Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Стан психічних процесів



Ананьєв Б. Г. виділяє дві фази в процесі онтогенетичного розвитку.

І фаза характеризується загальним фронтальним прогресом функцій в юності, в ранній дорослості, на початку середньої дорослості.

ІІ фаза характеризується тим, що психічні функції спеціалізуються в певній діяльності і досягають максимуму в період середньої дорослості.

Досягнення високого рівня розвитку в період дорослості можливе завдяки тому, що психічні процеси знаходяться в умовах оптимального навантаження, посиленої мотивації, операційних перетворень. Вершини розвитку психофізичних функцій досягаються в пізні періоди дорослості.

Отже, двофазовий розвиток психофізіологічної еволюції людини – це прояв єдності людини, як індивіда і особистості, як суб’єкта діяльності.

Зорова, слухова, кінетична (рухів тіла) чутливість досягає свого максимуму у 18-20 років, а обсяг поля зору – в 20-29 років. Вікові зміни чутливості залежить від професійної діяльності людини. Наприклад, у водіїв гострота зору, поля зору, окомір зберігаються до пенсійного віку завдяки включеності в професійну діяльність.

Обсяг, переключення та вибірковість уваги поступово зростає від 18-33р., а після 34 років падає. Стійкість і концентрація уваги протягом періоду дорослості змінюється незначно.

Найнижчий рівень розвитку пам’яті спостерігається у 41-46 років. Це відбувається внаслідок згасання різних психічних функцій у психіці людини.

Ананьєв зазначає, на початку дорослості знижується образна памʹять. Ейдетична памʹять різновид образної памʹяті, яка виражається у збережені яскравих наочних образів предметів після припинення їх впливу на органи відчуття. Валодіюча ейдетикою людина не відтворює у памʹяті предмети, які сприймали, а продовжує начебто їх бачити.

 

Високий рівень короткочасної вербальної памʹяті спостерігається у

18-30 р., зниження у 33-40 р.

Високий рівень довгочасної вербальної памʹяті у 18-35р., зниження від

30-40р. Асоціативна памʹять поступово знижується з 20р. і прискорюється зниженням після 45р. ( Д.Конрад).

На думку С.Пако логічна памʹять знижується від 20-50р. на 35-40р.

В психології існує дві точки зору на розвиток інтелектуальних здібностей в період дорослості. Одні вчені вважають, що інтелектуальні здібності досягають найвищої точки в кінці юнацького віку або на початку дорослості. Інші стверджують, що люди які займаються інтелектуальною працею, зберігають інтелектуальні здібності тривалий час. Освіта людини протидіє старінню, гальмує інволюцію (атрофія органів при старінні; зворотній процес).

За даними Д. Векслера , еволюція інтелектуальних функцій охоплює період з 19-30р. Вершина лексичних функцій досягає максимум у 40р.

С.І.Степанова виокремлює 3 макроперіоди.

І – від 18-25р. – відбуваються найбільші зміни інтелекту.

ІІ – 26-35р. характеризуються

ІІІ – 36-40р. відносною сталістю.

Б.Д.Бромлемм оцінював вербальні і невербальні функції у людей від 20-80р.

У 30-35р. відбувається стабілізація, а далі у (40р.) зниження невербальних функцій. Але вербальні функції у 40р. прогресують найбільше і досягають максимуму, після 40-45р.

Отже, висновок загальному процесу старіння протистоять

мовномислиннєві двосигнальні функції, вони самі зазначають інволюції значно пізніше всіх інших психодіагностичних функцій. Вербально логічні функції прогресують і тоді, коли старіння все ж вражає навербал ьний інтелект.

К.Рігель вважає, що діалектичне мислення – інтеграція ідеального і реального – бо реальний світ є корекцією штучного, ідеального мислення.

Вміння вносити корекцію є сильною стороною мислення дорослої людини.

К.Шойші зазначає, що когнітивний розвиток періоду дорослості можна розглядати з точки зору функціональних змін.

Рання дорослість – характеризується стадією досягнень. Інтелект використовується для вирішення реальних проблем (вибір професії, супутника життя).

Середня дорослість – характеризується виконанням соціальних обов’язків, коли коли людина відповідає не тільки за себе але й за інших, враховує їх інтереси ( наприклад, чоловіка, дружини, батьків, дітей, колег по роботі). Хто працює на керівних посадах вступають у стадію адміністрування, від їх рішення залежать долі сотень і тисяч людей.

Пізня дорослість – характеризується використанням знань і інтелекту у власних інтересах, люди повертаються до власних інтересів, цінностей. Ця стадія називається реінтегрування (повторне встановлення).

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.