Помощничек
Главная | Обратная связь

...

Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Як наука і навчальна дисципліна



Наука конституційно-процесуального права – це галузева юри­дична наука, що являє собою цілісну систему знань, концепцій та ідей з приводу реалізації суб’єктами конституційно-правових відносин своїх прав та обов’язків, які складаються в процесі організації і здійснення публічної влади.

Кожна наука має свій предмет, тобто коло питань, які вона до­сліджує. Предмет будь-якої науки – це область пізнання об’єктивної реальності, на яку спрямоване наукове дослідження. Поряд з ін­шими галузевими юридичними науками наука конституційно-процесуального права також має свій предмет і об’єкт вивчення. Саме через розуміння предмета і об’єкта конституційно-процесуального права як науки і навчальної дисципліни можна розкрити її сутнісне поняття.

Під об’єктами маються на увазі конкретні сфери (сторони) об’єктивної дійсності, під предметом науки – певний зріз (частина) об’єкта пізнання. Тобто об’єкт – це ті явища, які вивчаються наукою, предмет – це те, що цікавить дану науку в конкретному об’єкті. Звідси випливає, що пізнання – це шлях, який веде від об’єкта до предмета, від первинних знань про предметні сторони соціального буття до тео­ретичного, науково-юридичного знання про ці явища об'єктивованої суспільної реальності.

Загальним об’єктом досліджень для галузевих юридичних наук є особливості правового регулювання певної сфери суспіль­них відносин (відтак, для науки конституційно-процесуального права – це особливості правового регулювання конституційно-процесуальних відносин). Як відомо, всі ці науки є емпіричними. Це означає, що всі вони ґрунтуються на фактах, тобто на даних або явищах, які піддаються перевірці. Наука конституційно-процесуального права, яка також належить до системи галузевих юридичних наук, має своїм предметомконституційно-процесу­альні норми та суспільні відносини, що регулюються цими нор­мами, а також практику реалізації конституційно-процесуальних норм, джерела галузі конституційно-процесуального права, особливості становлення та закономірності розвитку конституційно-процесуальних інститутів.

Таким чином, предмет дослідження науки конституційно-про­цесуального права, що має досить складний і диференційований ха­рактер, утворюють:

  • норми права, що формують галузь конституційно-процесу­ального права;
  • практика реалізації цих норм;
  • суспільні відносини, що регулюються цими нормами;
  • теоретичні (наукові) погляди щодо цих норм, практики їх реалі­зації та суспільних відносин, що регулюються цими нормами.

Наука конституційно-процесуального права не стоїть на місці, предмет її досліджень не залишається незмінним, адже життя ставить перед нею нові завдання, які необхідно виконувати, досліджуючи, уза­гальнюючи, переосмислюючи і розробляючи нові концепції розвитку. Дослідження правових проблем дає можливість більш детально про­гнозувати розвиток правових явищ і адекватно застосовувати їх в юри­дичній практиці. Традиційна проблематика будь-якої науки, у тому числі й науки конституційно-процесуального права, поповнюється новими напрямами досліджень, пов’язаними зі сферою інших галузей юридичних знань (і в першу чергу тих, що відносять до сфери публіч­ного права). Практика свідчить, що від об’єднання, злиття різних наук у комплексному дослідженні відповідних об’єктів виграють усі науки, які долучаються до цих інтегративних процесів. У цьому контексті науку конституційно-процесуального права можна розглядати як логічне про­довження конституційно-правової практики, що відбиває закономірнос­ті розвитку правотворчого і правореалізаційного процесів в Україні.

Подібно до інших юридичних наук, сучасна наука конститу­ційно-процесуального права також має власну методологію. Ме­тод науки конституційно-процесуального права – це сукупність правил, засобів, прийомів і принципів наукового пізнання, які за­безпечують отримання об’єктивних достовірних знань про пред­мет конституційно-процесуального права. Основні методи науки конституційно-процесуального права такі:

· діалектичний метод, який передбачає вивчення елементів предмета науки конституційно-процесуального права в їх розвитку, а також у безпосередньому взаємозв’язку з норма­ми конституційного права;

· історичний метод, що полягає у встановленні передумов і визначенні причин виникнення певних норм й інститутів конституційно-процесуального права, а також особливостей їх реалізації на різних етапах історичного розвитку суспіль­ства і держави;

· метод системно-структурного аналізу – вимагає детального і поетапного дослідження всіх складових елементів кожно­го окремо взятого інституту конституційно-процесуального права;

· метод порівняльно-правового аналізу – передбачає здійснен­ня правового аналізу вітчизняних конституційно-правових норм та інститутів і їх порівняння між собою та з відповідни­ми правовими нормами й інститутами інших держав;

· формально-логічний метод – полягає у дослідженні зміс­ту норм конституційно-процесуального права у «чистому» вигляді і за допомогою логічних прийомів, без врахування соціально-економічних, суспільно-політичних та інших фак­торів;

· соціологічний метод – полягає в узагальненні шляхом ви­вчення статистичних даних практики діяльності державних та недержавних організацій і окремих громадян, які беруть участь в реалізації конституційно-процесуальних норм.

Всі перелічені методи обумовлені специфікою предмета науки конституційно-процесуального права. Вони розмаїті, а межі й мож­ливості їхнього використання різноманітні і залежать від рівня про­цесу дослідження. Деякі з цих методів використовуються, здебіль­шого, на емпіричному рівні, на якому відбувається процес збору й узагальнення різних фактів, даних, що виступають матеріальними носіями інформації про певні явища конституційно-правової дій­сності. Інші ж використовуються на теоретичному рівні, в ході вироблення наукової теорії чи концепції, в якій на основі узагальнення існуючих даних виявляються їхні стійкі, глибинні співвідношення і зв’язки, тобто ті загальні та специфічні закономірності, яким вони підпорядковуються.

Для своїх висновків і теоретичних узагальнень наука конститу­ційно-процесуального права використовує такі джерела:

· нормативно-правові акти, які містять конституційно-процесуальні норми. Наука досліджує поняття, що містяться у положеннях вказаних актів, концепції, які в них втілено, встановлює і пояснює взаємозв’язки між ними;

· наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які безпосе­редньо чи опосередковано стосуються проблем, пов’язаних з предметом науки конституційно-процесуального права;

· практика конституційного процесу – процеси, що відбу­ваються під час реалізації конституційно-правових норм, процедури, в яких відбивається процес реалізації закріпле­них в них прав і обов’язків суб’єктів конституційних відно­син, досліджуючи які, наука конституційно-процесуального права встановлює фактори, що сприяють втіленню в життя конституційно-процесуальних норм або навпаки суттєво ускладнюють цей процес.

Як навчальна дисципліна конституційно-процесуальне право України являє собою сукупність знань, що випливають із системи науки цієї галузі, а також практики реалізації наукових досягнень. Конституційно-процесуальне право як нормативний курс поклика­ний допомогти здобути комплекс знань про зміст конституційно-процесуального права, зокрема про поняття, предмет і методи, норми цієї галузі, а також правовідносини, джерела і систему конституційно-процесуального права.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.