Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПЕРЕДАЧІ ВІЛ ВІД МАТЕРІ ДО ДИТИНИ



МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

 

НАКАЗ

14.11.2007 №716

м. Київ

 

Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги “Попередження передачі ВІЛ від матері до дитини"

 

На виконання доручення Президента України від 06.03.2003 №1-1/152 п.а.2 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 244-р «Про схвалення Концепції Державної програми “Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015 роки”» з метою уніфікації вимог до обсягів і якості надання акушерської допомоги,

 

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити клінічний протокол з акушерської допомоги “Попередження передачі ВІЛ від матері до дитини" (далі - Клінічний протокол, додається).

2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам Головних управлінь охорони здоров’я обласних Дніпропетровської, Львівської, та Харківської, Головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф Черкаської, управління охорони здоров’я та курортів Вінницької, управління охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської, управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської та управління охорони здоров’я Севастопольської міських державних адміністрацій:

2.1. Забезпечити впровадження Клінічного протоколу в діяльність підпорядкованих закладів охорони здоров’я.

2.2. Організувати здійснення контролю за наданням акушерсько-гінекологічної допомоги у підпорядкованих закладах охорони здоров’я у відповідності до Клінічного протоколу.

3. Уважати такими, що не застосовуються клінічні протоколи «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», затверджений наказом МОЗ України від 15.12.2003 №582 та "Антиретровірусна терапія вагітних та роділь", затверджений наказом МОЗ України від 07.04.2006 № 206 "Про затвердження клінічних протоколів".

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров’я А.В.Мусієнка.

Міністр Ю.О.Гайдаєв

 

Клінічний протокол, затверджений цим наказом, розроблено відповідно до чинних нормативів надання акушерсько-гінекологічної допомоги.

Використання клінічних протоколів в практичній діяльності лікаря дозволить стандартизувати та уніфікувати діагностику і лікування, застосовувати методики лікування з доведеною ефективністю, що знижують захворюваність і смертність пацієнта. Це дасть можливість пацієнтам отримувати обґрунтовані діагностику та лікування, а лікарям застосовувати сучасні методики, засновані на науково-доказових засадах.

Клінічний протоколи розроблено на основі науково-доказової медицини.

Науково-доказова медицина (далі - НДМ) визначається як новітня технологія збору, аналізу, синтезу та застосування наукової медичної інформації, яка дозволяє приймати оптимальні клінічні рішення як з погляду допомоги хворому, так і з економічної ефективності. НДМ базується на достовірних доведеннях, передбачає пошук, порівняння, узагальнення та широке поширення доказів з метою використання в інтересах хворого.

Метод узагальнення результатів декількох досліджень для потреб практичної охорони здоров’я отримав назву мета-аналізу, який дозволив вирішити клінічну проблему: порівняння стандарту для оцінки результатів лікування.

Одним із досягнень методології контрольованих досліджень стала розробка та послідовне застосування методів рандомізації (випадковий розподіл пацієнтів у групах порівняння).

Рівні доказовості:

1. Докази, що отримані у результаті рандомізованих контрольованих досліджень або мета-аналізу мають самий високий рівень – А.

2. Дослідження із застосуванням методу “випадок-контроль” або когортного дослідження чи добре спланованого контрольного дослідження без рандомізації – рівень В.

3. Дослідження отримані у результаті експертної оцінки або клінічного досвіду, – рівень С.

 

При організації надання діагностично-лікувальної акушерсько-гінекологічної допомоги використовуються методики та технології усіх рівнів з урахуванням поінформованої можливості пацієнта.

 


  ЗАТВЕРДЖЕНО наказ міністерства охорони здоров'я 14.11.2007 №716

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПЕРЕДАЧІ ВІЛ ВІД МАТЕРІ ДО ДИТИНИ

Клінічна класифікація ВІЛ-інфекції у дорослих (ВООЗ, 2006):

Шифри МКХ-10

Клінічна стадія І  
Безсимптомний перебіг Z 21
Персистуюча генералізована лімфаденопатія B 23.1
Клінічна стадія ІІ  
Помірна немотивована втрата ваги тіла до 10% від попередньої або розрахованої B 22.7
Рецидивуючі бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, середній отит, тонзиліт, фарингіт) B 20.8 – B 20.9
Оперізуючий лишай B 20.3
Ангулярний хейліт B 23.8
Рецидивуючий афтозний стоматит B 23.8
Папульозний сверблячий дерматит B 23.8
Себорейний дерматит B 23.8
Грибкові ураження нігтів B 20.5
Клінічна стадія ІІІ  
Важка немотивована втрата ваги (понад 10% від попередньої або розрахованої) B 22.7
Немотивована хронічна діарея тривалістю понад 1 міс. B 23.8
Немотивована персистуюча лихоманка (інтермітуюча або постійна) тривалістю понад 1 міс. B 22.7
Кандидоз (молочниця) ротової порожнини B 20.4
Волосиста лейкоплакія язика B 23.8
Легеневий туберкульоз B 20.0
Важкі бактеріальні інфекції (пневмонія, менінгіт, емпієма, гнійний міозит, артрит або остеомієліт, бактеріємія, важкі запальні захворювання малого таза та ін.) B 20.1
Гострий некортизуючий виразковий гінгівіт або некротизуючий виразковий періодонтит B 23.8
Немотивовані анемія (менше 80 г/л), нейтропенія (нижче 0,5 х 109/л) або хронічна (тривалістю понад 1 міс.) тромбоцитопенія (до 50 х 109/л) B 23.2
Клінічна стадія ІV  
Синдром виснаження (ВІЛ-кахексія) B 22.2
Пневмоцистна пневмонія B 20.6
Рецидивуючі бактеріальні пневмонії B 20.1 B 20.3 B 20.8 B 20.9

Ефективність попередження передачі ВІЛ від матері до дитини в значній мірі залежить від кваліфікації проведення дотестового консультування, добровільного тестування на ВІЛ, післятестового консультування всіх вагітних, незалежно від репродуктивного вибору.

Обстеження вагітних:

Тестування на ВІЛ вагітної жінки проводиться шляхом забору крові, що направляється до лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції.

Тестування на ВІЛ здійснюється усім вагітним за їх поінформованою добровільною згодою.

Стандартне тестування крові вагітної на ВІЛ здійснюється при взятті на облік. У разі встановлення діагнозу ВІЛ-інфекція повторне обстеження не призначається, вагітній призначається медикаментозна профілактика вертикальної трансмісії ВІЛ.

У разі отримання негативного результату методом імуноферментного аналізу (далі - ІФА) на ВІЛ при взятті на облік до 12 тижнів вагітності, повторне тестування проводиться у терміні вагітності 22-23 тижні. У разі встановлення діагнозу ВІЛ-інфекція повторне обстеження не призначається, вагітній призначається медикаментозна профілактика вертикальної трансмісії ВІЛ.

У разі отримання сумнівного результату обстеження методом імуноферментного аналізу (ІФА) до 23 тижнів вагітності, вагітній призначається повторне тестування з використанням імунного блоту.

У разі звернення вагітної на облік по вагітності пізніше 23 тижнів вагітності, їй призначається тестування крові на ВІЛ методом ІФА. За умови встановлення діагнозу ВІЛ-інфекція повторне тестування не проводиться, вагітній призначається профілактика вертикальної передачі ВІЛ відповідно до даного протоколу. У разі отримання негативного результату необхідно здійснити повторне обстеження на ВІЛ не пізніше 32 тижня вагітності.

У разі звернення вагітної на облік пізніше 30 тижнів вагітності, їй призначається тестування на ВІЛ методом ІФА або експрес-методом. У разі отримання негативного результату, повторне обстеження проводиться експрес-методом у пологах.

У разі звернення вагітної у пологах без відомого ВІЛ-статусу, їй проводиться тестування експрес-методом. У разі отримання позитивного результату ВІЛ-інфікування, вагітній (новонародженому) призначається медикаментозна профілактика вертикальної трансмісії ВІЛ.

У разі отримання сумнівного результату методом імуноферментного аналізу (ІФА) перед пологами або у пологах, повторне тестування проводиться двічі з інтервалом 15-20 хвилин експрес-методом у пологовому стаціонарі. Після отримання позитивного результату на ВІЛ, здійснюється медикаментозна профілактика вертикальної трансмісії ВІЛ.

У разі звернення породіллі до пологового стаціонару після пологів, їй призначається двічі з інтервалом 15-20 хвилин тестування крові на ВІЛ експрес-методом. У разі отримання позитивного результату, проводиться медикаментозна профілактика вертикальної трансмісії ВІЛ.

Результати проведених експрес-тестів у подальшому підтверджуються стандартним дослідженням крові на ВІЛ методом ІФА та імуноблотингу.

Відразу після народження зразок пуповинної крові дитини, народженої ВІЛ-інфікованою чи необстеженою на ВІЛ-інфекцію жінкою, направляється для обстеження на антитіла до ВІЛ методом ІФА.

 

Діагноз ВІЛ-інфекції у вагітних та дітей старше 18 міс встановлюється амбулаторно або у стаціонарі на підставі:

- виявлення антитіл до ВІЛ методом імуноферментного аналізу або швидких тестів з підтвердженням результату у другому тесті (інша тест-система ІФА, інший швидкий тест, імунний блот)

або

- виявлення РНК ВІЛ або антигену р24 з підтвердженням результату за допомогою іншого вірусологічного тесту.

При встановленні позитивного статусу ВІЛ-інфікованій вагітній надається повна інформація стосовно:

· необхідності використання презервативів для профілактики передачі ВІЛ-інфекції та ІПСШ під час статевих контактів під час вагітності;

· ризиків передачі ВІЛ плоду/новонародженому та способи профілактики;

· переваг та ризиків АРВ-профілактики;

· ризиків перинатальної передачі вірусів гепатиту B і C та шляхи її зниження;

· впливу наркотиків на розвиток плода, включаючи розвиток абстинентного синдрому;

· інформування щодо програм зниження шкоди та лікування наркотичної залежності;

· впливу способу пологорозрішення на ризик передачі ВІЛ, у тому числі переваги та ризики операції кесаревого розтину;

· рекомендації з вигодовування новонародженого.

Після того, як ВІЛ-інфікованій жінці буде надана повноцінна і точна інформація про ймовірні ризики та можливість отримання медичної допомоги, вона повинна прийняти поінформоване рішення про збереження або переривання вагітності.

 

Передача ВІЛ від матері до дитини відбувається:

1. Під час вагітності: трансплацентарним, висхідним (через амніотичні оболонки та навколоплодові води) шляхами, а також при діагностичних інвазивних втручаннях.

2. Під час пологів при проходженні плода через природні пологові шляхи.

3. Після пологів у разі грудного вигодовування.

Фактори ризику, які підвищують частоту передачі ВІЛ від матери до дитини:

· Прогресуюча стадія ВІЛ-інфекції з високим вірусним навантаженням більше 10 000 копій/мл під час вагітності та пологів [А].

· Відсутність антиретровірусної терапії під час вагітності [А].

· Наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом [А].

· Тривалість безводного періоду більше 4 годин (кожна година безводного проміжку підвищує ризик трансмісії на 2 %) [А].

· Пологи через природні пологові шляхи (у порівнянні з елективним кесаревим розтином). За відсутності ефективної АРТ збільшується ризик трансмісії на 50%) [А].

· Грудне вигодовування [А].

· Низький соціальний рівень жінки, недостатність харчування, незадовільні умови проживання [В].

· Шкідливі звички під час вагітності (прийом наркотичних речовин, тютюнопаління, вживання алкоголю) [В].

· Незадовільний антенатальний нагляд [В].

· Передчасні пологи [В].

· Штучний розрив навколоплідних оболонок (амніотомія) та індукція пологів [В].

· Рутинна епізіотомія, перинеотомія [В].

· Інвазивне моніторування внутрішньоутробного стану плода [В].

· Щипці, вакуумекстракція плода [В].

· Відсутність антиретровірусної терапії для роділлі, породіллі та новонародженого [В].

 

· Ускладнення перебігу вагітності, як розвиток плацентарної недостатності, затримка росту плода, маловоддя, загострення екстрагенітальних захворювань, низька прибавка маси тіла [С].

· Запізнілі пологи після 42 тижнів [С].

· Не обґрунтовані піхвові обстеження під час пологів [С].

· Тривалі пологи (більше 8-12 годин для роділь з повторними пологами та більше 16 годин для роділь з першими пологами) [С].

 

Основні принципи профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини:

1. Кваліфікований антенатальний нагляд, визначення факторів ризику під час вагітності та їх усунення, своєчасне та обґрунтоване лікування.

2. Призначення антиретровірусної терапії жінці під час вагітності, пологів та новонародженому.

3. Раціональне ведення пологів.

4. Відмова від грудного вигодовування.

5. Лікування необхідно надавати відповідно до медичних показань з урахуванням періоду вагітності, пологів чи післяпологового періоду, а також прихильності до терапії (споживачів ін'єкційних наркотиків).

6. АРТ ВІЛ – інфікованих вагітних має особливості, пов’язані з виношуванням плода і включає лише антитератогенні антретровірусні препарати.

7. Індивідуальний підхід та оцінка готовності кожної пацієнтки дотримання режиму АРТ, а також надання психосоціальної підтримки дозволяє запобігати перешкодам у досягненні ефекту АРТ.

8. Своєчасність та ефективність АРТ у жінок, які планують народжувати або вагітних, а також у післяпологовому періоді вимагає чіткої взаємодії амбулаторно-поліклінічних родопомічних, педіатричних закладів охорони здоров’я та Центрів профілактики і боротьби зі СНІД шляхом застосування методу подвійного нагляду.

9. Застосування АРВ препаратів, які пройшли прекваліфікацію ВООЗ.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.