Історичні аспекти виникнення науки. Етапи розвитку науки

Історія зародження й розвитку науки нараховує багато століть. Першопочатково створена антична наука ще не поділялася на окремі сфери і мала риси натурфілософії. Природа розглядалась цілісно з перевагою загального і недооцінкою конкретного. Період розвитку науки належить до першої фази процесу пізнання - безпосереднього спостереження. В V ст. до н.е. із натурфілософської системи античної науки в самостійну галузь пізнання починає виділятись математика. В середині IV ст. до н.е. потреби відліку часу, орієнтації на Землі, пояснення сезон них явищ привели до створення основ астрономії. У цей період відокремлюються основи хімії. Перші елементи науки з'явились у стародавньому світі у зв'язку з потребами суспільства і мали суто практичний характер.Для науки стародавнього світу (Вавилон, Єгипет, Індія, Китай) характерний стихійно-емпіричний процес пізнання, при якому об'єднувались пізнавальні і практичні аспекти. У стародавній Греції в науці зароджується науковий рівень пізнання. В епоху Середньовіччя великий вклад у розвиток науки внесли вчені арабського Сходу і середньої Азії. В Європі в Середні віки великого поширення набуває специфічна форма науки - схоластика, що основну увагу надавала розробці християнської догматики. У науково-філософській системі Арістотеля намітився поділ науки на фізику і метафізику. В подальшому поступово всередині цієї системи починають виділятися як самостійні наукові дисципліни логіка і психологія, зоологія і ботаніка, мінералогія і географія, естетика, етика і політика. З другої половини XV ст. в епоху Відродження починається період значного розвитку природознавства як науки, початок якого характеризується нагромадженням значного фактичного матеріалу про природу, отриманого експериментальними дослідженнями. У цей час проходить подальша диференціація науки; в університетах починають викладати основи фундаментальних наукових дисциплін - математики, хімії, фізики. Перехід від натурфілософії до першого наукового періоду в розвитку природознавства проходив досить довго - майже тисячу років, що пояснюється недостатнім прогресом розвитку техніки. Геоцентрична система побудови світу, створена Птоломеєм у II с., заміняється геліоцентричною, винайденою М. Коперником, Г. Галілеєм. У період кінця XVII ст. І. Ньютоном був відкритий закон всесвітнього тяжіння. Промислова революція кінця XVIII ст. - початку XIX ст. - винахід Д. Уаттом парової машини, яка перетворювала теплову енергію в механічну, стали могутнім стимулом подальшого розвитку науки. Фізики відкрили електричний струм і явище електромагнітної індукції. До того часу належить також формування біології як науки про закони життя і розвитку живих організмів, порівняльної анатомії. Великим науковим досягненням XIX ст. є відкриття Д. Менделєєвим періодичного закону хімічних елементів, який і довів наявність внутрішнього зв'язку між речовинами. У XX ст. розвиток науки в усьому світі характеризується досить високими темпами. На основі досягнень математики, фізики, хімії, біології та інших наук одержали розвиток молекулярна біологія, генетика, хімічна фізика, кібернетика, біокібернетика, біоніка тощо. У середині XX ст. розпочалася науково-технічна революція, яка являє собою корінне, якісне перетворення продуктивних сил. У цей період провідну роль посідає наука щодо техніки і виробництва. Нині наука розвивається в трьох напрямах: мікросвіт - вирішення проблеми на рівні елементарних частин і атомних структур; мегасвіт - вивчення Всесвіту, починаючи з сонячної системи до сфер позагалактичного простору; макросвіт - вивчення функцій вищих структур живої матерії. Наприкінці XX ст. - на початку XXI ст. для науки властиві такі особливості:

-Диференціація і інтеграція науки. Це складний діалектичний процес, характерний для всього процесу розвитку науки. Диференціація науки є об'єктивною, оскільки через кожних 5-10 років подвоюються наукові дисципліни. -Прискорений розвиток природознавчих наук. Вони є фундаментом науки в цілому і повинні розвиватися випереджаючими темпами. -Математизація наук. Математизація науки сприяє використанню ПЕОМ, посиленню зв'язку між наукою, технікою і виробництвом.-Посилення зв'язку науки, техніки і виробництва. На сучасному етапі наука є продуктивною силою суспільства, що проявляється в глибоких змінах у взаємозв'язках науки і виробництва. Основні сучасні тенденції розвитку науки полягають у переході від їх диференціації до їх інтеграції, і від одноаспектності наук до розгляду їх у комплексі.

Поняття про науку.

Наука - це сфера безперервного розвитку людської діяльності, основною ознакою і головною функцією якої є відкриття, вивчення й теоретична систематизація об'єктивних законів про об'єктивну дійсність з метою їх практичного застосування. Вона проникає як у матеріальні, так і в духовні сфери діяльності людини. Одні визначають науку як суму знань, досягнутих людством, інші - як вид людської діяльності, спрямованої на розширення пізнання людиною законів природи і розвитку суспільства. Мета науки - опис, пояснення і передбачення процесів, явищ дійсності, які є предметом її вивчення, на основі відкриття наукою законів. Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нових знань, так і результат цієї діяльності. Отже, основним змістом науки є:- теорія як система знань, яка виступає у формі суспільної свідомості і досягнень інтелекту людини;- Суспільна роль у практичному використанні рекомендацій у виробництві як основи розвитку суспільства.

Поиск по сайту: