Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 2: Пізнавальна сфера людей похилого віку

Форми втрати слуху:

1)Стареча туговухість - зниженя чутливості до звуків високої частоти, зниження швидкості переробки звук. Інформації, погіршення диференційованої чутливості, погіршення слухової оперативної памяті та стійкості до перешкод.(вашко розрізнити шум, чи там оголошення на вокзалі коли багато людей) Інколи ускладнюються феноменом зростання відчуттям голосності. Хвороба розвивається повільно і непомітно. Не лікується але коригується слуховими апаратами.

2) Тиннитус – шум у вухах

Втрата зору:

1) Старше 65р кожна третя людина має проблеми з зором

2) 75% потребують окуляри

3) 7% мають глобальні проблеми або взагалі втрачають зір

4) Пресбіопія – вікова далекозорість.

5) Катаракта – непрозорість кришталика, Глаукома – (туман, переважно одне око) постійне або періодичне зростання тиску у середині очного яблука.

6) Погіршення обзору та кольору зору. (зелений, голубий, фіолетовий важко розрізнити після 80р)

7) Старечий(синильний мікоз) – з віком починає зростати нижній зоровий поріг чутливості.

Смакова чутливість:

1) Незначне зниження диференційованої чутливості до гіркого

Нюхова чутливість:

1) В принципі не змінюються

Погіршується тактильна і температурна чутливість , шкіра стає дуже сухою. Саме тому люди у похилому віці чутливі до холоду чи спеки.

Больові відчуття – прогрес патологічного старіння створює хронічні болі3/4 старечого віку страждають від цього.

Вестибулююча чутливість – слабкість або відчутність. Чутливість пальців рук майже не змінюється.

Відбуваються зміни відчуття часу, у похилому віці зменшується точність сприймання часу.

_

Тема 4 особистісний та соціокультурний розвиток людини у старості

1) Завдання розвитку людини у похилому віці

2) я концепція в структурі самосвідомості…

3) проблеми соціалізації та адаптації соц. псих осіб похилого віку

4) типології особистості людей похилого віку

 

Завдання:

1) природно культурні – у фізичному()збереження фізичної активності,підтримання зовнішнього вигляду, адекватне сприймання старіння організму. ) і сексуальному розвитку(спостерігається суперечність 1) НІВЕЛЮВАННЯ СТАТЕВИХ РОЛЕЙ,(блять капс) )

2) соціально культурні (пізнавальний,моральний, цілісно смисловий розвиток. відбувається трансформація від статусу суб’єкту трудової діяльності до суб’єкта пенсіонера. )

3) соціально психологічні (досягнення его інтеграції та его цілісності. подальше становлення самосвідомості . самовизначення людини утеперішньому часі, самореалізація та самоствердження. )

Еріксон: соц. псих завдання – формування его ідентичності, на останньому етапі життя людина шукає сталості своєї ідентичності Мудрість проти відчаю

Вона вважає що перестають переслідувати цілі які поставили перед собою у юності, і сили які в них залишаються витрачають на різні форми дозвілля.

Пек 60рр що у похилому віці розвивається конфлікт між Трансцендентністю ЕГО(коли розум вище смерті піднімається ) Самозаклопотаність ЕГО (коли людина зайнята роздумами про смерть).

Людина щоб розв’язати має: переоцінити своє Я поза професійною роллю(хто я після виходу на пенсію) 2) усвідомлення погіршення здоровя і старіння організму (хто я без стрункої фігури міцного здоровя?) 3) необхідність позбутися само заклопотаності (перестати зациклюватися на проблемах здоровя) + успішне розв’язання кризи пізньої дорослості

Криза пізньої дорослості припадає (кранової і Марциковської) припадає на 60-65рр

Вік 55-65 відносять до кризи зрілого віку - Лівехуд і Бронлей

За змістом криза пізньої дорослості є сенсоутворююча і її суть полягає у відмові життєвої експансії.

Внутрішня діяльність спрямована на прийняття свого життєвого шляху.(розмірковує на сенсом щоденного життя і намагається вцілому осмислити своє життя, я неможу щось але я можу щось інше, як пов’язане минуле з теперішнім. )

Я концепція у самосвідомості літньої людини особливості характеру та темпераменту:

За даними нейрон психології – немає зв’язку між ступенем ураженням мозку і ступенем самосвідомості.

Незалежно від віку і приймає себе – позитивне прийняття себе.

ППС стає можливе при прийнятті референтної групи людини.

Усвідомленням людини своїх якостей та своєї самооцінки …….\

Зміни самосвідомості:

1) претензії до визнання знаходиться в стані депривації.

2) Якщо родичі не визнають мене то можуть бути причини для негативності самосвідомості

для реалізації своїх претензій

1) ідентифікація зі своїм поколінням і приписаними йому позитивних винятково якостей.

2) Завищенна самооцінка свого характеру

3) Зменшення розриву між ідеальним та територіальним я, ……. приписуванням свого успіху.

4) Ретроспективний характер самооцінки\

В старості відбувається остаточне відторгнення свого імені.

Іноді літня людина акцентує на правах своїх, нехтуючи обов’язками.

Зсув в усвідомленні часової преспективни, минуле триваліше теперішнє коротке майбутнє інколи відсутнє.

Статева ідентифікація – відбувається розвивання статевої ідентифікації.

За зовнішніми ознаками – дійсно зближуються чоловіки і жінки,

Внутрішній – еротичні потреби продовжують існувати.

В структурі самосвідомовтсі посідає..

основні завдання я концепції:

1) інтеграція минулого теперішнього і майбутнього

2) розуміння зв’язку між подіями власного життя

В період старіння розвиваються три я концепції

1) психосоматична (пов’язана з фіксацією уваги на фіз. прояви свого організму, усвідомлення факту вікових фіз. змін, терплячість або не терплячість до своїх захворювань.)

2) Когнітивно поведінкова (адекватні до віку зміну)

3) Оцінкова складова (пов’язана із здатністю людини противостояти стереотипу старості )

Особливості Я концепції є поєднання двох заперечливих тенденцій – з одного боку загальне зниження цінності Я, з другого стабілізація фіксація на позитивних рисах.

Егоїстична стагнація – сумне безбарвне існування людини, відмовляється людина від власної екзистенції і замикається у власному минулому. У таких людей відсутній зв'язок з теперішнім часом.

 

 

Типологія людей старечого віку:

Бромлей: Дослідила чоловіків пенсіонерів або частково зайнятих і виокремила 5 типів пристосування людини у старості:

1) Конструктивний – внутрішньо врівноважені спокійні, задоволені емоційними .. , критичні до себе, толерантні і мають почуття гумору. Самооцінка достатньо висока, будують плани на майбутнє і розраховують на допомогу оточуючиш. їх емоції позитивно забарвлені вони оптимісти. Вони старість сприймають як неминучість і розглядають смерть як природне яявище без відчаю і жалю.

2) Залежний : вони добре інтегровані в середовище однак вони пасивні, і покладаються на інших а не на себе. Їх залежність виявляється виявляється у підкоренні шлюбному партнеру або дорослій дитині. Вони немають високих життєвих прагнень і легко залишили проф.. діяльність , безпеку і гарантує сімя. Вони не страждають від стресів, неврівноваженостей, вихід на пенсію – як вивільнення.

3) Захисний: самодостатні, надмірно стримані люди. Вони неохоче приймають допомогу оточуючих , вирізняються прямолінійністю , комфорні, Не люблять говорити про свої проблеми. Вони захоплені своєю професією, бояться смерті і маскують свою безпорадність та страх показовою зовнішньою активністю.

4) Агресивно – звинувачувальний тип: «розгнівані старі» сильні, недовірливі, запальні, до всіх мають масу претензій. «Протест проти їхньої старості.» Вони ворожо ставляться до молодих людей. Навколишня дійсність оцінюється неадекватно. Вихід на пенсію – не хочуть. Бояться старості.

5) Самозвинувачувальний – особи які не хочуть згадувати про минулі невдачі в житті. Свій гнів і ненависть спрямовують на себе. Пасивно сприймають удари долі. в них незадоволена потреба у любові та співчутті і це стає приводом до депресії. Смерть для них є вивільненням від страждань.

Нойгартен 80рр вивчаючи людей похилого віку:

1) Інтегрований : Реорганізатори – коли одна діяльність є не підсилу вони шукають іншу. Фокусовані люди – всі заняття обмежуються невеликим набором доступним і високооплачуваним. Вільні – особи що обирають завдання які не потребують високої відповідальності.

2) Захисний – підтримуючи високий рівень активності можуть відтермінувати старіння.

3) Пасивно залежний – або шукають допомогу інших, або навпаки відмовляються від взаємодії займаючи пасивну сторону.

4) Деструктивний – мали серйозні проблеми у житті. Вони себе не поводили нормативно.

Кон: Соціально псих типи старості:

1) Активно творча старість – після виходу на пенсію – живе повноцінним життям.

2) Старість з доброю соціально психологічною пристосованість – енергія людини спрямована на упорядкування власного життя.

3) Жіночий тип старіння – зусилля людини спрямовані на сімю(робота подому,діти, внуки, і т.д.) Так як робота не закінчується люди постійно незадоволенні.

4) Чоловічий тип – життя наповнюється піклуванням про здоровя своє. Людина надає надмірного значення реальним і уявним захворюванням.

Два негативні типа Кона:

1) «Буркотливі люди» - критикують всіх крім себе.

2) «Розчаровані» - у собі і власному життя – самотні, невдахи, звинувачують лише себе!

Типологія Їзе:

1) Негативісти - люди заперечують любі прояви старості та в’ялості.

2) Екстраверти – визнають що старість наступила, однак приходять до цього внаслідок зовнішнього впливу. (новинки техніки якими я невмію користуватися, і так далі)

3) Інтроверти – процес старіння переживається жостко, важко.

Невідомий автор:

1) безконфліктне адаптивне старіння ( продуктивне) – активне ставлення до життя у людей, цьому сприяє само актуалізація. А) Прометиївський тип – життя є боротьба неприривна.

Б) продуктивно автономний – Людина має позитивний Я образ, орієнтований нависокі досягнення . Людина самостійна і критична.

2) Конфліктнедезадаптивне старіння (не продуктивне) – люди котрі не змогли розвинути в собі автономні ініціативні якості, їх образ Я концепції розвинутий під стереотипа або соціальними прикладами. Людям виникають новоутворення які є неадекватними віку. Люди живуть ілюзіями.

 

 

Тема 5; Завершення життєвого циклю людини

1. Помирання та смерть як психологічна проблема

2. Стадії процесу пристосування до думки про смерть

3. Пресмертні та по смертні переживання

4. Проблема «доброї» смерті

 

Науку про смерть, її причини та механізми і лзнаки називають – Танатологією, вона розвивається на стику філософії культурології та теології.

Завдання: Вивчення питання переживання людини що помирає.

У 80рр 20ст детальніше вивчалося питання.

Ставлення сучасної людини до смерті дуже індивідуальне і залежить від суб’єктивних факторів.

1) відчувають неймовірний страх перед смертю

2) Звільнення від страждать та перехід в краще життя

Піднімають питання про страх смерті.

Епікур : доводить доказ проти смерті. Смерть для людини реально не існує , тому що вона з нею не зустрічається, поки людина жива – смерті немає, коли приходить смерть – людини немає.

Страх очікування смерті. Страх страждань, що пов’язані зі смертю.

Ялом : (екзистинціал) - відокремлює страх смерті від всіх іншіх страхів що пов’язані із смертю.

Страх небуття. Страх перед смертю – страх перед нічим.

Чинники зумовлення страху смерті:

1) Вродженим інстинктом страхом смерті

2) Станом здоровя людини

3) Страх смерті залежить від соціально демографічних чинників (рівень освіти – чим вищий тим нижчий страх, рівень фінансового благополуччя – тим більший страх смерті, релігійність – різні релігії = різні трактування, вік – чим страший вік тим менший страх, стать – чоловіки менше бояться смерті)

4) Нищька псих. чинників, однак їх вплив є неоднозначний та … , Добре адаптовані соціально -переживають думку про смерть краще ніж неадаптовані. Наявність цілі у житті та планів на майбутнє – бояться смерті бо не встигнуть.

Грофф та Хеліфакса

Простежується думка проте що ті які пройшли клінічну смерть не бояться смерті.

 

Стадії процесу пристосування до думки про смерть

Елізабет Купюпер РОсс 69р.

Дослідження смерті систематичні.

5 стадій процесу пристосування до смерті:

1. Стадія заперечення – людина відмовляється від думки про смерть, шукає позитив, включається псих. захист – «все добре»

2. Стадія гніву – людина усвідомлює що саме вона помирає, і її охоплює гнів та заздрість до оточуючих – «чому саме я? я ще маю багато чого зробити!!»

3. Стадія торгів – людина усвідомлює що вона помирає і починає торгуватися зі всіма, з лікарями та іншими.

4. Депресія – коли нічого виторгувати не вдається, людину охоплює безнадійність, її охоплює відчай, починає жаліти за вчинки у житті.

5. Прийняття – людина змирюється із тим що вона помирає і чекає завершення життя.

Ці фактори стосуються як і людини що помирає так і родичів.

Кастенбаум – критує ідею про стадії смерті.

Суч. дослідж. показують що при наближенні смерті у людини можуть активізуватися самопізнання, підштовхнути до розв’язання конфліктів.

 

Передсмертні та по смертні переживання

Нойес у 1971р - вивчав вмирання внаслідок критично екстремальної ситуації.

 

Три стадії перед смертних переживань раптової смерті:

1) стадія опору – людина усвідомлює небезпеку, у неї вин7икає страх і вона бориться із загрозою, коли людина втрачає надію страх зникає.

2) Панорама життя – зявляється у людини спогади про життя. «життя перед очима» супроводжується позитивними емоціями.

3) Трансцендентна - минуле відділяється, життя бачиться як єдине ціле у якому у якому можна розрізнити деталі. «космічна свідомість»

Посмертні переживання

Осіс – у 61р.

Спирається на спостереженнях на лікарях і мед сестрах що доглядали за помираючими людьми.

Висновок: Більшість людей у стані клінічної смерті переживають не страх а дискомфорт, біль, байдужість.

В 1 з 20 душевний підйом. Особливу увагу звернули на видіння при помиранні пацієнтів – всі ці видіння мали характер марень, людина відчуває що з нею відбувається і вона адекватно реагує.

Образи марень пов’язані із прекрасною пейзажами рослинністю птахами.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.