Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Т.4. Культурна спадщина як об’єкт географії культури



1. Культурна спадщина: теоретичний та прикладний аспект.

2. Культурна спадщина як об'єкт вивчення географії культури.

3. Класифікація пам’яток (культурні та природні пам’ятки людства). Конвенція ЮНЕСКО про охорону всесвітньої природної і культурної спадщини від 16.11.72 р.

4. Охорона культурної спадщини в Україні.

 

1. Поняття культурної спадщини. Культурна спадщина: теоретичний та прикладний аспект.

 

Проблема визначення і освоєння культурної спадщини є на сьогоднішній день, мабуть, однією з найменш вивчених в Україні. Широко використовується термін «культурна спадщина», «культурні цінності» в публіцистичному, а, останнім часом, у науковому значеннях. Однак, як тільки справа доходить до розкриття сутності цих понять, а вірніше явищ, виявляється, що чіткої відповіді на це питання, як і на питання про зв'язок культурної спадщини з культурними цінностями, немає.

Відсутність чіткого розуміння феномена культурної спадщини та його складових частин негативно позначається на стані самої спадщини, призводить до крайньої плутанини понять, перешкоджає розробці заходів по її збереженню і правильному використанню. Зіткнення різноспрямованих громадських інтересів у відношенні культурних цінностей замість того, щоб привести до вироблення принципів загальної згоди, ще більш погіршує ситуацію, особливо у сфері рухомих і нерухомих культурних цінностей.

Цьому є своє пояснення. Незважаючи на відносну молодість поняття «культурна спадщина», стараннями російських вчених, в першу чергу Е. А. Баллер, вперше воно було розглянуто на загально філософському рівні як сукупність зв'язків, відносин і результатів духовного виробництва минулих історичних епох, а в більш вузькому сенсі слова як сукупність культурних цінностей, що дісталися людству від минулих епох, критично освоюваних і використовуваних відповідно до конкретно-історичних завдань сучасності, відповідно до об'єктивними критеріїв суспільного прогресу (Наступність у розвитку культури, М., 1969, с.70).

Тут автор чітко фіксує поняття культурної спадщини як сукупності культурних цінностей. Останні включають (крім зазначених Е. А. Баллер книг, творів мистецтва, наукових відкриттів) мову, філософські системи, вірування, релігійні системи, реліквії, традиції і звичаї, пам'ятки культури, джерела знання і т. п.

Отже, культурна спадщина являє собою складну систему, що складається з безлічі різнохарактерних культурних цінностей, кожен вид яких потребує особливих методів вивчення, охорони та використання. Складність складу культурної спадщини і різноманітність культурних цінностей є на сьогоднішній день головною причиною всіх непорозумінь у сфері роботи з нею.

Дещо по-іншому постає проблема культурної спадщини в країнах Західної Європи та Північної Америки. Перекладаючи проблему в практичне русло, ще в середині XX в. було досягнуто згоди про те, що розуміти під спадщиною і культурними цінностями. Так, у Конвенції ЮНЕСКО «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту» 1954 р. під цінностями розумілися: пам'ятники архітектури, мистецтва або історії, релігійні та світські, археологічні розташування, архітектурні ансамблі, які в якості таких представляють історичний або художній інтерес, твори мистецтва, рукописи, книги, інші предмети художнього, історичного чи археологічного значення, а також наукові колекції або важливі колекції книг, архівних матеріалів або репродукцій, зазначених вище.

Крім цього Конвенція включала до складу культурних цінностей будівлі, головним і дійсним призначенням яких є збереження і експонування рухомих цінностей - музеї, великі бібліотеки, сховища архівів і т. п.

У зарубіжній довідковій літературі французький історик П'єр Нора пише: «В останніх лексикографічних виданнях спадщина трактується ще й як свідчення минулого ..., розглянуте в сукупності як надбання сучасного суспільства».

Поняття спадщина включає як культурну, так і природну і культурно-природну спадщина. Культурно-природна спадщина - це об'єкти змішаного типу, які неможливо віднести до числа чисто природних або культурних пам'яток. Наприклад, скельний монастир у Карпатах.

У зарубіжній довідковій літературі, як і в російській, аналіз терміна «культурна спадщина» відсутній, незважаючи на те, що це словосполучення широко вживається в Конвенціях ЮНЕСКО, а також у науковій літературі. Це свідчить про відсутність понятійного визначення, яке поділяло б наукове співтовариство.

У 1972 р. на XVII сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО в «Конвенції про охорону всесвітньої культурної и природної спадщини» и в «Рекомендації про охорону в національному плані культурної и природної спадщини» булі сформульовані обидва ці Поняття.

Так, Під культурною Спадщиною Було прийнято Рішення розуміти: пам'ятники - твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, включаючи печери й написи, а також елементи, групи елементів чи структури, що мають особливу цінність з точки зору археології, Історії, мистецтва чи науки ;

ансамблі - групи ізольованих чи об'єднаних будівель, які в силу їх архітектури, єдності чи зв'язку з пейзажем становлять особливу цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;

визначні місця - топографічні зони, спільні витвори людини й природи, що становляться Особлива Цінність у зв'язку з їх красою або інтересом з точки зору археології, Історії, етнології чи антропології.

Аналогічнім чином Було сформульовано и Поняття природної спадщини. Неважко помітити, Що прийняті в практиці ЮНЕСКО та ряду країн Поняття «культурні цінності» та «культурна спадщина» найбільш відповідають прийнятому у нас Поняттю «пам'ятка Історії та культури» в тлумаченні Законів СРСР и УРСР «Про охорону и Використання пам'яток історії та культури» (1976 и 1978 рр. ..).

Саме це Тлумачення є традиційним для України. Вже з 1920-х рр. поступово розширювався ПЕРЕЛІК історико-культурних об'єктів, які розглядалися Як пам'ятники. У Постанові Радміну СРСР 1948 р. крім окремих пам'яток згадуються ансамблі, архітектурні комплекси, пам'ятні місця. Поступово список цінних в культурному відношенні об'єктів розширився за рахунок включення в нього історичних міст, історичних сіл і т. п. Фактично наведені у Законах СРСР и УРСР ПЕРЕЛІК пам'ятних об'єктів аналогічній Переліку об'єктів, що відносяться документами ЮНЕСКО як до культурних цінностей, так и культурної спадщини.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.