Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поради батькам щодо забезпечення фізичного здоров'я дитини



Фізичне здоров'я особистості є, певною мірою, результатом взаємовпливу навколишнього середовища (природного і соціального) і-спадкові механізми організму. На кожному віковому періоді розвиті особистості більшою чи меншою мірою позначається вплив природі-соціуму на здоров'я людини. Одним із таких періодів є пренатальний, а дородовий, про особливості перебігу якого майбутні батьки маку обов'язково знати.

Як може мати подбати про здоров'я свого малюка ще до йо. народження?

Проблема підготовки матері до народження, виховання і розвиті дитини не є новою в історії педагогіки. З давніх-давен у традиціях звичаях народу закладалися та передавалися з покоління в поколінні певні правила підготовки матері до виконання нею своїх материнські обов'язків. В Україні їх досліджували свого часу М. Стельмахови Г. Маковій, М. Машовець, Т. Поніманська, Н. Рогальська та інші [19 122; 132; 165]. У роботах цих авторів розкрито зміст народних традицій щодо ставлення до вагітної жінки, породіллі, молодої матері та виховного й розвивального впливу родини на дитину.

Реалії сьогодення спричинили необхідність звернення медичні працівників, психологів та педагогів до проблем пропедевтичної підготовки майбутньої матері до народження, виховання і розвитку дитини на більш ґрунтовній основі, з урахуванням досягнень сучасної науки. Це обумовлено тим, що більшість сучасних психологічних концепцій розвитку особистості звертають прискіпливу увагу на початковий етап життя людини (період з моменту зачаття до моменту народження), пов'язуючи його «успішність» із впливом на подальший перебіг становлення особистості. Нині в Україні вже рідко можна зустріти великі родини, в яких бабусі та матері природним шляхом передають молодому подружжю виховний досвід попередніх поколінь. Втрачаються народні традиції виховання. Разом з цим зазначимо і той факт, що сучасна педагогічна література тяжіє до висвітлення завдань, змісту, методів та форм роботи з дітьми дошкільного, а серед них, насамперед, старшого дошкільного віку. На цьому тлі цікавим є той факт, що, за даними дослідження Державного інституту проблем сім'ї та молоді, проведеного у 2003 році за сприяння Дитячого фонду Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ), 35% опитаних батьків, котрі мали дітей раннього віку, не планували народження дитини і, відповідно, не готувалися до нього 164, 8]. А за давніми традиціями нашого народу, до народження дитини необхідно готуватися не менше року.

За даними цього ж соціологічного дослідження, лише 23% батьків вважають, що вони достатньо обізнані в галузі виховання і розвитку дітей. Усі інші — 77% опитуваних — відчувають труднощі і прагнуть отримати додаткову інформацію [64, 7].

Майбутні батьки мають знати, що період вагітності жінки поділяється у своєму розвитку на три етапи [99,16]. Перший етап — яйце (від зачаття до кінця другого тижня вагітності). Другий — ембріон (від кінця другого тижня до кінця другого місяця). Третій — плід (від початку третього місяця до народження). Як правило, якщо вагітність не була запланованою, майбутня мати впевнюється у тому, що чекає дитину, лише на другому-третьому місяці вагітності. Вона приймає рішення щодо збереження чи переривання вагітності. Якщо прийнято рішення про її збереження, мати і вся родина починають готуватися до народження дитини. За даними проведеного соціологічного дослідження (164, 31], практика підготовки сучасних майбутніх батьків в Україні до появи у їхньому житті дитини передбачає:

♦ вживання майбутньою матір'ю вітамінів під час вагітності та систематичне відвідування жіночої консультації (72% опитаних);

♦ спілкування з іще ненародженою дитиною та тривалі прогулянки матері на свіжому повітрі (до 50% опитаних);

♦ читання спеціальної літератури, в основному про догляд та годування дитини раннього віку (близько 50% опитаних);

♦ накопичення заощаджень (47 %);

♦ облаштування житла з урахуванням потреб дитини (близько 40%);

♦ забезпечення умов для успішного перебігу пологів — попередня

домовленість з лікарем (40%);

Навіть на перший погляд картина незадовільна. Якщо ж додати, що найменш популярними видами підготовки виявилися відмова батьків від уживання ліків до зачаття дитини, проведення матір'ю загального очищення організму від шлаків перед і під час вагітності, відпочинок у санаторії та консультації з сімейним лікарем — їх назвали менше 10% опитаних, то вона ще більше погіршиться. Взагалі, слід відзначити, що практика підготовки майбутніх батьків до народження дитини під час вагітності жінки зустрічається набагато частіше, ніж перед зачаттям дитини. Це стосується відмови майбутніх батьків (а насамперед матері) від алкоголю, вживання препаратів заліза та фолієвої кислоти.

Як позначається це на пренатальному розвитку малюка? Слушними є думки В. Казначеєва, А. Сіліна, узагальнені в роботі О. Кочерги [99, 19], що зачатки психомоторики та енергопотенціалу майбутньої людини закладаються на першому тижні вагітності матері і залежать як від її фізичного самопочуття, так і від настрою. Тому так важливо, щоб майбутня мама знала про це і будувала своє життя відповідно до потреб малюка.

У 18-денного ембріону діє власна система кровообігу, починають

відчуватися поштовхи серця, формуються зародки майбутніх почуттів. Коли в операційну, де знаходиться жінка, що прийшла сюди задля пе­реривання вагітності, заходить лікар і починає «гриміти» інструментами, ембріон видає точно такі саме імпульси, які фіксуються у людини, приреченої до страти. Спрацьовують зародки майбутніх почуттів. Усі члени родини, яка чекає малюка, мають знати: мажорність чи мінорність характеру дитини, агресивність чи оптимізм, схильність до краси і гармонії чи войовничих дій беруть початок у пренатальному періоді розвитку особистості, розвиваючись як резонатори на думки, дії, вчинки, поведінку матері та довкілля. У віці семи тижнів у ембріона фіксуються мозкові імпульси. 1 хоча довжина його тіла становить у цей період усього 12 мм, психологи твердять про зародки майбутнього мислення [99,20]. Якщо ж майбутня мати не планувала вагітність, до 6-7 тижнів вона може й не здогадуватися про неї, або не бути певною у її наявності. Як наслідок, вона може бути не лише неуважною до життя, що розвивається у її лоні, а й навіть необачною та безпечною. Майбутня мати може заподіяти шкоду дитині, якщо не буде стримувати негативні емоції, вживатиме алкоголь чи хімічні препарати (ліки), свій організм фізичною працею, недотриманням оптимального режиму діяльності та відпочинку, харчування тощо. Адже з першого тижня вагітності в організмі жінки відбуваються надзвичайно складні процеси, від перебігу яких залежить як фізичний, так і психічний розвиток ще не народженого нею сина чи дочки.

Щоб уникнути негативних наслідків впливу вагітності на дитину, без сумніву, майбутня мати має планувати народження малюка і готуватися до цього. Готуватися фізично і психологічно. І якщо фізичну підготовленість до пологів можуть певним чином забезпечити медичні заклади, то психолого-педагогічну готовність батьків і насамперед матері до народження та виховання дитини мають забезпечити інші служби.

На сьогоднішній день в Україні створюються центри свідомого батьківства, де майбутніх батьків ознайомлюють з безліччю корисних речей, серед яких і метод гоптонамії (тактильного та голосового впливу на малюка в період його розвитку в лоні матері), і створення розвивального середовища, і методики раннього розвитку інтелекту дитини. Проведені дослідження засвідчують, що діти, позбавлені спілкування з батьками в період внутріутробного розвитку, відрізняються від своїх однолітків, які мали таке спілкування, замкнутістю, пасивністю, вони неохоче йдуть на контакт, бояться чимось поцікавитися. Діти, які з перших днів народження відчули не лише турботу батьків про їхнє фізичне благополуччя, а й отримали своєрідні уроки розвитку відчуттів, почуттів, інтелекту, значно випереджають у розвитку своїх ровесників. Проте такі центри є лише у великих містах, і кількість їх в Україні поки що незначна.

Пропедевтична підготовка матері до виховання й розвитку дитини має бути системною і передбачати такі компоненти, як: когнітивний, почуттєво-експресивний та діяльнісний [21].

Когнітивний компонент — знання майбутньої матері про особливості будови власного організму та фізіологічні зміни у ньому під час вагітності та пологів; зв'язок організму людини з навколишнім середовищем: від предметного довкілля до Космосу.

Почуттєво-експресивний компонент — почуття та ставлення майбутньої мами до навколишнього світу, макро- і мікрокосму.

Діяльнісний компонент — бажання і вміння діяти на користь нового життя, що буде зароджене у її лоні.

Усі компоненти пропедевтичної підготовки матері до розвитку й виховання дитини не можуть сформуватися спонтанно, хоча певні поведінкові уміння у вагітних жінок виникають на рівні підсвідомості, генетичної пам'яті: обережна повільна хода, інстинктивний захист свого лона руками в разі небезпеки (фізичної і психічної), зміна режиму дня тощо. Майбутня молода мати потребує кваліфікованої допомоги і боку психологів та педагогів до встановлення психічного й фізичною контакту з іще не народженим малюком. Вона має бути готова до тих проблем, що виникають із народженням малюка. Проблем цих багато, і треба навчитися їх сприймати не як проблеми, а як завдання повного періоду життя дитини й усієї родини. Це і забезпечення спокій нового мікроклімату у сім'ї, і розподіл фізичного навантаження між усіма членами родини, годування й догляд за малюком, створення розвивального середовища та добір іграшок, методи заохочення і покарання та багато іншого.

На нашу думку, така пропедевтична підготовка матері до розвитку п виховання дитини може бути здійснена двома шляхами: шляхом САМООСВІТИ майбутніх батьків (читання спеціальної літератури) та навчання молоді у вищих навчальних закладах освіти. Та частина майбутніх батьків, що не отримують вищої освіти, мають пройти курс підготовки при районних відділах Загсу чи жіночих консультаціях. У цілому модель пропедевтичної підготовки батьків до розвитку й виховання дитини подана у рис 3.3.

Рис. 3.3 Модель пропедевтичної підготовки

Напрямки реалізації завдань когнітивного компонента підготовки: ознайомлення з сучасними досягненнями науки в галузі фізіології, психології, педагогіки пренатального та постнатального розвитку особистості, з народними традиціями підготовки батьків, насамперед майбутньої матері, до народження, виховання та розпитку дитини.

Почуттєво-експресивний компонент підготовки забезпечується у про процесі переосмислення майбутньою матір'ю жити них пріоритетні у результаті роботи з психологом, спеціальних тренінгів, самовдосконалення.

Діяльнісний компонент реалізується під керівництвом психолога і педагога у процесі виконання спеціальних вправ, тренінгів, рольових ігор, моделювання практичних ситуацій, складання концепцій розвитку малюка, проектів розвитку родини тощо.

Отже, щоб майбутня дитина народилася й зростала здоровою, батьки мають планувати вагітність і готуватися до неї заздалегідь: вести здоровий спосіб життя, дбати про збалансоване раціональне харчування, зміцнювати своє здоров'я, в період вагітності дбати про фізіологічне й психологічне благополуччя малюка, спілкуватися з ним на рівні думки й дотику. Мати під час вагітності має носити зручний одяг та взуття, додержувати режим дня.

У родині з'явилося немовля

Немовля — час від народження дитини до року. Окремо в цьому періоді акцентується увага на першому місяці життя дитини. У цей час організм дитини пристосовується до поза утробних умов існування: встановлюється легеневе дихання, постійний кровообіг, самостійне травлення та інші життєво необхідні процеси. Від того, наскільки швидко відбудеться процес адаптації, залежить ступінь фізіологічної повноцінності та розвитку дитини у наступні періоди.

Новонароджену дитину в народі називали «пискля», «народженяточко» [165]. З появою в родині цієї маленької істоти у всіх її членів з'являється безліч турбот. Основні: як годувати, організувати догляд за нею, обладнати приміщення, забезпечити необхідні умови фізичного й психічного розвитку.

Розвиток немовляти залежить від умов життєдіяльності. Пам'ятайте, що мікроклімат, який панує в сім'ї та соціальному оточенні і в якому перебуває дитина, має для неї важливе значення. Маля почуває себе комфортно, якщо дорослі надають їй достатньо уваги, лагідно спілкуються з нею. Саме тому беріть частіше дитину на руки, вона почуватиметься затишно та в безпеці, а лагідні прогладжування й обійми стануть запорукою її емоційного здоров'я, зарядом позитивної енергетики. Дитина потребує фізичного (тактильного) контакту з дорослими (батьками), зміни пози, ніжності та ласки, емоційно-позитивного спілкування. Тривале лежання у ліжку позбавляє дитину багатьох вражень через обмеження кругозору, а на руках — збільшується можливість спостерігати за соціальним та природним довкіллям, збагачувати власний досвід, ознайомлюючись з навколишнім світом.

Лише маючи достатній м'язово-руховий досвід дитина спроможна і природною легкістю пристосуватися до тих умов, у яких вона живе. Маля тільки-но почало повертати голову — і світ навколо нього розширився. Ще більше урізноманітнюється гама вражень, коли дитина змінює позу, пересувається у просторі, кожне нове рухове досягнення відкриває їй інший бік, іншу якість життя; її увазі доступні усе розмаїття, вся невідомість навколишнього оточення, особливості перебігу життєвих подій у родині.

Фізичний розвиток немовляти забезпечують такі основні фактори: харчування, гігієнічні процедури, режим, загартування, фізичні вправи та масаж.

Важливо подбати і про обладнання кімнати для новонародженого. Я кою б маленькою вона не була, ліжечко малюка треба розміщувати не н кутку, а ближче до світла. Можна поставити на вікно горщик з красивими квітучими рослинами. Зазначимо, звичайна герань може не просто прикрасити приміщення, а й очистити його, наповнити своїм ароматом. Наші предки були великими прагматиками і тримали герань на підвіконні саме за ці якості, а вже потім за її красу. Свіжого й цілющого аромату повітрю може надати й гілка бузку, смородини, м'яти, флоксів.

Щоденне вологе прибирання кімнати, утримання її в чистоті — обов'язкова умова гарного фізичного розвитку дитини. Це стосується також усіх речей немовляти.

Щодо годування, то численні дослідження доводять: материнське молоко — найкраща їжа для дитини. Причому, якщо маля вживає материнське молоко, у перші місяці життя його навіть не слід допоювати водою. Режим харчування дитина, як правило, обирає сама. Для однієї нормою є вживання їжі кожні 3,5 години, а для іншої — кожні 2 години. Довіртеся у виборі режиму харчування потребам малюка і простежте за його розвитком.

Показниками фізичного розвитку є зріст, вага, обсяг грудної клітки, Стан м'язів. Якщо показники фізичного розвитку (з якими всіх мам ознайомлюють у дитячій поліклініці) не мають відхилень — дитина правильно обрала режим. Якщо ж ви помітили якісь негаразди — треба звернутися до дільничного педіатра й отримати кваліфіковану консультацію.

Для дитини в цьому віці надзвичайно велике значення, як і харчування, має сон і прогулянка на свіжому повітрі. На першому році життя прогулянка на повітрі, як правило, поєднується зі сном. На свіжому повітрі дитина швидше засинає, а тому слід забезпечувати їй змогу відпочивати саме там, де повітря напоєне пахощами зелені й сповнене фітонцидами — природними речовинами, що вбивають хвороботворні бактерії. Це додасть здоров'я і заспокоїть нервову систему дитини. Значно менше користі дає сон на балконі. Але якщо так сталося, і ви змушені замінити прогулянку з дитиною переміщенням її спального місця на балкон, подбайте про нього заздалегідь. Добре, якщо балкон відкритий, якщо від міського шуму та пилу він захищений зеленими насадженнями — витким виноградом, ампельним дзвоником, плющем. Сплануйте озеленення свого балкону до народження дитини, приберіть звідти все зайве, посадіть рослини з ніжним запахом. Від «прогулянки» на зачиненій заскленій лоджії чи балконі користі дитина не отримає. Надзвичайно корисні для здоров'я малюка є прогулянки надворі після дощу або снігопаду. У цей час повітря найбільш чисте, а після грози ще й насичене озоном.

У теплу пору року під час прогулянки можна роздягнути малюка і дати йому змогу декілька хвилин «поплавати» у потоці свіжого повітря. Повітряні та сонячні ванни надзвичайно корисні. Але ні в якому разі не слід лишати малюка під прямими сонячними променями. Ніжна шкіра дитини може не витримати такого навантаження. Приймати сонячні ванни малюкам можна лише в ажурній тіні дерев від 9.00 до 11.00 години та від 16.00 до 18.00 години. А повітряні — спочатку щоденно в кімнаті, під час перевдягання, перед їжею та сном, а пізні­ше, у теплу пору року, — надворі.

У період від народження до року, за умов цілеспрямованого виховання, закладається позитивне ставлення дитини до виконання санітарно-гігієнічних процедур, доцільної організації всіх процесів життєдіяльності, використання оздоровчих факторів природи. Основою його є динамічний стереотип, що формується шляхом систематичного повторення певних дій дитини у певний час. Процес формування динамічного стереотипу можна прискорити, якщо орієнтуватися на пізнавальну активність малюка, адже саме на пізнання навколишнього світу спрямовуються всі вольові зусилля маленької дитини, які ми й можемо використати. Саме пізнавальний інстинкт змушує дитину у ві­ці кількох тижнів піднімати й утримувати таку важку для її слабких шийних м'язів голівку. Традиційно, щоб стимулювати дитину до піднімання голови, поворотів голови та тулуба, дорослі ставлять на рівні її очей яскравий предмет, як правило, іграшку. Пізніше можна зосередити увагу дитини і на живому об'єкті природи — яскравому яблуці, гілочці бузку, рибці в акваріумі тощо. Дані спостережень за дітьми раннього віку дали змогу констатувати, що тривалість періоду зосередженості уваги (а отже й періоду максимального вияву вольових та м'язових зусиль) малюка на живих об'єктах природи на 20% більша, ніж при спогляданні іграшок чи інших предметів побуту.

Під час залучення дитини до водних процедур — вмивання, купання, обтирання — доцільно використати механізм зацікавлення малюка процесом взаємодії з водою. По-перше, використовуйте не проточну воду з-під крана, а кип'ячену, охолоджену до потрібної температури. Готується вона наступним чином: у миску діаметром 25-40 см покладіть 3-5 листочків смородини (або суниці, горіха волоського, квіту яблуні, чорниці, ціле яблуко — залежно від сезону) і залийте окропом, дайте воді охолонути. По-друге, використовуйте різноманітні рослинні об'єкти природи, цікаві для спостереження, як своєрідний «наповнювач» води для гігієнічних процедур. По-третє, спонукайте дітей до залучення всіх органів чуття у процес обстеження води і тих об'єктів, що впливають на її стан: листя і квіти збагачують ароматом, окремі з них здатні впливати па колір (нагідки, горіх, береза тощо), навіть робити приємною на смак. Пізнавальний інтерес спонукає дитину до практичного маніпулювання з тими об'єктами природи, що знаходяться у воді. Щоб дістати їх, малюку доведеться самостійно занурити руки у воду, зробити хапальні рухи, обстежити листя чи плоди, що знаходяться у воді. Процес взаємодії з водою стане для дитини цікавим і захопливим. Умиватися такою ароматизованою водою приємно, її можна спробувати на смак, нюх, дотик. Наявність щоразу нового об'єкта для спостережень (пластмасових та гумових іграшок, різноманітного природного матеріалу) активізує дитину і сприяє виникненню стійкого позитивного ставлення до водних процедур (вмивання, купання, загартування).

У другій половині першого року життя посилено розвивається рухова активність: дитина перевертається зі спини на живіт, пробує повзати, самостійно сидіти. У 8 місяців вже встає, тримаючись за опору, у 9-10 місяців деякі малюки починають ходити: спочатку за рухомою опорою, а потім і самостійно. Удосконалюється зорове та слухове зосередження: дитина одразу повертає голівку в бік предмета, який звучить, шукає, де він, підтягує його до себе, обмацує рукою, торкається губами, язиком.

Упродовж першого року життя дитина інтенсивно росте. За перший рік життя довжина її тіла збільшується на 24,3—25,4 см, маса — на 6950 7300 г. основні досягнення у фізичній сфері: вміння ходити, повзання, розвиток координації рухів рук у процесі маніпуляції з предметами. Засобами цих досягнень с здорове харчування, дотримання доцільної організації життєдіяльності, різноманітні фізичні вправи (масаж, рефлекторні вправи, пасивні, пасивно-активні та активні), ігри-забавки, забезпечення оптимального догляду за малюком та формування у нього позитивного світосприймання через організацію спілкування з усіма членами родини.

Раннє дитинство (1—3роки)

Фізичне виховання дитини у цьому віці передбачає своєчасний розвиток і загартування організму, запобігання перевтоми нервової системи, формування культурно-гігієнічних навичок і основних рухів. Першочерговим завданням фізичного виховання є охорона життя, зміцнення здоров'я дитини і забезпечення повноцінного фізичного розвитку, нормального функціонування усіх внутрішніх органів (дихання, кровообіг, травлення), а також підтримка стану оптимальної збудливості нервової системи. Фізичне виховання дає позитивний результат за наявності необхідних умов і засобів правильної організації харчування і режиму, природних факторів, проведення масажу, гімнастики, різноманітних рухливих ігор надворі та у приміщенні. Упродовж перших трьох років життя дитини поступово збільшується можлива тривалість її активної діяльності, яка стає більш складною і різноманітною. Діяльність є потребою кожного, особливо дитячого організму. У процесі активної поведінки, рухових дій відбувається інтенсивний обмін речовин. Відсутність умов для різноманітної, відповідної віку діяльності, що поступово ускладнюється, викликає негативний емо­ційний стан дитини. Вона стає млявою чи дратівливою, що також нега­тивно позначається на її фізичному розвитку. Показники фізичного розвитку дітей можуть різко змінюватися під впливом незадовільних побутових умов: дитина недостатньо перебуває на свіжому повітрі, недосипає, мало рухається, погано харчується. Стан здоров'я визначають за такими показниками: забарвлення шкіри, слизових оболонок, тонус м'язів, стан зору, слуху, розумовий розвиток і загальний стан здоров'я. Вікові показники рухового розвитку дітей другого року життя такі:

І. Розвиток основних рухів (ходіння, біг):

15 місяців — ходить самостійно;

18 місяців — ходить самостійно, майже не падає;

21 місяць — намагається бігати, змінює ходіння на біг і навпаки;

24 місяці — сходить та піднімається сходинками.

II. Розвиток рухів руки:

15 місяців — ставить 5 кубиків один на один, розбирає деталі іграшки;

18 місяців — з допомогою іграшок відображає дії, які бачить у житті, збирає іграшки з двох — трьох частин;

21 — кидає м'яч і кульки у кошик;

24 місяці — перегинає вдвічі аркуш паперу, складає розбірні іграшки.

III. Показники оволодіння навичками:

15 місяців — тримає ложку під час їжі;

18 місяців — намагається їсти самостійно;

21 місяць — їсть самостійно;

24 місяці — регулює фізіологічні потреби.

Діти цього віку полюбляють гойдання на гойдалках, катання з гірки, ігри з м'ячем, метання у горизонтальну ціль. Тож дорослі мають урахувати це, організовуючи прогулянки.

Третій рік життя дитини є перехідним етапом від раннього до дошкільного дитинства. У сфері фізичного розвитку впродовж третього року життя поліпшується якість загальних рухів (хода, біг, лазіння, метання), відбувається подальший сенсорний розвиток, змінюється Орієнтовно-пізнавальна діяльність дитини. Батьки і педагоги мають усвідомити: важливим засобом сенсорного та загального розвитку малюка є спостереження. Якщо дитина за чимось спостерігає, її треба обов'язково підтримати, а головне — допомогти побачити суттєве, відповісти на всі запитання, які виникають у неї в цей час. Якщо ж дитина не ставить запитань, треба її до цього спонукати, створюючи відповідні ситуації.

Основними напрямками роботи батьків і педагогів у сфері фізичного розвитку дитини третього року життя є такі:

- збагачення сенсорних відчуттів, почуттів і вражень дитини в процесі ознайомлення її з довкіллям;

- розвиток рухової сфери дитини;

- формування механізмів саморегуляції власної поведінки, розвиток вольових якостей.

Задля успішного процесу фізичного розвитку дитини великого значення набуває різноманітна діяльність. Дорослі мають якомога більше часу проводити з дитиною, залучаючи її до спостережень, ігор, виконання нескладних трудових доручень, зображувальної діяльності.

Розвиваючи у дитини позитивне ставлення до здорового способу життя, слід пам'ятати, що дітям цього віку важко слухати довгі пояснення, тому формування основ здорової поведінки відбувається природно в процесі життєдіяльності. Під час спілкування з дорослими діти довідуються, що загартування, виконання фізичних вправ, гігієна Тіла дуже корисні для їхнього фізичного розвитку та здоров'я, що вітаміни у ягодах та фруктах допоможуть їм вирости.

Дошкільний вік (3—6років)

Питання фізичного розвитку дітей дошкільного віку завжди були в центрі уваги науковців і педагогів-практиків системи дошкільної освіти в Україні. їм присвячені роботи О. Богініч, Е. Вільчковського, Н. Денисенко, О. Дубогай, Т. Дмитренко, В. Логінової, Т. Осокіної, О. Поліщук, Г. Хухлаєвої, Б. Шияна та багатьох інших. Проте на сьогоднішній день, як зазначено у «Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні», «переважна більшість дошкільнят зазнає дефіциту руху, недостатньо загартована, характеризується низькою витривалістю. У надзвичайно відповідальний період для становлення організму, психіки, особистості життя дітей відбувається в ускладнених умовах. Наприкінці дошкільного дитинства стійкі нервові розлади фіксуються приблизно у кожної п'ятої, а функціональні —у кожної третьої дитини» [91,21]. Отже результати роботи в галузі фізичного виховання дошкільників не можна назвати задовільними.

Зважаючи на вікові психологічні особливості дітей дошкільного віку (розвиток основних психічних процесів, формування основ самосвідомо­сті, активне пізнавальне ставлення до навколишнього світу), одним із засобів оптимізації процесу фізичного виховання дитини ми вважаємо активізацію пізнавального компонента фізичної діяльності самої дитини. Так, при проведенні за гартувальних процедур, починаючи з трирічного віку, можна використовувати цікаві для малюка прийоми охолодження води. У морозильній камері слід заморозити кубики льоду, в середині кожного з яких знаходиться або пелюстка квітки, або листочок, або ягідка. Привабливі за зовнішнім виглядом, ці кубики спочатку треба розглянути разом з дитиною, а потім по черзі занурити у воду. За допомогою долоньки дитини і водяного термометра встановлюється різниця у початковій і подальшій температурі води. До того ж процес танення льоду є надзвичайно цікавим для дітей і дорослих: навколо кожного кубика утворюються невеликі турбулентні водяні потоки, а пелюстка, що знаходилась усередині, вивільняється і повільно спливає на поверхню води. Старших дітей — у віці 5-6 років, слід залучити й до заморожування води у спеціальних пасочках і формочках, різних за формою і об'ємом. Надалі діти зможуть скористатися цими кубиками льоду для створення

Необхідної температури при виконанні загартувальних процедур, спостерігаючи за процесом танення льоду і показниками термометра. Пізнання об'єктів і явищ природи, таким чином, слугує стимулюючим фактором у розвитку прагнення дітей до загартовувальних процедур. Така процедура і загартування стає цікавою, і діти, керовані пізнавальним інтересом, Прагнутимуть до постійного зниження температури води, вимірюючи її у Кубиках льоду. Наприклад, сьогодні до води додали 2 кубики льоду, через три дні — чотири, ще через три дні — шість.

Сонце і свіже повітря — оздоровчі сили природи — є водночас і тканими об'єктам и для спостережень з дітьми дошкільного віку. Перебування дитини на свіжому повітрі — сон, ігри, пішохідні прогулянки і дорослими надзвичайно корисні для її здоров'я. Здавна було помічено, що перебування на лоні природи зміцнює організм, підвищує працездатність. Експериментальним шляхом було доведено надзвичайно велике значення фітонцидів — летючих речовин, що їх виділяють рої лини. Український ботанік, академік М. Холодний, називав їх вітамінами повітря. Фітонциди згубно діють на патогенні бактерії, у тому числі й дихальних шляхів, тому діти значно менше хворіють і швидше поновлюють здоров'я, перебуваючи у природних умовах, а не у приміщеннях. Важливе значення для нормального функціонування нервової системи дитини мають ті сенсорні враження, які вона одержує під час спілкування з природою. Лікування красою поступово входить у систему оздоровлення людей, а найбільш чутливими до краси є діти.

Відповідно до вікових особливостей дітей, доцільно використовувати ігрові прийоми як засіб зацікавлення малят об'єктами і явищами природи та забезпечення позитивно-емоційного сприймання загартувальних і зміцнюючи здоров'я процедур. З цією метою зробіть «сонячного зайчика» — відомий усім прийом використання маленького люстерка для фокусування і руху сонячних променів. На звичайне люстерко наклейте паперовий силует зайчика. У такому разі при фокусуванні сонячного світла отримаєте не просто світлу пляму, а образ справжнього зайчика, від якого відходять сонячні промінчики. Сонячний зайчик, пересуваючись, спрямовує увагу дітей на потрібні об'єкти спостережень («Знайди зайчика, куди він заховався?»), стимулює рухову активність дітей, а саме ходіння, біг, стрибки в ігрових вправах («Спіймай, дожени зайчика»). З трьох років малят можна вчити самих створювати «сонячних зайчиків», завдяки чому діти вчитимуться координувати м'язи кисті руки та дрібні м'язи пальців. З п'яти років діти можуть самостійно створювати й інші образи сонячних персонажів — метеликів, оленів, курчат тощо, вирізаючи їх з паперу.

Під час прогулянок на лоні природи відбувається природний розвиток основних рухів дітей, оскільки, керовані пізнавальним інтересом та наявним руховим досвідом, вони самостійно, відповідно до сезону, обирають природні матеріали для їх виконання: кидають каштани або сніжки, обходять і перестрибують калюжі, снігові кучугури, камінці, колоди тощо, доганяють літаючі крилатки ясеня чи клена, насіння кульбаби й тополі, ходять прямими й звивистими стежками по одному чи у парах. Таким чином, діти поступово адаптуються до природного довкілля, виявляють рухову активність. Пізнавальна активність сприяє ініціюванню дітьми контактів з об'єктами природи, нескладному експериментуванню, у процесі якого вони набувають когнітивного та рухового досвіду спілкування з об'єктами та явищами природи (обережно навшпиньки підходять до цікавих комах, торкаються рослин або їх частин, швидко тікають від комара, кидають у струмок різні листочки, гілочки, пелюстки, спостерігаючи за ними), наслідують рухи тварин, рослин, явищ природи.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, зазначимо, що, орга­нізовуючи процес фізичного розвитку малюка, необхідно враховувати його бажання та інтереси. Заняття фізичними вправами, загартування, виконання гігієнічних процедур можна зробити цікавими, залучивши до їх виконання не лише фізичні, а й інтелектуальні сили дітей. Пізнавальний інтерес слугує стимулом рухової активності маленької дитини, забезпечуючи фізичний розвиток та набуття рухового досвіду. А достатній руховий досвід допомагає краще й швидше пізнавати навколишній світ. Найбільш приваблюють дітей у довкіллі динамічні та мінливі об'єкти природи. Тому увага дорослих (батьків і педагогів) до них та вивчення можливостей їх використання мають бути посилені.

У дошкільному віці дитина вже здатна оволодіти системою знань про будову організму, стан свого здоров'я, значення чинників здоров'я. Враховуючи вікові та психологічні особливості дітей, необхідно надавати їм синкретичні, узагальнені знання про власний організм та правила безпеки життєдіяльності. Дитина ознайомлюється з будовою власного тіла у природному процесі життєдіяльності. Вона не потребує анатомічних знань та розуміння деталізованих схем будови людського організму і функціонування внутрішніх органів, якими часто зловживають сучасні дослідники з питань валеологічного виховання дитини. Дитина отримує знання про свій організм під час догляду за своїм тілом, харчування, ігор, рухової діяльності, малювання, праці тощо. Вона має знати про те, що у неї є очі, які бувають різного кольору, розміру, з їх допомогою дитина бачить тата і маму, дивиться телевізор, розглядає малюнки. Малюків слід знайомити правилами збереження зору, проте анатомічна будова ока їм не потрібна. Гак само ознайомлюють і з іншими органами тіла. На основі отриманих знань дитина засвоює правила безпечної поведінки в ДОВКІЛЛІ.

Стан свого здоров'я дитина може оцінити за ознаками власного самопочуття, може показати і сказати, де відчуває біль, дискомфорт. Серед ознак нездоров'я визначає підвищення температури, прояви нежиті, кашлю, слабкість, відсутність апетиту. Розуміє правила поведінки, якщо хвора (прийом ліків, дотримання постільного режиму тощо). Важливо, щоб вона навчилася дбати про інших членів сім'ї, коли вони хворі­ють, піклуватися про них, виявляти співчуття.

Щоденно слід звертати увагу дитини на чистоту як запоруку здоров'я, корисність засобів загартування, раціонального харчування, ;і активної рухової діяльності, повноцінного сну. Якщо зразком для дитини І життя і поведінкові звички батьків та інших членів родини, тоді правильний здоровий спосіб життя стає для неї нормою. Важливо також, щоб дитина звикала до того, що години дозвілля сім'я присвячує активному відпочинку: туризму, прогулянкам у природних умовах, заняттям спортом (лижі, ковзани, санчата, бадмінтон, теніс тощо).

Молодший шкільний вік

Батьки, лікарі й педагоги з тривогою зазначають, що у дітей молодшого шкільного віку саме з початком систематичного шкільного навчання спостерігається різке зменшення рухової активності. Часто це зменшення — за межею припустимого. Зрозуміло, що навчальні заняття у школі й вдома потребують посидючості, але це не означає, що весь спосіб життя дитини має бути «сидячим».

Погіршення постави, слабкість опорно-рухового апарату, ожиріння — найбільш часті та явні ознаки недостатньої рухової активності дитини. Найнесприятливішим чином позначається така недостатність на серцево-судинній системі дитини. Спостерігаємо парадокс: обмеження рухової активності заради учіння позначається на самому учінні вельми негативно — розумова працездатність різко знижується, пам'ять погіршується. І саме від сім'ї залежить, наскільки день дитини буде заповнений такою необхідною для неї руховою активністю. Те, що дитина отримує в школі, - уроки фізкультури, ігри, під час уроків необхідні, проте недостатні. Домашня части на дня дитини має бути буквально насичена фізкультурою. МОЖЛИВОСТІ сім'ї тут досить широкі: ранкова гімнастика, «фізкульт-хвилинки» під час виконання домашніх завдань, рухливі ігри на повітрі, заняття спортом, спільні сімейні захоплення чи традиції, пов'язані з різноманітним фізичним навантаженням — велосипедні, лижні прогулянки, катання на роликах, туристичні походи, плавання влітку, посильна допомога батькам у домашніх справах, на городі, в квітнику тощо.

Звичайно, фізичні навантаження дітей молодшого шкільного віку мають бути посильними. Не слід забувати, що до тривалого, а тим більш одноманітного м'язового навантаження організм дитини ще не готовий. Так, поліпшення забезпечення м'язів, інших органів та тканин киснем та поживними речовинами, що необхідні при фізичному навантаженні, досягається у дітей швидше збільшенням частоти серцевих скорочень, ніж приростом об'єму крові, що виштовхується серцем під час скорочення (цей об'єм у дітей 6—8 років приблизно вдвічі менший, ніж у підлітків). Нестабільним ще є ритм серцевої діяльності. Діти молодшого шкільного віку менш пристосовані до роботи в умовах, коли організму не вистачає кисню. При м'язовій діяльності загальний об'єм дихання за хвилину у дітей 6—9 років може підвищитись у 10—12 разів, а у дорослих — у 15-20. До того ж у дітей це відбувається за рахунок збільшення частоти дихання, а не за рахунок збільшення його глибини.

Саме тому батьки мають уважно стежити за станом дитини під час виконання фізичних навантажень будь-якого характеру: гра, праця, заняття спортом. Ознаки перевтоми: обличчя надто зблідло чи почервоніло; губи набули плямистого забарвлення чи посиніли, дитина дуже пітніє, хоча температура повітря невисока; дихання часте, поверхневе і нерівне; рухи стали неточними, хода уповільнена, дитина буквально хитається на ходу; пульс дуже частий і ніяк не стабілізується.

Дорослі мають знати, що розучування нових вправ чи незнайома гра втомлюють швидше, ніж звичні дії. Рухи з різкою зміною швидкості і напрямку руху (футбол, квач) більше впливають на організм, ніж ритмічні, хоча й більш тривалі (біг на лижах, їзда на велосипеді). Тож якщо дитина втомилася після уроків, доцільно пограти з нею кілька хвилин у квача чи наздоганяли зі зміною напряму руху. Дозвольте малюкові «впіймати» вас — втома після важкого шкільного дня обов'язково минеться.

Для підтримання фізичного здоров'я дитини дотримуйтесь правил раціонального харчування. В меню мають бути свіжі овочі й фрукти, зробити соки ви зможете разом зі своєю дитинок). Запропонуйте їй самостійно віджати фрукти через соковижималку, змішати за бажанням. Пограйте у гру «Пізнай за смаком», вході якої запропонуйте заплющити очі й на смак визначити, з яких фруктів, ягід чи овочів зроблено сік.

Підвищенню та зміцненню фізичних можливостей організму дитини сприяє загартування, яке обов'язково має здійснюватися постулено. Загартовувати насамперед слід ті частини тіла, охолодження яких (це горло і ноги) призводить до виникнення застудних захворювань. Після проведення чергового щеплення режим загартування треба значно пом'якшити, але не припиняти. У цьому віці доцільними лишаються повітряні ванни, обтирання, купання, ходіння босоніж. Проте характер виконання цих процедур змінюється. Якщо обтирали дошкільника в основному дорослі члени сім'ї, то школяр, як і старший дошкільник, спроможний зробити це сам! Нагадайте лише дитині послідовність обтирання: шия, руки, груди, живіт, спинка, сідниці, стегна, гомілка, стопи. І розтирання після цього може допомогти зробити дорослий: дівчинці — мама, хлопчикові — тато. Ефективність обтирання буде біль­шою, якщо до води додати харчової солі (чайну ложку на склянку води).

Дотримання правил гігієни — необхідна умова збереження здоров'я дитини, і батьки мають надавати дитині приклад, гідний наслідування. Діти ще в дошкільному віці засвоюють елементарні правила догляду за своїм тілом. Ці навички необхідно постійно закріплювати. Щоденно вранці і ввечері перед сном треба мити обличчя, шию, руки та ноги з милом! Мило має утворювати велику кількість піни при намилюванні і не сушити шкіру. Тож подбайте, щоб у вашої дитини було гарне дитяче мило, приємне за запахом і цікавої форми — зайченя, каченя, ведмедик. Покажіть дитині, як щіточкою можна почистити під нігтями та навколо НІГТІВ. У дитини має бути свій рушничок для обличчя та рук, окремий для НІГ і великий рушник. Постійно нагадуйте дитині, що у неї має бути свій гребінець, який не слід нікому давати, навіть кращим друзям у школі. Особливого догляду потребують зуби. Ще раз покажіть дитині, як їх треба чистити, стежте, щоб вона чистила їх вранці і перед сном. Жодна жувальна гумка не допоможе у догляді за зубами так, як зубна щітка.

І, звичайно, треба доводити до свідомості дітей, що дотримання гігієнічних правил не лише їхня «особиста справа». Від здоров'я кожного дуже часто залежить здоров'я тих, хто поруч, — рідних, друзів. До то-то ж знаходитися поряд з брудною особою просто неприємно.

Основним чинником фізичного виховання молодшою школяра є особистий приклад батьків, посильні заняття фізкультурою та фізичною працею, дотримання гігієнічних норм і раціональною режиму дня, що передбачає прогулянки й рухливі ігри на повітрі, збалансоване харчування, загартування. У цей період формується свідоме ставлення дитини до власного здоров'я як до цінності.

Підлітковий період (11—15років)

Підлітковий період пов'язаний з перебудовою організму дитини — статевим дозріванням. Зазначимо, що межі цього періоду досить невизначені, оскільки лінії психічного і фізичного розвитку не розвиваються паралельно. Одні діти вступають у підлітковий період раніше, інші — пізніше, пубертатна криза може виникнути і в 11, і в 13 років. Починаючись із кризи, весь період, зазвичай, проминає складно і для дитини, і для дорослих.

Статеве дозрівання залежить від ендокринних змін в організмі. Особливо важливу роль у цьому процесі відіграють гіпофіз та щитівка, які починають виділяти гормони, що стимулюють роботу більшості інших ендокринних залоз. Активізація та складна взаємодія гормонів росту та статевих гормонів викликає інтенсивний фізичний та фізіологічний розвиток. Збільшується вага і зріст. У хлопчиків пік стрибка росту припадає на 13 років і закінчується після 15, іноді триваючи до 17. У дівчат інтенсивне збільшення росту, як правило, починається і закінчується на два роки раніше, хоча надалі більш повільне збільшення росту може тривати ще декілька років. Окрім статевих, у цей період виявляються значні індивідуальні відмінності: у одних дітей швидкий ріст починається тоді, коли у інших він уже закінчується.

Зміни зросту і маси супроводжуються зміною пропорцій тіла. Спочатку до «дорослих» розмірів сягають голова, кисті рук і ступні, потім кінцівки — видовжуються руки і ноги — і лише в останню чергу збільшується тулуб. Інтенсивний ріст скелету, що досягає 4—7 см на рік, випереджає розвиток мускулатури. Все це призводить до певної непропорційності тіла, підліткової незграбності. Діти часто відчувають себе в цей час некомфортно, стають невправними.

З'являються вторинні статеві ознаки — зовнішні ознаки статі — і також у різний час у різних дітей. У хлопчиків змінюється голос. В окремих випадках різко знижується тембр голосу, який іноді зривається на високих нотах, що може сприйматися хлопчиком досить хворобливо. У інших голос змінюється поступово, що майже непомітно.

У зв'язку із швидким розвитком виникають труднощі у функціонуванні серця, легень. Кровообігу головного мозку. Тому для ПІДЛІТКІВ характерними і перепади серцевого і м’язового тонусу. Ці перепади викликають швидку зміну фізичного стану і, відповідно, настрою дитини. Дорослі не повинні дивуватися цим змінам у настрої підлітка, вони мають з розумінням поставитися до них. Дитина, яка швидко дорослішає, може годинами ганяти м'яч чи танцювати, майже не відчуваючи фізичного навантаження, а потім, у відносно спокійний період часу, буквально падати від утоми. Активність, азарт, оптимістичні плани при цьому змінюються відчуттям утоми, смутку і цілковитої пасивності. Взагалі, у підлітковому віці емоційний стан дуже нестабільний. Тож чуйність, увага, довіра і розуміння стану дитини з боку дорослих необхідні при спілкуванні з нею. Дорослі повинні м'яко і водночас наполегливо регулювати режим дня підлітка, більше часу віддавати шкільним заняттям. Інколи, можливо, слід вдатися до певних змін і у своєму розпорядку дня. Візьміть за правило частину дороги з дому до роботи проходити пішки, а доньку чи сина попросіть зустріти вас. Неспішна прогулянка вдвох буде корисною як для здоров'я, так і для забезпечення позитивного емоційного стану дитини.

Емоційна стабільність надзвичайно важлива у цей період розвитку особистості. Адже підліток постійно пристосовується до фізичних і фізіологічних змін, що відбуваються в його організмі, переживає «гормональну бурю». У підлітка статевих гормонів виробляється більше, ніж у дорослої людини; у нього практично постійно підсилена секреція залоз кори над нирковиків, що викликає мобілізацію захисних сил організму. Його напружене функціонування відбувається у складних стресових ситуаціях. Підлітки неначе весь час перебувають у стані стресу. Емоційну нестабільність підсилює сексуальне збудження, що супроводжує процес статевого дозрівання. Більшість хлопчиків усвідомлюють витоки цього збудження. Батьки чи інші дорослі, які емоційно близькі дитині, можуть спокійно поговорити з нею на цю тему, якщо не будуть соромитись і дотримуватимуться рівноправних дружніх стосунків під час розмови. Не зайвими будуть слова на зразок: «Я розумію тебе, зі мною також таке було». Розкажіть підліткові, що такі прості речі, як режим, раціональне харчування, виконання щоденних гігієнічних процедур і, звичайно, заняття спортом можуть суттєво допомогти його організму подолати цей складний етап зростання. У цей період доцільно поговорити і про такі серйозні речі, як ранні статеві зв'язки, користування презервативом, СПІД, шкідливі звички, мужність уміння сказати «ні» і самостійно прийняти рішення.

У дівчат більше індивідуальних відмінностей: одні і них відчувають такі ж СИЛЬНІ сексуальні відчуття, як і хлопчики, інші більш невизначені, пов'язані із задоволенням інших потреб (у прихильності, коханні, підтримці, самоповазі). Поставтеся з розумінням до потреб і бажань своєї доньки. Дозвольте частіше збиратися у вас вдома її друзям, не сваріть за довгі розмови по телефону, будьте тактовними у спілкуванні. Поговоріть з нею про особливості її організму у даний період, порадьте, як доглядати за тілом, особливо його інтимними зонами, обговоріть питання моди й косметики, догляду за шкірою обличчя, індивідуального стилю одягу й поведінки тощо. Сприяйте формуванню підвищеної самооцінки. Саме вона може допомогти дівчинці подолати певні проблеми підліткового періоду. І, звичайно, темою задушевних розмов мають стати і теми ранньої вагітності, засоби її запобігання, плюси і мінуси моделей західної педагогіки, за якими ранній сексуальний досвід молоді вважається нормою. Уважно дослухайтеся до міркувань і суджень дівчини, не заперечуйте її слів, а спрямовуйте розмову у потрібне вам річище зваженими запитаннями.

Завдяки бурхливому росту й перебудові організму у підлітковому віці різко підвищується інтерес до своєї зовнішності. Формується новий образ фізичного Я. Через його гіпертрофовану значущість дитиною гостро переживаються всі недоліки зовнішності, реальні й надумані. Непропор­ційність частин тіла, незграбність рухів, неправильність рис обличчя, шкіра обличчя, зайва вага чи схуднення — все це спричиняє виникнення почуття невдоволеності собою, що інколи призводить до почуття неповноцінності, занурення в себе, неврозів. Складні емоційні реагування на свою зовнішність у підлітків пом'якшуються за наявності теплих, дружніх взаємин у родині. Саме сім'я здатна захистити підлітка від самого себе. Для членів родини дитина завжди має залишатися найкрасивішою, найрозумнішою. Добре, коли в сім'ї пам'ятають про гидке каченя, що з часом обов'язково має перетворитися на прекрасного лебедя, коли з батьком можна поговорити про те, які фізичні вправи допоможуть зробити фігуру кращою, а з мамою — про збалансовані дієти та секрети одягу. Погано, коли зі своїми проблемами підліток зостається наодинці. Тож у плані фізичного здоров'я механізм впливу на дитину лишається тим самим, що й у попередні періоди її життя: чітке розуміння проблем та організація спільної взаємодії підлітка і всієї родини з перетворення їх на завдання, що поетапно розв'язуються. Із засобів підтримання і зміцнення здоров'я дитини на першому місці — щоденні гігієнічні процедури і систематичні заняття спортом. Основою для успішного розв'язання всіх завдань фізичного розвитку дитини у підлітковому віці є збереження її емоційної стабільності. Надзвичайно влучно характеризують що вимогу слова лікаря Миколи Амосова: «Щоб бути здоровим — дуже важливо бути щасливим».

Період ранньої юності (15—18років)

У цей час, як ніколи, простежується закон нерівномірності індивідуального розвитку. Один старшокласник уже досягнув статевої зрілості, і піший перебуває ще на півшляху процесу дозрівання. Така ж нерівномірність характерна для розумового, соціального і морального розвитку. І що ще важливіше, рівні розвитку дитини в різних сферах життя не завжди збігаються. Юнак чи юнка можуть бути цілком дорослими фізично, залишаючись в інтелектуальній і моральній сфері підлітком. Часто буває і навпаки.

Вся молодь так чи інакше стикається з одними й тими ж проблемами, що мають бути зрозумілі й батькам.

У віці 15—18 років завершується статеве дозрівання організму, остаточно формуються такі важливі системи, як серцево-судинна, дихальна, ендокринна; досягає повного розвитку кісткова й м'язова системи, і, нарешті, центральна нервова, той її відділ, що називають вегетативною нервовою системою, який регулює функції внутрішніх органів людини. У плані фізичного здоров'я виникає проблема невдоволення своєю зовнішністю: зростом, вагою, проблемною шкірою. Не залишайте свою дитину наодинці з цими проблемами. Переконайте її, що все можна змінити на краще, треба лише докласти зусиль.

Різноманітні захворювання в юнацькому віці впливають на зовнішній вигляд і працездатність не менш негативно, ніж у молодшому віці. Хронічний тонзиліт, недокрів'я, ендокринні порушення зменшують опір організму втомі, позначаються на успішності старшокласників. Батькам усе ще треба стежити, щоб їхні дорослі діти своєчасно зверталися по допомогу до лікаря, виконували його призначення стосовно лікування та режиму дня. Не зайвими бувають і нагадування щодо дотримання правил особистої гігієни. Проте ні в якому разі вони не можуть мати наказового характеру. Юнака можна запитати: «Хто першим у душ: я чи ти?», «Яким милом (лосьйоном, гелем для душу) ти користуєшся? Не хочеш спробувати новий аромат?». Можна дати доручення: «Покладаюсь на твій смак у виборі шампуню (мила, зубної пасти). Купи по дорозі.» За допомогою прийомів непрямого впливу зверніть увагу на делікатні речі — неприємний запах тіла, брудних шкарпеток, несвіжої білизни. Наприклад, увечері, збираючись до душу, візьміть свої шкарпетки і зітхніть: «Півдня проходила, і є запах. Самій неприємно. Уявляю, як оточуючим», або розкажіть історію, жарі; вставте репліку щодо незручностей, які ВИНИКАЮТЬ у ЛЮДЄЙ при СПІЛКУВАННІ з кимсь, хто по дотримується ПРАВИЛ гігієни. Життя дає нам чимало таких ПРИКЛАДІВ - поїздка в транспорті, де люди СТОЯТЬ близько одне біля одного, не запланований візит до лікаря, примірка одягу в магазині тощо. Незмінним лишається правило — не «тикати носом» власну дитину у її недоліки. Навпаки! Зайвий раз скажіть: «Добре, що з тобою такого не може бути», «За тебе, в цьому плані, я спокійна», «Стояти чи сидіти поруч з тобою просто приємно: ти випромінюєш свіжість!»

Крім дотримання гігієнічних норм, слід і надалі підтримувати в дитини бажання займатися фізичною культурою, спортом. До фізичної культури треба підходити як до необхідного фундаменту майбутніх успіхів молодої людини у навчанні та праці. Тож якщо ваша дитина досі не обрала для себе жодної спортивної секції, докладіть зусиль і спрямуйте її на це. Якщо ж юнак (дівчина) систематично займаються спортом, спробуйте розширити коло їхніх спортивних інтересів. Один вид спорту доповнює інший. Саме тому в юнацькому віці треба звертатися до широкого спектру засобів фізичної підготовки, не обмежуючись одним видом спорту. Альтернативою спортивній секції для дівчат є танці (спортивні, бальні, народні), шейпінг, аеробіка.

У юнацькому віці дуже тісним є зв'язок між ступенем статевого дозрівання і м'язовою працездатністю організму. Тому фізичні навантаження мають бути суто індивідуальними. Для того щоб перевірити, чи не є завеликим фізичне навантаження, можна в умовах сім'ї здійснити так звану ортостатичну пробу. Вранці запропонуйте дитині, не встаючи з ліжка, виміряти частоту пульсу за хвилину. Потім нехай спокійно встає, а за хвилинку знову підрахує частоту пульсу. Тепер знайдіть різницю, викликану реакцією серця на зміну положення тіла. Пробу проведіть двічі: у день тренувань і наступного дня. Якщо показники проби наступного після тренувань дня сягають вихідних величин, то навантаження було допустиме, відпочинок достатнім, і працездатність організму відновилася. Проте якщо впродовж 2-3 днів різниця між пульсом, виміряним у положенні лежачи та стоячи, не вертається до вихідної величини, необхідно порадитися з лікарем та тренером.

Батьки мають знати, що у юних спортсменів, у порівнянні з дорослими, відновлювальний період більш тривалий. Так, наприклад, після однакового фізичного навантаження електрокардіограма у них нормалізується через 6—24 години, у той час як у дорослих — через 3—4 години, артеріальний тиск нормалізується через 6—7 годин, а у дорослих через 4 години тощо. Саме тому у юних спортсменів має бути більш тривалий відпочинок після кожною заняття і змагання. Разом з тим і під відзначити, що молоді люди ШВИДКО адаптуються до великих фізичних навантажень.

Батькам хлопчиків цікаво буде знати, що найбільш інтенсивний період розвитку сили у юнаків — 15-17 років (у дівчат він закінчується орієнтовно у 15 років). Тому хлопцям корисні силові вправи та динамічні, Посприяють розслабленню м'язів і викликають позитивні емоції (спортивні ігри, кросовий біг у півсили, плавання). Триває розвиток таких ч костей, як спритність, гнучкість, витривалість. Прийоми вправляння можуть з успіхом бути вами застосовані у повсякденній побутовій ДІЯЛЬНОСТІ вашої дитини: прибиранні кімнати, вибиванні килима, роботі на природі чи квітнику.

Отже в плані фізичного розвитку ваша дитина стала зовсім дорослою. Тож і ставтеся до неї як до дорослої особистості: без менторських мовчань, окриків, вказівок. Основний механізм впливу — обґрунтовані дружні поради однієї дорослої людини іншій дорослій людині. Будьте готові до того, що якісь ваші поради не будуть сприйняті. Поставтеся до цього спокійно, адже й ви самі не всі отримані поради сприймаєте і втілюєте в життя! Відпустіть свою дитину у дорослий світ. А в ньому ви будьте поряд.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.