Методичні рекомендації до проведення семінарського заняття

З метою успішного засвоєння першого питання необхідно вивчити вимоги ст. 65 КПК, де закріплені поняття доказів, перелік їх джерел, а також виконати письмове завдання (скласти таблиці):

Таблиця 1. Докази.

Таблиця 2. Джерела доказів (скласти зведену повну таблицю)

Вивчаючи перше питання теми необхідно зважати на те, що КПК не розкриває змісту поняття “кримінально-процесуальне доказування”. Визначення цього поняття дає наука кримінального процесу. Тому для засвоєння матеріалу по цьому питанню необхідно ознайомитись із відповідними розділами підручників, а також рекомендованими літературними джерелами після чого сформулювати визначення поняття “доказування”. Слід звернути увагу на те, що таке визначення повинно містити вказівки на: 1) урегульовану нормами КПК діяльність; 2) суб’єктів кримінального процесу, що здійснюють процесуальну діяльність; 3) елементи процесу доказування.

Процес доказування має три складових частини: а) збирання (формування); б) перевірку доказів; в) оцінку доказів.

Обговорюючи друге питання необхідно охарактеризувати кожну з трьох складових частин, для чого уважно вивчити вимоги ст. 66 і ст. 67 КПК, а також відповідні розділи навчальної літератури. З’ясовуючи способи збирання доказів, слід звернути увагу на проблему можливості використання у кримінально-процесуальному доказуванні даних, які були одержані під час оперативно-розшукової діяльності (Закони України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційні засади боротьби із організованою злочинністю”, ст.65 КПК).

Кримінально-процесуальне доказування як одна із форм пізнання має свій предмет дослідження. Предметом доказування у кримінальному процесі являється сукупність фактів що необхідно встановити для правильного вирішення кримінальної справи. Мінімальний перелік обставин, які належить доказати у кожній кримінальній справі, визначений у ст. 64 і ст. 23 КПК. Слід враховувати, що незалежно від характеру злочину (убивство, зґвалтування та інші) предмет доказування єдиний і обов‘язковий для всіх кримінальних справ. Крім того, при обговоренні цього питання слід виділити співвідношення понять “предмет доказування” і “межі доказування”, а також дати характеристику суб’єктів, що здійснюють доказування та приймають у ньому участь.

Суб’єктами доказування є суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання. Готуючись до шостого питання слід приділити увагу такому поняттю, як „обов’язок доказування”. Саме на суб’єктів доказування законом покладений цей обов’язок. Згідно із ч. 1 ст. 22 КПК ., прокурор, слідчий та особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як обвинувальні, так і виправдувальні обвинуваченого, а також обтяжуючі та пом’якшуючі його відповідальність обставини. За ч. 2 ст. 22 КПК Суд, прокурор, слідчий та особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого. Необхідно також усвідомлювати, що ця заборона поширюється також на захисника обвинуваченого і підозрюваного, їх законних представників, на потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників.

Вони теж є суб’єктами доказування, але на відміну від суду, судді, прокурор, слідчого, особи, яка провадить дізнання, органу дізнання і начальника слідчого відділу мають право, а не зобов’язані брати участь у доказуванні, тобто в збиранні, перевірці й оцінці доказів, висувати певні твердження на захист своїх законних інтересів і аргументувати їх.

Завдання для практичного заняття

1.Під час розслідування кримінальної справи про нестачу грошей у касі автотранспортного підприємства, слідчий пред’явив обвинувачення касиру Бутовій в тому, що вона привласнила кошти, які отримувала при продажу квитків, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК . Обвинувачена Бутова визнала себе винною частково і пояснила, що нестача дійсно сталася з її вини, але грошей вона не привласнила, у неї їх викрали частково, коли вона їхала у міському транспорті. Крім того, одного разу вона забула закрити сейф, де були гроші, а у кімнаті крім неї ще два працівника бухгалтерії, можливо вони викрали гроші. Слідчий пояснив, що обвинувачення можна змінити тільки у тому разі, якщо Бутова докаже, що нестача сталася дійсно з таких обставин, як вона розказала. Бутова подала скаргу прокурору, який скасував подальші рішення слідчого.

Чому прокурор став на бік обвинуваченої Бутової?

2.Під час розслідування кримінальної справи про порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого (ст. 286 ч. 2 КК) слідчий зібрав такі докази:

1. Допитаний як свідок лікар “Швидкої допомоги” пояснив, що коли він надавав потерпілому допомогу на місці наїзду той був ще живий і сказав, що його збила автомашина чорного кольору марки ВАЗ.

2. Свідок Григоров пояснив, що йому розказував знайомий Васін про те, що його сусід по гаражу Треньов ремонтував свою автомашину ВАЗ чорного кольору (замінював фару, рихтував ліве крило) і сказав, що наїхав на чоловіка.

3. Допитаний як свідок Васін показання Григорова підтвердив.

4. Допитаний як підозрюваний Треньов пояснив, що того дня з гаражу не виїжджав, Васіну нічого не розповідав, крім того, ні на кого не наїжджав.

5. Під час огляду автомашини Треньова було встановлено, що ВАЗ-2105 № А 22-48 ХА чорного кольору має на лівому крилі сліди виправлень (рихтування), на лівій фарі відсутнє скло, на бампері – краплі речовини темно-бурого кольору схожої на кров.

6. Відповідно до висновків судово-медичної експертизи краплі темно-бурого кольору, знайдені на бампері автомашини Треньова, є кров’ю людини, I групи (кров потерпілого також віднесена до I групи).

7. Свідок Богаєв пояснив, що бачив як автомашина ВАЗ-2105 чорного кольору їхала з великою швидкістю, наїхала на чоловіка і, не зупиняючись, поїхала далі.

8. Під час огляду місця події були виявлені і вилучені шматки скла, схожі на скло від автофари.

9. Криміналістична експертиза відновлення цілого по частинах дійшла висновку, що розбите скло з місця події є складовою частиною фари автомашини типа ВАЗ-2105.

10. Встановлено, що Треньов на роботі та вдома характеризується як порядна людина, але двічі за останній рік притягувався до амін. відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Класифікуйте зібрані докази, назвіть джерела доказів.

3.При допиті обвинувачений водій трактора Т-150 Терещенко винним у наїзді на пішохода визнав себе повністю і пояснив, що, керуючи трактором, знаходився у стані сильного алкогольного сп’яніння, тому не бачив і не відчув, що на когось наїхав трактором. Слідчий в обвинувальному висновку вказав, що обвинувачений Терещенко винним себе у вчиненні злочину визнав повністю. Прокурор при перевірці обвинувального висновку повернув справу слідчому.

Чому прокурор повернув справу, виходячи з характеристики видів показань обвинуваченого?

4.Під час досудового слідства у кримінальній справі про крадіжку 3 легкових автомобілів з майданчика станції технічного обслуговування, слідчий одержав від співробітника карного розшуку касету з магнітофонним записом розмови головного інженера СТО з бригадиром слюсарів, з якої можна було дійти висновку, що їм відомо хто викрав автомобілі і вони мають надію одержати від крадіїв свою долю “за мовчання”. Оперуповноважений пояснив, що за своєю ініціативою він встановив пристрій для підслуховування у кабінеті головного інженера і таким чином записав усі його розмови за один день. Після прослуховування вибрав його розмову з бригадиром, переписав на окрему касету. Слідчий роз’яснив оперуповноваженому, що не може прилучити касету до справи.

Як повинен обґрунтувати слідчий свою відмову?

5.Розслідуючи кримінальну справу про викрадення кольорових металів у великих розмірах на заводі “Метиз”, слідчий доручив співробітникам оперативних служб встановити осіб, що скуповували викрадений метал. Через 10 діб слідчий одержав фотокопії товарно-транспортних накладних з яких було видно, що метал одержувала комерційна фірма “Унтер”. У своєму рапорті оперуповноважений повідомив, що фотокопії були виготовлені під час оперативно-розшукових заходів, а оригінали документів злочинці знищили.

Яке рішення повинен прийняти слідчий, керуючись правилами перевірки та оцінки доказів?

6.Ковальов і Сисоєв були затримані за підозрою у вчиненні крадіжки з магазину за попередньою змовою. Але Ковальов під час допиту стверджував, що крадіжку він скоїв сам, Сисоєва ніколи не бачив і з ним не знайомий. Слідчий прилучив до справи фотографії місця пригоди, у тому числі замка дверей зі слідом пошкодження, а також фото знайдене під час обшуку у помешканні Сисоєва, де він був сфотографований разом з Ковальовим.

Дайте порівняльну характеристику доказового значення фотознімків з місця пригоди та фотознімка вилученого під час обшуку.

7.Слідчий допитав як свідка Васюка, який був очевидцем хуліганства (ст. 296 КК). Під час допиту слідчий застосовував звукозапис, але письмовий протокол не склав тому, що терміново виїхав на огляд місця події. Пізніше запросити свідка Васюка не було змоги, тому що він був у відрядженні. Слідчий прилучив до справи звукозапис показань свідка Васюка і направив справу разом із обвинувальним висновком прокурору. Прокурор повернув кримінальну справу слідчому.

Яким чином прокурор повинен обґрунтувати своє рішення?

8.Суд, розглядаючи кримінальну справу по обвинуваченню Слинька у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК, дійшов висновку, що підсудний скоїв злочин передбачений ст. 118 КК, а тому звільнив його у залі суду з під варти у зв’язку з тим, що застосував покарання не пов‘язане із позбавленням волі – виправні роботи. Крім того, суд направив прокурору подання, у якому пропонував притягти слідчого до дисциплінарної відповідальності за те, що він дав неправильну оцінку доказів на досудовому слідстві, внаслідок чого кваліфікував дії обвинуваченого як особливо-тяжкий злочин. Прокурор надіслав до суду відповідь про те, що підстав для накладання стягнення немає.

Чому прокурор відмовив накладати стягнення на слідчого?

9.Бухгалтери Соловйова і Барук за дорученням слідчого провели документальну ревізію, по результатам якої слідчий прийняв рішення про порушення кримінальної справи. Під час досудового слідства один з обвинувачених не погодився з висновками ревізорів і слідчий назначив проведення судово-бухгалтерської експертизи Соловйовій. У своєму висновку вона вказала, що експертиза підтверджує результати ревізії, висновки про нестачу обґрунтовані. Слідчий оцінивши результати експертизи, призначив повторну судово-бухгалтерську експертизу, яку доручив іншому експерту.

Чому висновок експерта по першій експертизі не вдовольнив слідчого?

Тема № 7. Заходи кримінально-процесуального примусу

Навчальні питання

1. Поняття, підстави і мета застосування заходів примусу.

2. Запобіжні заходи в системі заходів кримінально-процесуального примусу.

3. Види запобіжних заходів.

4. Порядок обрання, зміни і скасування запобіжних заходів.

Література

1. Вапнярчук В.В. Запобіжні заходи, не пов`язані із взяттям під варту, в новому КПК України та проблеми їх процесуальної регламентації // Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов`язаних із взяттям під варту: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції, 22-23 лютого 2006 р., м. Харків.- Х.-К.: ПП "Серга",2006.- C.105-110.

2. Кримінальний процес : підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. - Х.: Право, 2010. - 608 с.

3. Головкін О. Взяття під варту: проблеми залишаються //Вісник прокуратури.- 2007.- № 6.-C. 91-95.

4. Губська О.А. Взяття під варту як запобіжний захід у світлі національного та міжнародного законодавства //Адвокат.- 2007.- № 3.-C. 8-11.

5. Дячук С. Превентивне затримання (ув`язнення) військовослужбовців у світлі Європейської конвенції з прав людини //Право військової сфери.- 2007.- № 6.-C. 3-7.

6. Капліна О.В. Проблеми обмеження конституційних прав особи і громадянина на досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов`язаних із взяттям під варту // Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов`язаних із взяттям під варту: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції, 22-23 лютого 2006 р., м. Харків.- Х.-К.: ПП "Серга",2006.- C.77-80.

7. Коваленко Е. Запобіжні заходи у кримінальному судочинстві: особливості та підстави застосування //Підприємництво, господарство і право.- 2006.- № 10.-C. 146-151.

8. Поліщук Г. Міжнародні стандарти щодо затримання, арешту та взяття під варту //Адвокат.- 2007.- № 4. -C. 27-32.

9. Тищенко О. І. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту: проблеми обрання та оскарження в досудовому провадженні по кримінальній справі: Монографія. – Харків:«Фінн», 2008. – 176 с.

10. Шибіко В.П. Роль захисника в забезпеченні права підозрюваного, обвинуваченого на захист при вирішенні питання про застосування запобіжних заходів // Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов`язаних із взяттям під варту: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції, 22-23 лютого 2006 р., м. Харків.- Х.-К.: ПП "Серга",2006.- C.27-31.

11. Шило О.Г. Співвідношення публічних та особистих заходів, не пов`язаних із взяттям під варту // Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов`язаних із взяттям під варту: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції, 22-23 лютого 2006 р., м. Харків.- Х.-К.: ПП "Серга",2006.- C.47-50.

12. Шинкарьов Ю.В. Щодо визначення кола осіб, до яких не може бути застосоване кримінальне покарання у виді арешту //Право і безпека.- 2006.- №5/2 (№ 2).-C. 78-81.

13. Шиян А.Г. Проблеми продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ще залишаються невирішеними // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ України. 2007. №2(33).- Д.: Дніпропетр. держ. уні-т внутр. справ,2007.- C.293-298.

14. Юдківська Г.А. Затримання особи та взяття під варту у світлі вимог презумпції невинуватості //Адвокат.- 2008.- № 3.-C. 12-21.

Поиск по сайту: