

2. Бюрократизація — еволюція бюрократичних апаратів: від аграрних імперій до абсолютних і конституційних монархій; республіканський устрій і форми демократичного контролю над демократією.

3. Колективізація — різноманітні форми соціальної мобілізації, які використовують механізми суспільної регуляції і саморегуляції.

4. Демократизація — еволюційні форми демократії: представницькі і партійні системи демократичного забезпечення інтересів різних соціальних груп.

5. Раціоналізація — виникнення експериментальної науки Нового часу її парадигматизація, наукова революція ХХ ст., наукова організація праці, наукове програмування, системний менеджмент, інформатизація.

ЛЕКЦІЯ 2. СУЧАСНА МЕТОДОЛОГІЯ ГЛОБАЛІСТИКИ

Сутність категорії «глобалістика». Становлення і розвиток

Глобалістики як науки

Етапи становлення глобалістики як науки

Напрями глобалістики

Характеристика основних проблем глобалізації

Сутність категорії «глобалістика». Становлення і розвиток

Глобалістики як науки

Глобалістика - один із найбільш інтенсивних напрямів розвитку сучасної науки про міжнародні відносини і, перш за все, економічні відносини. Глобалістика - це сучасна, самостійна галузь науки про загальні, планетарні проблеми нинішнього і майбутнього розвитку людської цивілізації, глобалізації, її політичну, економічну і соціальну організацію як єдиного цілого.

Глобалістика — міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на виявлення сутності, тенденцій і причин процесів глобалізації, інших глобальних процесів і проблем, пошук шляхів утвердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів.

Об’єктом науки глобалістики є процеси глобалізації. Її предметом є виявлення закономірностей і законів формування нової системи світопорядку - глобалізму.

Можна виділити три особливості глобалістики як наукової дисципліни .

- в її межах система взаємозвязків людини, суспільства і природи уявляється єдиним цілим у масштабах усієї планети;

- глобалістика розглядає цю систему як перманентно кризову, при цьому в центрі її уваги знаходяться всі напруженості, конфлікти, катастрофи. На відміну від інших наук вона характеризує їх не як аномалію або паталогію, а як абсолютно нормальне та неминуче явище, як джерело розвитку суспільства;

- зосереджує свою увагу на розробці управлінських рішень з подолання кризових ситуацій і тим самим її апологети прагнуть забезпечити поступовість світового розвитку.

Методологічною основою науки глобалістика є глобально - цивілізаційний підхід, який дає можливість виявити генезис, витоки і взаємозвязок політичних, економічних і соціокультурних вимірів глобалізації, співвідношення процесів глобалізації, інтеграції й дезінтеграції, регіоналізації й фрагментації.

Виходячи з сучасного інтегрованого цивілізаційно - формаційного підходу, в теорії глобалістики вживаються такі нові категорії, як індустріальне і постіндустріальне суспільство, економічне й постекономічне суспільство, інформаційне суспільство, сервізація суспільства, нова економіка, глобальна економіка, глобальні трансформації і їх внутрішній взаємозалежності. Це дає можливості по - новому підійти до розгляду і розв’язання головних проблем сучасного світового й національного розвитку. При цьому локомотивом розвитку є прискорений технологічний прогрес та новий характер інвестиційних процесів у глобальному середовищі.

Поиск по сайту: