Ананьєв Б. Г. виділяє дві фази в процесі онтогенетичного розвитку.
І фаза характеризується загальним фронтальним прогресом функцій в юності, в ранній дорослості, на початку середньої дорослості.
ІІ фаза характеризується тим, що психічні функції спеціалізуються в певній діяльності і досягають максимуму в період середньої дорослості.
Досягнення високого рівня розвитку в період дорослості можливе завдяки тому, що психічні процеси знаходяться в умовах оптимального навантаження, посиленої мотивації, операційних перетворень. Вершини розвитку психофізичних функцій досягаються в пізні періоди дорослості.
Отже, двофазовий розвиток психофізіологічної еволюції людини – це прояв єдності людини, як індивіда і особистості, як суб’єкта діяльності.
Зорова, слухова, кінетична (рухів тіла) чутливість досягає свого максимуму у 18-20 років, а обсяг поля зору – в 20-29 років. Вікові зміни чутливості залежить від професійної діяльності людини. Наприклад, у водіїв гострота зору, поля зору, окомір зберігаються до пенсійного віку завдяки включеності в професійну діяльність.
Обсяг, переключення та вибірковість уваги поступово зростає від 18-33р., а після 34 років падає. Стійкість і концентрація уваги протягом періоду дорослості змінюється незначно.
Найнижчий рівень розвитку пам’яті спостерігається у 41-46 років. Це відбувається внаслідок згасання різних психічних функцій у психіці людини.
Ананьєв зазначає, на початку дорослості знижується образна памʹять. Ейдетична памʹять різновид образної памʹяті, яка виражається у збережені яскравих наочних образів предметів після припинення їх впливу на органи відчуття. Валодіюча ейдетикою людина не відтворює у памʹяті предмети, які сприймали, а продовжує начебто їх бачити.
Високий рівень короткочасної вербальної памʹяті спостерігається у
18-30 р., зниження у 33-40 р.
Високий рівень довгочасної вербальної памʹяті у 18-35р., зниження від
30-40р. Асоціативна памʹять поступово знижується з 20р. і прискорюється зниженням після 45р. ( Д.Конрад).
На думку С.Пако логічна памʹять знижується від 20-50р. на 35-40р.
В психології існує дві точки зору на розвиток інтелектуальних здібностей в період дорослості. Одні вчені вважають, що інтелектуальні здібності досягають найвищої точки в кінці юнацького віку або на початку дорослості. Інші стверджують, що люди які займаються інтелектуальною працею, зберігають інтелектуальні здібності тривалий час. Освіта людини протидіє старінню, гальмує інволюцію (атрофія органів при старінні; зворотній процес).
За даними Д. Векслера , еволюція інтелектуальних функцій охоплює період з 19-30р. Вершина лексичних функцій досягає максимум у 40р.
С.І.Степанова виокремлює 3 макроперіоди.
І – від 18-25р. – відбуваються найбільші зміни інтелекту.
ІІ – 26-35р. характеризуються
ІІІ – 36-40р. відносною сталістю.
Б.Д.Бромлемм оцінював вербальні і невербальні функції у людей від 20-80р.
У 30-35р. відбувається стабілізація, а далі у (40р.) зниження невербальних функцій. Але вербальні функції у 40р. прогресують найбільше і досягають максимуму, після 40-45р.
Отже, висновок загальному процесу старіння протистоять
мовномислиннєві двосигнальні функції, вони самі зазначають інволюції значно пізніше всіх інших психодіагностичних функцій. Вербально логічні функції прогресують і тоді, коли старіння все ж вражає навербал ьний інтелект.
К.Рігель вважає, що діалектичне мислення – інтеграція ідеального і реального – бо реальний світ є корекцією штучного, ідеального мислення.
Вміння вносити корекцію є сильною стороною мислення дорослої людини.
К.Шойші зазначає, що когнітивний розвиток періоду дорослості можна розглядати з точки зору функціональних змін.
Рання дорослість – характеризується стадією досягнень. Інтелект використовується для вирішення реальних проблем (вибір професії, супутника життя).
Середня дорослість – характеризується виконанням соціальних обов’язків, коли коли людина відповідає не тільки за себе але й за інших, враховує їх інтереси ( наприклад, чоловіка, дружини, батьків, дітей, колег по роботі). Хто працює на керівних посадах вступають у стадію адміністрування, від їх рішення залежать долі сотень і тисяч людей.
Пізня дорослість – характеризується використанням знань і інтелекту у власних інтересах, люди повертаються до власних інтересів, цінностей. Ця стадія називається реінтегрування (повторне встановлення).