Аналіз техніки стрибка у довжину способами «Зігнув ноги» та «Ножиці» (розбіг, підготовка до відштовхування, рухи у польоті, приземлення)

РОЗБІГ

Найбільш важлива частина стрибка у довжину. Мета розбігу, як зазначалось, полягає в тому, щоб набрати найбільшу швидкість без втрати контролю за рухами. В розбігу стрибуни мають досягати 95-99% своєї максимальної швидкості. В залежності від результату бігу на 100 м обирається орієнтовна довжина розбігу (враховуються також антропометричні показники та ступінь технічної підготовленості). При цьому стрибун має встигнути набрати до моменту відштовхування максимальну швидкість, точно показати на місце відштовхування і не втомитися до початку відштовхування. Провідні сучасні стрибуни використовуються розбіг довжиною 40-50 м, що складає 19-24 бігових кроку. У жінок відповідно 33-45 м та 18-23 бігових кроки. В кінці розбігу, на останніх бігових кроках довжина і темп кроків досягає максимальних показників. Важливим показником ритмічної структури розбігу є різниця між довжиною останнього і передостаннього кроків, яка не повинна перевищувати 8 стоп. Це є свідченням найбільшої швидкості рухів перед відштовхуванням.

ВІДШТОВХУВАННЯ.

При виконанні останнього кроку коліно поштовхової ноги менше виноситься вгору, а постановка стопи на брусок відбувається з п'яти швидким перекатом на всю стопу. Тривалість переходу складає всього 0,01-0,02 с, з тривалість всього відштовхування - 0,11-0,13 с. Для відштовхування нога ставиться майже випрямленою в колінному суглобі кут постановки сягає 65-70°. При цьому навантаження на неї сягає 500 і більше кілограмів. Після постановки ноги під дією інерції маси тіла відбувається невелике згинання в колінному та суглобах. Це носить назву амортизації поштовхової ноги. Розгинання поштовхової ноги починається момент наближення ЗЦВ тіла до вертикалі. Махова нога при постановці поштовхової на брусок починає рух коліном вперед-вгору. При проходженні вертикалі стегна махової ноги виводиться вперед, що дозволяє відштовхнутися під необхідним кутом, який складає 70-75° . В кінці відштовхування, стегно махової ноги гомілковостопному знаходиться в горизонтальному положенні, а гомілка продовжує активно розгинатися піднімаючи цим дію маху. Одночасно спортсмен змахує зігнутою рукою, різнойменною маховій нозі в сторону, а іншою рукою - вперед-угору і трохи досередини. Важливо, щоб під час відштовхування тулуб займав положення близьке до вертикального. Кут вильоту дорівнює 20-24°, а швидкість вильоту у кращих стрибунів сягає 9,6 м/с. ПОЛІТ.

Після відштовхування починається фаза польоту. Її мета зберегти стійке положення тіла і перед приземленням винести ноги якнайдалі вперед, але так, щоб не зменшувати дальність стрибка після приземлення тазом, спиною чи руками. В польоті стрибун виконує різні рухи ногами в залежності від способу стрибка: Спосіб "зігнув ноги"- Найпростіший спосіб стрибка. Відштовхнутись, стрибун від 1/3 до 8 довжини стрибка перебуває в положенні "кроку", а потім підтягує поштовхову ногу до махової і піднявши коліна зігнутих ніг до грудей, готується до приземлення. Спосіб «прогнувшись». Після відштовхування і злету в кроці, махова нога активно розгинаючись, опускається вниз-назад і підводиться до поштовхової, таз виводиться вперед, а плечі трохи відхиляються назад, стрибун прогинається у грудній і поперековій ділянках хребта, напівзігнуті руки швидко відводяться в сторони-назад, або назад угору і в сторони. Стрибун приймає положення "прогнувшись". Перед приземленням ноги активно виносяться вперед. Спосіб "ножиці". Цей стрибок характеризується виконанням рухів ногами під час польоту, які нагадують бігові кроки, але виконуються більш розмашисто (робиться 2,5-3,5 кроки). Після вильоту "у кроці" стрибун опускає махову ногу і відводить її назад. Таз при цьому подається вперед, далі рухи повторюються. Перед приземленням махова і поштовхова виносяться вперед. Руки у фазі польоту піднімаються вгору і коловими рухами в пізні сторони підтримують рівновагу, а під час приземлення тягнутися до носків.

ПРИЗЕМЛЕННЯ.

Мета стрибуна у фазі приземлення полягає в тому, щоб торкнутися піску в ямі якнайдалі, не втрачаючи рівноваги. Підготовка до приземлення здійснюється за рахунок піднімання стегон до грудей з невеликим нахилом тулуба вперед. Гомілки вільно опущені вниз. Приземлення відбувається на п'яти, які перед торканням піску знаходиться трохи нижче таза. Руки зігнуті в ліктьових суглобах опускаються вперед-вниз-назад. Застосовуються два варіанти приземлення : а) сидячи; б)в групуванні. Вони відрізняються нахилом тулуба і положенням рук. Після торканням п'ятами піску починається згинання ніг в колінних суглобах. Виходу вперед після приземлення у всіх випадках сприяє дуже глибоке присідання після торкання піску з активним рухом рук вперед чи приземленням на ноги розставлені на ширину плечей, що дозволяє нижче опустити ЗЦВ за рахунок більшого згинання і повороту тулуба з наступним падінням в сторону.

Поиск по сайту: