ЛЕКЦІЯ 8. ОСОБЛИВОСТІ АВТОМАТИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТУ

План

1. Редагування як один з головних чинників якісного перекладу.

2. Специфіка автоматичного перекладу тексту.

3. Класифікатор помилок:

а) синтаксичні помилки;

б) морфологічні помилки;

в) лексичні помилки.

Редагування як один з головних чинників якісного перекладу. Редагування тексту – це своєрідний вид літературної діяльності, в процесі якої редактор завжди вирішує творчі завдання, але, водночас, виступає у ролі дослідника. Редагування визначають як перегляд і виправлення повідомлень. На думку більшості дослідників, предметом редагування є приведення об'єкта редагування у відповідність до чинних у певний час у конкретному суспільстві норм, а також його творча оптимізація, метою якої є отримання заданого соціального ефекту. Процес редагування полягає у перевірці інформації з метою удосконалення або виправлення її структури, змісту, відповідності, завершеності, логічної послідовності, методів презентації.

Редагування перекладу, тобто вдосконалення вже існуючого його варіанта, буває двох типів. По-перше, це авторське редагування, коли редактором свого тексту виступає сам перекладач. По-друге, це редагування готового тексту, яке здійснює інша людина, тобто редактор. Досить часто немає потреби залучати до перевірки редактора, якщо редагування може здійснити і сам перекладач. Саморедагування та редагування тексту повідомлення редактором-професіоналом спрямовані на поліпшення якості тексту, досягнення його довершеності.

Редагування має свої спеціальні методи виконання. Методи редагування – це послідовність процедур, які дають змогу відшукати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправити їх. Редагування складається з двох повністю рівноправних процедур: аналізу (контролю) та виправлення (реконструкції) тексту. Стосовно цих процедур можна сказати, що аналіз (контроль) – це процедура пошуку, фіксації та локалізації помилок у повідомленні, а реконструкція – це процедура виправлення у повідомленні помилок, виявлених у процесі аналізу.

Виділяють три аспекти перекладу, які потрібно перевірити редактору:

- ступінь формальної відповідності оригіналу тексту;

- ступінь формальної відповідності у кінцевій мові;

- ступінь смислового навантаження та прийнятності для цільової аудиторії.

Оскільки перед редактором стоїть вирішення багатьох завдань, його робота має бути організованою та систематизованою.

Процес редагування та перевірки можна поділити на такі етапи:

1) ознайомлення з текстом оригіналу та перекладу, що включає в себе сканування тексту, яке спрямоване на визначення тематики, стилістичних особливостей, якості вжитої у документі мови; ідеї щодо можливостей покращення тексту.

2) звірення тексту перекладу з вихідним текстом, а це послідовна, ретельна перевірка відповідності кожного слова, кожної фрази перекладу вихідному тексту, єдності використаної термінології, логіки викладу, а також порівняння смислового значення. Цей етап включає в себе роботу зі словниками, довідниками, мережею Інтернет, консультації спеціалістів тієї чи іншої галузі. Редактору необхідно мати лист для нотаток, де б зазначались власні назви, термінологія, а також помилки та виправлення, що дасть змогу забезпечити однорідність вжитої термінології.

3) внесення смислових і стилістичних правок; перевірка тексту на наявність граматичних, орфографічних, пунктуаційних, синтаксичних тощо помилок. Виправити помилку недостатньо, адже необхідно узгодити все речення, перевірити його завершеність, не забувати при цьому про індивідуальний стиль перекладача.

4) завершальний етап – порівняння попереднього тексту з його новим варіантом, остаточна перевірка тексту.

Завдання, які постають перед редактором, вимагають від нього досконалого і точного знання мови та граматики, бездоганного відчуття стилю, редактор повинен постійно розвивати свою пам'ять і увагу, бути обізнаним із сучасними нормами редагування та дійсними стандартами. Крім того, редакторам необхідні регулярні тренінги, постійна робота над собою. Отже, робота редактора потребує великого вміння, досвіду й такту, оскільки перед редактором, крім завдання – перевірити текст на наявність помилок, постають важливі завдання – не порушити манеру авторського письма і врахувати стильові особливості викладу.

Специфіка автоматичного перекладу тексту. В умовах двомовності, коли в першу чергу маємо справу з російськомовними текстами, великої уваги потребує така робота з текстом, як його переклад і редагування, У цьому випадку одним з методів аналізу мовних елементів є порівняльний підхід до досліджуваних мовних фактів двох мов. При порівнянні елементів близькоспоріднених мов треба бути дуже уважним, оскільки дуже розповсюдженою є небажана інтерференція (негативним наслідком якої є суржик). Найбільш відчутним є відхилення від норм однієї з мов під впливом іншої в умовах асиметричного білінгвізму. Це дуже виразно проявляється на рівні слововживання, коли вживаються ненормативні форми, що є кальками російських форм (наприклад: міроприємство, приймати участь, установча сесія та ін.) або незнання синонімічних можливостей слів (суспільне харчування, виключення із правила), або плутання паронімічних форм (письмовий – писемний, громадський – громадянський, визначний – визначальний...); трапляється величезна кількість помилок на рівні використання прийменникових конструкцій тощо.

Для того щоб набути певної лінгвістичної компетенції, слід навчитися здійснювати мовний аналіз різних елементів мови (у першу чергу – лексичних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних засобів), а для цього треба засвоїти норми літературної мови, особливості стилів (зокрема наукового і офіційно-ділового, враховуючи специфіку нашої майбутньої професійної діяльності), навчитися користуватися довідковою літературою.

На сьогоднішній день великою популярністю користуються системи автоматичного перекладу (САП) текстів, тобто комп'ютерний переклад. Але слід пам'ятати, що текст, отриманий в результаті автоматичного перекладу, не може бути абсолютно нормативним і потребує редагування.

Автоматичний переклад грунтується на формальному представленні тексту, тобто не торкається його смислового наповнення. Шляхом аналізу буквеного складу слів за складними алгоритмами встановлюється морфемний склад слова, за відмінковим закінченням з'ясовуються його формальні рід, число, відмінок тощо – весь можливий набір граматичних значень. На основі цього програма намагається визначити напрямки синтаксичної залежності між словами (узгодження, керування) для їх адекватного перекладу.

Класифікатор помилок. Головними перешкодами для якісного автоматичного перекладу, насамперед, є: помилки у вихідному тексті; омонімія і полісемія; складні синтаксичні конструкції. Отже, комп'ютерний переклад тексту потребує редагування, ретельного доопрацювання, а тут вже необхідні певні знання і навички.

Композиційні і логічні помилки у текстах не належать до власне мовних, і тому не контролюються системою перевірки орфографії і граматики електронних текстів і, зрозуміло, не виправляються при автоматичному перекладі. їх слід виправити у вихідному тексті до початку перекладу.

До власне мовних, таких, що виникають вже у процесі автоматичного перекладу, належать помилки синтаксичні, морфологічні, лексичні, стилістичні.

Синтаксичні помилки являють собою вид помилок, які нерідко не помічають самі укладачі. Найпоширенішою синтаксичною помилкою є неправильний порядок слів у реченнях. Програми автоматичного перекладу не змінюють порядку слів, тому український варіант зберігає ті ж логічні наголоси й акценти, що й російський. Порядок слів і конструкція речення змінюються тільки під час перекладу дієприкметників.

Слід пам'ятати, що в українській мові дієприкметники активного стану не доконаного виду на – ачий (-ячий), -учий (-ючий) вживаються рідко і без залежних слів; працюючий, лежачий, квітучий, виступаючий. Комп'ютер завжди їх перекладає підрядним реченням (наприклад: транслирующий прокси сервер//проксі сервер, що транслює, а треба транслюючий проксі сервер; изменение спожившихся представлений//зміна уявлень, що склалися, а треба зміна сформованих уявлень). Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) та пасивні (на -ний, -тий) уживаються без обмежень – нарівні з прикметниками: розроблений, розвинутий, пофарбований, підстрелений, почервонілий, зів'ялий.

Отже, дієприкметники активного стану недоконаного виду перекладаються: рикметниками (царящий//панівний, тормозящий//гальмівний, консультирующий//консультативний); підрядним означальним реченням (консультирующий//що консультує, лежащий//що лежить, охвывающий//що охоплює, проживающие//що мешкають), іменниками (поступающие//вступники, нападаючий//нападник, проверяющий//перевіряльник); дієприслівником (Все выступающие коллеги отмечали важность затронутого вопроса//Усі колеги, виступаючи, зазначали важливість порушеного питання).

До синтаксичних помилок належить неправильне використання прийменників. Вибір прийменника визначається традицією й обумовлений контекстом і лексико-граматичними зв'язками слів, що складають сполучення. Вибір прийменника може бути пов'язаний із прагненням підкреслити якийсь відтінок думки.

Російський прийменники „согласно" (чего?) має два відповідники в укрвїнській мові: згідно з, який вимагає О. в. іменника або відповідно до, який вимагає Р. відмінка. Досить часто трапляється такий ненормативний варіант перекладу, як „згідно наказу".

Багатозначність російського прийменника ПО є причиною того, що чимало конструкцій, до складу яких він входить, перекладаються САП з помилками. Наприклад: работать по договору//працювати по договору, а правильно - працювати за договором і т.д.

САП тексту з російської мови на українську допускають чимало помилок при перекладі прийменниково-іменникових конструкцій, що обумовлено розбіжностями у керуванні, наприклад: стремиться к /прагнути до; случилось по вине/трапилось через провину.

Як може не збігатися у двох мовах прийменниково-іменникове керування, так само може не збігатися й іменникове керування, наприклад: длагодарить кого?//дякувати кому?; причинять что?//завдавати чого?; нуждаться в чом?//потребувати чого?. САП здебільшого правильно перекладають такі конструкції, але якщо відстань між дієсловом і залежним іменником перевищує кілька слів, то програмі не вдається визначити, який саме іменник є залежним, і, відповідно, змінити його відмінкове закінчення:

Стосовно редагування складних речень, то тут головне – дібрати таке формулювання, щоб зміст сприймався однозначно, головна думка виходила на поверхню і легко сприймалася.

Морфологічні помилки. Найбільш поширеною морфологічною помилкою є неузгодженість означень. Укладачеві тексту слід знати:

1. Якщо означення стосується сполучення власного іменника і прикладки (наприклад, композитор Пахмутова), то воно звичайно узгоджується з найближчим іменником. Наприклад: Наш новий директор магазину Петрова має великий професійний досвід. Винятком із правил є ситуація, коли означення виражається дієприкметником, наприклад: Запрошена на збори голова профспілки заводу виступила з промовою.

Помилково вживають: вчена ступінь, далекий путь, холодна Сибір, вдала продаж:, головна біль тощо через неспівпадіння роду іменників у російській і українській мовах.

5. Якщо означення стосується сполучення іменника з числівниками „два", „три", „чотири", то воно звичайно ставиться у формі Р. в., коли стосується слів чоловічого і середнього роду, і Н. в., коли стосується слів жіночого роду. Наприклад: дві нові лабораторії; три старих будинки; чотири нових колеса; три відомі співачки.

6. Досить часто трапляються помилки щодо вживання закінчень Р.в. ім. чол. роду 2 відміни: аудита. коефіцієнту, фактору, Парижу та ін.

7. Нераціональне використання кількісних числівників – ще один вид морфологічних помилок. Слід пам'ятати: усі кількісні числівники відмінюються, при чому змінюються усі частини складних і складених числівників; числівник півтора/півтори у формі Н./З. відмінка поєднується з іменником у формі Р. в. однини (півтора вагона, півтори машини), у текстах кількісні числівники подаються у цифровому записі.

Системи автоматичного перекладу, на жаль, допускають чимало морфологічних помилок, причиною чого, з одного боку, є те, що програма „не бачить''' синтаксичного зв'язку, а отже, і узгодження між словами, які знаходяться у тексті на певній відстані одне від одного, а з іншого – наявність і у російській, і в українській мовах омоформ -слів, що збігаються у певних формах: російською – три (числівник) //три (дієслово); стоят (3 особа мн. теп час, они стоят на ступеньке) // стоят (3 особа мн. теп час, они стоят 100 рублей).

Також САП регулярно помиляються при перекладі російських прикметників та дієприкметників жін. роду у Р, і Д. відмінках (преду-смотренной - передбаченою/передбаченій); чол. роду у Н. і 3. відмінках і жін. роду у Р. і Д. відмінках (другой – інший//іншої//іншій); сер. роду у Р. в. однини і Н. в. множини (обязательства – обов'язку//обовязки) та ін. Виправлення цих помилок повинен здійснити укладач тексту.

Лексичні помилки. Укладачі текстів часто допускають помилки, пов'язані з незнанням лексичних особливостей мови. Неправильне використання слів і термінів є однією з найпоширеніших лексичних помилок. До слова у тексті висовуються дві вимоги: слово повинне бути літературним та виправданим і доречним у конкретному контексті.

Мовні^-помилки викликані завжди або незнанням значень слів, або уживанням слів, не закріплених традицією і нормами, наприклад, вживання плеоназмів і тавтологій. Плеоназм являє собою значеннєвий повтор, що виникає при вживанні слів, значення яких частково або цілком збігається, наприклад: пам'ятний сувенір (але сувенір і є подарунком на пам'ять); передовий авангард (авангард – це і є першість, лідерство); різні варіанти (варіант і означає відмінність, розходження).

Тавтологія – значеннєвий повтор, що виникає у тих випадках, коли в реченні стоять поруч однокореневі слова, близькі за змістом і звучанням. Наприклад: Установлено дві фасувальні лінії для розфасування продукції. Тавтологічні повтори роблять фразу немилозвучною й ускладнюють її сприйняття, оскільки привертають до себе зайву увагу.

Слід уникати в тексті канцеляризмів, що являють собою застарілі, громіздкі фрази зі стійкою архаїчною структурою, а також мало­виразні казенні слова. Наприклад: на предмет залучення до участі, цим пропонується, ми маємо на сьогоднішній день та ін. Ці сухі казенні слова роблять такою всю фразу. Часто канцеляризми взагалі позбавлені змісту (по лінії, у світлі, різного роду, загострити питання, на цьому відрізку часу, фактично...).

До лексичних помилок можна віднести також і вживання у текстах документів слів-професіоналізмів, які є видом спеціальної лексики. Вживання їх у писемному офіційному мовленні можливе тільки у випадку, коли спеціальність чи рід діяльності не має своєї розвинутої термінології.

Практичну і ділову форму офіційного тексту обумовлює значеннєва точність мови. Нерозрізнення слів-паронімів являє собою мовну помилку, пов'язану з незнанням значення слова. Пароніми – близькі за звучанням однокореневі слова, що розрізняються значенням. Наприклад: помістити - розмістити; оплатити - заплатити, гарантійний - гарантований.

Також досить часто трапляються помилки у вживанні слів-синонімів. Синоніми – це слова з однаковим або близьким значенням. Наприклад: звести – спорудити, майбутній - прийдешній. Синоніми, як і пароніми, розрізняються відтінками значень, лексичною сполучуваністю або стилістичним значенням. Наприклад: спростовувати – не погоджуватися з чим-небудь, наводити власні аргументи; суперечити – стверджувати щось протилежне; перечити – говорити всупереч з упертості. Програма не може враховувати усіх значеннєвих розходжень синонімів, усіх випадків їхнього вживання, що і призводить до лексичної помилки.

Крім того, деякі близькі за значенням слова вимагають після себе додатка у різних відмінках, що іноді стає причиною помилок у керуванні. Порівняйте:

Слово Його синонім

Властивий (кому?) Характерний (для кого?)

Опанувати (що?) Оволодіти (чим?) та ін.

Фразеологією мови називають сукупність стійких словосполучень, цілісних за складом і значенням словосполучень і виразів типу вузьке місце; ловити гав; витати в хмарах та ін. Такі звороти мови називають фразеологічними або зв'язаними словосполученнями. На відміну від вільних словосполучень типу піти у відпустку, підготувати доповідь, що складаються в процесі оформлення і вираження думки, фразеологізми відтворюються як готові, заздалегідь утворені одиниці мови. Звичайне словосполучення розуміється буквально, а фразеологічний зворот розуміється у переносному значенні. Тому переклад усталених мовних зворотів на сьогодні становить собою проблему і лінгвістичну, і технічну. Для правильного перекладу фразеологізмів з однієї мови на іншу потрібен вичерпний перелік таких одиниць в обох мовах; крім того не всі фразеологізми перекладаються з мови на мову. Тому найчастіше САП перекладають усталені вирази дослівно, руйнуючи при цьому і форму фразеологізму, і його значення.

Стосовно стилістичних помилок слід враховувати, що САП не тільки продублюють їх, якщо вони наявні у вихідному документі, а й можуть додати нових. Як правило, програми помиляються, обираючи з варіантів можливого перекладу слова такий, що не відповідає стилістичному оформленню тексту. Наприклад, рос. требовать от.., в офіційно-діловому стилі слід перекладати українською мовою як вимагати від..., а не жадати від...

Отже, у формуванні менталітету і ділового іміджу сучасного спеціаліста, ділової людини важлива роль відводиться культурі мовлення, зокрема дотриманню норм літературної мови, використанню правил мовленнєвого етикету у професійній діяльності тощо. Для фахівця рівень мовленнєвої культури – це одна з найважливіших ланок його професіоналізму. Мовна неграмотність, невміння скласти текст, підготувати виступ, зробити переклад з російської мови на українську й навпаки сьогодні повинні сприйматися як професійна невідповідність

Проблемно-пошукові питання:

1. На які етапи поділяється процес редагування?

2. Які системи автоматичного перекладу (САП) тексту ви знаєте?

3. На чому грунтується автоматичний переклад (АП) тексту?

4. Які помилки є головними перешкодами для якісного автоматичного перекладу?

5. Назвіть типові синтаксичні помилки, що трапляються після АП?

6. Назвіть типові морфологічні помилки, що трапляються після АП?

7. Назвіть типові лексичні помилки, що трапляються після АП?

Теми рефератів:

1. Науковий стиль СУЛМ.

2. Мовні й позамовні норми мовленнєвої культури.

3. Український менталітет і стилістика української мови.

4. Редагування як вид літературної діяльності.

Література:

1. Алимов В.В. Теория перевода. Перевод в сфере профессиональной коммуникации. Изд.3 – М., 2005. – 160 с.

2. Коптілов В. Теорія і практика перекладу: Навч. посіб. – К.: Юніверс, 2002. – 280с.

3. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2004. – 416с.

4. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навч. Посіб. – К.: «Академія», 2005. – 368 с.

8. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – 480 с.

6. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 304 с.

Поиск по сайту: