Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Метод набору конкурентоспроможних елементів



Це синтезований метод визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства побудований на посилці, що конкурентоспроможність продукції підприємства є її головною складовою.

Алгоритм метода наступний:

1. Перш за все формується перелік індикаторів (INDj, де j = 1 ... m), які слугують базою оцінки конкурентоспроможності конкретного виду продукції, що оцінюється.

2. Експертним шляхом для кожного індикатора встановлюється його вага (Vagaj, де j = 1 ... m) у загальній оцінці при умові, що ∑Vagaj = 1.

3. Службою маркетингу підприємства-об’єкта оцінки пропонується n-вибір підприємств з аналогічною продукцією, які є найближчими конкурентами.

4. За отриманою інформацією будується матриця визначення конкурентоспроможності одиниці продукції підприємства, що слугує об’єктом оцінки (таблиця).

5. За допомоги абсолютних значень обраних індикаторів визначаються ранги одиниці продукції (Rij).

6. Знаходиться зважений на вагу індикатора загальний ранг одиниці продукції кожного підприємства, що бере участь в масиві оцінки за формулою:

Rangi = ∑Rij*Vagaj.

7. Після встановлення загальних рангів знаходиться підприємство-лідер (L) та підприємство-аутсайдер (A) за даною одиницею продукції, а також діапазон відстані аутсайдера від лідера (Dv) за формулою:

Dv = RangA – RangL.

Таблиця

МАТРИЦЯ ВИЗНАЧЕННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ

№ п/п Вага індикатора Vaga1 Vaga2 Vaga3 ... Vagam Rangi KSopіа
Індикатор IND1 IND2 IND3 ... INDm
Підприємство абс. зн. ранг Rij абс. зн. ранг Rij абс. зн. ранг Rij ... ... абс. зн. ранг Rij
Об’єкт оцінки                        
                         
                         
...                          
n                          

 

Діапазон відстані аутсайдера від лідера дає уявлення про розмежування підприємств у конкурентному середовищі, а саме:

· Чи належить підприємство до кола лідерів чи аутсайдерів?

· Чи вигідне в нього положення в зоні очікування нападу?

· Чи правильно використовує свої можливості?

Радіус кола лідерів (аутсайдерів) дорівнює чверті від діапазону відстані аутсайдера від лідера (Dv), а саме:

0 — ¼ Dv — коло лідерів;

¼ Dv — ½ Dv — зона очікування нападу;

½ Dv — ¾ Dv — зона невикористаних можливостей;

¾ DvDv — коло аутсайдерів.

8. Конкурентоспроможність одиниці продукції, таким чином, знаходиться за формулою:

KSopіа = (RangA – Rangi) / Dv.

9. Для визначення конкурентного статусу підприємства за всією номенклатурою продукції, що ним виготовляється необхідно провести аналогічні розрахунки для всіх видів продукції, а потім звести отримані результати в підсумкову таблицю, яка також повинна містити інформацію щодо структури виробництва продукції за проектною потужністю та фактичними обсягами продажу (табл.).

Таблиця

ПІДСУМКОВА ТАБЛИЦЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА-ОБ’ЄКТА ОЦІНКИ

№ п/п Продукція KSopіа Структура виробництва продукції за проектною потужністю (Sv) Структура фактичних продаж продукції (Sp) Скорегована KSopіа на Sv = (р.2*р.3/100) Скорегована KSopіа на Sp = (р.2*р.4/100) Резерв конкурентоспроможності RKSіа = (р.5-р.6) Ранг конкурентоспроможності потенціалу підприємства Rangкпп
 
               
               
...                
а                
             
  Конкурентоспроможність потенціалу підприємства    

 

10. Ранг конкурентоспроможності потенціалу підприємства визначається за формулою:

Rangкпп = KSopіа · (1 – RKSіа).

11. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства розраховується, як середній ранг конкурентоспроможності за всією номенклатурою продукції.

Конкурентоспроможність продукції без сумніву є головною складовою конкурентоспроможності потенціалу підприємства, але не треба забувати, що до його складу входять не менш важ-
ливі елементи: виробничий, фінансовий, управлінський потенціали і т. і., конкурентоспроможність яких треба враховувати при визначенні остаточного рівня конкурентоспроможності потенціалу.

Література: [1, 27, 28, 33, 35].Звітність підприємства — бази практики (місця роботи).

Завдання 3. Оцінити конкурентоспроможність підприємства за допомогою побудови конкурентної карти ринку

Визначити особливості розвитку конкурентної ситуації; встановити ступінь домінування підприємства на ринку; виділити найближчих конкурентів і установити відносну позицію підприємства серед учасників ринку;

Обґрунтувати розробки стратегії конкуренції, що враховують конкурентний статус підприємства й особливості його ринкового оточення.

Для виконання цього завдання необхідно мати інформацію по темпам зростання ринкової частки підприємства та її обсягом для підприємства, на якому Ви проходити виробничу практику та для його основних конкурентів.

Методичні вказівки щодо виконання індивідуального практичного завдання 3:

Розподіл ринкових часток (Дi) дозволяє виділити ряд стандартних положень підприємств на ринку(лідерів ринку, аутсайдерів і деяких проміжних груп).

У інтервалі Зδ1 знаходиться абсолютна більшість підприємств із слабкою, а в інтервалі Зδ2 — із сильною конкурентною позицією (відповідно групи 3 і 2). Підприємства, що не потрапляють у дані інтервали, істотно відрізняються від даних груп із погляду статистичного розподілу. Вони формують окремі групи — аутсайдерів (група 4) і лідерів ринку (група 1), як це показано на рис. 1.1.

Схема визначення меж поданих груп достатньо проста:

v Розраховується середнє арифметичне значення ринкових часток.

v Вся сукупність підприємств аналізованого ринку ділиться на 2 сектори, для яких значення часток більше або менше середнього значення.

У кожному із секторів розраховуються середньоквадратичні відхилення, що разом із мінімальним і максимальним значеннями визначають межі поданих груп.

Схема віднесення підприємств до груп має такий вид:

Якщо

(1.4)

то і відповідно належить:

1 групі — лідери ринку;

2 групі — підприємства із сильною конкурентною позицією;

3 групі — підприємства зі слабкою конкурентною позицією;

4 групі — аутсайдери ринку.

 

Рис. 1.1. Розподіл ринкових часток конкурентів

Середнє арифметичне значення часток усієї сукупності підприємств (Дср) визначається зі співвідношення:

Дср = 1/n. (1.5)

Мінімальне (Дmin) і максимальне (Дmax) значення ринкової частки визначаються по всім значення Дi:

 

Дmin = MIN (Ді), Дmax = MAX (Ді), і = 1,….., n. (1.6)

 

Середньоквадратичні відхилення ринкової частки підприємств δ1 (δ2,), для яких Дi більше (менше) Дср, розраховуються по відповідних секторах:

 

δ1 = √ ((1/ kі) × Σ (Дs – Дср1)2), s = 1,…,kі (1.7)

δ2 = √ ((1/(nkі)) × Σ (Дt – Дср2)2), t = 1,…,n – kі, (1.8)

 

де kі, (п – kі) — кількість підприємств, для яких Дs < Дср t > Дср);

Дst) — ринкові частки підприємств, для яких Дs < Дсрt > Дср);

Дср1ср2) — середнє арифметичне значення ринкової частки підприємств, для яких Дs < Дсрt > Дср).

 

Дср1 = (1/kі) × ΣДs , s = 1,…,kі ,

Дср2 = (1/(n kі)) × ΣДm, t = 1,…, n kі.(1.9)

 

Необхідно знати тенденцію зміни даного показника і пов’яза-
ну з ній зміну конкурентної позиції підприємства. Дану тенденцію можна оцінити за допомогою темпу приросту частки, що розраховується по формулі:

Тi = (1/m)×((Дit –Дit0) / Дit0) ×100 %,(1.10)

 

де Тi — темп приросту ринкової частки i-гo підприємства, %;

Дit it0) — ринкова частка i-го підприємства в період часу t (t0), %;

m — кількість років в аналізованому періоді.

Для оцінки ступеня зміни конкурентної позиції, що характеризується ринковою часткою, доцільно виділити типові стани підприємства за розміром росту його ринкової частки. Аналогічно попереднім міркуванням і з урахуванням того, що щільність розподілу Ti ринеться до нормального закону, можна виділити чотири класифікаційні групи.

Якщо

(1.11)

то i відповідно належить:

1 групі — підприємства з конкурентною позицією, що швидко покращується;

2 групі — підприємства з конкурентною позицією, що поліпшується;

3 групі — підприємства з конкурентною позицією, що погіршується;

4 групі — підприємства з конкурентною позицією ринку, що значно погіршується.

 

Тср = (Σkit / Σkjto –1)× 100 %), i = 1, ... . n.

або

Тср = (Σkit×Цit / Σkjto×Цjto –1) × 100 %), j = 1, ... . nto. (1.12)

 

де Кit (Кjt0) — кількість виробів аналізованої товарної групи реалізованих i-им підприємством у період часу t (to), од.;

Цit (Цjt0) — ціна виробів, реалізованих i-им підприємством у період часу t (to), тис. грн;

n (nt0) — кількість підприємств, що працюють на аналізованому товарному ринку в період часу t (to), од.

Мінімальне (Tmin) і максимальне (Tmax) значення темпу приросту частки визначається по всіх значеннях Ti:

 

Tmin = MIN(Тi), Тmax = МАХ(Тi), i = 1, ... . n. (1.13)

 

Середньоквадратичне відхилення (Тi від Тср) розраховується по формулі:

 

δ =√ ((1/n) ×Σ (Ti Tср1)2), i = 1,…,n. (1.14)

 

Як очевидно із зарпропонованої схеми класифікації, крім абсолютного розміру Тi вирішальне значення має знак даного показ-
ника. Негативні значення Тi свідчать про наявність тенденції змен-
шення ринкової частки, позитивні — її росту, тобто констатують погіршення або поліпшення конкурентної позицій підприємства. Чим більший інтервал часу прийнятий для розгляду, тим дані тен-
денції стабільніше.

З урахуванням зроблених зауважень у табл. 1.5 подана матриця формування конкурентної карти підприємств, заснована на перехресній класифікації розміру і динаміки їх ринкових часток по конкретному типі продукції. Вона дозволяє виділити 16 типових положень підприємств, що відрізняються ступенем використання конкурентних переваг і потенційної можливості протистояти тиску конкурентів.

Таблиця 1.5




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.