Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Яка локалізація перенесеного інфаркту міокарда?



A. Циркулярна. D. Перегородкова.

B. Нижня. E. Бокова.

C. Передня.

 

42 У хворого з широким QS-інфарктом міокарда в гострому періоді захворювання спостерігали зниження AT до 80/60 мм рт.ст., миготливу аритмію та блокаду правої ніжки пучка Гіса. На 10-й день захворювання констатовано наявність на ЕКГ комплексів QS з еле­вацією сегмента ST. При цьому у хворого з'явились ознаки перикар­диту, поліартриту та плевриту. Про яке ускладнення інфаркту міокарда йде мова в даному випадку?

A. Аневризму лівого шлуночка.

B. Кардіогенний шок.

C. Електромеханічну дисоціацію.

D. Тромбоемболію легеневої артерії.

E. Синдром Дресслера.

 

43 Хвора 45 років скаржиться на задишку, біль в ділянці серця стискуючого характеру, підвищення температури тіла, серцебиття, загальну слабість. Захворіла два дні тому після переохолодження. Об'єктивно: шкірні покриви бліді, вологі, акроціаноз. В легенях по­одинокі вологі хрипи, тони серця ритмічні, різко ослаблені, ЧСС — 100уд./хв. У другому-третьому міжребер'ях біля краю груднини вислу­ховується двотактний шум, не зв'язаний з серцевими тонами, який посилюється при вдиху. На ЕКГ — підйом сегмента ST на 3 мм в І, III, avF, V2-6 відведеннях. Ваш діагноз:

A. Інфекційно-алергічний міокардит.

B. Не-Q-інфаркт міокарда.

C. Гострий перикардит.

D. Плеврит.

E. Тромбоемболія гілок легеневої артерії.

 

44 Хворого 63 років після перенесеного інфаркту міокарда тур­бують задишка при фізичному навантаженні, напади серцевої аст­ми. Об'єктивно: ортопное, тахіпное, застійні хрипи в легенях, ЧСС —103уд./хв, AT - 130/80 мм рт.ст. Фракція викиду за даними ЕхоКГ - 57%, М-тип мітрального клапана, діаметр лівого передсердя 6,8 см. Сере­дній тиск в басейні легеневої артерії 66 мм рт.ст. (за Бюрстіним). Яка безпосередня причина появи зазначених клінічних ознак?

A. Систолічна дисфункція міокарда.

B. Синдром пролабування мітрального клапана .

C. Діастолічна дисфункція міокарда .

D. Гіповолемія.

E. Бронхообструктивний синдром.

 

45 Хворий 46 років скаржиться на часті запаморочення, інколи втрату свідомості. В анамнезі 1 рік тому був напад інтенсивного болю в епігастрії та за грудниною. Об'єктивно: шкірні покриви блі­ді, тони серця ритмічні, періодично відмічається значно посиле­ний перший тон, систолічний шум на верхівці, ЧСС – 30уд./хв, AT - 190/60 мм.рт.ст. ЕКГ: хвилі f, деформовані шлуночкові комплекси з однаковим інтервалом R-R (20 мм). Яке порушення провідності є у даного хворого?

A. Синусова брадикардія.

B. Синдром Фредеріка.

C. AV блокада І ступеня.

D. Повна поперечна блокада з синусовим ритмом.

E. Біфасцикулярна блокада лівої ніжки пучка Гісса.

46 Хворому 65 років, який страждає на ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз, ХНК ІІа, призначені в терапевтичних дозах нітрогранулонг, дигоксин, капотен, верошпірон, альфа-токоферол. Че­рез 3 тижні лікування терапевтом констатовано погіршення стану пацієнта, що проявлялось втратою апетиту, нудотою, запамороченням. При скеруванні очей на джерело світла — райдуга жовтого ко­льору. На ЕКГ: частота ритму - 52уд./хв, шлуночкова бігеменія, інтер­вал PQ -0,26 с.Які із застосованих лікарських засобів найбільш ймовірно спро­вокували зазначений стан?

A. Нітрати.

B. Серцеві глікозиди.

C. Інгібітори ангіотензинперетворювального фермента.

D. Діуретики.

Е. Антигіпоксанти.

 

47 Хворий Б. 43 років раптово знепритомнів, посинів, з'явились судоми. Пульс і AT не визначаються. Дихання відсутнє. Зіниці ши­рокі. Тони серця не вислуховуються. На ЕКГ: велика кількість без­ладних, різної величини і форми, хвиль, які лише дещо нагадують комплекси QRS і реєструються одна за одною майже без інтервалів. Які заходи невідкладної допомоги слід вжити першочергово?

A. Преднізолон внутрішньовенно.

B. Еуфілін внутрішньовенно.

C. Інгаляцію кисню.

D. Дефібриляцію.

E. Строфантин внутрішньовенно.

48 Механізм дії аспірину полягає у:

A. Зв'язуванні плазміну з інгібітором активатора плазміногену- ІАП-1.

B. Незворотньому інгібуванні циклооксигенази-1.

C. Інгібуванні циклооксигенази-2.

D. Стимуляції NO-синтетази.

E. Зв'язуванні з рецепторами GP ІІb/ІІІа.

 

49 Інгібує АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів:

A. Аспірин. D. Дипіридамол.

B. Абсиксимаб . E. Гепарин.

C. Клопідогрель.

 

50 Гепаринотерапію слід проводити під контролем:

A. Часу згортання крові.

B. Частково активованого тромбопластинового часу.

C. Протромбінового індексу.

D. Артеріального тиску.

E. Електрокардіограми.

 

51 До низькомолекулярних гепаринів відносять:

A. Фраксипарин. D. Варфарин.

B. Гірудин. E. Плавикс.

C. Гепарин.

 

52 До низькомолекулярних гепаринів не відносять:

A. Еноксипарин. D. Фраксипарин.

B. Клексан. E. Гірудин.

C. Надропарин.

53 Вперше клінічний діагноз коронаротромбозу (інфаркту міо­карда) встановили:

A. Джеймс Херік і Фред Сміт.

B. Микола Анічков та Сергій Халатов.

C. Василь Образцов та Микола Стражеско.

D. Олександр Мясніков та Георгій Ланг.

E. Теофіл Яновський та Вадим Іванов.

54 Перше фахове описання стенокардії (грудної жаби) зробив:

A. Олександр Мясніков. D. Микола Стражеско.

B. Євген Чазов . E. Георгій Ланг.

C. Уільям Геберден.

55 Контроль за частково активованим тромбопластиновим часом необхідний при застосуванні:

A. Гепарину. D. Дальтепарину.

B. Фраксипарину. E. Фрагміну.

C. Еноксипарину.

 

56 При інфузійному застосуванні у хворого на He-Q-інфаркт міо­карда гепарину в дозі18 Од/кг/год частково активований тромбопластиновий час збільшився із 48 с (при нормі 30-50 с) до 150 с. Якою повинна бути тактика лікаря?

A. Збільшити дозу.

B. Призупинити інфузію.

C. Зменшити дозу вдвічі.

D. Перейти на внутрішньовенне введення гірудину.

E. Продовжити інфузію.

 

57 Хворому С. 59 років з діагнозом ІХС: прогресуюча стенока­рдія, кардіосклероз (дифузний), шлуночкова екстрасистолія слід при­значити фраксипарин у такому режимі (зазначте правильний):

A. 1 мл підшкірно 3 рази на добу упродовж 10 днів.

B. 0,6 мл 2 рази на добу підшкірно параумбілікально упродовж 6 днів.

C. 0,6 мл 1 раз на добу внутрішньовенно № 12.

D. 0,3 мл 1 раз на добу підшкірно параумбілікально упродовж 30 днів.

E. 120 од/кг/12 годин підшкірно параумбілікально.

 

58 Низькомолекулярні гепарини володіють здатністю пригні­чувати активність таких факторів згортання крові:

A. Фактора фон Вілебранда.

B. Крістмас-фактора IX.

C. Фактора Ха Стюарта-Прауера.

D. Тканинного активатора плазміногену ТАП.

E. Інгібітора активатора плазміногену ІАП-1.

 

59 Співідношення інгібування Ха і ІІа факторів згортання кро­ві для низькомолекулярних гепаринів становить:

A. 10:1. D.1:3.

B. 15:1. Е. 5:10.

С. 3:1.

 

60 Ускладненнями застосування нефракціонованого гепарину у хворих на гострі коронарні синдроми є такі, за винятком:

A. Тромбоцитопенії. D. Алергічної реакції.

B. Тромбоемболії. E. Гіпербілірубінемії.

C. Остеопорозу.

61 Антитромботичний ефект низькомолекулярних гепаринів обумовлений взаємодією їх з такими фізіологічним антикоагуля­нтом (зазначте правильну відповідь):

A. Тканинним активатором плазміногену ТАП.

B. Антитромбіном ІІІ.

C. Альфа-2-антиплазміном.

D. Інгібітором активатора плазміногену.

E. Сечовим активатором плазміногену урокіназного типу.

 

62 Зазначте препарат, який не відносять до блокаторів (антаго­ністів) глікопротеїнових рецепторів GP ІІb/IIIа:

A. Reo Pro. D. Ламіфібан.

B. Тірофібан. E. Аспірин.

C. Інтегрелін.

 

63 Хворому С. 54 років з діагнозом ІХС: He-Q-інфаркт міокарда передньобокової стінки лівого шлуночка (ЧСС - 110 уд./хв, AT - 155/80 мм рт.ст.), вирішено призначити бета-адреноблокатор. Зазначте найбільш оптимальний бета-адреноблокатор:

A. Тразикор. D. Пропранолол.

B. Ацетобутол . E. Аптин.

C. Сект раль.

 

64 Хворому С. 65 років з діагнозом IXC: Q-інфаркт міокарда передньоперегородково-верхівкової ділянки лівого шлуночка. Кар­діосклероз (дифузний). Фібриляція передсердь з прискореним про­веденням на шлуночки; СН І ст., II ФК. Хронічний пієлонефрит в стадії загострення. Хронічна ниркова недостатність І ст. необхідно призначити бета-адреноблокатор. Зазаначте найбільш оптимальний бета-адреноблокатор в даній ситуації.

A. Сотало. D. Віскен.

B. Атенолол. E. Сектраль.

C. Метопролол.

 

65 Хворому С. 47 років з діагнозом ІХС: нестабільна стенокар­дія — гостра стенокардія спокою (III В за Браунвальдом) призначена внутрішньовенна інфузія 1% розчину нітрогліцерину (60 мг на добу). На початку інфузії загрудинний біль вщух, хворий заспокоївся. Од­нак через 48 годин від початку безперервної інфузії нітрогліцерину загруднинний біль відновився і став ще більш інтенсивним, ніж до лікування. Такий ефект нітрогліцерину пояснюється:

A. Алергією. D. Гіперліпідемією.

B. Толерантністю. E. Гіперглікемією.

C. Гіперкоагуляцією.

 

66 Для попередження толерантності до нітратів виберіть один з препаратів:

A. Папаверин. D. Еналаприл.

B. Но-шпа. E. Каптоприл.

C. Цинаризин.

 

67 Дляхворого Н. 67 років з діагнозом прогресуючої стенокар­дії (часті напади стенокардії (грудної жаби) переважно у першій половині дня) найбільш оптимальний режим перорального приймання нітратів (нітросорбід 80 мг/добу) такий:

A. 4 рази на добу: о 6 год, 12 год, 18 год, 24 год.

B. 4 рази на добу: о 7 год, 11 год, 15 год, 19 год.

C. 2 рази на добу: о 7 год, 23 год.

D. 1 раз на добу: о 7 год.

E. 1 раз на добу: о 19 год.

 

68 Толерантності не викликає такий антиангінальний за­сіб, що використовується при гострих коронарних синдромах:

A. Ізосорбіду динітрат ISDN.

B. Ізосорбід-5-мононітрат IS-5-N.

C. Ізокет.

D. Молсидомін.

E. Нітронг-форте.

 

69 Толерантності не викликає такий антиангінальний за­сіб, що використовується при гострих коронарних синдромах:

A. Нітросорбід . D. Молсидомін.

B. Олікард. E. Нітронг-форте.

C. Нітромінт.

70 Хворому Д. 52 років з діагнозом прогресуюча стенокардія рекомендовані засоби метаболічної терапії. Виберіть найбільш оптимальний засіб:

A. Рибоксин. D. Цитохром С.

B. Ессенціале. E. Танакан.

C. Предуктал.

 

71 Поряд з антитромботичними засобами, бета-адреноблокатора-ми, нітратами, кардіоміоцитопротекторами хворим на гос­трі коронарні синдроми доцільно призначати:

A. Бета-1-адреноміметики.

B. М-холінолітики.

C. Антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду з коротким періодом дії.

D. Трициклічні антидепресанти.

E. Статини.

 

72 У хворого Д. 67 років з альвеолярним набряком легень на фоні не-Q-інфаркту міокарда з локалізацією по нижній боковій стін­ці лівого шлуночка при AT - 180/100 мм рт.ст. і ЧСС – 140уд./хв. доцільно застосувати:

A. Осмодіуретики. D. Фуросемід.

B. Еуфілін. E. Гідрокортизон.

C. Добутамін.

 

73 У хворого Д. 50 років головного інженера лісокомбінату (хворів на гіпертонічну хворобу і часті напади стенокардії (грудної жаби)) після вираженого емоційного напруження з'явився інтенсивний біль у гру­дях, він втратив свідомість. Лікар, який прибув через 15 хвилин, знай­шов його блідим, вкритим холодним потом. AT не визначався. ЕКГ: шлуночкова пароксизмальна тахікардія (200 ударів за хвилину). Лі­кар послідовно ввів хворому платифілін (1 мл 0,2 %), новокаїнамід (10 мл 10 %), кордіамін (2 мл), строфантин (1 мл 0,05 %). Стан погір­шився. На ЕКГ: мерехтіння шлуночків. Ваша тактика.

A. Атропін внутрішньовенно.

B. Новокаїнамід внутрішньовенно струменево.

C. Кальцію хлорид внутрішньовенно струменево.

D. Строфантин внутрішньовенно струменево.

E. Електрична дефібриляція.

74 У хворого Ж. 75 років з діагнозом ІХС: не-Q-інфаркт міо­карда нижньоперегородкової ділянки лівого шлуночка через 3 го­дини з моменту госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії з'явились повторні епізоди sinus arest. AT - 130/80 мм рт.ст, ЧСС - 60 уд./хв. Ваша тактика при даному гострому коронарному синдромі.

A. Лідокаїн — інтравенозна інфузія до 1000 мг/добу.

B. Строфантин (1 мл 0,05 %, i.v.) + кальцію хлорид (10 мл 10 %, i.v.).

C. Ургентна імплантація штучного водія ритму серця.

D. Кардіоверсія.

E. Тимчасова стимуляція в режимі "of demand".

 

75 У хворого А. 70 років із встановленим діагнозом ІХС: го­стрий QS-інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка, на фоні больового синдрому виникла пароксизмальна надшлуночкова тахікардія (ЧСС - 180 уд./хв, ритм правильний, AT - 100/60 мм рт.ст.). До яких засобів не слід вдаватися у такому випадку?

А. Внутрішньовенно повільно 10 мг верапамілу.

В. Внутрішньовенно струменево 1 мг дигоксину.

С. Внутрішньовенно струменево 6 мл АТФ.

D. Внутрішньовенно струменево 2 мл 0,1 % розчину атропіну.

Е. Внутрішньовенно 0,5 мл 1 % розчину мезатону.

 

76 У хворої Н. 72 років, яка була госпіталізована у кардіологіч­не відділення 6 годин тому з діагнозом ІХС: гострий Q-інфаркт міо­карда передньобокової стінки лівого шлуночка виникла фібриля­ція передсердь з прискореним проведенням імпульсів на шлуночки (175-210 уд./хв.), AT - 160-90 мм рт.ст. Засобом вибору у даній ситуації є:

A. Преднізолон - 120 мг внутрішньовенно, струменево.

B. Кордіамін - 4 мл внутрішньовенно, струменево.

C. Добутамін - 250 мг внутрішньовенно краплинно.

D. Аміодарон - 450 мг внутрішньовенно, краплинно.

E. Ізопротеренол - внутрішньовенно, краплинно з розрахунку 0,5 мкг/кг - 1 хв.

77 Неадекватна реперфузія міокарда при "відкритій" шляхам систем­ного тромболізу коронарній артерії (феномен "no-reflow ") пояснюється:

A. Ретромбозом інфарктзалежної коронарної артерії.

B. Недостатньою дозою тромболітичного засобу.

C. Передозуванням тромболітика.

D. Пошкодженням мікроциркуляторного русла.

E. Stunning syndrome.

 

78 Stunning syndrome означає, що у хворого після успішно про­веденої тромболітичної терапії розвивається:

A. Реоклюзія інфарктзалежної коронарної артерії.

B. Систолічна дисфункція міокарда.

C. Гіперметаболічний стан міокарда.

D. Синдром Хеггліна.

E. Блокада рецепторів Gb ІІb/IIIa.

 

79 У хворого Н. 67 років із встановленим діагнозом ІХС: гост­рий Q-інфаркт міокарда нижньої стінки лівого шлуночка в момент прийняття у стаціонар виникла синусова брадикардія (ЧСС - 56 уд./хв, AT - 115/70 мм рт.ст., ЕКГ- ритм синусовий, правильний, ознаки некро­зу та ішемічного пошкодження нижньої стінки лівого шлуночка). Що слід призначити такому хворому для нормалізації час­тоти серцевих скорочень?

A. Атропін.

B. Пропранолол.

C. Ізадрин.

D. Спеціального лікування не потрібно.

E. Тимчасова трансвенозна електрокардіостимуляція.

 

80 У клінічній практиці Актилізе (тканинний активатор плазмі-ногену) вводиться внутрішньовенно доза 100 мг упродовж:

А 5-10хв. D. 48 год.

B. 90 хв. Е. 72 год.

C. 24 год.

 

81 Показаннями до проведення системного тромболізу є такі, за винятком:

А. Типового ангінозного синдрому >30 хв.

В. "Терапевтичного вікна" - 2-6 годин.

C. Елевації сегмента ST > 0,2 мВ у двох сусідніх грудних відведеннях.

D. Блокади лівої ніжки пучка Гісса, що виникла гостро.

E. Депресія сегмента ST > 0,2 мВ у двох сусідніх грудних відведеннях.

82 Стрептокіназа є:

A. Рекомбінантним тканинним активатором плазміногену.

B. Дволанцюжковим активатором плазміногену урокіназного типу.

C. Каталітичним продуктом бета-гемолітичного стрептокока групи С.

D. Одноланцюжковим активатором плазміногену.

E. Активатором плазміногену кажанів-вампірів.

 

83 Оптимальною дозою і тривалістю тромболізу стрептокіназою є такі:

A. Внутрішньовенно краплинно 3 млн ОД у 200 мл 0,9% NaCl упродовж 3 годин.

B. Внутрішньовенно краплинно 250 тис. ОД у 200 мл 0,9% NaCl упродовж 1 години.

C. Внутрішньовенно методом болюсу - 1 млн ОД упродовж 15 хв.

D. Внутрішньовенно упродовж доби 1000 ОД на год.

E. Внутрішньовенно краплинно 1,5 млн ОД в 100 мл 0,9% NaCl упродовж 60 хв.

 

84 Тромболітичний засіб APSAC - це:

A. Мутантна форма тканинного активатора плазміногену.

B. Біспецифічний агент з антитілами до тромбоцитів.

C. Еквімолярний коплекс стрептокінази з людським лізплазміногеном.

D. Химерна сполука.

E. Рекомбінантна стафілокіназа.

 

85 Найбільш оптимальним для тромболітичної терапії є "тера-певтичне вікно":

A. 2-6 годин. D. більше 50 годин.

B. 24-30 годин. E. Значення немає.

C. 48-50 годин.

 

86 При проведенні тромболітичної терапії і подальшої коронарографії встановлений результат (через 90 хв. від початку тромболізу) кваліфіковано як ТІМІ-3. Це означає, що:

A. Контраст не надходить дистальніше місця оклюзії.

B. Контраст лише частково заповнює дистальний відрізок артерії.

C. Контраст повністю надходить дистальніше місця оклюзії, але із запізненням.

D. Контраст швидко і повністю надходить в дистальний відрізок судини.

E. Контраст надходить за межі судини.

87 Для проведення тромболітичної терапії вирішено застосува­ти стрептокіназу. До якого покоління тромболітичних препаратів відносять цей засіб?

A. Першого. D. Четвертого.

B. Другого. E. Не відносять до жодного.

C. Третього.

88 Найбільш чутлива і специфічна рання ЕКГ-ознака інфаркту міокарда:

A. Інверсія зубця Т.

B. Депресія сегмента ST у грудних відведеннях.

C. Зубець Q>25 % R у І, aVL, V5 — відведеннях.

D. Елевація сегмента ST у двох і більше грудних відведеннях, розмі-щених поруч.

E. Гострий додатній високої амплітуди зубець Т у грудних відведеннях.

 

89 Найбільш вагомим ЕКГ-показанням для тромболітичної терапії є:

A. Патологічний зубець Q.

B. Депресія сегмента ST у двох і більше сусідніх грудних відведеннях.

С. Елевація сегмента ST у двох і більше грудних відведеннях поруч.

D. Комплекс QS.

Е. Повна блокада правої ніжки пучка Гісса.

 

90 Ефект "відкриття" інфарктзалежної коронарної артерії в першу чергу залежить від:

A. Статі. D. Метеочутливості.

B. Площі тіла. E. Циркадного ритму.

С. Тривалості "терапевтичного вікна".

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.