Історія про три дерева

Назви загонів та девізи

«Промінчики»

Ми хочемо завжди світити, щоб краще було жити

«Веселка»

Веселка, бо веселі, неначе каруселі

Веселка, бо смішніми, ми суму скажем ні

«Смішинки»

Ми веселі, жартівливі, любимо пісні і сміх

Свою радість на дозвілі ділим порівну на всіх

«Усмішка»

Працюємо, чи граємось, ми завжди посміхаємось

«Чомучки»

До відбою від світання виникають в нас питання

Пізнаємо білий світ, літу теплому привіт

«Мрія»

Мрій у нас багато, все ми можемо пізнати

Якщо разом крокувати-все на світі будем знати

«Сонечко»

Гори сонечко ясно, відпочинемо прекрасно

Раз, два не лінуйсь, три чотири загартуйсь

«Дружні»

Гарно в таборі живем, міцно дружбу бережем

«Калина»

Наше імя- Калина, ненька в нас – Україна.

Ми веселі та кмітливі, до роботи не ліниві

«Орбіт»

Наш девіз чотири слова

Орбіт жуй і будь здоровий

«Лідери»

В навчанні завжди першим будь

Про відпочинок не забудь

«Соняшник»

Тягнімося до сонця і добра

«Радість»

Наш девіз всього три слова

Посміхайся буде кльово

«Блискавка»

А ми учні просто клас

220 бє від нас

«Вогник»

Візьми своє серце, запали його сміло

Віддай його людям, щоб вічно горіло

„Кока-Кола”

Ми команда „Кока-Кола”!

Жить не можем без прикола!

„Капітошка”

Якщо дощик накрапає, все одно не сумно нам!

Граємось, співаємо, все навкруг встигаємо!

„Кульбаба”

Тримаймось разом, щоб не здуло!

„Веселка”

Як веселки кольори нерозлучні ми завжди!

„Апельсин”

Ми - як дольки апельсина:

Дружні ми і нероздільні!

„Робінзон”

Нам не треба няні!

Ми – островітяни!

„Дельфін”

Дельфін завжди вперед пливе,

Ніколи він не відстає!

„Розбишаки”

Хоробрим будь, часу не гай

І близьким друзям допомагай!

„Останні герої”

Не лінуйся працювати,

Якщо хочеш дужим стати!

„Сімейка”

Якщо хочеш бути клас,

То приєднуйся до нас!

„Прометей”

Запали вогонь в серцях людей,

Як зробив це Прометей!

„Червоні вітрила”

Вітер дме в вітрила, юність розправляє крила!

„НЛО”

По всіх галактиках літай,

Друзів у біді не залишай!

„Кросворд”

Якщо хочеш нас пізнати,

Нумо, спробуй розгадати!

„Мисливці за вдачею”

Нам потрібна завжди удача!

Тільки так! І не інакше!

„ФІФ” (фізкультурні ініціативні фантазери)

Це правда, і не міф!

Чи є хто краще „ФІФ”?

„Діамант”

У нашім загоні – чудові дівчата!

І кожний юнак – елегант!

А звемось ми – „Діамант”!

„БЕМС”

Бойові! Енергічні!

Молоді! Симпатичні!

„Лідер”

Якщо бути – то кращими!

„Спрайт”

Не дай собі засохнути!

„Максимум”

Сто відсотків гарного настрою!

„Філіпс”

Змінимо світ на краще!

"Покемони"

"Покемони - супер-клас, переможемо всіх вас!"

"Посмішка"

"Наш девіз всього три слова - посміхатися - це кльово!!!"

"Кактуси"

"Всегда мы вместе, всегда мы рядом, кактусы всегда с отрядом!!!!"

"Тусовка"

"Модные джинсы, кеды, кросівки, мы - дети мечты, мы - дети тусовки!"

"Посмішка”

"Смійся з нами,

Смійся, як ми,

Смійся краще нас!”

"Сонечко”

" Любе наше сонечко,

Ми твої промінці.

Допоможи нам сонечко,

Вирости людьми”.

"Зернята”

"Хай у кожному серці,

Наче сонячна мрія,

Заспіває веселка

На добро і надію!”

"ДРУЖБА”

"Дружба для барвінчат,

Найвище всього -

Один за всіх і всі за одного!”

"ОРЛИ”

" Батьки орли, а ми орлята, народилися,

Щоб перемагати!”

"УКРАЇНЦІ”

"Перешкод не бійся ані трохи,

За собою український край веди”.

"ВІРА”

«У нас є віра, а іще я є у тебе,

і ти у мене є!”

"ДРУЖБА”

"Якщо дружба міцна, як граніт,

Значить мир на землі переможе!”

"СОКОЛИ”

"Ширяй у небесах,

Але не забувай

Про рідний край!”

ЛЕГЕНДИ, ПРИТЧІ

Історія про три дерева.

Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє.

Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб із мене зробили колиску, в якій затишно буде немовлятку. Я б леліяло те нове життя».

Друге деревце глянуло вниз на вузенький потічок, що струменів до великої ріки, і сказало: «Хотілося б, щоб із мене зробили великий корабель. Я б розвозило корисні вантажі до найвіддаленіших закутків світу».

Третє деревце, якому з високогір’я було добре видно всю долину, сказало: «А я не хочу, щоб із мене щось робили. Просто мрію залишатися тут, рости все вгору та вгору, щоб і люди не забували здіймати очі до небес і думати про Бога, Який їх любить».

Минали роки, деревця повиростали, вбралися в силу і потугу. Аж ось одного дня у пошуках матеріалу в гори прийшли лісоруби.

Рубаючи перше дерево, один із них сказав: «Оце піде на ясла». Дерево затремтіло кожною гілочкою, бо воно аж ніяк не бажало перетворитися на якесь корито для худоби. Воно ж бо мало такі прекрасні мрії. Але лісоруби таки зробили з нього ясла та продали їх власникові заїзду в невеличкому містечку Вифлеєм. І коли народився Цар світу, Він спочив у тих яслах. І раптом перше дерево зрозуміло, що леліє найбільший скарб .

Поваливши друге дерево, лісоруби сказали: «Зробимо з нього риболовецького човна». Сказано – зроблено, а човна того купив чоловік на ім’я Симон Петро. І коли Цареві світу треба було звернутися до натовпу, що напирав зусібіч, Він ступив у те вутле суденце, щоб усім проголосити Благу Вість. У ту мить друге дерево зрозуміло, що тримає найцінніший вантаж - Царя Неба і землі.

Тоді лісоруби підійшли до третього дерева і сказали: «Римляни зараз плятять добрі гроші за дерев’яні колоди для хрестів. Зрубаймо це дерево на такі колоди». Дерево так сильно обурилося, що аж почало роняти додолу листя; та його все одно зрубали і розпиляли на колоди.

Одного п’ятничного ранку третє дерево вжахнулося від того, що зроблений із нього хрест узяли з купи і завдали на плечі чоловікові. Дерево здригалося, коли руки воїна цвяхами прибивали до нього руки того чоловіка. Дерево нестямилося від сорому й приниження.

Але вранці, в неділю, коли зійшло сонце, земля під деревом затремтіла від радости. Дерево знало, що на хресті, який з нього зробили, було розіп’ято Царя світу, але зараз Господня любов усе змінила. Хрест, виготовлений із третього дерева, все ще височить і нагадує людям, щоб вони здіймали очі догори і думали про Бога на небесах, Який любить їх.

А чи зауважили ви в цій простій історії те, що кожне дерево таки зрубали, і це була та ціна, яку вони мали сплатити, аби долучитися до слави Божої?

Українська легенда

"Це було дуже давно. У одному селі на Україні дівчини і жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільську площу, і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мережива, полотно, скатерть, одяг.

У призначений день всі дівчата і жінки прийшли на площу. Принесли безліч дивовижних речей. У людей похилого віку і старих, яким суспільство доручило назвати наймайстерніших майстринь, очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багачів принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мереживні завіски, на яких вив'язали дивні птиці.

Але переможницею стала дружина бідняка Маріна. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоча все це прекрасно уміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся, а Петрусь приніс жайворонок, якого він сам вирізував з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губ – заспівала, защебетала пташка, як жива. Всі стояли на площі, не ворухнувшись, всіх зачарувала пісня, і раптом в блакитному піднебіння заспівав справжній, живий жайворонок, притягнений співом із землі.

"Той, хто творить розумну і добру людину, – наймайстерніший майстер”, – таке було вирішення людей похилого віку”.

Поиск по сайту: