Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Які проблеми соціалізації, соціальної адаптації постають перед дітьми та молоддю?



Відсутність розумної вимогливості до дитини в сім'ї, вседозволеність або недостатня увага до проблем розвитку та виховання ускладнюють соціальну адаптацію дитини, створюють передумови для утруднень у спілкуванні з однолітками та іншими людьми, що може призвести до асоціальної поведінки, порушення встановлених суспільних та моральних норм і правил. Об'єктивна вимогливість батьків у поєднанні з любов'ю та повагою, формування морально-етичних норм спілкування, вольової сфери та почуття відповідальності за свої вчинки, адекватну самооцінку забезпечать позитивні результати у формуванні соціально здорової особистості

Розбіжність очікувань дошкільника і школяра та реальних взаємин у дошкільному навчальному закладі, школі — байдужість вихователів та вчителів, невиправдано завищені вимоги, жорстокість однолітків та старших дітей — обумовлює замкнутість дитини, її агресивність, зневіру у людях та життєвих цінностях, неспроможність налагоджувати довірливі взаємини з людьми (що в майбутньому переносяться на взаємини у власній сім'ї, з товаришами та колегами по роботі). Дуже важливо сформувати в цей період віру у власні можливості, психологічну стійкість до негативних виявів, самодостатність, оптимізм та наполегливість. Матеріальне зубожіння більшої частини населення і гігантська економічна прірва між бідними та заможними призводить до невідповідності матеріальних умов потребам та запитам більшості дітей та молоді. Це проблеми організації побуту, придбання зовнішніх атрибутів матеріального достатку — одягу, іграшок, комп'ютерів, мобільних телефонів тощо; можливість відвідування додаткових занять, виходячи з інтересів дитини (художня студія, курси іноземних мов, спортивні секції тощо), якість відпочинку (театри, музеї, поїздка на море, туризм). Обов'язковою умовою забезпечення соціального благополуччя дитини мають бути відвертість, щирість спілкування батьків з дітьми, пояснення причин економічних негараздів, поступки у задоволенні адекватних бажань дітей, спільний розподіл сімейного бюджету. Певні економічні негаразди можуть слугувати стимулом до навчання, самореалізації та формування відповідальності, наполегливості особистості, визначення цілей та істинних цінностей у житті.

Негативні приклади соціуму, засобів масової інформації (порушення моральних норм, зовнішні прояви розпусти та легкості інтимних стосунків, відкрита популяризація одностатевих сексуальних потягів) приводять до низької культури сексуального здоров'я, його невідповідності рінню біологічної і духовної зрілості особистості. Ненав'язливе роз'яснення, що право на фізичну близькість дає лише любов, а також фізіологічна зрілість, застереження щодо негативних наслідків випадкових і татових стосунків (хвороби, вагітності або неможливості в майбутньому народжувати дітей, розчарування у почуттях), щирі розмови, побудована на довірі, допоможуть дитині розібратися у власних почуттях, о,і тиннях та потребах.

Для ефективного формування соціального благополуччя дитини велике значення має її освіченість, тому стимулювання пізнавальної активності дітей, починаючи з раннього віку і впродовж всього життя — є необхідною передумовою формування здорової особистості.

Освіта уособлює два важливих механізми формування здоров'я індивіда. Перший — це формування навичок подолання труднощів у процесі навчання, що допомагає у подоланні життєвих труднощів і зменшує частку соціальних стресів. Другий — це рівень освіченості, який стає наріжним каменем процесу формування оздоровчого світогляду, системи знань про чинники здоров'я, його збереження та профілактику. Крім цього, розвивається потреба у самоосвіті впродовж усього життя [173].

Особливості соціалізації дітей на різних етапах онтогенезу

Ранній вік.

Уже на першому місяці життя, виявляючи комплекс емоційно-м'язового пожвавлення на появу мами, малюк сигналізує нам про народження потреби у спілкуванні, тобто першої соціальної потреби. Формується перша соціальна довіра до мами та близьких людей, проте чужі люди часто викликають негативні реакції у малюка (плаче, ховається за маму). Спілкування з дорослим відбувається у спільній діяльності. Спілкування з ровесниками короткотривале, побудоване на Масних потребах, бажаннях, діти можуть виявляти агресивність, не вміють співчувати.

Дошкільний пік.

Значно розширюється сфера соціальних взаємовідносин, дошкільник відкриває для себе сніг людських взаємин, діяльності та суспільних функцій людей. Бажання увійти в доросле життя та активність і самостійність виявляються у рольовій грі, що слугує моделлю діяльності дорослих. Гра соціальна за своїм змістом, вона сприяє спілкуванню з однолітками та розвиває довільну поведінку дитини. У цьому віці формуються стійкі мотиви поведінки і спрямованість особистості. Якщо в першій половині дошкільного дитинства малюк швидше оцінює поведінку інших дітей, то шести-семирічна дитина спроможна оцінювати власну поведінку і регулювати її відповідно до засвоєних моральних норм та правил. Вона починає вибірково керуватися етичними нормами у взаєминах з іншими дітьми. Це виявляється у безкорисливій допомозі тому, хто подобається, і щедрості щодо того, кому дитина співчуває. Формується почуття обов'язку, дитині подобається, коли її хвалять за хороший вчинок, і вона переживає, почувається незручно, якщо вчинок негарний.

Соціалізація поведінки малюка відбувається швидше, якщо його виховують турботливі батьки, з якими у нього тісний емоційний зв'язок, які йому пояснюють некоректності власної поведінки.

Молодший шкільний вік.Вступ до школи обумовлює зміну соціальної позиції дитини, зміну вимог з боку батьків і вчителів. Соціальна адаптація характеризується внутрішнім напруженням, підвищенням тривожності, заниженням самооцінки. Ускладнення адаптації може призвести до ускладнень особистісного розвитку, тому для дитини важлива підтримка сім'ї. Роль учителя набуває вагомого значення, він є носієм тих соціальних норм, що засвоює школяр. Виникає інтерес до спільних шкільних справ, намагання обрати певну соціальну позицію. Дитячий колектив відіграє важливу роль у соціалізації особистості.

Підлітковий вік.Характерними змінами є: статеве дозрівання, поява сексуальних відчуттів (пов'язаних із задоволенням потреб у прихильності, підтримці, самоповазі), чоловічі та жіночі стилі поведінки. Стрімкий фізичний розвиток сприяє появі впевненості у собі у процесі спілкування з однолітками. Підлітки, у яких дозрівання пізнє, часто виявляють роздратування, протест проти ставлення до них, як до «маленьких».

Батькам слід розуміти, що бажання самоутвердитися у цьому віці може Провокувати зухвалу поведінку (неординарність одягу, бажання привернути до себе увагу, надмірна активність). Розуміння, підтримка, терпимість до зовнішніх виявів самоутвердження — підґрунтя взаєморозуміння.

Спілкування з однолітками набуває значущості, виникає потреба у близькому товаришеві, стає характерним пошук такого друга, який уміє вислухати і поспівчувати, допомагає самоутвердитися. Спілкування будується на особистісно-інтимній довірі. Потреба у спілкуванні спонукає до кооперації з іншими дітьми — об'єднання у неформальні групи (шкільні друзі, друзі за місцем проживання, спільні і и преси — спортивні секції або інші захоплення відповідно до індивідуальних запитів дітей та соціального статусу батьків). Дуже важливо, щоб у групі підлітків панувала сприятлива психологічна атмосфера та був високий рівень соціального розвитку. Це допомагатиме формуванню важливих життєвих цінностей, прояву самовиховання, відповідального ставлення до навчання, бажання набути в майбутньому певного соціального статусу (професія, посада, матеріальні блага).

Хоч підлітки намагаються позбутися гіперопіки батьків, потребують довірливих взаємин з однолітками, які є авторитетом у питаннях моди, музики, розваг, проте їхні ціннісні орієнтації, розуміння і шпальних проблем, моральна оцінка подій і вчинків залежать від позицій батьків.

Юнацький вік.Це час стабілізації особистості, формування стійких поглядів на сенс життя і пошук власного місця у ньому. З'являється особливий інтерес до спілкування з дорослими, що пов'язане з Планами на майбутнє, самовизначенням, подоланням труднощів. Взаємини з друзями зберігають довірливий характер. Бажання кохати і бути коханим, глибина почуттів у цей час обумовлюють морально-етичну основу взаємин з представником іншої статі і в подальшому житті. Важливо в цей період формувати у дитини соціальну активності.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.