Поняття та система засад кримінального провадження

Система кримінального процесу України. Загальна характеристика стадій кримінального провадження України.

Стадії кримінального процесу — це взаємопов'язані та самостійні частини (етапи) кримінально-процесуальної діяльності, кожна з яких характеризується певними особливостями кримінально-процесуаль­ної форми: безпосередніми завданнями; колом органів і осіб (суб'єктів кримінального процесу), що беруть у них участь і мають у зв'язку з цим відповідні процесуальні права і обов'язки; процесуальною про­цедурою (порядком процесуальної діяльності); та відділені одна від од­ної підсумковими для конкретної стадії процесуальними рішеннями.

Розмежування стадій кримінального процесу проводиться за таки­ми ключовими ознаками кримінально-процесуальної форми:

1. безпосередні завдання кожної стадії (при цьому більшість ста­дій виконують перевірку дотримання вимог кримінально- процесуального законодавства на попередній стадії);

2. особливості реалізації принципів кримінального процесу;

3. коло суб'єктів, що здійснюють у конкретній стадії кримінально- процесуальну діяльність та мають відповідні процесуальні пра­ва і обов'язки;

4. певні часові межі провадження у стадії;

5. процесуальна процедура, властива провадженню в конкретній стадії;

6. коло процесуальних засобів, що можуть використовуватися в конкретній стадії;

7. підсумкове процесуальне рішення, яким закінчується прова­дження у конкретній стадії і кримінальна справа переходить у наступну або повертається на попередню стадію кримінального процесу, чи судочинство провадженням закінчується.

Про виділення стадій як окремих етапів кримінально-процесу­альної діяльності згадується в ч. 2 ст. 25, ч. 4 ст. 44, ч. 4 ст. 46, ч. 1 ст. 165-2, ст. 234, ст. 235 КПК України.

Традиційно в літературі виділяються такі стадії кримінального процесу:

8. порушення кримінальної справи;

9. досудового розслідування (дізнання та досудового слідства);

10. попереднього розгляду справи суддею (раніше — віддання обви­нуваченого до суду);

11. судового розгляду;

12. апеляційного провадження;

13. виконання вироку, постанови, ухвали суду;

14. касаційного провадження;

15. виключного провадження.

Разом з тим, слід звернути увагу на існування суперечностей між кримінально-процесуальним законом і законодавством України про судоустрій, що позначається на системі кримінального процесу Укра­їни. Так, апеляційні суди областей можуть діяти не лише як суди апе­ляційної, але й як суди першої інстанції. Їхні вироки, постанови або ухвали, прийняті по першій інстанції не можуть переглядатися в по­рядку апеляційного провадження, оскільки до цього часу відповідна судова ланка для такого апеляційного провадження (за ЗУ «Про судоустрій та статус суддів України» це має бути Апеляційний суд України) в Україні не створена. Тому вироки, постанови та ухвали апеляційних судів областей, прийняті по першій інстанції, у випадку їх оскаржен­ня переглядаються в касаційному порядку Верховним Судом Украї­ни. У зв'язку з цим, традиційна система стадій кримінального проце­су не відповідає дійсному стану кримінально-процесуального закону, а тому висловлена пропозиція (Т.В. Лукашкіна) виділяти такі стадії: порушення кримінальної справи; дізнання і досудове слідство (досудове розслідування); попередній розгляд справи суддею; судовий роз­гляд; перевірка вироків, постанов і ухвал суду, що не набрали закон­ної сили (у формі апеляційного та касаційного провадження); вико­нання вироку, ухвали, постанови; перевірка вироків, постанов і ухвал суду, що набрали законної сили (у формі касаційного провадження), виключне провадження.

Поняття та система засад кримінального провадження.

Стаття 7. Загальні засади кримінального провадження

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність перед законом і судом;

4) повага до людської гідності;

5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;

6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;

7) таємниця спілкування;

8) невтручання у приватне життя;

9) недоторканність права власності;

10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;

11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї;

12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;

13) забезпечення права на захист;

14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;

15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;

17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;

18) публічність;

19) диспозитивність;

20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;

21) розумність строків;

22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Поиск по сайту: