Історія розвитку виникнення готелів

ДИПЛОМНА РОБОТА

(ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)

ВИПУСКНИКА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «МАГІСТР»

Тема:«Особливості формування середовища готелів та інтер’єрів на основі модульних конструкцій»

Виконавець: студ. гр. ІАП-601 Семенюк Юлія Миколаївна

Керівник: к. т. н., доцент Русаков І. О.

Консультанти з окремих розділів пояснювальної записки:

к.т.н., доцент Русаловський А. В

к.б.н., доцент А.О.Падун

к.т.н., доцент В.Ю.Тимкович

Нормоконтролер: ст.викл. А.А. Мараховський

Київ 2014

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут аеропортів

Кафедра комп’ютерних технологій дизайну і графіки

Напрям (спеціальність) 0202 “мистецтво” 8.02020710 “Дизайн”

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри КТДГ

Ковальов Ю.М.

“_____"_________2014 р.

ЗАВДАННЯ

На виконання дипломної роботи (проекту)

Ревви Наталії Миколаївни

1. Тема дипломного проекту «Особливості дизайну інтер’єрів малих готелів» затверджена наказом ректора від “22" жовтня 2013 р. № 2295 / ст

2. Термін виконання проекту: з 28 жовтня 2013 по 16 лютого 2014

3. Вихідні дані до проекту: плани поверхів малогоготелю м. Одеси та експлікація до них, ситуаційний план.

4. Зміст пояснювальної записки: титульний аркуш, завдання на виконання дипломного проекту, реферат, зміст, вступ, чотири розділи основної частини, висновки, список використаних джерел, додатки.

5. Перелік обов'язкового графічного (ілюстративного) матеріалу: поверхові плани приміщень до і після перепланування з меблюванням, функціональне зонування приміщень, план підлоги, план стелі з освітлювальним обладнаням, розгортка приміщеня, перспективи інтер’єрів, креслення вхідної групи та ситуаційний план, розробки меблювання, фото макетів.

6. Календарний план-графік

7. Консультанти з окремих розділів.

8. Дата видачі завдання: «___»__________2014р.

Керівник дипломного проекту ________________________ проф. Олійник О.П.

Завдання прийняла до виконання _____________________________ Ревва Н.М.

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до дипломної роботи «Особливості дизайну інтер’єрів малих готелів» складається з: 110 сторінок тексту, 16 рисунків,

8 таблиць, 89 використаних джерел, 15 додатків.

Ключові слова: МАЛИЙ ГОТЕЛЬ, КОЛОРИСТИКА, ІНТЕР’ЄР, ДИЗАЙН, КОЛІР.

Об’єкт дослідження¾ дизайн інтер’єру малих готелів.

Предмет дослідження ¾ прийоми колористики в дизайні інтер’єрів малих готелів.

Мета дипломної роботи¾ визначення прийомів колористики в дизайні інтер’єрів малих готелів та запровадження їх в проекті.

Методи дослідження¾ метод системного аналізу синтезу в науковій роботі дозволив виділити об’ємно-просторові, архітектурно-планувальні та декоративно-оздоблювальні прийоми оформлення інтер’єрів малих готелів.

Задачі дослідження:

1.Провести iсторичний огляд виникнення та розвитку малих готелів;

2. Дослідити типологiю малих готелів;

3. Класифiкувати дизайн інтер’єрів малих готелів за різними ознаками;

4.Виявити прийоми колористики в дизайні iнтер’єрів малих готелів;

5. Визначити основнi засоби колористики сучасного дизайн iнтер’єру малих готелів;

6. Дослідити композиційні та художні принципи формування в колірному вирішенні інтер'єрів приміщень малих готелів.

Наукова новизна:

1.Проведено класифікацiю за принципом управлiння, видами готелiв та їх призначенням, наведенi приклади та характеристика.

2. Визначено оптимальні типи малих готелів.

3. Визначено роль кольору в формуванні інтер’єрів малих готелів.

4. Виявлено, що прийоми колористики в дизайні iнтер’єрів сприяють

підвищеному комфорту, покращенню об’єктивному та рацiональному рішенні простору, особливо впливають на психологічний стан людини.

5. Досліджено прийоми колористики, якi допоможуть систематизувати відповідний та раціональний внутрiшній простiр малих готелів в залежностi від обраних кольорів.

6. Встановлено, що шляхом введення певного кольору в дизайн інтер’єру система об’єму приміщення, чітко може поділити та виокремити або підкреслити певну частину простору.

Практична цінність. Полягає у постановці та вирішенні тих теоретично-практичних завдань у виконанні колористичного рішення, які раніше не акцентувалися і були недостатньо висвітлені.

Були визначенні особливості колористичного оформлення які дозволяють сформувати дизайн інтер’єру, котрий відображає суспільну свідомість сучасного часу. Виконання і розуміння чітких прийомів колористичного оформлення дозволить видозмінити існуючу практику таким боком, що інтер’єрний світ сприятиме комфортному перебуванню, як окремої людини, так суспільству в цілому. Результати дослідження можуть стати етапом пошуку оптимальної організації та оформлення дизайну інтер’єрів готельних комплексів для малих готелів.

Проаналізований світовий та вітчизняний досвід розвитку дизайну інтер’єрів малих готелів, проведено класифікацію, досліджено типологiю, виявлені прийоми та визначені основнi засоби колористики сучасного дизайн iнтер’єру малих готелів,функціонально-просторова, архітектурно-планувальна організація та досліджено композиційні і художні принципи формування в колірному вирішенні інтер'єрів приміщень, які застосовували при оформленні малих готелів.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..….9

РОЗДІЛ I.СТАН ВИВЧЕННЯ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ВИНЕКНЕННЯ ГОТЕЛІВ

1.1. Стан вивчення…………………………………………………………...10

1.2. Історія розвитку виникнення готелів…..………………………………11

1.3. Типологія та класифікація готелів…………...........................………...20

1.4.Світовий досвід архітектурно-планувальних рішень та дизайну інтер’єрів малих готелів……………………………………………………………26

1.5. Вітчизняний досвід розвитку дизайну інтер’єрів малих готелів…….35

Висновки до першого розділу………………………………………………38

РОЗДІЛ II. ВИМОГИ ДО ДИЗАЙНУ ІНТЕР’ЄРУ ТА АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОГО РІШЕННЯ МАЛИХ ГОТЕЛІВ

2.1. Основна характеристика будівель малих готелів та їхнього інтер’єру…….............................................................................................................39

2.2. Колір в інтер'єрі малих готелів та прийоми колірного вирішення…………………………………………………………………………...48

2.3. Вимоги до розташування меблів в інтер'єрі…………………………..57

2.4. Декоративні меблеві тканини……………………………………….....61

2.5. Освітлення в інтер'єрі та його роль в інтер'єрі номера……………….63

Висновки до другого розділу……………………………………………….67

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРИЙОМИ ДИЗАЙНУ ІНТЕР’Є’РІВ МАЛИХ ГОТЕЛІВ З ЗАСТОСУВАННЯМ КОМБІНАЦІЇ КОЛЬОРУ ЯКИЙ ВПЛИВАЄ НА ОБ’ЄМ

3.1 Загальні прийоми дизайну інтер’єрів малих готелів…………..……...68

3.2. Особливості колористики інтер’єрів малих готелів …...…………….72

3.3.Прийоми тематичного оформлення інтер'єру та дизайну малих готелів…………………………………………………………………………….....78

Висновки до третього розділу………………………………………………89

РОЗДІЛ ІV. ДИЗАЙН ІНТЕР'ЄРІВ МАЛИХ ГОТЕЛІВ

4.1. Концепція розробки дизайну інтер’єрів малого готелю……………...90

4.2. Функціональне зонування приміщень та сценарій малого готелю.....91

4.3. Колористичне рішення та меблеве забезпечення і обладнання інтер’єрів…………………………………………………………………………....92

4.4. Ергономіка та основи ергодизайну………………………………….....93

4.5. Охорона навколишнього середовища…………………………………94

4.5.1. Особливості природно-територіального розташування малого готелю………………………………………………………………………...94

4.5.2. Засоби екологічної безпеки в інтер’єрі малого готелю……...96

4.6. Охорона праці………………………………………………………….100

4.6.1. Питання безпеки малого готелю……………………………..101

4.6.2. Використання кольору в дизайні інтер’єру малого готелю……………………………………………………………………….103

Висновки до четвертого розділу…………………………………………..109

ВИСНОВОКИ…………………………………..…………………………110

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….……111

ДОДАТКИ………………………………………………………………….118

ВСТУП

Важливою складовою туристичної діяльності є готельне господарство. Розвиток вітчизняного та міжнародного туризму значною мірою пов' язується з рівнем матеріально-технічної бази, розгалуженістю та різноманітністю мережі, якістю обслуговування в готельному господарстві. Саме готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуговування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами.

Готельне господарство – найбільш демократична і інтернаціональна сфера суспільної діяльності, яка бурхливо розвивається. У даний час вона є однією з найбільш прибуткових галузей світової економіки. [32]

Актуальність теми. Як показує досвід, економічні перетворення останніх років в Україні не тільки не поліпшили сервіс у готельній сфері, але у ряді випадків якість обслуговування в ній знизилася. Особливо це відчувають іноземні туристи. Разом з тим з'являються й малорозрядні готелі, які потребують управлінського персоналу високих рівнів. Кожен одиничний випадок роботи з клієнтом є свого роду унікальним, тому індустрії гостинності потрібні кадри, які уміють долати труднощі, здатні передбачати складні ситуації задовго до того, як вони стануть реальними проблемами.

Введення в дизайн інтер’єру готельних комплексів особливої тематики, завдяки кольору на сьогоднішній день відіграє важливу ланку в сфері розвитку, постає проблема в нестандартних вирішеннях дизайну інтер’єрiв завдяки колористичному впливу на людину, що несе в собі принципи моральної та психологічної розслабленості, отримання нових відчуттів естетичного задоволення.

Дослідження прийомів колористики в інтер’єрі обумовлене трансформацією створенню методологічного підходу у формуванні в дизайні і в дизайні інтер’єрів методів і засобів комбінації кольору які впливають на зміни освітлення приміщення та об’єму.

РОЗДІЛ I

ІСТОРІОГРАФІЯ ВИНИКНЕННЯ ДИЗАЙНУ ІНТЕР’ЄРІВТ ГОТЕЛІВ

Стан вивчення

В даний час дизайн остаточно оформився, як соціокультурний феномен, захоплюючий всі сфери людського існування дослідження сучасного підходу до індивідуального дизайн вирішення малих готелів є не вивченим до кінця явищем, що передбачає звернення до проблематики колористичного дизайну інтер’єрів.

Образний вигляд дизайну інтер’єрів готелів істотно відрізняється від аналогічного поняття в інших видах мистецтва, оскільки дизайн, з одного боку, набагато тісніше їх прив'язаний до прагматичного змісту результатів своєї діяльності, з іншого – зовні не претендує на реалізацію духовних цілей художньої творчості. Проте виразність і значимість колористики в дизайні висуває його в ранг концептуально значущих явищ. Відколи постала проблема створення проектування малих готелей у взаємозв’язку з рядом додаткових суміжних видiв внутрішнього оформлення наповнення дизайну, було написано та опубліковано багато книг і праць, що стосуються не тiльки сфери обслуговування пiдприємств малих готелів, а й їх особливості дизайну та проектування інтер’єрів у даних закладах. В Україні поставлена проблема залишається не достатньо розкрита і знаходиться на низькому рівні.

Огляд основи дослідження даних питань представлено в роботах: Лінда С.М., Рожина И.Е., Урбаха А.И., Колчанова Г. И., Курліщук Б.Ф., Сєдак О.І. та інші.

Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є у своїй роботі «Туризм, готельний та ресторанний бiзнес: новоутворення, конкуренцiя, державне регулювання» дає короткий опис щодо іміджу готельного бiзнесу, вимоги сучасного ринку, прийоми вирішення дизайну iнтер’єру в готельних комплексах рiзного типу та класу.

Нестеренко О.И. в роботi «Краткая энциклопедия дизайна» розкриває

основнi поняття про об’єкти дизайну, проектнi вирішення, домiнанти, синтез

мистецтв. В дослiджені встановлено, що готельний бiзнес є специфічною формою, що розглядає процес проектування готелей у взаємозв’язку, що стосуються не тiльки сфери обслуговування пiдприємств готелей, а й їх внутрiшнього оформлення дизайну інтер’єру.

Ніколаєв А.В. у своїй роботі «Індустріальна база готелів та туристичних комплексів» дає короткий опис щодо колористичного вирішення в житлових інтер’єрах і громадських приміщеннях малих готелів.

Сєдак О.І., Запорожченко О.Ю. в роботі «Колористика інтер’єру» розглядають роль кольору в дизайні та у формуваннi нестандартного вирішення інтер’єру за допомогою композиційних аспектів. [66]

Історія розвитку виникнення готелів

Історія розвитку готельної справи нерозривно пов'язана з подорожами. Подорожуючи з різною метою та намірами (відвідування святих місць і храмів, олімпійських ігор тощо) люди мали потребу в притулку, харчуван­ні та відпочинку. Найдавніші згадки про місця для розміщення подорож­ніх можна знайти в писемних джерелах Стародавнього Єгипту. [20]

У Стародавній Греції зв'язок між містами підтримувався «гемеродромами» (денними гінцями). На відстані, що міг подолати кінь без відпочинку, існували спеціальні станції, де можна було одержати їжу та свіжих коней.

У період розквіту грецької цивілізації у містах і на шляхах, що вели до них, з'являються заїжджі двори, готелі. Найдавніший заїжджий двір, що згадується в джерелах, знаходився на острові Кріт (близько 1500 р. до н. е.). Готелі, як місця відпочинку посланців уряду, з'явилися значно піз­ніше. Так, у давньогрецькому місті Епідаврі (культурному центрі бога зці­лення) був готель на 160 кімнат з прилеглими галереями зі скульптурами, стадіоном і театром на 17 тис. місць.

У Греції з'являється розгалужена мережа громадських і приватних го­телів, пунктів обміну грошових знаків, посередників-організаторів подоро­жей.

Подорожі особливо активізувалися після завоювання Греції римлянами. Причому, подорожі римлян почали набувати оздоровчого, пізнавального, розважального характеру (відвідування лікувальних мінеральних джерел, визначних архітектурних пам'яток, відомих закладів освіти, театрів та ін.). Ці подорожі потребували організації готельної справи. [1]

Ще у І ст. до н. е. у Римській імперії виникли державні заїжджі двори, що знаходилися один від одного на відстані денного кінного переходу. Заїжджі двори розташову­вались у містах і на головних шляхах, якими проїжджали кур'єри та дер­жавні службовці з Риму. Уже у давніх римлян мала місце певна класифі­кація готелів. Існувало два типи «пристановищ» у провінціях і в самому Ри­мі: одні з них призначались тільки для патриціїв, інші — для плебеїв.

У зв'язку з новими завоюваннями та розширенням території Римської ім­перії її звичаї, господарська та організаційна структури знаходили також застосування в нових провінціях і підкорених країнах. Про те, наскільки глибо­ко та всебічно були розвинені в давнину заклади, що надавали подорожнім притулок, харчування та ночівлю, свідчить той факт, що в римському зако­нодавстві було передбачено особливу відповідальність такого закладу за ре­чі гостя.

Таким чином, ще у стародавніх Греції та Риму були закладені тра­диції, що дотримуються і в сучасному готельному господарстві. Наприклад, відповідальність за збереженість речей гостя, обов'язковий облік проживаю­чих тощо.

Занепад і загибель античного рабовласницького світу призвели до змен­шення рухливості населення як у межах окремих країн, так і між країна­ми; будівництво шляхів і готелів скоротилося.

Лише через кілька століть, у ранньому середньовіччі кількість подорожей знову стала зростати. Ма­сові подорожі купців, підмайстрів, учнів, мандрівних акторів, а також чис­ленні пілігрими та прочани сприяли розвитку самих різноманітних форм надання притулку. Спочатку цей притулок був безкоштовним, заради лю­бові до ближнього, що надавали монастирі, церкви, княжі двори та ін.

Значний розвиток готельної справи в Європі спостерігається тільки з VIII-IX ст. після того, як Карл Великий видав едикт, яким зобов'язав мо­настирі та церкви утримувати «госпиції» — будинки, що надавали подо­рожнім і прочанам ночівлю, харчування, відпочинок, а іноді, навіть, і лі­кувальні процедури. Найбільшого поширення «госпиції» набули в Швейца­рії, яка завдяки старим традиціям і тепер вважається найбільш авторитет­ною в сфері готельного господарства та готельних послуг.

У XIII-XIV ст. у зв'язку з зростанням і розвитком ремесла та торгівлі, пожвавленням внутрішніх і міжнародних економічних зв'язків у Європі, широкого поширення набула система тимчасового проживання за плату в готелях. Першими такими готелями були приватні житлові будинки (або окремі кімнати в них). Власники готелів нерідко виконували й функції по­середників у справах своїх клієнтів, виступали як перекупники й агенти. Таким чином, з'являються прототипи сучасних готелів.

Приблизно в цей же час була здійснена перша офіційна спроба їх класифікації. У Берліні, в якому на той час проживало близько 130 тис. мешканців, було 9 заїж­джих дворів І класу, з них два уже називалися готелями; 10 заїжджих дво-Р1В П класу та 13 заїжджих дворів III класу.

З появою залізниць, пароплавів розширюються можливості розвитку ту­ризму. У нових транспортних засобах створюються зручності, досягаєть­ся високий рівень комфорту: з'являються спальні вагони, вагони-ресторани тощо. На більш високий ступінь піднімається й готельна справа.

Пере­важну більшість туристів становили аристократи та буржуазія. Вони ви­сували підвищені вимоги до рівня та якості обслуговування, спонукаючи цим власників готелів піклуватися про удосконалення своїх закладів.

Пос­тупово в столичних європейських містах стали з'являтися комфортабель­ні готелі, розташовані в спеціально зведених будівлях ( по типу приват­них резиденцій) або в чудових державних особняках. Звідси походить французька назва «готель», що означає міський палац магната, місце пе­ребування уряду чи міських властей. Це були готелі-люкси з ресторанами та найвищим рівнем обслуговування. Так, у 1861 р. готель «Морис» у Па­рижі мав 700 номерів з водою, ліфт, ресторан на 1500 місць. Поряд зі створенням упорядкованих готелів і розкішних ресторанів починають дія­ти й нові засоби розваг: нічні клуби, кабаре тощо.

На Русі готельна справа зароджується в ХІІ-ХІП ст. Це був час князів­ських міжусобиць і монголо-татарського іга. Величезні володіння монголів потребували добре налагодженого зв'язку з підкореними землями. Цей зв'язок здійснювали ханські гінці, які мали постійну потребу в ночівлі та відпочинку.

Знаменитий італійський мандрівник Марко Поло писав: «Якою б доро­гою не виїхав із Канбалу гонець великого хана, через 25 миль (близько 40 км) він приїздить на станцію, по-їхньому янб, а по-нашому кінна пошта; на кожній станції великий, прекрасний будинок, де гінці пристають. Багата постіль з розкішними шовковими ковдрами у цих заїжджих дворах; усе, що потрібно гінцю, там є; і царю пристати тут добре».

Мережею таких янбів (ямбів) були покриті величезні володіння монго­лів. На Русі це трансформувалось в «ями», що стали прообразом майбут­ніх готелів.

У XV ст. у Московській державі з'являється досить розвинена мережа шляхів і поштових станцій (ямів), що перебували у віданні Ямського при­казу — закладу, що відав ямською, тобто поштовою справою.

У кінці XVII— на початку XVIII ст. у Росії з'являються поштові трак­ти що з'єднували Москву з Санкт-Петербургом, Ригою, Архангельськом, Тобольськом і Білгородом, а також Псков із Києвом. На поштових трак­тах були станції з поштовими (заїжджими) дворами.

У 1723 р. Ямський приказ було перейменовано на Ямську канцелярію, що проіснувала до 1781 р. Система поштових станцій мала назву «Ямсь­ка гонга». Для здійснення цієї служби було введено ямську повинність — обов'язок селян і посадських людей перевозити адміністративних осіб і державні вантажі.

Населення сплачувало ямські гроші (податки), за раху­нок яких організовувались ями. Звідси й виник своєрідний стан ямщиків.

У ІХ-ХІ ст. стародавня Русь завдяки своєму географічному положенню стала центром перехрещування торговельних шляхів між Заходом і Схо­дом, Північчю та Півднем. Налагоджуються стійкі торговельні відносини, різнобічні культурні та релігійні зв'язки.

Після прийняття християнства на Русі із Візантії до нашої країни потяглися священики, перекладачі, пере­писувачі книг, ремісники. На Русі аж до XVI ст. центральною фігурою у встановленні та зміцненні зв'язків з іншими країнами був «гість». Будин­ки, в яких зупинялись заїжджі купці («гості») називались «гостинними» або «заїжджими» дворами. Звідси й беруть свої витоки вітчизняні готелі.

Таким чином, крім ямів на Русі існували заїжджі та гостинні двори. Гостинний двір у російських містах являв собою торгове приміщення, в якому зупинялись і торгували іноземні та іногородні купці (гості).

Гостин­ні двори складались із рядів крамниць, торговельних приміщень і складів, об'єднаних укритими галереями. У XVII ст. споруди гостинних дворів до­повнювали прямокутні майдани, обнесені кам'яними стінами з вежами та проїзною брамою. Такі гостинні двори були побудовані в Москві, Архан­гельську, Києві та інших містах.

На Сході широкого поширення набули заїжджі двори — караван-сараї, що будувались неподалік ринку. Умови перебування в таких готелях бу­ли досить далекими від комфортабельних, а харчуватися подорожній зму­шений був з власних запасів і тільки в годину, визначену господарем.

У XVIII ст. гостинні двори будувалися з відкритими на вулицю арками та колонами (гостинні двори в Петербурзі, Калузі та інших містах).

Гостинні двори в російських містах будувалися неподалік торговельних центрів — «торжищ». Гості оселялися за національною ознакою. Так, у Москві існували англійський, грецький і шведський, а в Новгороді — німецький та голландський гостинні двори.

У XVI— першій половині XVII ст. одним з головних торговельних цен­трів Східної Європи був Київ, через який проходили купецькі каравани з Польщі, Кримського ханства, Туреччини, Молдови, Греції, Угорщини, кра­їн Західної Європи, що направлялися до Московської держави. Українсь­кі купці мали право безмитної торгівлі у прикордонних містах Московії. Для них створювалися спеціальні гостинні двори.

На чумацьких і торго­вельних шляхах України здавались в оренду корчми, що не тільки вели торгівлю хмільними напоями, але й були пристановищем для подорожніх.

Крім того, Київ стає одним з центрів паломництва, що викликало пот­ребу в будівництві готелів для прочан біля стін печерського монастиря.

Після приєднання України до Московської держави почалось будівниц­тво поштового тракту від Москви до Києва через Калугу, Глухів, Путивль, Конотоп з поштовими дворами та станціями, що одночасно виконували функції готелів.

Помітний розвиток готельного господарства в царській Росії спостеріга­ється у другій половині XIX ст. У, 1878 р. споруджується один з найбіль­ших тогочасних московських готелів «Великий Московський», згодом пе­рейменований на «Гранд-Готель». У 1898-1907 pp. було побудовано готель «Метрополь», а згодом (1912 р.) готель — »Асторію» у Петербурзі на 350 номерів з першокласним рестораном та ванними кімнатами.

У Києві у цей період споруджується «Гранд-Готель» і готель «Європейський». Готелям Києва в путівниках того часу давалась така оцінка: «... вони відрізняють­ся комфортабельною й навіть розкішною обстановкою, уважною прислу­гою та іншими зручностями, як-то: власні екіпажі, телефони, ванни тощо. Номери від 75 коп. до 12 крб.; за самовар, постільну білизну та свічки пла­та окремо.

У 1817 р. Одесі було надано право користування порто-франко на трид­цять років, що потім неодноразово продовжувалось до 1859 р. Це сприя­ло розширенню економічних зв'язків між країнами та народами, пожвав­ленню торгівлі, зростанню міста та його населення. Все це й обумовило широкий розвиток готельного господарства. У дореволюційній Одесі було 34 готелі та 6 заїжджих дворів. Назви готелів давали уяву про географію туризму (»Лондонський», «Марсель», «Європейський», «Франція» та ін.) або стан проживаючих (»Купецький», «Біржа», «Пасаж»).

На сьогодні в Одесі лише 15 готелів на 3564 місця, що належать різ­ним відомствам. Виходячи з раніше затверджених норм, рівень забезпече­ності міста готелями складає ЗО відсотків. Причому, готелі дореволюцій­ної побудови потребують реконструкції, а вони складають 46 відсотків від загальної кількості.

Друга світова війна завдала величезних збитків готельному господарст­ву України. У Києві майже всі готелі були зруйновані.

Зараз у Києві (ста­ном на 01.01.1993 р.) нараховується близько 100 готелів загальною пло­щею 493808 м2, одночасною місткістю 21729 місць. Тільки в останні роки в столиці України зведено такі великі готелі як «Хрещатик», «Турист», го­тельний комплекс «Київська Русь». [85]

Після війни готельне господарство розвинених країн перетворилось на значну галузь — «готельну індустрію», що для багатьох країн стає реаль­ним джерелом доходу та отримання іноземної валюти.

Так, наприклад, до­ходи найбільшої готельної корпорації США «Маріотт» у 1990 р. складали 7,5 млрд, доларів. Готельні та ресторанні підприємства цієї корпорації є в усіх штатах США та в 17 країнах світу. У 1990 р. кількість готелів цієї корпорації досягла 629 на 150 тис. номерів. [3-4]

Такі масштаби розвитку та розгалуженість готельної мережі під силу тільки найбільшим об'єднанням, акціонерним товариствам, що часто вихо­дять за межі однієї країни й об'єднуються в готельні ланцюги.

Найбільші та найвідоміші такі готельні ланцюги: «Холідей Іннз» (США), «Бест вес­терн інт» (США), «Анкор» (Франція), «Шератон» (США), «Маріотт» (США), «Арабелла» (Німеччина) та ін ( табл.1.1). [71]

Таблиця 1.1

Найбільші готельні ланцюги США

Ключ до такого успіху, як вважають американські фахівці, знаходиться У самій особистості людини. На підтвердження цих слів буде корисним знайомство з тими людьми, які так чи інакше досягли вершин у готельній індустрії США. [19]

Елсворт М. Статлер (готелі Статлера) вважається одним з найвидатні-ших представників готельного бізнесу всіх часів і народів. Він першим запропонував туристу з середнім достатком розкіш, причому за доступни­ми цінами. Будучи новатором за своєю суттю, він привніс до готельного бізнесу чимало нового. Це він увів уніформу, методи контролю ціни, прог­рами розподілу доходів і режиму економії.

Статлер звертав увагу на необхідність простоти, ефективності та конт­ролю в роботі. Він підкреслював, що в готельній справі немає важливих і другорядних питань, немає дрібниць. Це він сказав першим, що клієнт зав­жди правий. Працю він розглядав як доброчесність, а неробство як ваду. Висловлювання Статлера: «Наймайте на роботу тільки добропорядних лю­дей, щиросердних і ввічливих, які часто й охоче посміхаються...» та бага­то інших майже 80 років тому лягли в основу «Кодексу поведінки обслу­говуючого персоналу» (Statler ServiceCode), що не втратив своєї актуаль­ності й понині.

Конрад Хилтон (готелі «Хилтон») підкреслював можливість продуктив­ності праці, запроваджував промислові методи обліку робочого часу та продуктивності, аналізу робочого навантаження, фінансового контролю у питаннях ціноутворення. Хилтон уславився своєю здатністю «золотошукача» — отримувати максимум при­бутку за мінімум площ. [10]

Ернст Хендерсон («Шератон»), так як і Статлер не мав академічної фі­нансової освіти, але мав чітке уявлення про те, що таке інвестиції та при­буток. Він брав банківські кредити й ефективно їх використовував, звер­таючи особливо пильну увагу на доходність і своєчасність розрахунків зі своїми кредиторами. Він перетворив «Шератон» на найбільший у світі го­тельний ланцюг. Це була людина, спрямована вперед. Він розумів, що йо­го реальна економічна свобода та благополуччя були набуті завдяки сфе­рі обслуговування.

Д. Уіллард Маріотт (Корпорація «Маріотт») твердо вірив у себе та свою коаїну. Його ставлення по споави можна охаоактеоизувати двома словами — «все вище»: Маріотт вірив у простоту речей, основні принципи істини, що були йому опорою в праці.

Кеммон Уілсон («Холідей Іннз») був для готельної індустрії тим, ким був для ресторанної індустрії засновник імперії «Мак/Доналдс» Рей Крок.

Влітку 1951 p., перебуваючи з сім'єю на відпочинку, Уілсон змушений був платити великі гроші за погано обставлений, незатишний та тісний номер готелю. Саме тут він прийшов до несподіваного відкриття, що го­тельний бізнес є найбільш нерозвиненим елементом сфери обслуговуван­ня. Це й стало поштовхом для створення ланцюга мотелів і готелів «Холі­дей Іннз», що став найбільшим і найпопулярнішим ланцюгом у світі. На сьогодні у цьому готельному ланцюгу працює понад 150 тис. робітників і службовців. Підприємства «Холідей Іннз» орієнтуються на сімейне обслу­говування, повне харчування та безкоштовне обслуговування для дітей. [32]

Поиск по сайту: