Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Охорона в Україні інформації, яка віднесена до державної таємниці



Згідно Закону України «Про державну таємницю».

РОЗДІЛ IV.

ОХОРОНА ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ

Зміст охорони державної таємниці

Охорона державної таємниці включає комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативних заходів, спрямованих на запобігання розголошенню інформації, що становить державну таємницю. Здійснення цих заходів відповідно до своєї компетенції забезпечують державні органи, передбачені статтею 3 цього Закону.

Стаття 17. Основні організаційно-правові заходи охорони державної таємниці

З метою охорони державної таємниці встановлюються: єдині вимоги щодо виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування і обліку носіїв інформації, що становить державну таємницю; ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність, пов'язану з державними таємницями; особливий режим діяльності (режим секретності) вищезазначених підприємств, установ і організацій; спеціальний порядок доступу громадян до державної таємниці; обмеження щодо обнародування, передачі іншій державі або розповсюдження іншим шляхом інформації, що становить державну таємницю; обмеження щодо перебування і діяльності в Україні іноземних громадян та іноземних юридичних осіб, а також розташування і переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать; спеціальний порядок здійснення судових, наглядових, контрольно-ревізійних та інших функцій органів державної влади стосовно підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державними таємницями; відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.

Стаття 18. Єдині вимоги до носіїв інформації, що становить державну таємницю, та до їх зберігання

Єдині вимоги щодо виготовлення, користування, забезпечення схоронності, передачі, транспортування і обліку носіїв інформації, що становить державну таємницю, та до їх зберігання встановлюються Державним комітетом України з питань державних секретів.

Стаття 19. Ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею

Надання підприємствам, установам і організаціям права здійснювати діяльність, пов'язану з державною таємницею, відбувається шляхом оформлення Державним комітетом України з питань державних секретів відповідного дозволу (ліцензії). Порядок і умови надання зазначеного дозволу (ліцензії) визначаються Кабінетом Міністрів України. Підприємства, установи і організації, яким надано зазначений у цій статті дозвіл (ліцензію), набувають право на доступ до конкретної інформації, що становить державну таємницю, згідно з розпорядженням уповноважених на те у висновку Державного експерта з питань таємниць державних органів. За погодженням з цими органами здійснюється передача інформації, що становить державну таємницю, або її носіїв іншим підприємствам, установам і організаціям, які мають відповідний дозвіл (ліцензію) Державного комітету України з питань державних секретів.

Стаття 20. Особливий режим діяльності підприємств, установ і організацій

Особливий режим діяльності підприємств, установ і організацій, пов'язаної з державною таємницею (режим секретності), запроваджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Доступ громадян до державної таємниці

Доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової чи науково-дослідної діяльності і які оформили відповідний допуск у порядку, передбаченому цим Законом. Рішення про надання доступу до конкретної інформації, що становить державну таємницю, приймають керівники державних органів, підприємств, установ і організацій, в яких здійснюються роботи або зберігаються носії інформації, пов'язані з цією інформацією. Відмова надати громадянинові України доступ до конкретної інформації можлива лише за відсутності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, і може бути оскаржена посадовій особі вищого рівня, якій підпорядкована та посадова особа, яка відмовила громадянинові у доступі до конкретної інформації, що становить державну таємницю. У разі незадоволення скарги громадянин має право оскаржити протиправні дії посадових осіб до суду. Іноземним громадянам та особам без громадянства доступ до державної таємниці надається у виняткових випадках на підставі міжнародних угод або письмового розпорядження Президента України.

Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці

Допуск до державної таємниці надається на підставі наказу керівника підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин. Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну таємницю, не пов'язана з місцем роботи або навчання, допуск може надаватися за місцем здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи особи з інформацією, що становить державну таємницю; перевірку особи у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе обов'язків щодо збереження державних таємниць, які будуть йому довірятися; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законодавством обмеження прав у зв'язку з допуском до державних таємниць; ознайомлення громадянина з нормами про відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю. Форми допуску до необхідної громадянину інформації ("особливої важливості", "цілком таємної", "таємної") встановлюються залежно від ступеня її секретності. Рішення про допуск громадянина до державної таємниці приймається не пізніше 5 днів після закінчення перевірки особи у зв'язку з допуском до державної таємниці.

Стаття 27. Обов'язки громадянина щодо збереження державної таємниці

Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний: не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому буде довірена або стане відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків; не брати участі в об'єднаннях громадян, діяльність яких не підлягає легалізації відповідно до законодавства або заборонена в судовому порядку; не брати участі у протиправній діяльності органів іноземних держав та іноземних організацій; виконувати вимоги встановленого відповідно до статті 20 цього Закону режиму секретності; повідомляти посадових осіб, які надали йому допуск до державної таємниці, про обставини, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці.

Стаття 30. Обмеження на обнародування інформації, що становить державну таємницю, у пресі та інших засобах масової інформації

Під час підготовки матеріалів для опублікування, поширення у пресі та інших засобах масової інформації або переміщення їх через кордон підприємства, установи, організації та громадяни з метою охорони інформації, що становить державну таємницю, зобов'язані керуватися Законом України "Про інформацію", цим Законом та іншими актами законодавства. Контроль за дотриманням законодавства з питань охорони державної таємниці від поширення у пресі та інших засобах масової інформації здійснює Державний комітет України по охороні державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації.

Стаття 34. Інженерно-технічні заходи охорони державної таємниці

З метою технічного захисту інформації підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, пов'язану з державними таємницями, зобов'язані використовувати захищені засоби обробки, передачі, збереження інформації та технічні пристрої її захисту, сертифіковані на відповідність цих засобів та пристроїв нормативам технічної захищеності. Підприємства, установи і організації мають право здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та сервісним обслуговуванням систем і засобів, виконанням робіт, наданням послуг, що забезпечують технічний захист державної таємниці, виключно за наявності відповідного дозволу (ліцензії). Сертифікація та ліцензування, передбачені цією статтею, здійснюються Державною службою України з питань технічного захисту інформації.

Стаття 35. Криптографічні заходи охорони державної таємниці

Криптографічні заходи охорони державної таємниці здійснюються в порядку, визначеному Президентом України.

Стаття 36. Оперативні заходи охорони державної таємниці

Оперативні заходи охорони державної таємниці здійснюються в ході контррозвідувальної, розвідувальної та оперативно-розшукової діяльності органами Служби безпеки України та іншими державними органами, яким право здійснення такої діяльності надано законодавством.

Перелік і порядок застосування оперативних заходів визначаються відповідним законодавством.

Стаття 37. Контроль за забезпеченням охорони державної таємниці

Керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці. Підприємства, установи і організації, що розміщують замовлення у підрядчиків, мають право контролювати стан охорони державних таємниць, які були передані підрядчикам у зв'язку з виконанням замовлення. Державні органи, яким у рішенні Державного експерта з питань таємниць було надано право вирішувати питання про доступ до конкретної інформації, що становить державну таємницю, зобов'язані контролювати стан охорони державної таємниці на всіх підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють роботи або зберігають носії інформації, пов'язані з відповідною державною таємницею. Державний комітет України з питань державних секретів має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях, яким було видано дозвіл (ліцензію), передбачений статтею 19 цього Закону.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.