СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЛЕЖНЕМ

Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). Один з 24-х видів роду, один з 2-х видів роду в фауні України.

його поширення в Україні: Європа (крім Ірландії, пн. Англії, частини Скандинавії), Пн. Африка, Близький Схід, Центральна Азія; на сх. — до Китаю. На території України поширений всюди.

Легенда

За міфологічними уявленнями різних народів світу, кажан — далекий нащадок первісного дракона, "дракон у мініатюрі", тож у країнах із розвинутим культом змія, дракона, крокодила, як-то в Японії та Китаї, він символізує щастя й успіх. У нашій духовній культурі, де здавна вшановується змієборство, до кажана, відповідно, виробилося негативне ставлення, а подекуди його і взагалі ототожнили з нечистою силою. Щоправда, в гуцулів, де можна бачити свої пов'язані з міфологією особливості у ставленні до рептилій (пригадаймо легенду: бездітна жінка, побачивши маленького "га дика", замріялась: "От якби мені такого синочка!"), кажан виступає в ролі хатнього духа і сприяє збагаченню господаря.

Здебільшого ж він уявляється злим духом, що кружляє в пошуках грішників, які запродали душу дияволові. Вважається також, що у вигляді кажана літає душа сплячого чаклуна або відьми. Існує і вірування, що протягом сорока днів по смерті душі небіжчиків невидимо приходять до їхніх домівок; якщо ж померлий був ворожбитом, його душа з'являється у вигляді кота або летючої миші (кажана) — очевидці начебто помічали, як із живота або рота людини в її останню мить вибігав кіт чи вилітав кажан. Карпатська босорканя (різновид відьми) могла обертатися кажаном. Кажан, який звичайно ховається вдень і з'являється лише після заходу сонця, ототожнюється з упирем, що ссе кров у сплячих людей. Якщо кажан залетить у дім, це віщує біду.

Кажан — тварина, яка поєднує в собі риси птаха й гада (птаха й миші, птаха й жаби), що відобразилось у його слов'янських діалектних назвах: "птичка", "летюча миша", "перо жаба", "напівптиця-напівмиша", "сліпа миша". У польських повір'ях василіск, демонічна істота з півнячою головою і зміїним хвостом, має крила як у кажана. За білоруськими легендами, кажан — перетворений Богом злочинець, утікач із тюрми. Він боїться світла, ховається від людей і з'являється лише вночі. Перед тваринами він удаєіз себе птаха, показуючи крила, а перед птахами — звіра, показуючи ноги й голову. Ще про походження кажана говорять, що він із миші: якщо за сім років миша не потрапить котові до кігтів, то в неї виростуть крила, й вона стане кажаном. Найпоширеніше в Україні вірування, що на кажана перетворилася миша, яка з'їла щось освячене (паску, свічку тощо). На церквах і дзвіницях завжди багато кажанів тому, що біля церкви залишаються крихти від свячених пасок.

Цікаві факти

Кажана використовують як оберіг, а також у лікувальній магії та чарах. Засушену тварину труть на порох і вживають від лихоманки або дають коням, щоб "загодувати" на продаж (від того вони стають жирними, але довго не живуть). Проти зурочення, від кулі, відьми, розбійників у одяг зашивають крило, голову або шматочок шкіри кажана. Щоб привернути або відвернути хлопця, дівчині "треба узять живого кажана, покласти у комашню і тікати, щоб не чути його свисту, бо оглухнеш, і не оглядяться, бо осліпнеш. Як комашня об'їсть — там у кісточках його найдеш вилки й грабельки. Як доторкнешся до парубка грабельками, то буде любить, а як вилками —- тоді любить перестане".

Один дивний пан
На ймення Кажан
Спав весь день
вниз головою
За канапою старою.
А вночі літав гуляти
Навкруг хати.

ЛЕЖЕНЬ

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЛЕЖНЕМ

Вести спостереження за лежнем досить складно. Побачити цього птаха можна рано вранці або на заході сонця. Цікаво, що лежня частіше можна почути, ніж побачити. Плачні крики цього птаха нагадують крики чайки, проте вони мають вищу тональність і є набагато мелодійнішими. Лежні живуть і гніздуються всього в декількох місцях Центральної Європи тут їхня чисельність продовжує скорочуватися. Полохливого лежня люди бачать дуже рідко, оскільки, відчувши небезпеку, птах завмирає на місці й, завдяки захисному забарвленню, зливається з оточенням. Лежень - це довгоногий птах завбільшки з голуба, з великими очима. У польоті стає видно чорно-білий малюнок на його хвості.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

· Інколи лежень ходить по полю за плугом, збираючи на поверхні черв'яків та личинок комах.

· Іноді, прилетівши змінити партнера в гнізді, самець або самка вручають йому невеликий подарунок - кольоровий камінчик, ракушку або гілочку рослини.

· Відчувши небезпеку, лежень бере пташеня в дзьоб і відлітає з ним на більш безпечну відстань.

· Деякі лежні прикрашають свої гнізда камінчиками, листям й ракушками.

· У деяких країнах звичайного лежня ще називають „товстоніжкою" через справді його могутні кінцівки. Видова латинська назва звичайного лежня „оесііспетиз" в перекладі означає „товста гомілка".

КУЛИК-СОРОКА

Клас — Птахи (Aves), ряд — Сивкоподібні (Charadriiformes), родина — Кулики-сороки (Haematopodidae). Один з 11-ти (за ін. джерелами, 4-х) видів роду у світовій фауні; єдиний вид роду у фауні України, представлений підвидом H. o. longipes.його поширення в Україні: Євразія, Австралія, океанічне узбережжя Америки та Пд. Африки. В Україні гніздиться на Азово-Чорноморському узбережжі, в долинах рр. Дніпро, Десна та Прип’ять.

Легенда

Було це за давніх часів, ще коли селище Цибулів мало назву Сорочин. А звалося воно ось чому так.

Ці події відбувалися в ХІУ ст. В ті часи татарські завойовники робили напади на українські землі. Грабували, вбивали, забирали в полон людей.

Один такий загін повертався з награбованим добром та полоненими українськими дівчатами додому. Зупинилися на ніч на одинокому хуторі. Хазяїн цього хутора (за народними віруваннями) прив’язав до стелі стайні застрелену сороку.

За повір’ям нечиста сила не буде їздити на коневі, а вчепиться до сороки. Коли татари ввели своїх коней до стайні і побачили прив’язану сороку, їм це не сподобалося. Не знаючи, для чого вона там прив’язана, її відв’язали і викинули. Зранку татари зайшли до стайні і побачили, що коні їхні загнані і неспроможні далі їхати. Всі змушені були залишитися на цьому хуторі і татари, і їхні полонянки. А поселення отримало назву Сорочин, тому що через сороку тут оселилися.

Сорока сіла на дубку

І ну кувати: — Ку-ку! Ку-ку! —

Неподалік ведмідь куняв

І на сороку: — Гав, гав, гав! —

Коли це прилетів ще й грак.

На всіх поглянув і: — Квак, квак! —

Зелена жабка, як почула,

У річку з подиву пірнула.

ЖАЙВОРОНОК СІРИЙ

Чарівний журавель

Птахи: " Курли! " – з піднебесся.

"Ой, ще рідненькі, не час!" –

Хрест доле вий маю нести

Поки мій день не погас.

Цікава інформація

· Журавель птах став національним символом багатьох країн, а її гордий силует красується в емблемах кількох авіакомпаній;

· Дружне курликання журавлів чутно за кілька кілометрів. У цих птахів трахея дуже довга і біля кілю грудної кістки утворює петлю, яка слугує резонатором, посилюючи голос у багато разів;

· За один день журавель здатен пролетіти до 800 км;

· Журавлів природа наділила довгим життям. Відомий випадок, коли білий журавель прожив у неволі 83 роки, при чому у 78 років ще вивів потомство. Тому немає нічого дивного, що у японській міфології журавель є символом довголіття;

· Навколо дзьоба у журавля розміщені терморецептори, що дозволяють виявити, який бік яйця недостатньо зігрітий. Яйця можуть багато годин залишатися у гнізді без нагляду, оскільки ембріони дуже стійкі до холоду і в очікуванні тепла можуть впадати в заціпеніння.

ЛЕЛЕКА ЧОРНИЙ

Клас — Птахи (Aves), ряд — Лелекоподібні (Ciconiiformes), родина — Лелекові (Ciconiidae). Один з 5-ти видів роду; один з 2 -х видів роду у фауні України.його поширення в Україні: Лісова смуга Центральної, Сх. і частково Пд. Європи, а також Азія і Пд. Африка; зимівля пд. Сахари і у Пд. Азії. В Україні гніздиться на Поліссі, в Карпатському р-ні, подекуди на пн. Лісостепу: на початку ХХІ ст. ареал значною мірою відновився.

Легенда про лелеку

Це давня легенда. Колись на світі панували звірі, а люди тільки-тільки з'явились з глини.

Дуже-дуже давно, коли народилась перша дитина, зібрались усі звірі, птахи та риби і стали радитись: а хто ж принесе її батькам.

Першим вийшов цар звірів Лев, і сказав:

- Так, як я є царем над усіма звірами, попрошу доручити цю справу саме мені. Я сам принесу людям їхнього первістка.

Усі погодились, але виникла проблема, потрібно було далі перенести дитину через Море-Океан. Лев не міг впоратись сам. Тоді з води випірнула Риба-Кит і мовила:

- Я перенесу людське дитя на своїй спині, хай Лев тільки донесе його до Моря-Океану.

- Добре,- сказали звірі. - Але за Морем-Океаном є великий непрохідний Ліс-Праліс, потрібно якось перенести немовля і через нього. Тут наперед вийшов чорний Орел.

- Я перенесу через Ліс-Праліс.

Звірі погодились, та старий Вовк заперечив:

- Ти Орле, - сказав він, - незаперечно, самий сильний і сміливий птах, літаєш вище усіх, але Ліс-Праліс дуже великий. Чи вистачить тобі сил донести дитину, подолавши таку відстань?

Орел задумався. Так, він самий сильний, літає найвище, його усі бояться, та віддаль була дійсно великою.

- Гаразд, - погодився Орел. - Дійсно, це для мене може стати перешкодою. Тому, замість мене полетить Лелека. Він долає дуже великі відстані, він подужає.

Наперед вийшов білий-білий Лелека. Поклонився усім присутнім, та подякував за честь і довіру.

- А для того, щоб тебе ніхто не посмів зачіпати чи ображати по дорозі, - мовив далі Орел, - я дам тобі свою відзнаку.

І провів своїм чорним крилом по крилі Лелеки. Кінчики крил білого Лелеки почорніли - тепер усі знали, що то ознака Орла, і не варто зачіпати цю птицю. На тому й порішили.

Так, як час був уже пізній, вирішили відправити усіх в дорогу наступного ранку. А зранку впав сніг - прийшла Зима. Звірі знову зібрались і зажурились. Як бути тепер? Зима, Сніг та Мороз можуть зашкодити. Думали, думали і вирішили, що необхідно сповити дитину в білі пелюшки. Саме білий колір захистить, зігріє та сховає немовля від зимової негоди. Та і Лелека також білий - зима його не помітить. Так і зробили звірі. Спочатку Лев приніс дитину до Моря-Океану, потім Риба-Кит несла її на своїй спині, а далі Лелека переніс через Ліс-Праліс. Немовля було закутане в білі пелюшки і Зима не помітила ні її, ні білого Лелеку. А чорні відзнаки на крилах птиці відлякували недоброзичливців.

З того часу і повелось, що дітей нам приносить Лелека, бо люди його бачать останнім. Насправді ж до цієї справи причетні і інші звірі, як от Лев чи Риба-Кит. І навіть, коли настає Зима, вона не може завадити. Тому, що білий колір ховає усіх від її негод. А Лелека прилітає і взимку, просто його не видно...

Прислів`я та приказки

По дев'ятім березні лелека в гнізді.

Якщо лелеки летять високо, не поспішаючи, буде гарна осінь.

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Дурний той лелека, якому гніздо своє не миле.

Вірш

Летіли лелеки, летіли здалека,

Летіли у рідні краї,

Низенько летіли і щось клекотіли,

Шукаючи гнізда свої.

Ті гнізда рідненькі, на хатах низеньких,

Де добрії люди живуть,

Що землю кохають й весну зустрічають

Та їх з нетерпінням все ждуть.

Прилетіли лелеки, прилетіли здалека,

У рідні краї над Збручем,

У небі кружляють і в гнізда сідають,

Бо ми їх і любим, і ждем!

СОВА БОЛОТЯНА

Клас — Птахи (Aves), ряд — Совоподібні (Strigiformes), родина — Совові (Strigidae). Один з 4-х видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України, представлений одним з 9-ти підвидів — A. f. fammeus.його поширення в Україні:Охоплює Пн. Євразію, Пн. Америку та частково Пд. Америку. Зимує в пд. частинах свого ареалу. Гніздиться на усій території України, за винятком Карпатських та Кримських гір. У Закарпатській обл. гніздування не доведене, але токування зареєстровано у придатних для оселення біотопах в Ужгородському (окол. м. Чопа, р. Латориця) та Берегівському (окол. с. Дейде) р-нах. Зимує на усій території України.

Легенда

Сова - нічна птиця, яка символізує зоряне небо. Археологам відомі давні зображення цієї вухатої пташки з очима, схожими на нічні світила, - це вказує на її культовий характер. Греки і римляни пов'язували сову з войовничою і мудрою Богинею-громовницею Афіною (Мінервою). У польських легендах розповідається про сову, яка стереже скарби.

Сова — антипод сокола. Українці про сову кажуть: "сова не родить сокола", позначаючи тим самим її нічну природу (на відміну від ясного сокола — сонячного птаха). Через цю нічну природу сова вважається особливою пташкою — вона здатна передбачати майбутнє і віщувати його людям. До роду совиних зараховують пугача та сича, які відомі в Україні як "віщі птахи".

Ось які прикмети побутують в народі щодо сови: коли сова "сміється", віщує заміжжя, а коли кричить —народження дитини.

Вірш

Сова не спить, сова літає,

Щось у ночі глухій шукає

Й мугочить щось собі під ніс,

Земля, як чорний, дикий ліс.

Спитайтесь у сови що-небудь,

Кажіть в лице, не мовте небу,

Вона і тут, і там шмигає,

Голос у небо не сприймає.

Сова сидить, заснути хоче,

Лелека з комина клекоче,

Йому, як й їй, також не спиться,

Але вона на це не злиться.

А він засне, це лиш: Добраніч!

Останній вигук Богу на ніч,

А голосіння сов, це інше,

Ніч стан душі, і навіть більше.

Сова не спить, вже й не літає,

В реальності. А так кружляє.

В думках, у загадках, в нейронах,

В найпотаємніших районах.

І так минає ніч-потвора,

Так засинає птаха хвора,

Бо все болить, хоче польоту,

Бо любить дуже цю роботу.

Загадка

Вдень мовчить,
Вночі кричить,
Між дерев літає,
Здобич виглядає.
У дуплі живе сама,
А ім'я її - ...
(Сова)

ШПАК РОЖЕВИЙ

Поиск по сайту: