Улас Олексійович Самчук — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово». Літературні псевдоніми — В. Данильчук і В. Перебендя, псевдоніми, якими письменник користувався в публіцистиці 1930—40-х років,— Іван Влодко, Ольга Волинянка, Кай, Ф. Грак. Також цілком офіційно митець мав впродовж життя два прізвища — Самчук і Данильчук.
Дата
Подія
Примітка
20.02.1905 р.
1913 р.
1917–1920
1921–1925
1923 р.
1926 р.
1927 р.
1927 р.
1929 р.
1929- 1941
1938-1939
1940 — 1941
1941 р.
1942 р.
1944-1948
1948 р.
9.07.1987
Народився Улас Самчук у с. Дермань на Волині у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків, —заможних селян. Батько— Олексій Антонович Самчук — мав від двох шлюбів п'ятеро дітей. Улас був серед них середульшим.
Коли було вісім років, сім'я переїхала в село Тилявку Кременецького повіту.
Навчався в чотирикласовій вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Св. Феодорівській учительській семінарії.
Навчався у Кременецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка. Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова). Самчук редагував рукописні журнали «Юнацтво» і «Хвиля».
Він вступив до кременецької організації «Просвіта». Наступного року зробив спробу переходу польсько-радянського кордону, яка скінчилась ув'язненням до польської в'язниці.
У варшавському журналі «Наша бесіда» Улас Самчук опублікував перше оповідання «На старих стежках». Свої перші новели він надіслав до «Літературно-наукового вісника» з Німеччини, там виникли задуми більших романів. У спогадах «Мій Бреслав» Улас Самчук стверджує, що саме у цьому німецькому містечку «в моєму всесвіті з'явилась туманність, з якої поволі вимальовувались контури майбутньої „Волині“».
У с. Дермані Самчук організував школу «українського національного танку», кваліфікацію для чого отримав перед тим на курсах митця народного танцю В. Авраменка.
Улас Самчук дезертирував з війська, після чого потрапив до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина, розвозив рольвагою по копальнях і гутах залізо. Навчався у Бреславському Університеті. «Німецький» період життя Уласа Самчука позначений тим, що, по-перше, завдяки Герману Блюме він, як вільнослухач, студіював у Бреславському університеті, мама Германа Блюме — Германіна фон Лінгейсгайм люб'язно дала притулок «обідраному українцю» у своїй оселі й терпляче навчала його німецької мови.
Переїжджає до Чехословаччини та навчається в УВУ в Празі. Але жодного вищого навчального закладу він так і не зміг закінчити. Кожну науку Улас Самчук опановував без вчителів, самотужки. Він володів бездоганно німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.Став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).
Самчук живе у Чехословаччині. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке торило «його Прагу», Самчук відносив Олександра Олеся, Оксану Лятуринську, Олега Ольжича, Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лісовського, Миколу Галагана. У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади.
Письменник їздив Закарпаттям, агітуючи за проголошення незалежності Карпатської України, посідав місце референта пропаганди УНО (українське національне об'єднання) в Хусті, будучи одночасно «звітодавце» командування Карпатської Січі» до нью-йоркської «Свободи» і паризького «Українського слова».
В Чехії, Німеччині, Польщі об'їздив з виступами десятки українських міст, містечок, селищ, сіл, громад і організацій.
В складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943, з ним працював редактором і Петлюра Олександр Васильович, видавництво в ті роки очолював Іван Тиктор.
Його заарештувала німецька влада за звинуваченням у тому, що він надав редагованій ним газеті небажаного для окупантів самостійницького характеру. Проте незабаром Самчука випустили.
Жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР.
Переїхав до Канади.Був засновником ОУП «Слово».
Письменник помер у Торонто.
Література
1. Р. Гром'як. Розпросторення духовного світу Уласа Самчука (Від трилогії «Волинь» до трилогії «Ost») // Орієнтації. Розмисли. Дискурси.1997-2007. — Тернопіль: Джура, 2007.
2. С. Кузьменко. Улас Олексійович Самчук: До 90-ліття з дня народження // Нові дні. — 1995.
3. Я. Поліщук. Формули ідентичності Уласа Самчука на тлі доби // Дивослово. — 2004. — № 7.
4. Сергій Гупало. Невідомий Улас Самчук // Дзеркало тижня. — 2006. — № 18/13-19 травня.
