Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Дятлоподібні (Piciformes), родина — Дятлові (Picidae). Один з двох видів роду у фауні України, представлений номінативним підвидів P. v. viridis. Природоохоронний статус виду: Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Зх. Євразія від Атлантичного узбережжя на сх. до долини р. Волга, на пн. до Скандинавського п-ва, на пд. до Середземноморського узбережжя і Малої Азії. В Україні гніздиться на Поліссі, у зх. р-нах та, спорадично, у пониззях рр. Дунай та Дністер. Чисельність і причини її зміни: Загальна чисельність в Україні становить біля 500–800 пар. У Сх. Поліссі в останні десятиріччя чисельність виду зменшилась майже в 3 рази. В Лісостепу перестав гніздитися ще в 1920-х рр. Причини зміни чисельності: вирубування заплавних лісів, використання пестицидів та, можливо, конкуренція за місця гніздування з більш численною жовною сивою. Особливості біології та наукове значення:: Гніздовий, осілий і кочовий птах. Оселяється в листяних і мішаних лісах, переважно річкових долин. У другій половині квітня утворює пари і видовбує дупла, переважно в м’яких породах дерев. Кладки з 2–8 яєць з’являються у другій половині травня — на початку червня. Пташенята залишають гніздо в червні–жовтні. Живиться переважно мурахами та їхніми лялечками, може їсти плоди вишні, черешні, шовковиці. Морфологічні ознаки: Маса тіла — 186–250 г, розмах крил — 40–42 см. Довжина тіла самця — 330–360 мм, дов жина тіла — самки 340–371 мм. Великий дятел з яскраво-зеленим забарвленням верху, блідно-зеленим низом та жовтим надхвістям. Червона пляма на голові закриває тім’я і потилицю. Лоб чорний, навколо очей чорні плями. Самець вздовж щік має червоні «вуса» з чорним обідком, у самки «вуса» чорні. режим збереження популяцій та заходи з охорони Знаходиться під охороною Бернської конвенції (Додаток ІІ). В Україні охороняється на об’єктах ПЗФ Полісся, зх. р-нів та у Дунайському БЗ. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.
РИСЬ
Таксономічна належність:Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Котові (Felidae). Один з 4-х видів роду, один вид роду в фауні України. Природоохоронний статус виду:Рідкісний.Ареал виду та його поширення в УкраїніОхоплює Карпати, Скандинавський п-ів, Сх. Європейської рівнини, Сибір і Далекий Схід. В Україні номінативна форма поширена на території Полісся — окремі р-ни Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Чернігівської обл. Територія Українського Полісся фактично являє собою найбільш пд. периферію рівнинної популяції рисі в Європі. Карпатська трапляється на території Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької обл. До XIX ст. вид був поширений в Карпатах, Поліссі, Лісостепу і Степу. Чисельність і причини її зміни:Наразі в Карпатах чисельність оцінюється в 350–400 особин. На території Полісся — до 80–90 особин. Причини зміни чисельності: деградація місць існування, фрагментація ареалу, збіднення кормової бази та браконьєрський відстріл. Особливості біології та наукове значення:Біотопи: широколистяні, мішані та шпилькові ліси, часто з підліском. На території Полісся індивідуальні території рисі нерідко частково приурочені до болотяних ділянок. В гірських районах для виду характерні сезонні вертикальні переміщення. В раціоні рисі основними компонентами є косуля, заєць-русак, мишоподібні гризуни, птахи. Спосіб життя переважно присмерековий та нічний. Народження кошенят припадає на травень. У виводку зазвичай двоє–троє кошенят. Для виду характерна виражена антропофобність. Морфологічні ознаки:Має відносно коротке тіло, довгі міцні лапи з великими ступнями, круглу голову з короткою шиєю, трикутні вуха з китицями, яскраві лицьові баки і короткий хвіст з тупим чорним кінчиком. Забарвлення хутра варіює від рудуватого до попелясто-сірого з різним ступенем вираженості плямистості.Режим збереження популяцій та заходи з охорони Вид занесений до ІІ видання ЧКУ (1994), Червоного списку МСОП, CITES, і як вид, що підлягає охороні, до Бернської конвенції. Ефективні заходи охорони: збереження і заповідання первісного середовища існування виду, екопросвітницька робота з населенням та нівелювання чиннику непокою, підвищення чисельності видів-жертв, боротьба з браконьєрством.Розмноження та розведення у спеціально створених умовахНаразі факти розмноження в зоопарках України невідомі. В зоопарках Європи розмножується. Господарське та комерційне значення:В минулому — мисливський вид.
САТУРНІЯ ВЕЛИКА
Таксономічна належність:Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Сатурнії (Saturniidae). Один з 2 видів середземноморського роду у фауні Європи та України. Природоохоронний статус виду:Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Пн.-Зх. Африка, Пд., частково Центральна та Сх. Європа, Мала Азія, Близький Схід, Кавказ та Закавказзя, Іран. В Україні зустрічається майже повсюдно, крім Карпат та Полісся. Чисельність і причини її зміни: Незначна, лише на півдні у сприятливі роки локально звичайний. Причини зменшення чисельності: знищення природних біотопів (чагарників, рідколісся тощо), застосування пестицидів у лісах, парках та садах. Особливості біології та наукове значення:: Зустрічається у широколистяних (переважно долинних та заплавних) лісах, у рідколіссі, серед чагарникових пустирів, у парках та садах. Протягом року розвивається 1 генерація. Літ імаго — у травні–червні, літають вночі. Часто прилітають на світло. Метелики не живляться. Гусінь живиться на плодових деревах, ясені, терені. Розвивається гусінь з кінця травня–червня до вересня. Заляльковується у прикореневій частині кормової рослини у твердому грушоподібному коричневого кольору коконі. Зимує лялечка.морфологічні ознаки Найбільший метелик Європи. Розмах крил самця сягає 120 мм, самки — 150 мм. Статевий диморфізм невиразний. Крила буросірі. На кожному крилі є по одному великому очку. Очко чорне, облямоване охристорудим та чорним кільцями. Крила з кількома хвилястими лініями. Зовнішній край крил з чітко відокремленою кремовою облямівкою. Тіло та прикоренева частина крил опушені. Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Як елемент біоценозу пасивно охороняється у багатьох заповідниках пд. України. Доцільний пошук популяцій виду та створення ентомологічних заказників у місцях високої концентрації виду з охороною природних лісових та чагарникових біотопів, забороною застосування пестицидів тощо. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Відомі окремі випадки розведення в лабораторних умовах. Господарське та комерційне значення: Гарні та великі метелики цього виду можуть використовуватися при виготовленні сувенірів.
