- Щитоподібна залоза - це дуже важливий орган ендокринної системи, розташований на передній поверхні шиї. Щитоподібна залоза виробляє гормони тироксин (Т4) і трийодтиронін (ТЗ), які з потоком крові доходять до кожної клітини нашого організму, регулюють обмін речовин і роботу внутрішніх органів. Стан цієї залози позначається на функціонуванні всіх органів і систем людини в цілому. Здорова щитоподібна залоза новонародженої дитини важить 2-3 г, дорослої людини - 12-25 г (об’єм залози в жінки до 18 мл, хоча залежно від фази менструального циклу може варіювати, і до 25 мл у чоловіка). У нормі ніяких конкрементів, вузлів, ущільнень в структурі щитоподібної залози немає
Щитоподібна залоза - ендокринний орган, який знаходиться на передній поверхні шиї і фіксований на трахеї (дихальному горлі) між гортанню (адамовим яблуком) та грудиною.
В здоровому організмі щитовидна залоза виконує низку важливих регуляторних функцій:
Контролює інтенсивність (швидкість) обміну речовин у всіх органах і тканинах
Бере участь в регуляції обміну кальцію
Ці функції щитовидна залоза виконує шляхом продукції гормонів - біологічних речовин, які потрапляють у кров, розносяться до всіх органів людини і "сигналізують їм, як треба працювати".
Основні гормони щитовидної залози: Тироксин (Т4); Трийодтіронін (Т3); Кальцитонін
Щитовидна залоза в свою чергу також контролюється вищим органом ендокринної регуляції - гіпофізом, що розташований у головному мозку. Регуляція відбувається за рахунок спеціального тиреотропного гормону гіпофізу (ТТГ). Коли в крові недостатньо тироксину та трийодтіроніну гіпофіз викидає в кров підвищену кількість ТТГ і таким чином "сигналізує" щитовидній залозі, що в свою чергу "відповідає" на цей вплив збільшенням продукції гормонів та кількості клітин, які виробляють гормони. Таким чином кількість гормонів щитовидної залози в крові підтримується постійно на необхідному рівні, що забезпечує нормальну роботу серця, головного мозку, органів шлунково-кишкового тракту, кістково-м`язевого апарату та інших органів.
Хвороби щитовидної залози проявляються змінами її функції та структури. При підвищенні функції прискорюється обмін речовин, що призводить до раптового схуднення, появи серцебиття, пітливості, тремтіння рук, слабкості, дратливості та плаксивості. Недостатність гормонів (зниження функції) уповільнює обмінні процеси в організмі і проявляється слабкістю, втомлюваністю, сухістю шкіри, набряком всього тіла, збільшенням маси тіла, зменшенням частоти пульсу, підйомом артеріального тиску, випадінням волосся.
Хвора щитовидна залоза може бути змінена за розмірами, консистенцією (щільною), або містити пухлини (вузли).
Зоб - це збільшення щитовидної залози. Якщо залоза збільшена за рахунок вузла або вузлів (пухлин), то його називають вузловим або багатовузловим; якщо збільшення відбулося за рахунок розростання тканини залози, то зоб називають дифузним; коли залоза збільшилась за рахунок обох цих чинників, зоб називають змішаним.
Якщо щитовидна залоза збільшується до великих розмірів, вона починає зміщувати і здавлювати поруч розташовані органи (трахею, стравохід, нерви і судини шиї). З`являється компресійний синдром - тиск у ділянці шиї, відчуття стороннього тіла на шиї, задишка, яка посилюється при закиданні голови та лежачи, ускладнення при ковтанні їжі, захриплість голосу.
Дуже рідко можуть зустрічатися болі в ділянці щитовидної залози. Вони пов`язані з запальними процесами в органі або з крововиливом в пухлину (вузол) залози.
Збільшені лімфовузли шиї досить часто зустрічаються при вірусних та інших запальних захворюваннях, але інколи можуть виявитися метастазами злоякісного процесу в щитовидній залозі.
На жаль, у 80% хворих з пухлинами щитовидної залози (в тому числі і злоякісними) будь-які відчуття відсутні. Тривалий час вони відчувають себе здоровими, навіть не здогадуючись про грізну хворобу. Етіологія Виникнення цієї форми дифузного зоба пов’язують з можливим впливом одноманітного й неповноцінного харчування. Особливе значення має дефіцит білків та вітамінів у їжі. Деякі продукти харчування містять речовини, що виявляють зобогенний вплив (зокрема струмогени є у квасолі, брукві, моркві, цвітній капусті). Антисанітарні побутові умови, інфекції й інтоксикації так само впливають на частоту виникнення захворювання. Слід зазначити, що ця форма зоба часто зустрічається у членів однієї сім’ї, тож можна говорити про сімейний характер цієї патології. Можливими чинниками розвитку спорадичного зоба також є генетична блокада синтезу тиреоїдних гормонів, аутоімунні механізми. Окремою формою дифузного зоба вважають ендемічний зоб, що зустрічається в ендемічних регіонах через нестачу йоду в грунті, воді, продуктах харчування.
Патогенез Важливе місце в патогенезі простого нетоксичного зоба належить аутоімунним механізмам, що підтверджується виявленням у цих хворих рістстимулюючих антитіл, а також позитивна відповідь на тиреоїдні антигени у тесті гальмування міграції лейкоцитів. За умов зниження надходження йоду до організму зменшується біосинтез і секреція тиреоїдних гормонів, відтак активізуються процеси утворення й вивільнення тиротропіну, як наслідок – збільшуються розміри ЩЗ. До чинників ризику виникнення нетоксичного (простого) дифузного зоба слід віднести проживання у йододефіцитних регіонах, антисанітарні побутові умови, інфекції, інтоксикації, одноманітне й неповноцінне харчування, дефіцит у їжі білків, вітамінів, вживання продуктів, що містять струмогени.
Симптоми
- На жаль, захворювання щитоподібної залози проявляються майже непомітно для людини. Іноді про те, що залоза не в порядку, дізнаються тільки під час обстеження з приводу інших хвороб. Хоча є захворювання щитоподібної залози, які потребують підвищеної уваги. Найперше вузловий і дифузний зоби, далі гіпотиреоз (зниження функції залози) та гіпертиреоз чи тиреотоксикоз (підвищення функції щитоподібної залози).
Вузловий зоб - захворювання, яке розвивається в результаті утворення вузлів (збільшення обмеженої ділянки тканини щитоподібної залози). Увага! Новоутворення (вузли) щитоподібної залози спостерігаються в кожної другої жінки, якій за 50 років. 95% цих захворювань доброякісні, 5% - злоякісні.
Дифузний (рівномірний) зоб характеризується збільшенням об’єму всієї залози в цілому. Найчастіше через нестачу йоду в організмі людини розвивається ендемічний дифузний зоб (90% усіх випадків). Щитоподібна залоза збільшується в розмірах для того, щоб поглинути з крові більше йоду, потрібного для синтезу її гормонів. Зазвичай жінки хворіють на ендемічний зоб у 3-4 рази частіше, ніж чоловіки. Насамперед це пов’язано з підвищеною потребою жіночого організму в гормонах щитоподібної залози в період статевого дозрівання, вагітності та годування груддю, клімаксу. У дітей молодшого та середнього шкільного віку ендемічний зоб спостерігається більш як у 5%.
На початкових стадіях дифузний зоб може перебігати практично безсимптомно, тому не слід залишати без належної уваги навіть незначні ознаки, характерні для всіх видів зоба: відчуття «грудки в горлі» і дискомфорту в ділянці шиї, кашлеві реакції під час пальпації шиї в ділянці щитоподібної залози, осиплість голосу, тривалий сухий кашель, утруднення дихання, іноді ковтання, напади ядухи, особливо в положенні лежачи, запаморочення, дискомфорт під час поворотів і нахилів голови. На тлі зоба функція (вироблення гормонів) щитоподібної залози може зберігатися на нормальному рівні, може порушуватися.
У разі підвищення функції «щитовидки» до перелічених вище симптомів приєднуються симптоми гіпертиреозу, а за зниженої функції - гіпотиреозу. Ось симптоми гіпотиреозу: надмірна маса тіла (ожиріння), незважаючи на знижений апетит, набряклість обличчя й кінцівок, депресія, нервозність, сонливість удень, безсоння вночі, погіршення пам’яті, повільність, загальмованість, зниження артеріального тиску (гіпотонія), біль у ділянці серця, задуха під час фізичного навантаження У дітей на тлі гіпотиреозу спостерігається відставання в рості й розумовому розвитку, погіршення успішності в навчанні.
А тепер симптоми, характерні для гіпертиреозу: раптове схуднення, незважаючи на підвищений апетит, почастішання серцебиття, підвищення артеріального тиску, часта стомлюваність, загальна слабкість, пітливість, нервова збудливість. Людина безпричинно розлючується, стає прискіпливою в дрібницях, дратівливою, агресивною, погано спить і переносить підвищену температуру навколишнього середовища, тремтіння кистей рук, тривале підвищення температури тіла до 37-38°С. Як для гіпотиреозу, так і для гіпертиреозу характерні зниження потенції та сексуального потягу в чоловіків і порушення менструального циклувжінок.
Діагностика Діагностика дифузного зоба ґрунтується на виявленні збільшеної ЩЗ (визначається ступінь збільшення за допомогою пальпації ЩЗ та УЗД). Під час діагностики ендемічного зоба обов’язково враховується проживання в місцевості з дефіцитом йоду в грунті, воді, продуктах харчування. Функціональний характер зоба встановлюють на підставі клінічної симптоматики, дослідженні в крові рівнів вільного та загального тироксину, трийодотироніну, тиротропіну, антитіл до тиреоїдної пероксидази, тиреоглобуліну, ультразвукового дослідження ЩЗ. Важливим є визначення екскреції йоду із сечею в усіх осіб з виявленим дифузним зобом.
Ознаки і критерії діагностики захворювання Діагностика захворювання базується на виявленні збільшення ЩЗ на підставі її візуалізації, пальпації. Ступінь збільшення визначають за класифікацією ВООЗ. При ультразвуковому дослідженні (УЗД) виявляють збільшення ЩЗ порівняно з нормативними віковими параметрами. Рівні вільного тироксину, трийодотироніну, тиротропіну в крові можуть не відрізнятися від норми. Рівень антитіл до тиреоїдної пероксидази, тиреоглобуліну інколи незначно збільшується. Використання зазначених вище параметрів уможливлює високу вірогідність діагностування дифузного зоба. Такі методи діагностики є безпечними для хворого, доступними для лікарів спеціальних ендокринологічних установ.
Диференційна діагностика Диференційну діагностику дифузного зоба проводять із дифузним токсичним зобом, аутоімунним тиреоїдитом.
Лікування При ендемічному зобі лікування спрямоване на нормалізацію забезпеченості організму хворого йодом. Для цього використовують йодовані продукти харчування (йодована сіль, морепродукти), а також йодовмісні препарати (НО3С). Добова доза не повинна перевищувати 200 мкг. Лікування триває 3-6 міс, при цьому контролюють розміри ЩЗ, важливим є поступове зменшення розмірів зоба. Гормональна терапія препаратами лівотироксина (НО3) може бути призначена хворим у випадках наявності лабораторного або явного гіпотиреозу, вагітності, гіпотиреозу новонароджених. Тироксин призначають із розрахунку 1,5-1,8 мкг/кг маси хворого з урахуванням віку. При лікуванні важливим є контроль показника ТТГ крові, УЗД ЩЗ, корекція дози препарату. Умови, в яких потрібно надавати медичну допомогу. Насамперед, це поліклінічні відділення, де під наглядом ендокринолога проводять діагностику, профілактику та лікування дифузного зоба. При значному збільшенні ЩЗ (більш ніж 200% від норми за даними УЗД) хворих направляють до ендокринологічних відділень, спеціалізованих центрів, диспансерів.
Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту Огляд ендокринолога, визначення тироксину вільного або загального, трийодотироніну вільного чи загального, тиротропіну, антитіл до тиреоїдної пероксидази, тиреоглобуліну, УЗД ЩЗ, екскреції йоду з сечею.
Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту УЗД із допплерографією ЩЗ, рентгенографія позастернального простору з контрастуванням стравоходу, консультація хірурга. Характеристика алгоритмів і особливостей виконання медичних послуг. Виявлення у пацієнта скарг на відчуття стискання у ділянці шиї, порушення ковтання, наявного потовщення шиї передбачає направлення хворого на огляд до ендокринолога, проведення УЗД ЩЗ, визначення тироксину вільного або загального, трийодотироніну вільного чи загального, тиротропіну, антитіл до тиреоїдної пероксидази, тиреоглобуліну у крові, екскреції йоду з сечею. Такі процедури є безпечними для здоров’я хворого, уможливлюють визначення ступеня збільшення ЩЗ, її функціональну активність, відтак, як правило, не мають ускладнень. Можливі результати надання медичної допомоги. Залежно від форми зоба, ступеня збільшення ЩЗ своєчасна діагностика дифузного зоба та адекватні профілактичні й лікувальні заходи в амбулаторних умовах або денному стаціонарі, спеціалізованих ендокринологічних відділеннях, центрах, диспансерах приводить до зменшення розмірів ЩЗ, поліпшення стану хворого. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування. Досягається зменшення розмірів ЩЗ або повна їх нормалізація, поліпшення стану хворих. Хворі на дифузний нетоксичний зоб працездатні. Рекомендації щодо подальшого, у разі потреби, надання медичної допомоги хворому. Хворі потребують ретельного диспансерного нагляду, проведення повного ендокринологічного обстеження 1 раз на рік. Вимоги щодо дієтичних призначень і обмежень. Потрібно надавати рекомендації хворим із роз’ясненням дієти, збалансованої за використанням білків, жирів, вуглеводів, мікроелементів та вітамінів. Важливим є включення до раціону харчування йодованої солі, морепродуктів, обмеження харчових продуктів, що містять струмогени. Вимоги до режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації. Хворі на дифузний зоб повинні додержуватися режиму праці (забороняється робота в нічний час і в гарячих цехах, перебування на сонці), роботу треба чергувати з відпочинком. Пацієнти потребують 8-годинного нічного сну. Профілактичні заходи й лікування мають бути неперервними, контрольованими й адекватними за тривалістю.
Профілактика Виконується державна програма з ліквідації йододефіцитних захворювань, що регламентує забезпечення населення йодованою сіллю як одним з основних і надійних джерел йоду, контроль за умовами її збереження та якістю. Для профілактики простого дифузного зоба важливим є комплекс оздоровчих заходів, спрямованих на поліпшення соціально-побутових і гігієнічних умов життя людини.
Список використаної літератури
1«Ласкавий» вірус б'є в печінку // Україна молода, № 86, 24.05.2011
2.Хронічний гепатит. Олена Кондратенко, стаття на ВебМед (webmed.com.ua), 12.08.2011.
