Флористичне районування суші Землі . Області: Сахаро-Аравійська, Ірано-Туранська та Сонорська

Сахаро-Аравійська область охоплює пустелі Північної Африки, Аравійського

півострова і Малої Азії. Всього у флорі області налічується близько 1500 видів,

понад 300 з яких є ендемічними. У рослинному покриві переважають пустельні

та напівпустельні формації та рідколісся. До цієї області належить найбільша пус-

теля світу Сахара (близько 1300 видів на Рис. 9.6. Лавр благородний Рис. 9.7. Кедр ліванський 3079 млн км2). У цій пустелі виникла дуже цікава життєва форма, так звана “ієри-

хонська роза”, що характерна для рослин з різних родин. Цікавими є також їстівні

лишайники. Зокрема, аспіцилія кущова, леканора їстівна, алекторія борозниста, що

відомі під назвою “манни небесної”. Ірано-Туранська область розміще-

на в межах Передньої, Середньої та Центральної Азії від Центральної і Східної Анатолії на заході до пустелі Гобі на сході. Флора цієї області характеризується досить високим

родовим і особливо видовим ендемізмом (близько 25%). Найпоширенішими рослинними формаціями є напівпустельні та пустельні, в окремих місцях збереглися реліктові ділянки мезофільних і значні площі ксерофільних дубових лісів. Представниками ендемічних

родин тут є акантолимон, бунгея, колідіум. Багато ендемічних родівналічують родини хресто- та складноцвітих, маревих, гвоздичних.Мадреанське, або Сонорське підцарство (область) займає простір від південного заходу Орегони через Каліфорнію до північної

частини нижньої Каліфорнії і охоплює жаркі пустелі від Південної Каліфорнії до Арізони, Нью-Мексіко та Техасу і далі на південь до Мексиканського нагір’я, більшу частину Невади та Юти й окремі частини сусідніх штатів США. У флорі підцарства є чотири ендемічні

родини і значна кількість ендемічних родів (близько 10%); видовий ендемізм досягає 40%. Характерними є види сумахи, фісташки (рис. 9.9), глоду, модрини, кипариса.

--- 15. Особливості біномів. Лісостеп.

В Євразії лісостеп простягається суцільною смугою з заходу на схід від східних передгір'їв Карпат до Алтаю. Окремі ділянки лісостепу знаходяться у межах Середньодунайської рівнини, ряду міжгірних западин Південного Сибіру, в Монголії та на Далекому Сході, а також займають частину рівнини Сунляо на північному сході Китаю.

У Північній Америці лісостеп простягається з півночі на південь, через Великі рівнини, до 38° пн. ш. У Південній півкулі лісостеп як виражена природна зона відсутній.

Широка смуга української ділянки європейського лісостепу простягається з південного заходу від кордону з Молдовою на північний схід до кордону з Росією через центральну частину країни (33% території). Виразних меж зона не має, адже степові ділянки вклинюються островами в лісову зону, а ліси окремими масивами заходять у зону степів. Північна межа лісостепу збігається з південною межею зони мішаних лісів, а південна — проходить вздовж лінії Котовськ — Кіровоград — Кременчук — Красноград — Вовчанськ.

16. Флористичне районування суші Землі . Області: судано-замбезійська і Гвінео-конголезька. Флора Африканського підцарства дуже своєрідна – чверть усіх квіткових рослин є ендеміками. Саме тут, у пустелях Намібії, росте вельвічія дивна (Welwitchia mirabilis), яка належить до однойменної родини ряду гнетових відділу голонасінних і є далекою родичкою нашої ефедри того ж ряду гнетових (рис. 9.10). У Суданській області налічують 25 ендемічних родів рослин. Деякі з них є спільними з Мадагаскарським царством. Ендемом цієї області є баобаб (Adansonia digitata, рис. 9.11) – дерево висотою 10–25 м з дуже могутнім стовбуром (до 20 м в діаметрі), життя якого триває до п’ять тисяч років.

17.Фотосинтез. Кругообіг азоту. Роль організмів в кругообігу мінеральних речовин в гідросфері.

Фотоси́нтез (від грец. φωτο- — світло та грец. σύνθεσις — синтез, сукупність) — процес синтезу органічних сполук з вуглекислого газу та води з використанням енергіїсвітла й за участюфотосинтетичних пігментів:(хлорофіл у рослин,хлорофіл, бактеріохлорофіл і бактеріородопсин у бактерій), часто з виділенням кисню як побічного продукту. Це надзвичайно складний процес, що включає довгу послідовність координованих біохімічних реакцій. Він відбувається у вищих рослинах, водоростях, багатьох бактеріях, деяких археях і найпростіших — організмах, відомих разом як фототрофи. Сам процес відіграє важливу роль у кругообігу вуглецю у природі.Колообіг азоту. Азот, як і вуглець, належить до складу білкових речовин усіх організмів. Його міграція в біологічному колообігу тісно пов’язана з цими речовинамиАтмосфера, як відомо, містить понад 78% молекулярного азоту. Однак в такій формі він не доступний для живлення зелених рослин. Для живлення рослини можуть використовувати лише солі азотної та азотистої кислот, дещо гірше вони засвоюють аміачний азот. В атмосфері міститься від 0,02 до 0,05 мг/м3 азоту. У ґрунті живуть азотофіксуючі бактерії, що здатні засвоювати молекулярний азот з повітря. Вони збагачують ґрунт сполуками азоту, отже, мають дуже важливе значення для підвищення родючості ґрунтів. До таких бактерій належать аеробні азотобактерії. Колообіг азоту відбувається за участю багатьох бактерій. Зокрема, групи нітрифікуючих бактерій перетворюють аміак в солі азотистої й азотної кислот, а денітрифікуючі розкладають ці солі, перетворюючи їх в аміак і молекулярний азот. Процеси перетворення аміаку в солі азотистої й азотної кислот збагачують ґрунт доступними для рослин формами азоту, а процеси розкладання збіднюють його. Процес нітрифікації можна виразити такими рівняннями (нітритні бактерії окиснюють аміак до азотистої кислоти): 2NH3+3O2 → 2HNO2+H2O+148 ккал; (нітратні бактерії доокиснюють азотисту кислоту до азотної). 2HNO2+O2 → 2HNO3+48 ккал. Білкові сполуки, до яких належить азот, у трофічних ланках переходять від організму до організму. Відмерлі рослини і тварини або їхні рештки за допомогою організмів-редуцентів мінералізуються, внаслідок цього в атмосферу виділяється аміачний і молекулярний азот. Частина азоту в складі його сполук поповнює великий (геологічний) колообіг шляхом винесення річковим стоком у моря й океани. З огляду на це максимальна кількість азоту завжди нагромаджується у гирлах великих річок, мінімальна – у центральних частинах океанів. Океан регулює вміст азоту шляхом використання частини його водоростями, а інша частина осідає на дні у формі детриту. Отже, винесення азоту із суходолу не збільшує його концентрації у водах Світового океану. Земна кора, магма, вулкани були й є природними постачальниками азоту в атмосфері. Після того, як на нашій планеті з’явилися різні форми життя, азот почали фіксувати біотичним шляхом. До втручання людини в перебіг природних процесів був головний механізм постачання зв’язаного азоту в біосферу в обсягах до 30–40 млн т на Суходолі та стільки ж –в Океані. Самий інтенсивний біогеохімічний цикл – кругообіг вуглецю. В природі вуглець існує в двох основних формах – в карбонатах (вапняках) та
вуглекислому газі. Вміст останнього в 50 раз більше, ніж в атмосфері.
Вуглець бере участь в утворенні вуглеводів, жирів, білків та нуклеїнових
кислот. Основна маса акумульована в карбонатах на дні океану (1016 т), в кристалічних породах (1016 т), кам’яному вугіллі та нафті (1016 т) і бере участь в великому циклі кругообіга. Основна ланка великого кругообігу вуглецю - взаємозв’язок процесів фотосинтезу і аеробного дихання. Інша ланка великого циклу кругообіга вуглецю уявляє собою анаеробне дихання (без доступу кисня); різноманітні види анаеробних бактерій перетворюють органічні сполуки в метан та інші речовини (наприклад, в болотних
екосистемах, на смітниках відходів). В малому циклі кругообіга бере участь
вуглець, що міститься в рослинних тканинах (около 1011 т) та тканинах
тваринних (около 109 т).За останні 200 років відбулися значні зміни в континентальних
екосистемах в результаті збільшуючогося антропогенного впливу. Коли землі,
зайняті лісами та трав’янистими спільнотами, пертворюються в
сільськогосподарські угіддя, органічна речовина, тобто жива речовина рослин
і мертва органічна речовина грунтів, окислюється і потрапляє до атмосфери у
вигляді . Деяка кількість елементарного вуглеця може також
захоронюватись в грунті у вигляді древесного вугілля (як продукт, що
залишився від спалювання лісу) і, таким чином, вилучається зі швидкого
обігу в вуглецевому циклі. Вміст вуглецю в різних компонентах екосистем
змінюється, оскільки поновлення органічної речовини залежить від
географічної широти та типа рослинності.
Були проведені численні дослідження, що мали своєю метою розв’язати
існуючу невизначеність в оцінці змін запасів вуглецю в континентальних
екосистемах. Базуючись на даних цих досліджень, можна прийти до висновку,
що надходження до атмосфери з 1860 по 1990 рік склало г С і що в 1990
році біотичний викид вуглецю був рівний г С /рік. Крім того, можливий
вплив зростаючих атмосферних концентрацій та викидів забруднюючих речовин,
таких як і , на інтенсивність фотосинтезу органічної речовини
континентальних екосистем. По видимому, інтенсивність фотосинтезу зростає
із збільшенням концентрації в атмосфері. Найбільш імовірно, що це зростання
характерне для сільськогосподарських культур, а в природних континентальних
еко-системах підвищення ефективності використання води могло б призвести до
прискорення утворення органічної речовини.

Поиск по сайту: