Групова робота на уроці

Останнім часом, коли цінність активних методів зросла, у педагогічній літературі часто зустрічаються рекомендації використати групову роботу оскільки доведена її ефективність у розв’язуванні широкого кола завдань. Однак, на думку багатьох дослідників, зокрема фахівців з розвивального навчання, у початковій школі варто говорити про „вирощування” групової роботи, точніше, умінь дітей, необхідних для успішного спільного пошуку. Результатом цього процесу стає, як сформована в учнів здатність організовувати роботу групи (планувати дії; розподіляти ролі; дотримуючись норм співпраці реалізовувати задумане; представляти свої висновки у вигляді моделі, схеми тощо), так і здатність свідомо обирати зручну й ефективну форму роботи з завданням і, в разі необхідності, ініціювати групову роботу. Отже, пропонуємо рекомендації щодо організації такої групової роботи, яка надасть можливість досягти описуваного результату.

I ЕТАП. ПЛАНУВАННЯ ГРУПОВОЇ РОБОТИ НА УРОЦІ

Місце й завдання групової роботи на уроці. Безперечно ефективність спільної роботи пов’язана з її вмотивованістю для учнів. Діти мають відчути потребу працювати разом, побачити сенс в об’єднанні зусиль.

Об’єктивні передумови, що викликають у дітей необхідність об'єднатися у групи для виконання завдання, створюють такі ситуації:

задача не може бути розв′язана індивідуально;

спільне обговорення значно прискорює процес пошуку рішення;

специфіка завдання така, що вимагає розподілу між членами групи операцій, які потрібно виконати для отримання результату.

Вирощування уміння працювати в групі фактично передбачає одночасне формування кількох видів здатностей:

здатність до «колективного мислення» для знаходження способу розв’язання певного класу задач;

здатність організувати спільну роботу;

здатність до рефлексії.

Ці здатності, будучи, з одного боку, необхідною умовою ефективного спільного пошуку, з іншого, можуть бути сформовані тільки в процесі поступового вирощування в учнів уміння працювати в групі.

На першому етапі (1клас) основним завданням групової роботи є оволодіння дітьми нормами співпраці, навчання способів організації спільного обговорення. Конкретно-практичні задачі (математичні, лінгвістичні або інші) є засобом для проведення такої роботи, дають змогу зробити спільний пошук змістовним. Після того як правила роботи групи освоєні школярами (тобто, в основному, дотримуються самостійно), акцент переноситься на пошук, конструювання учнями способу розв’язання певного класу задач.

Склад груп і місце їх розташування. Принципи формування груп і їх кількісний склад докладно описані Г.А.Цукерман. Нагадаємо їх. Загальні правила організації групової роботи:

1. Варто пам’ятати, що такої форми спілкування (як навчальна співпраця) у дитячому досвіді ще не було. Отже, дитячу співпрацю потрібно культивувати з тією ж ретельністю, що і будь-яку іншу навичку: не ігноруючи „дрібниць”, не намагаючись перейти до складного перш ніж опрацьоване просте. Як сісти за партою, щоб дивитися не на вчителя (як звичайно), а на товариша; як погоджуватися, а як заперечувати (але як і коли заперечувати неприпустимо); як допомагати, а як просити про допомогу – без опрацювання усіх цих „ритуалів” взаємодії до автоматизму неможливо організувати більш складні – вільні і творчі форми спільної роботи учнів.

2. Уводячи нову форму співпраці, необхідно надати її зразок. Учитель разом із 1-2 дітьми біля дошки показує на одному прикладі весь хід роботи, акцентуючи форму взаємодії (наприклад, мовленнєві кліше: „Ти згоден?”, „Не заперечуєш?”, „Чому ти так гадаєш?”...). Кілька зразків різних стилів взаємодії дають можливість учням обрати свій власний стиль.

3. По-справжньому зразок спільної роботи буде опанований дітьми лише після розбору 2-3 помилок. Головний принцип розбору помилок спільної роботи: розбирати не змістову помилку, а хід взаємодії!

4. Об’єднувати учнів в групи варто з урахуванням їхніх особистих схильностей, але не лише за цим критерієм. Найслабшому учню потрібен не стільки „сильний”, скільки терплячий і доброзичливий партнер. Упертому корисно помірятися силами з таким же. Двох бешкетників об’єднувати небезпечно (але за тактовної підтримки саме у такому вибухонебезпечному з’єднанні можна налагодити з такими дітьми контакт довіри). Найрозвинутіших дітей не варто надовго закріплювати за „слабкими”, їм потрібен партнер рівної сили. За можливості краще не поєднувати дітей з поганою самоорганізацією, увага яких легко відволікається, із дуже різними темпами роботи. Але і в таких „групах ризику” можна розв’язати майже не вирішувані виховні завдання: допомогти дітям побачити власні недоліки і забажати з ними справлятися. І, обов’язково, враховувати перше застереження (див. нижче).

5. Для спрацьовування груп потрібні найменше 3-5 занять. Тому часто пересаджувати дітей не варто. Але закріплювати єдиний склад груп, скажімо, на чверть також не рекомендується: діти мають отримати досвід співпраці з різними партнерами. Однак і тут можливий лише суворо індивідуальний підхід. Скажімо, двох дівчаток таких, що прив’язані одна до одної і не спілкуються з іншими дітьми, розлучати можна лише ненадовго (з надією розширити їх коло спілкування).

6. Під час оцінювання роботи групи слід підкреслювати не стільки учнівські, скільки людські чесноти: терплячість, доброзичливість, дружелюбність, ввічливість, привітність тощо.

7. Оцінювати можна лише спільну роботу групи, в будь-якому разі не даючи дітям, які працювали разом, різних оцінок!

8. Групова робота зазвичай потребує переставляння парт. Для роботи в парі зручні звичні рядки. Для роботи трійками, а тим більш четвірками парти треба ставити так, щоб дітям, як працюють спільно, зручно було дивитися один на одного.

(Парти варто розташувати за першим, другим, але не за третім з варіантів, поданих на схемі.)

Діти зможуть самі підготувати клас до роботи за складеним вчителем планом розташування парт, якщо їх з першого дня навчання в школі привчати орієнтуватися в плані класу, знаходити власне місце, місце будь-кого з учнів.

Основні застереження:

1. Неприпустима пара з двох „слабких” учнів!

2. Дітей, які з будь-яких причин відмовляються сьогодні працювати разом, неможна змушувати до спільної роботи (завтра варто їм запропонувати знову сісти разом).

3. Якщо хтось забажав працювати один, учитель дозволяє йому відсісти й не дозволяє собі ні найменших проявів невдоволення, ні тим більше публічних оцінок (але наодинці з дитиною намагається зрозуміти її мотиви й заохочує будь-яку спробу „індивідуаліста” комусь допомогти або отримати чиюсь допомогу).

4. Неможна займати дітей спільною роботою більше 10-15 хвилин уроку (принаймні, в 1-ому класі): це може призвести до підвищення втомлюваності.

5. Неможна вимагати абсолютної тиші під час спільної роботи: діти мають обмінюватися думками, висловлювати власне ставлення до роботи товариша. Боротися потрібно лише із збудженими викриками , розмовами на повний голос. Але „боротися” – м’яко: шести річки не в змозі тривалий час утримувати довільну саморегуляцію, захоплюючись завданням. Корисно ввести „шумомір” – звуковий сигнал, що сповіщає про перевищення припустимого рівня шуму.

6. Неможна карати дітей позбавленням права брати участь у груповій роботі. Достатнім покаранням кривднику буде відмова партнера сьогодні з ним працювати. Кривдник сам має знайти собі товариша для роботи на уроці (домовитися на перерві й сповістити вчителя).

Тривалість роботи груп. Групова робота звичайно є кульмінаційним моментом уроку, що вимагає від дитини розумової й емоційної напруги, тому робота має бути нетривалою. Часові рамки краще задавати більш стислими, за необхідності подовжуючи час. У міру того, як спосіб роботи стає звичним для дітей, дотримання регламенту відслідковується суворіше. Оптимальний час роботи малих груп у початковій школі 5-7 хвилин, для повного циклу (групове обговорення, міжгруповий діалог, рефлексія спільної роботи) це 15-20 хвилин.

Опрацювання варіантів розв’язання. Учитель продумує варіанти розв’язання, які можуть запропонувати діти, ураховує можливі «переноси» колишніх способів дій і ставить свої запитання дітям у подібній ситуації. Однак практика свідчить, що часто педагогові не вдається «побачити» всі варіанти, які можуть запропонувати діти, тому потрібно бути готовим досить швидко їх проаналізувати разом з учнями. У цьому випадку найбільш ефективним виявляється такий спосіб організації роботи: учитель запитує «як міркувала група?» і пропонує учням поставити групі запитання «на розуміння».

Способи фіксації результатів спільної роботи. Групи мають отримати від учителя чіткі „орієнтири”: якого типу результат очікується від їхнього обговорення, і в якій формі він повинен бути відбитий. Результат спільної роботи можна зафіксувати у вигляді моделі (схеми, малюнка), алгоритму дій, словесного формулювання. На початку освоєння процедури представлення результату, задається один зі способів його фіксації (частіше, це модель). Згодом (3-5 клас), коли задачі групової роботи ускладнюються, учням можна запропонувати відбити знайдений (сконструйований) спосіб розв’язання у вигляді моделі, сформулювати правило, записати порядок дій, які необхідно здійснити, застосовуючи спосіб (алгоритм). Важливо привчити дітей оформлювати результати роботи чітко й охайно, орієнтуючись на те, щоб бути зрозумілими іншими.

Подання результатів на окремих аркушах, дає можливість заощаджувати час уроку й робить обговорення динамічнішим, створюючи можливість групування й перегрупування способів (варіантів) розв’язання. Бажано продумати заздалегідь розміщення записів на дошці, визначивши на ній місце результатів роботи груп.

Зрозуміло, що зорієнтуватися, знайти зручний для обговорення варіант розміщення аркушів з результатами можна тільки на уроці. Звичайно, ніяких суворих канонів тут не існує, однак можуть бути корисні такі поради.

Якщо серед результатів є однакові, але по-різному представлені, варто спочатку розташувати аркуші довільно, а потім запропонувати дітям подивитися й знайти різні варіанти розв’язання. У ході обговорення відбувається перегрупування робіт (виділяється група «однакові»).

У випадку, коли всі способи, пропоновані дітьми, різні, і серед них є один близький до загальноприйнятого, бажано його помістити останнім, щоб мати можливість обговорити всі варіанти.

Якщо групи виконували різні завдання (3-5 клас), обговорення виявиться ефективним за послідовного винесення кожною групою результатів своєї роботи, що супроводжується звітом (поясненнями, розповіддю).

Поиск по сайту: