Регуляція реабсорбції йонів натрію і води в канальцях нирки

Таким чином, зниження концентрації йонів натрія та підвищення йонів калія в плазмі крові, стимулює виділення альдостерону (прямо та через активацію ренін-ангіотенової системи), забезпечує саморегуляцію вмісту цих йонів в плазмі:

Якщо секреція альдостерона підвищується при наявності в крові вазопресину або виділення цих гормонів підвищується паралельно, то затримка іонів натрію в організмі (альдостерон) супроводжується затримкою води – вазопресин, який робить проникними для води стінки дистальних звивистих канальців та збірних трубок. Так буває, наприклад, при крововтраті:

Варто підкреслити, що при крововтраті (та при багатьох інших ситуаціях, які супроводжуються зниженням ОЦК) велике пристосувальне значення має судинозвужуюча дія ангіотензину-ІІ: за рахунок посилення реабсорбції іонів натрію та води (підвищення ОЦК) і за рахунок звуження судин (підвищення загального периферичного опору) він підвищує системний артеріальний тиск, який знижується в результаті крововтрати (регуляція за відхиленням).

В нирках ангіотензин-ІІ здійснює виражений вплив на виносні артеріоли, викликаючи їх звуження. В результаті цього:

- Знижується рівень ниркового кровотоку;

- Підвищується тиск крові в капілярах клубочків ( рівень клуб очкової фільтрації зберігається на достатньому рівні, не дивлячись на зниження ниркового кровотоку.

Передсердні натрійуретичні фактори – гормони пептидної природи, які виділяються передсердями (більше правими) при розтягнені їх кров’ю внаслідок підвищення ОЦК. В нирках передсердні натрійуретичні фактори (ПНУФ) пригнічують реабсорбцію іонів натрію (і води), перш за все, в дистальних звивистих канальцях і в збірних трубках. Це сприяє нормалізації (зменшенню) ОЦК ( регуляція ОЦК за відхиленням.

ПНУФ, окрім того, розширюють приносні артеріоли ( підвищення тиску крові приносні артеріоли ( підвищення тиску крові в капілярах клубочків ( підвищення Ре.ф. ( підвищення ШКФ ( збільшення діурезу ( зменшення ОЦК. Це також є прикладом регуляції ОЦК за відхиленням.

В організмі нерідко параметри гомеостазу, рівень яких підтримується на потрібному рівні за участю системи виділення, змінюються паралельно.

7. Роль нирок в регуляції ізоосмії. Механізми спраги.

8. Роль нирок в забезпеченні кислотно-основного стану крові.

Роль нирок у підтримці кислотно-основного стану крові пов’язана із здатністю епітеліоцитів ниркових канальців секретувати протони, які надалі виводяться з організму. Крім того, епітеліоцити реабсорбують бікарбонатні йони – лужний елемент бікарбонатної буферної системи. Усі процеси, повязані з секрецією протонів проходять у епітеліоцитах за участю карбоангібразної реакції: фермент карбоангідраза (КА) каталізує взаємодію вуглекислого газу і води з утворенням вугільної кислоти. В подальшому вуглекислота дисоціює на протон та бікарбонат-йон. Протони секретуються в просвіт канальців, а бікарбонатні йони реабсорбуються у кров.

Протони, котрі секретуються нирковим епітелієм, взаємодіють з різними компонентами сечі. Їх секреція завжди спряжена з реабсорбцією йонів натрію.

Протон взаємодіє з бікарбонатним йоном, котрий профільтрувався з крові – утворюється вугільна кислота, котра дисоцію.

Сечовипускання — процес виведення сечі (через сечовий міхур) з організму людини й тварини. Фізіологічні особливості сечовипускання

Сечовипускання — спинномозковий рефлекс, що регулюється вищими мозковими центрами.

Акт сечовиділення реалізується завдяки тому, що еферентні імпульси зі спінального центру по парасимпатичних нервових волокнах досягають сечового міхура і сечовипускного каналу, одночасно забезпечуючи скорочення гладких мязів стінки сечового міхура і розслаблення двох сфінктерів — шийки сечового міхура і сечовипускного каналу.

Під час акту сечовипускання м'язи промежини і зовнішній сфінктер уретри розслабляються, детрузор скорочується і сеча виштовхується з уретри. Механізм довільного сечовипускання до кінця не з'ясований. Насамперед розслаблюються м'язи тазового дна. М'язи промежини і зовнішній сфінктер уретри можуть довільно скорочуватись, запобігаючи проходженню сечі по уретрі або перериваючи акт сечовипускання, якщо він почався.

Інтеграція рефлексу відбувається в крижових сегментах спинного мозку. У дорослої людини об'єм рідини в сечовому міхурі, що запускає цей рефлекс, становить близько 200...300 мл. Симпатичні нерви сечового міхура не беруть участі в акті сечовипускання, але ініціюють скорочення детрузора, що запобігає потраплянню сперми в сечовий міхур під час еякуляції. Поріг рефлексу сечовипускання, подібно до всіх рефлексів розтягу, залежить від реципрокної діяльності збуджувальних та гальмівних центрів у стовбурі головного мозку.

Частота сечовипускання у людини в нормі становить 3-4 рази на добу. Часте сечовипускання є наслідком споживання великої кількості рідини, а також запалення сечовивідних шляхів.

Поиск по сайту: