1.5. Структура норм права…………………………………………………..14-18
РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ ПРО МОРАЛЬ……………………………………18-27
2.1.Риси моралі……………………………………………………………...18-19
2.2. Мораль в сучасній Україні……………………………………………..19-20
2.3. Професійна мораль…………………………………………………..…20-21
2.4. Моральні вимоги до державних службовців…………………………21-27
РОЗДІЛ ІІІ.ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПРАВА І МОРАЛІ…………………….27-31
РОЗДІЛ IV. ЗАГАЛЬНІ РИСИ ПРАВА І МОРАЛІ……………………...31-32
РОЗДІЛ V. ВІДМІННІ РИСИ ПРАВА І МОРАЛІ…………………………32-33
ВИСНОВОК…………………………………………………………………..33-36
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….36-37
ДОДАТОК А………………………………………………………………….…38
ДОДАТОК Б……………………………………………………………………..39
Вступ
Суспільство – сукупність історично сформованих соціальних форм спільної прикладної діяльності людей. При взаємодії груп чи індивідів виникають відносини, які потрібно регулювати. Їх регуляторами виступають соціальні норми – об'єктивно необхідні правила спільного людського буття, покажчики кордонів належного й причини можливого. Їх поява пов'язані з переходом від тваринної стадності людей до людського суспільства, з процесом соціалізації відносин, з поведінкою людину, як особливогоприродно-биологічного й суспільного істоти.
Соціальні норми вельми багато й досить різноманітні, що пов'язані з багатством і неоднорідністю предмета регулювання - громадських відносин. Найпоширеніша класифікація наступна: правові, моральні, політичні, естетичні, релігійні, сімейні, корпоративні, звичаї і започаткування традиції та інші.
Усі види соціальних норм тісно переплетені між собою, але пріоритетний інтерес для соціології представляють право і мораль.
Ще древні філософи відзначали значимість цих двох головних визначників суспільну поведінку. З часів перед юристами, політиками, та й суто перед рядовими громадянами часто вставав питання про співвідношення основі моралі й права у житті. З цього приводу завжди велося безліч дискусій ще й існувала безліч теорій. Знамениті діячі юриспруденції, політики, етики й багатьох інших наук брали палкі суперечки, але не дійшли однозначного думці.
Актуальність цієї теми ось у чому: питання сутності та співвідношення правничий та моралі досі залишається центрі уваги у сучасній правової та політичної думки. Право вторгається у найбільш значимі, життєво важливі сфери громадського регулювання, згодом охоплюючи дедалі більше спектр соціальних зв'язків. У той самий час мораль пронизує майже всі розмаїття відносин для людей, неминуче закріплюючись у своїй у багатьох правових нормах.
Об’єкт дослідження–співвідношення права і моралі у суспільстві.
Предмет роботи – головні соціальні норми.
Мета дослідження– виявити зв'язок права та моралі, кожну бік двох багатогранних явищ. Досягнення цього я буду намагатися дозволити такі:
- вивчиння загальних положень про право і моралі, а саме дати поняття категоріям право і мораль, і навіть позначити їх сутність;- розкрити питання про співвідношення права та моралі у тому єдності, відмінність, взаємодію уряду й протиріччі.
- встановити причин проблем, які виникають за співвідношенні права та моралі.
Завдання дослідження – розглянути соціальні норми суспільства.
1. Зрівняти дві соціальні норми права та моралі.
2. Визначити актуальність соціальних норм.
3. Зробити вистовки стосовно проведеного дослідження.
Право і мораль - найважливіші елементи людської культури, завжди виступають на тісній взаємодії, характер визначається конкретно-історичними умовами і социально-класовой структурою суспільства. Таке взаємодія об'єктивно зумовлено, оскільки генезу та реальне буття правничий та моралі визначаються єдиними сферами громадських відносин, у яких разкриваються складні і часом суперечливі зв'язку даних соціальних регуляторів. Тому розуміння права та моралі, їх сутності залежить підхід до розуміння багатьох правових і соціальних, інших соціальних явищ, рішення дуже важливих як теоретичних, і практичних питань життя суспільства.
Соціальні норми – це правила, вироблені суспільством, чи групою людей у процесі їхньої життєдіяльності; система уявлень, що становить певний шаблон поведінки, що розділяється членами соціальної групи і необхідний для здійснення сумісних узгоджених дій.
Норма права це — загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Норма моралі— це правила поведінки, що встановлюються різними суб'єктами і виражаються в категоріях «добра і зла», «справедливості і несправедливості» і можуть регулювати майже всі суспільні відносини (християнська мораль).
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ПРО ПРАВО
Норма права
Норми права регулюють найважливіші економічні, політичні, моральні та інші соціальні відносини. В правових нормах виражається економічна політика держави чи суспільства; в них закріплюється політична система; вони регулюють діяльність політичних партій і інших громадських організацій. Вони закріплюють основні права людини(на життя, працю…). Норми права офіційно встановлюються державною владою, виражені в законах і інших нормативних актах, є загальнообов’язковими і охороняються державою від порушень. Співвідношення норми права і моралі. Соціальне регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм – загальних правил поведінки людей, колективів, соціальних груп, що мають значення зразків і поширюються на невизначене коло випадків. Нормативне соціальне регулювання дозволяє установити в житті людей єдиний, загальний порядок. У систему соціальних норм входять норми права, мораль, звичаї, традиції, норми громадські організації, релігійні норми. Найбільш значимими є норми моралі і права. У регулюванні суспільних відносинах право і мораль взаємодіють один з одним, роблячи взаємний вплив. Вони побудовані на єдиних основах, виражають загальнолюдські цінності й ідеали, покликані регулювати поводження людей. У той же час це різні нормативні регулятори, вони мають свої особливості.
Норма права — загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.